Відеозапис тодішнього виступу відомого бізнесмена та філантропа ліг в основу однієї з найпопулярніших теорій змови: начебто засновник Microsoft хоче під приводом боротьби з епідемією чипувати населення планети й почати його контролювати (MediaSapiens частково писав про це у статті «Вони "передбачили" коронавірус: у мережі розкручують пророцтва про COVID-19». — Ред.).

Нещодавно Білл Гейтс повернувся на TED. Smart Reading для видання The Bell наводять основні тези його виступу.

П'ять років тому я стояв на сцені TED і говорив про те, що світ у небезпеці, в якийсь момент може початися глобальна епідемія... Але мої слова не були почуті, й тепер відбувається саме те, про що я попереджав. Ми вже пережили спалахи вірусів Зіка, Ебола, SARS, MERS — я сподівався, цього буде достатньо, щоб ми зрозуміли: у світі, де люди постійно подорожують, наслідки епідемії можуть бути жахливі.

Я намагався сказати не тільки про нашу неготовність до епідемії, а й про те, що ми можемо підготуватися, якщо будемо інвестувати в науку. Але, на жаль, мало що було зроблено. Мали місце деякі успіхи в царині розробки вакцин, але те, що стосується діагностики, створення противірусних препаратів, вивчення механізмів вироблення антитіл — тобто всього того, що нам необхідно було розвивати, — не отримало ніякої підтримки. І тепер ми маємо респіраторний вірус, який, на жаль, виправдовує всі мої негативні прогнози.

Респіраторні віруси — найгірше, що може бути

Сьогодні більшість людей, які захворіли на COVID-19, виживає. Це дуже заразний вірус, набагато заразніший, ніж MERS або SARS, але не такий смертельний. Хоча зусилля, які докладаються, щоби «погасити» епідемію, безпрецедентні. Вона перетворилася на глобальну проблему, як багато хто й побоювався. Скільки людей помре? Невідомо. При неадекватних заходах ми можемо зіткнутися зі зростанням смертності, аж до рівня віспи. Але якщо ми відреагуємо правильно, то зможемо уникнути величезних втрат і повторення ситуації з грипом 1918 року.

Коронавірус демонструє дивну комбінацію властивостей: він небезпечніший за грип, але не такий небезпечний, як Ебола. При цьому він дуже заразний навіть до того, як починають з'являтися перші симптоми. Наприклад, заразити вірусом Ебола можна, тільки коли ви вже лежите в ліжку, а не ходите в магазин і не їздите автобусом до церкви. Але у випадку з грипом і COVID-19 ви спочатку відчуваєте лише невелике нездужання і, швидше за все, продовжуєте займатися своїми справами, інфікуючи оточуючих. Респіраторні віруси на ранніх стадіях, що не заважають жити звичайним життям, — якоюсь мірою найгірше, що може бути. До того ж, як я вже казав, у порівнянні з 1918 роком люди стали набагато більше пересуватися по світу. Це працює проти нас, але за нас медицина — за цей час вона стала набагато кращою.

Втрачений лютий перевантажив охорону здоров'я

У січні, коли заговорили про можливість передачі коронавірусу від людини до людини, стало зрозуміло: епідемія буде протікати за найгіршим сценарієм і, швидше за все, її буде важко стримати. 23 січня Китай ввів свій еквівалент НС — у досить екстремальній формі, й нам дуже пощастило, що ці заходи допомогли значно скоротити темпи поширення інфекції. Саме в січні нам усім варто було потурбуватися про цю проблему, зайнятися створенням тестів, почати працювати над терапією та вакциною, тому що вже тоді було ясно: це новий респіраторний вірус із високим рівнем передачі та смертності.

Але ми не почали випускати тести в лютому, як це зробила, наприклад, Південна Корея. У підсумку вони зуміли протестувати всіх, хто контактував із зараженими, і влаштувати індивідуальний карантин, завдяки чому епідемія у країні пішла на спад навіть без введення загальної ізоляції. Масштабне тестування й сувора ізоляція в Китаї й Південній Кореї дозволили обійтися малим відсотком інфікованих — у Китаї це всього 0,01% населення. Якщо ми не станемо наслідувати приклад цих країн, у нас захворіє більша частина населення, й система охорони здоров'я буде катастрофічно перевантажена.

