Їх можна зустріти у коментарях під будь-яким текстом, де є бодай згадка про щеплення. «Та нащо вони взагалі», «усе можна здолати природним шляхом», «не робіть з нас інвалідів!», «собі вколіть, коли так хочеться», – пишуть антивакцинатори, які геть не схожі на ботів.

Вони продовжують гнути своє навіть попри те, що міфи, у які вони вірять, давно й неодноразово спростовані. І про те, що вакцинація веде до збільшення випадків аутизму, і про те, що у препаратах забагато алюмінію, через що люди почнуть хворіти більше. Будучи на чолі Міністерства охорони здоров’я України, Уляна Супрун у своєму блозі детально розписала всі можливі реакції, які можуть виникати в результаті щеплення, і чому за часів незалежності від них не помер жоден українець.

А втім, під час пандемії COVID-19 усі міфи живі як ніколи. У мережі знову і знову поширюють моторошні фото підлітків із Індії та Сьєрра-Леоне, яких нібито паралізувало після вакцини від поліомієліту в 90-х. Хоча саме це було наслідком несвоєчасної вакцинації у цих країнах. Головним антигероєм цих історій виступає Білл Гейтс, фонд якого спонсорував і кампанію вакцинації від поліомієліту, і нині – від COVID-19. Мільярдеру закидають, що в такий спосіб він хоче чи то знищити людство, чи то чипізувати кожного з нас.

У коментарях під постами про вакцинацію розгортаються цілі війні, де обидві сторони не стримують емоцій. Але ситуація дійсно загрозлива. Згідно з даними Центру громадського здоров’я України, якщо у 2009 році щеплення від кору мали 80% однорічних дітей, то у 2016-му таких було вже 45%. У 2017-му це обернулося спалахом кору, а у 2018-2019 роках 64% (понад 78 тисяч випадків) від усіх зареєстрованих випадків у ЄС припадало саме на нашу країну.

Згідно ж з опитуванням КМІС цього серпня, 42% українців не погодяться зробити безкоштовні щеплення від COVID-19, а 33% вважають загрозу від цього вірусу перебільшеною. Це може мати драматичні наслідки: від заборони вчитись і працювати до обмежень на виїзд за кордон. Адже у світі планують впровадити обов’язкове щеплення від цього захворювання, і, враховуючи протести в Лондоні, Берліні та Парижі, попереду лікарів і вчених чекає виснажлива боротьба.

Політики, гомеопати і просто романтики

Федір Лапій, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології НМАПО імені П. Шупика, запевняє: антивакцинальні настрої супроводжували світ завжди. Вони почалися ще на початку 18-го століття, коли англійський лікар Едвард Дженнер розробив вакцину проти натуральної віспи. У її основі були матеріали від корів, а тому люди перелякалися, що згодом у них виростуть роги, копита і хвости. Але тоді, у часи постійних військових дій, захворювання могли використовували як біологічну зброю: запускали до армії ворога хвору людину – і війну, вважай, програно. Тож вакцинацію оголосили обов’язковою, бунти приспали. «Але відтоді вакцинація і антивакцинаторство ідуть нога в ногу», – підсумовує лікар.

Пан Лапій також є головою правління громадської організації «Батьки за вакцинацію». «І це не секта одного лідера», – говорить він, апелюючи до того, що навколо ідеї щеплень об’єдналося багато українців, незалежно від їхніх релігійних, політичних чи інших поглядів. Вони не одні й у світі, де вчені також беруться досліджувати те, як виникає феномен відмови від щеплень.

За словами пана Лапія, адептів цього руху можна поділити на кілька категорій. Перший тип він називає «романтичними телепнями», яким загалом байдуже, проти чого чи кого боротися: глобалізації, фармакологічного бізнесу, щеплень чи Джорджа Сороса. Головне – бути частиною руху.

Другий тип – окремі віруючі «чи люди з альтернативними поглядами». За словами пана Лапія, зазвичай це ті, хто пішов учитися на хіміка, біолога чи фізика, не склався як спеціаліст, а потім став проповідувати в церкві чи масам. «Тут ідеться про бажання бути духовним лідером», – говорить лікар.

Третій тип – люди, які заробляють на антивакцинаторських настроях. І тут є кілька груп. По-перше, цинічні політики: «Насправді вони не виступають проти вакцинації, але їхні радники говорять, що це топова тема, усі їх будуть цитувати і рейтинг піде вгору. Еталонні приклади: БЮТ і ОПЗЖ».

Наприклад, у листопаді 2018 року на сторінках свого передвиборного бюлетеня «Київське слово» команда Юлії Тимошенко поширювала маніпулятивні заяви про те, що Україна закуповує «неякісні препарати сумнівного походження», посилаючись лише на досвід невідомої киянки на ім'я Олександра. У тому ж бюлетені наводились хибні дані про те, що індійські та корейські вакцини нібито заборонені в Європі та США, а тому їх виробники «намагаються знайти ринок збуту в Україні». А ще про те, що Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) передав українцям індійську вакцину, в якої закінчувався термін придатності. Все це МОЗ офіційно спростував.

А депутати з нинішнього ОПЗЖ радше маніпулюють інформацією, інформуючи населення про те, що «медикаменти та вакцини або не закуповуються взагалі, або надходять у країну із запізненням у півтора року». Так на початку лютого 2019 року висловився Юрій Бойко під час свого візиту в Сумську область.

Саме політики, говорить пан Лапій, роздмухали історію зі смертю Антона Тищенка – 17-річного підлітка, який у 2008-му нібито помер від щеплення проти кору та краснухи. МОЗ і ВООЗ це заперечували, але політики з Партії регіонів не взяли до уваги. Саме тому у 2008-му припинили додаткову кампанію вакцинації 16-29 річних українців, і в результаті, каже пан Лапій, 50% хворих на кір у 2017-2019 роках були з числа тих, кого мали вакцинувати після смерті хлопчика.

Фейки, маніпуляції про вакцинацію навмисно чи ні поширюють також ЗМІ, де часто фокус на негативі. А ще пан Лапій згадує так званих «лікарів-відщепенців» – тих, хто має диплом медика, але пішов в альтернативну медицину, гомеопатію й нині на цьому заробляє. Яскравий приклад – відома у ЗМІ Наталія Коломієць, яка називає себе «дипломованою гомеопаткою», виступає на різноманітних тематичних заходах, а також пропонує свою методику профілактики інфекційних захворювань вартістю 200 євро за першу консультацію. Про це можна почитати на сайті активістки.

Антивакцинаторські настрої можуть підживлювати й російські боти. Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі American Journal of Public Health, більшість повідомлень, створених у 2014-2017 роках у мережі Twitter і направлених проти вакцинації у США, походили з одного джерела – компанії Internet Research Agency, що фінансується російським урядом. «У 18-му столітті брали хворих і запускали в стан ворога, а сьогодні просто вкидають меседжі, щоб відволікти увагу від чогось суттєвого», – коментує ці результати пан Лапій.

Утім, найбільш впливовою групою, яка підживлює в Україні антивакцинаторські настрої, можуть виявитися лікарі звичайних лікарень. Приблизно 16% батьків, які не прищепили свою дитину, прислухалися саме до їхніх порад, свідчить проведене у 2017 році опитування організації «Батьки за вакцинацію».

Серед медиків є ті, хто виступає проти щеплень, інші ж сумніваються чи не втручаються в дискусії. Коли на одному з публічних заходів Федору Лапію поставили питання, скільки ж серед лікарів прихованих антивакцинаторів, він довго думав, за яким критерієм їх можна визначити. Відповідь налякала навіть його. «Я сказав: десь 95%. Бо коли відкриваєш медичну картку з призначеннями лікарів, то більше 95% з них призначають фуфломіцини чи гомеопатію (тобто препаратів, ефективність яких не доведена. – MS). Виникає питання: як ви можете призначати ці препарати, і при цьому бути розумними й виступати за вакцинацію? Як то кажуть, ви або хрестик зніміть, або труси вдягніть», – каже фахівець.