Тестування як індикатор необхідності локдауну

Зараз ми маємо зосередитися на тестуванні. Це найкритичніший момент, лише за допомогою масштабного тестування ми зможемо зрозуміти, чи варто посилювати карантин або ж можна його послабити.

Однак досі ми (США) не вийшли на потрібний рівень тестування й не застосовуємо його тоді, коли це справді потрібно. Зараз багато лікарів, у яких з'явилися симптоми, не можуть пройти тест і не знають, іти їм на роботу чи ні. При цьому ми тестуємо величезну кількість людей, у яких немає взагалі ніяких симптомів. Це неправильно. Тестування мусить не тільки мати найвищий пріоритет, але й бути правильно організованим.

Наразі держава не займається нарощуванням масштабів тестування й не контролює його організацію. Потрібно створити сайт, зайшовши на який, ви можете повідомити, хто ви такий, де працюєте, й описати свої симптоми. Виходячи з цього система визначить, чи потрібен вам тест негайно, й повідомить, де його можна зробити. Можливо, через півроку з'явиться можливість робити тести вдома та через 24 години отримувати результат, але поки все тестування відбувається за участю лікарів і лабораторій.

Чим швидше був введений локдаун, тим швидше його скасують

Ще один важливий момент — режим ізоляції. Його суворо дотримуються в деяких штатах США, а в інших — ні. Локдаун — важке випробування не тільки для людей, а й для економіки. Але чим раніше ми введемо жорстку ізоляцію, тим швидше зможемо її скасувати й повернутися до звичного життя.

Багато людей нині стурбовані тим, що ціною перемоги над вірусом буде крах економіки і їм доведеться сидіти без роботи місяць, три і більше. Можливо, хтось із політиків вважає, що зростання ВВП — найважливіший фактор. Але складно сказати людям: «Продовжуйте ходити в ресторани, купіть новий будинок, ігноруйте цю гору тіл за рогом, ми хочемо, щоб ви продовжували витрачати гроші». Складно сказати людям, що вони мають привід поводитися як зазвичай, хоча епідемія загрожує їхнім батькам, а їх дії сприяють поширенню хвороби.

Я не знаю жодної розвиненої країни, яка обрала би подібний шлях. Це правда, що при такому підході протягом декількох років буде сформований колективний імунітет. Але він не запрацює, доки не буде інфіковано більше половини населення. А доти ви лише отримаєте перевантажену систему охорони здоров'я й рівень смертності 3-4% замість 1%. Сама ідея піти таким шляхом — безвідповідальна. Що нам потрібно — так це сувора ізоляція, щоби через 4–6 тижнів, якщо все буде добре, ми змогли її послабити й жити далі.

Навіть якщо 1% населення захворіє, держави, які дотримувалися стратегії ігнорування хвороби, стануть наче вигнанці. Кілька країн Європи, які не до кінця вивчили цю стратегію, думали: «А чи не варто нам якоюсь мірою продовжувати жити як раніше?» Це заманливо. Наприклад, Японія спробувала дотримуватися «золотої середини», оскільки там усього кілька сотень хворих (зараз — понад 11 тисяч. — Smart Reading) і є можливість стримати епідемію, що вона не завдасть великої шкоди економіці, — за допомогою масштабного тестування, відстеження контактів, обмеження в'їзду в країну. Але США вже перетнули ту межу, яка б дозволила обмежитися такими заходами. Ми мали діяти швидко, щоб уникнути довгого режиму ізоляції, але ми цього не зробили.

Чи можливий другий спалах?

Чи є небезпека другого спалаху епідемії після зняття обмежень? Якщо спиратися на досвід Китаю та Південної Кореї, то очевидно, що безсимптомні носії не стають причиною великого числа заражень. І це, безумовно, позитивний фактор. Існує гучна математична модель поширення інфекції, згідно з якою повернення до звичайного життя буде довгим. Але дані цієї моделі не збігаються з тим, що ми бачимо в Китаї. Крім того, схоже, безсимптомних носіїв не так уже й багато.