Нездорова турбота

Вікторія Іванова багато знає про те, як у лікарнях підживлюють страхи молодих мам. Вона деякий час працювала в пологовому будинку анастезисткою та вже більше 15 років проводить курси з підготовки до народження дитини, а також супроводжує батьків після пологів, допомагає з грудним вигодовуванням.

На думку експертки, прихованих антивакцинаторів серед лікарів – близько 80%. «Більшість із них не кажуть: не вакцинуйтесь зовсім», – уточнює вона. Але в пологовому, де дитині в першу добу життя мають зробити щеплення від гепатиту Б, а після повних 48 годин – від туберкульозу, може відбуватися так: другу вакцину роблять навіть антивакцинатори, а щодо гепатиту лікар підходить і «радить» її не робити. Мовляв, у нас вакцина погана, прийдіть ліпше через два місяці в приватну клініку. «Це сприймається як турбота. Ти в пологовому довіряєш лікарю, який відповідає за життя твоє й дитини, ще й телефон його потім іншим порадиш», – говорить пані Іванова.

Які характеристики «поганої» вакцини? Досить сказати, що вона індійська чи корейська, як люди лякаються. «І нехай Індія – це бідна країна, хоча там хороша фармацевтика. Але батьки бояться і вакцин з Південної Кореї, однієї з найбільш розвинених країн світу. І це смішно: ми ж у порівнянні з ними – Африка», – продовжує пані Іванова.

У приватних клініках, куди натомість посилають батьків, – вакцини європейські, платні та дорогі. Медсестра припускає, що тут може існувати конфлікт інтересів: лікарі з пологових можуть отримати свій відсоток за щеплення у приватних закладах. Або ж така практика «відмовляння» свідчить про банальну неосвіченість або халатність і має реальні наслідки.

Пані Іванова пригадує випадок зі своєї практики, коли дитину її клієнтів у пологовому не щепили від гепатиту Б, а перед тим також не зробили ін’єкцію вітаміну К. Це процедура обов’язкова, прописана в протоколах МОЗ. Починаючи з 1980-х у світі роблять таку ін’єкцію, щоб уникнути геморагічної хвороби новонародженого. Іншими словами, внутрішньої кровотечі, яку важко спинити і складно передбачити.

«Чому тієї ін’єкції не зробили – невідомо. У нас у Харкові кожен другий пологовий не робить те, що мав би, хоча вітамін К наявний завжди», – говорить медсестра. У результаті через чотири тижні в новонародженої дитини сталася внутрішньомозкова кровотеча. Немовля впало в кому, врятувати ледве вдалося, і заради цього довелось переливати кров. «А переливання крові чи будь-яке хірургічне втручання – це завжди ризик гепатиту Б, і так дитина опинилась у дуже ризикованій ситуації».

Пані Іванова не вірить, що пологовий вдасться притягнути до відповідальності: історію хвороби за бажання завжди можна переписати. А заразом підтасувати документи, що нібито батьки відмовилися від ін’єкцій чи вакцини – хоча вони й самі могли не знати, що дали їм на підпис. За спостереженнями медсестри, антивакцинаторські настрої серед її клієнтів – велика рідкість. Останні роки до неї взагалі не звертаються такі люди, а інакодумців вона завжди знаходить спосіб переконати.

Просвітництво працює

Бо переконати – справа нескладна, хоча часом забирає багато часу. Мама трьох дітей Марія Калмикова знає про це з власного досвіду. Нині вона керує осередком громадської організації «Батьки за вакцинацію» в Одесі та області, хоча ще кілька років тому гаряче виступала проти щеплень.

«У мене не було негативного практичного досвіду, і в дитинстві я всім була вакцинована. Та в якийсь момент стала упередженою до лікарів: бо ж мама знає краще, а я завжди вважала себе дуже розумною», – розповідає жінка. У декреті вона начиталась різних міфів, а також тривалий час займалася волонтерством – допомагала збирати гроші хворим дітям на лікування. Їхні історії батьки часто бачили «по-своєму»: ось була здорова дитина, а після щеплення сталася біда. Маючи гуманітарну освіту й жодних специфічних знань, пані Калмикова вірила всьому.