Уявіть, що один хворий заражає чотирьох, і цей цикл повторюється щодесять днів. Пройдіть через вісім таких циклів, і у вас вийде велика цифра. Почніть із 10 тисяч і спробуйте зробити те саме, ви вжахнетеся. А тепер уявіть, що один безсимптомний носій заражає в середньому 0,4 особи, і подивіться, що станеться з кількістю в результаті. Вона впаде до нуля. Експоненціальна залежність дуже й дуже драматична. Коли показник вище 1, цифри стрімко ростуть, коли нижче — стрімко зменшуються. Таким чином, у Китаї показник поширення інфекції опустився нижче 1. І ці результати забезпечив карантин! До речі, слово «карантин» походить від італійського quaranta — 40. Саме стільки днів у Середньовіччі чекали, щоб уберегтися від чуми, і для нас це також основна тактика. Ми можемо підтримувати мінімальний рівень смертності завдяки лікуванню. Але не випустити кількість хворих за межі 1% населення можуть тільки дві речі: ізоляція й тестування.

Насправді ізоляція — єдиний метод реакції та стримування вірусу. У Китаї вона тривала шість тижнів, так що й нас чекає не менший термін. Якщо ізоляція буде організована правильно, то через 20 днів ми побачимо зміни на краще. Ми зобов'язані вжити заходів, щоби зберегти показник поширення інфекції не вище 0,4, і цей рівень треба підтримувати протягом декількох тижнів. Це буде нелегко і, на жаль, це матиме неабиякий вплив на економіку.

Сезонність вірусу можна буде оцінити ближче до осені

Чи є у вірусу сезонність, чи проявляє він чутливість до високих температур? Що кажуть нам приклади Південної півкулі: Південної Америки, Австралії, Африки, Нової Зеландії? Розмах епідемії там нібито менший, або ж ми просто не бачимо справжніх масштабів через відсутність масового тестування. Тільки через кілька місяців можна буде оцінити сезонність вірусу, й це може виявитися хорошою новиною для Північної півкулі й не дуже хорошою для Південної.

Напевно, завдяки наступу теплого сезону в Північній півкулі ми зможемо виграти трохи часу. А час зараз важливий, тому що наші інструменти стримування пандемії стають усе кращими. Проте, на жаль, у наступні кілька місяців, у міру наближення осені та зими в Південній півкулі, ми можемо побачити там ускладнення ситуації. І хоча населення Південної півкулі приблизно в десять разів менше, ніж Північної, там високий відсоток людей із ВІЛ, різними хворобами легень, недостатнім харчуванням. Як ці країни будуть справлятися з вірусом — поки невідомо.

Чим нижчий соціальний рівень, тим вищий ризик

Дуже жаль, але епідемія позначиться на бідних країнах набагато сильніше, ніж на багатих. Якщо розвинені країни все зроблять правильно, то до літа вони зможуть послабити обмеження, як Китай та інші держави, які швидко зреагували на пандемію. Але в країнах, що розвиваються, дуже важко забезпечити ізоляцію. Як це зробити, якщо люди там повинні якось заробляти собі на життя, якщо вони виходять за їжею щодня й живуть у нетрях, де перебувають дуже близько одне до одного?

Іншими словами, ризик тим вищий, чим нижчим є ступінь соціальних сходинок. Тому ми маємо прискорити розробку вакцини. Фахівці кажуть, що це займе, можливо, менше 18 місяців. Ми повинні забезпечити бідні країни всім необхідним для лікування, щоб не довелося 5% населення підключати до апаратів ШВЛ. Навіть якби в них було це обладнання, в них немає персоналу, немає ліжок, у їхніх системах охорони здоров'я просто немає потужностей, щоб боротися з пандемією.

Я дуже турбуюся про те, що в бідних країнах через хаос в охороні здоров'я рівень смертності буде зростати не тільки через коронавірус.

Вакцини, ліки, плазма

Вже є безліч проєктів вакцин, але до їх оцінки слід підходити неупереджено. Ми повинні переконатися, що виробництво вакцини буде доступно не тільки для розвинених країн, її ціна для всього світу має бути досить низькою. І вакцина, зрозуміло, має бути доступна кожному. Крім того, вона не має викликати побічних ефектів, порівняних зі збитком від самого вірусу.