Тож коли прийшов час народжувати вдруге, від щеплення жінка відмовилась. У дитини була ще й висипка, тобто акне новонароджених – звичайне явище після пологів, що не треба лікувати, але тоді пані Калмиковій цього ніхто не пояснив. «Мені сказали – протипоказань немає, але раз ви так боїтесь, то ми не будемо вакцинувати. А коли людина чує таке від лікаря, то думає: раз навіть вони кажуть! Та лікарі можуть бути й непоганими спеціалістами, але вважають за краще не сперечатися зі знервованою матусею», – говорить жінка.

У результаті ні друга, ні згодом і третя дитина нашої співрозмовниці не були вакциновані. Батько хоч і не був проти щеплень, але, знову ж таки, із жінкою тоді було надто складно сперечатися.

Усе змінилося через кілька років, коли пані Калмикова познайомилася з прогресивними лікарями. Вони проводили безкоштовні лекції та роз’яснювали складні питання на кшталт, чи можна сидіти на холодному чи на протязі. Згадує, що її тоді здивувало, що бувають і такі фахівці – з терпінням і без стереотипів.

Останні сумніви перед вакцинацією розвіялися зі спалахом кору. Перші дитячі смерті зафіксували саме в Одесі, й Марія Калмикова злякалася: «Виявляється, є хвороба, від якої діти сьогодні помирають, а я, така “освічена”, нічого не зробила для того, щоб на їхньому місці не опинилися мої».

Сьогодні її діти щеплені вже не лише від інфекцій, щеплення від яких фінансується державою, а й платними – від пневмококу, вітряної віспи, а також грипу (роблять її щороку).

Так пані Калмикова не власному прикладі зрозуміла: просвітництво працює. А коли побачила в інтернеті, що шукають людину, яка б допомогла у веденні сайту та сторінок організації «Батьки за вакцинацію», – охоче за це взялась. У 2017 році почалася її співпраця з організацією, і наразі вона відповідає за діяльність регіонального осередку в Одесі: проводить лекції, зустрічі, а також модерує тематичну фейсбук-спільноту «Вакцинація: питання та відповіді».

На думку жінки, ловити по коментарях тих, хто виступає проти щеплень, не варто, ці двері не відкриються. Якщо в людей з’являються сумніви та питання – вони самі почнуть шукати відповіді й знайдуть інтернет-спільноту. «Там ми даємо фахові відповіді, – говорить представниця «Батьків за вакцинацію». – Але треба також змиритись із тим, що невелика група людей (згідно з опитуваннями, таких близько 20%. – MS) завжди будуть фанатично проти. Вони вірять також, що COVID-19 – це наслідок 5G, але таких меншість. Більшість, подібно до мене, недостатньо поінформовані, і з цим можна працювати».

Сьогодні спільнота має понад 85 тисяч читачів, і нові додаються щодня. Пані Калмикова також відмічає позитивну роботу уряду, що може вплинути на настрої проти щеплень: зокрема, адаптовані до міжнародного досвіду накази МОЗ про вакцинацію. «Якби їх усі прочитали до кінця – багато проблем би вирішилося. За кордоном лише так: там є науково вивірені рекомендації, і всі їм слідують. У нас же розвинена так звана медицина думок, коли кожен професор чи кафедра мають власний погляд на факти. Та замість мірятися коронами, у кого 50 чи три роки стажу, треба користуватись міжнародним досвідом», – вважає представниця «Батьків за вакцинацію».