Є також ліки, — ремдесівір, гідроксихлорохин, азитроміцин, — які демонструють позитивні результати, хоча дані поки суперечливі. Також обговорюється можливість використання плазми пацієнтів, що перехворіли. Це досить складний процес у порівнянні, наприклад, із ліками, які можна швидко виготовити у великих кількостях. І це не найдешевший спосіб лікування. Але масове тестування й тут дуже важливе, бо воно здатне виявити безсимптомно перехворілих людей, які могли б добровільно здавати кров для отримання антитіл.

Співпраця чи протиріччя?

Чи очікую я розвитку світового співробітництва або загострення протиріч, протистоянь на кшталт «США проти Китаю»? Я думаю, що можливі обидва варіанти розвитку подій. Хочеться вірити, що країни, які вже оговталися від вірусу, допомагатимуть іншим. Якщо нам (США) вдасться впоратися з епідемією до літа, ми будемо у змозі допомогти іншим країнам.

Високотехнологічні компанії можуть багато зробити, щоби змінити ситуацію. І в тому, що стосується науки, обміну відомостями, ми можемо спостерігати досить високий рівень співпраці. Приватний бізнес проявляє велику зацікавленість у тому, щоб допомогти зупинити пандемію. Безцінно, що сьогодні ми можемо спілкуватися, перебуваючи в різних точках світу, в реальному часі відстежувати розповсюдження хвороби, швидко доповнювати й обробляти дані. На жаль, це не найприємніші дані, але зараз стежити за ними може кожен. У 1918 році в людей не було таких можливостей.

На жаль, коли з'являється хвороба, в багатьох загострюється відчуття відчуження. Ми не маємо допускати цього. Нам треба фізично ізолюватися, але при цьому створити співтовариства для консолідації ресурсів — їжа, медикаменти, підтримка літніх людей, психологічна допомога в ізоляції. Хоча зараз ми обмежені у фізичному контакті з людьми, наша щедрість має тільки збільшуватися.

Можемо підготуватися і знаємо, як це зробити

Тепер ми точно знаємо, що пандемія — щось страшне, й цій проблемі не приділялося належної уваги. Ми також знаємо, що можемо підготуватися до наступної пандемії, і знаємо, як це зробити. Наука на нашому боці. Так, це буде коштувати десятки мільярдів, але не сотні мільярдів і не трильйони доларів. У будь-якому випадку, це мізерна сума в порівнянні з можливими економічними втратами. У 2015 році на конференції TED я сказав: «Наступна епідемія грипу може коштувати нам 4 трильйони». Я подумав тоді: яка величезна сума, невже це правда? Так, як ми бачимо тепер, це правда.

Епідемія завдасть величезної шкоди економіці. У найближчій перспективі у нас раз у раз виникатимуть різні складнощі. Тому людям доведеться дуже багато допомагати одне одному. Ми живемо в безпрецедентний час, зараз ми можемо бути креативними, як ніколи, дотримуючись при цьому необхідної дистанції.

Я оптиміст: чи то проблеми співробітництва між країнами, чи то зміни клімату, хвороби — малярія, туберкульоз, рак — я налаштований дуже позитивно. Кількість інновацій, наша здатність працювати разом — усе це вселяє оптимізм.

Я впевнений, що ця епідемія нас згуртує. Ми виберемося з неї й наступного разу будемо готові. Через два-три роки все закінчиться. Наступного разу, коли ми побачимо патоген, ми зможемо зробити кілька мільярдів тестів за пару тижнів, зрозуміти, який противірусний засіб спрацює, і швидко випустити потрібну кількість. І якщо ми відпрацюємо потрібні механізми зараз, ми зможемо створити вакцину (можливо, РНК-вакцину) протягом шести місяців. Існують інновації, які, я сподіваюся, будуть щедро профінансовані. І через три роки ми озирнемося і скажемо: «Це було жахливо. Було багато втрат і багато героїв. Але ми всім світом вивчили цей урок».

Переклала Катерина Гончарова

Фото: Elaine Thompson/AP