Чому держава має боротися за щеплення

Що ще можна зробити? Продовжувати лупати цю скалу, переконаний Федір Лапій. Окрім просвітництва громадськості, передусім якісно, на вивіреній інформації, навчати студентів-медиків. На цю тему велись великі дебати, коли МОЗ часів Уляни Супрун пропонував підняти мінімальний прохідний бал для вступу до медичних вишів до 150 з кожного ЗНО (доти було 103). Так само багато суперечок було про те, чи варто всім здавати математику, яка допомагає розвивати логіку та критичне мислення. «Без такого складу мислення потім ідуть у лікарі, а в українських реаліях потім ще й можуть зайняти провідні політичні, впливові чи керівні посади», – каже пан Лапій.

Крім того, варто підіймати рівень освіти в Україні загалом. Наприклад, у Швеції, де навчання якісне (країна займає 17-те місце в престижному міжнародному рейтингу PISA-2018, Україна – 40-ве), подібних проблем немає. Та й шведи довіряють своєму уряду та його рекомендаціям, що у випадку зі щепленням може виявитись навіть головним. Адже згідно з опитуванням «Батьків за вакцинацію», у 2017 році 37,8% людей, які ніколи не щеплювали своїх дітей, побоювались умов зберігання і перевезення вакцин, тобто сумнівались у компетентності держави. «Усе, що дає держава, викликає (в українців. – MS) спротив», – говорить Вікторія Іванова. Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», восени 2019 року лише 11% українців зазначили, що якість медичного обслуговування в країні після початку реформи зросла, а погіршення здоров’я нації 40% вважають однією з найбільших загроз для країни. Скепсис щодо дій уряду теж переважає: лише 12% цілковито йому довіряють.

Аби не множити негатив у країні, більш відповідальними мають бути і ЗМІ. Журналістам властиво звертати увагу саме на виняткові випадки на кшталт смерті дитини, якій недавно зробили щеплення, адже це може бути суспільно значимою інформацією. «Але журналістика не має бути заточена під сенсаціоналізм і зосереджуватись на таких випадках, не даючи контексту: що це за вакцина, яка по ній статистика, чи були перед тим ускладнення в інших місцях, а чи це перший такий випадок, а скільки людей досі було щеплено в нашій країні та світі, – говорить медіаекспертка й медіатренерка Ніна Кур’ята. – Важливо перевіряти інформацію з усіх боків: що кажуть батьки, лікар, експерти. Те, що сталося після щеплення, не обов’язково сталося внаслідок».

Фахівчиня радить журналістам особливо ретельно добирати експертів, адже могла мати місце лікарська помилка, хибне лікування – у такому випадку лікар може бути зацікавленим у тому, щоб подати історію в певному ключі. «Якщо ж ми будемо показувати лише смерть і не показувати контексту, то аудиторія може думати, що так закінчується кожен випадок (щеплення. – MS)»

Федір Лапій переконаний: державі вигідно боротися з антивакцинаторськими настроями. І не лише через майбутні обмеження з пересуванням Європою у зв’язку з COVID-19, а просто тому, що лікування – дорожче за щеплення. За його словами, на лікування хворого кором медичний заклад у Європі витрачає 200-300 євро – обслуговування апаратури, мобілізація персоналу, натомість вакцина коштує менше долара. Те саме з правцем, із яким у середньому місяць лежать у реанімації: львівський Охматдит, за словами пана Лапія, підрахував, що кожен такий хворий обходиться у 50 тисяч гривень.

«Ми всі разом скидаємося грошима на те, щоб утримувати армію, медицину, пожежників, поліцію, дороги… А хтось (хто захворів через відмову від обов’язкових щеплень, – MS) вирішує забрати ці гроші. У кого він їх забирає – в онкохворого?» – не стримує емоцій лікар. А тому він певен: у правовій державі люди повинні мати не лише права, а й обов’язки та жити за правилами, вигідними для всіх.

Уряд це розуміє, говорить пан Лапій, а тому останніми роками там займають більш жорстку позицію – посилюють відповідальність за «липові» довідки про щеплення, наприклад. Але разом з тим лікар переконаний: боротьба з антивакцинаторськими настроями – це гра в довгу. Адже нові люди та лідери народжуються  постійно, тому без системної роботи зусилля знову й знову будуть даремними.

Фото:  Jason Redmond/AFP/Getty, сторінки у Фейсбук