Втілення непопулярних і не узгоджених із думкою більшості громадян економічних та політичних рішень диктує команді Януковича агресивний стиль поширення пропаганди із застосуванням прийомів напівправди та шельмування опонентів. Водночас усе більш явною стає відсутність будь-якого плану дій влади на найближче майбутнє. Вакуум смислу і цілей, судячи з поведінки влади, може бути заповнено радикальними деструктивними діями: від створення «керованої опозиції» до провокування політичної напруженості.

Всі політичні ток-шоу напередодні закриття сесії Верховної Ради зосередилися на підбитті підсумків чергового політичного сезону. Вибір такого формату багато в чому зумовив поведінку політиків як від влади, так і від опозиції. Представники Партії регіонів і БЮТ, комуністи, нашоукраїнці та литвинівці прагнули одного – зняти з себе політичну відповідальність за прорахунки і помилки та привернути увагу до явних та вдаваних успіхів.

Найважче в цій ситуації було регіоналам та бютівцям. Так, членам команди Віктора Януковича довелося займатися невдячною справою: за допомогою перекручувань, замовчувань, напівправди, ігнорування фактів і гострих запитань, фальшивих згод та фальшивої критики виправдовувати півторарічне перебування свого патрона на найвищій державній посаді.

Так само бютівцям доводилося поєднувати критику режиму з розлогими коментарями на тему суду над лідером. Виступаючи одночасно з позицій громадських «адвокатів» та «прокурорів», бютівці часто втрачали почуття реальності та міри, що не могло не позначитися на сприйнятті їхніх слів як вартих довіри.

Ще одним слабким місцем бютівської пропаганди було те, що виголошування основних тез припало на долю Наталі Королевської та Олександра Турчинова, які мусили протистояти цілому сонму «головомовців» із Партії регіонів, КПУ і Блоку Литвина.

В умовах, коли політики, що претендують на опозиційність, продовжують грати кожен свою гру без координації та урахування думок колег-конкурентів по політичній ніші, владі легше маніпулювати, використовувати одних проти інших і плекати псевдоопозиціонерів. Адже за допомогою таких надто радикальних («Свобода») чи надто епатажних (Ляшко) сил чи політиків влада сподівається дискредитувати опозиційну діяльність як таку.

Солідарний вихід Турчинова, Кириленка, Катеринчука та Яценюка з ефіру «Шустер live» (Перший національний) 8 липня на знак протесту проти «експерименту» Шустера з мікрофонами та деструктивної поведінки Інни Богословської можна оцінити лише як перший кволий крок до зламу системи, нав’язуваної з Банкової.

Натомість було достатньо прикладів, як представник «опозиційної» сили підігравав тезам політтехнологів із Адміністрації Президента. Зокрема, під час «Свободи слова» на ICTV голова політради «Нашої України», екс-голова СБУ Валентин Наливайченко всупереч зробленим ним самим офіційним заявам звинуватив Тимошенко в укладенні провальних газових контрактів:

«Свобода слова з Андрієм Куликовим», ICTV, 04.07.2011

«Куликов: Антон Фінько.

Фінько: Валентине Олександровичу, щиро кажучи, мені шкода, що така освічена людина, як ви, очолює таку партію, як “Наша Україна”, але я про інше. Нещодавно представник Блоку Юлії Тимошенко, досвідчений фаховий юрист, заявив, що відповідно до ініціативи Тимошенко було ухвалено міжурядовий меморандум Тимошенко-Путін у жовтні 2008 року, відповідно до якого ціна на газ мала складати 235 доларів. Після цього добродій Ющенко, символічний керівник вашої партії, сказав: “Хлопче, я тобі забороняю підписувати такий контракт” Це випливає прямо з пояснень Дубини – коли Тимошенко сягнула ціни 235 доларів, Ющенко надав команду Дубині без пояснень причини поїхати з переговорів геть і не брати у них далі участь. Якою мірою ця інформація віддзеркалює правду? Як би ви могли це прокоментувати?

Наливайченко: Ну, для цього є суд український...

Фінько: Ні, а на вашу думку?

Наливайченко: Те, що ви цитуєте, насправді є незаконним, оскільки це протокол і, наскільки я розумію, мають бути розпорядження або обвинувачувальної сторони, або власне судді, або тієї сторони, що захищається. Але суть питання – принципова позиція, це і політична, і громадянська. І московські газові угоди 2009 року, і харківські угоди, на які пішли в 2010 році, – обидві угоди є антиукраїнськими і не відповідають нашим національним інтересам, та й нашим громадянам. І обидві угоди є такими, що Україну поставили в незручне, в нерівноправне становище, більше того – через ці угоди страдає кожен громадянин. Тому-то й треба брати політичну волю і ставити питання руба, питання таке: військова база на нашій території, так звана знижка і так звана ціна на газ. Все це ніяк не узгоджується з інтересами України, і треба переглядать, але для цього треба мати волю і знати, як це робити.

Фінько: Тобто, ви вважаєте, що не було команди Дубині з боку Ющенка не йти на цю ціну?

Наливайченко: Я знаю, я тоді, дійсно, працював у владі і знаю саме головне – що саме тоді збиралася і Рада національної безпеки і оборони, і указом президента Ющенка чітко встановлювалося, що не можна йти прем’єр-міністру на односторонні поступки. Чітко встановлювалось директивами президента, і були директиви Ющенка, і це найголовніше, в тому числі буде й в судовому процесі, де встановлювалися рамки ціни на газ в інтересах національної безпеки; і тоді Рада нацбезпеки голосувала, і президент видавав відповідний указ і відповідні директиви».

17 березня 2009 р. – або через два місяці після укладення тих самих угод – у Наливайченка була зовсім інша «принципова позиція», про яку він, очевидно, не хоче згадувати:

«Наливайченко став на бік Тимошенко у питанні газу Фірташа?

Вівторок, 17 березня 2009 р.

СБУ сприятиме захисту інтересів держави в ситуації з розмитнення газу "РосУкренерго".

Про це заявив голова СБУ Валентин Наливайченко під час звіту у Верховній раді у вівторок.

"Що стосується газових угод. Заявляю, що СБУ керується конституцією і законами України. Я як голова СБУ можу наступним чином вас проінформувати, що в наших сховищах знаходиться 11 мільярдів метрів кубічних газу, закачаного компанією "РосУкрЕнерго" в 2005-2007 роках. За цивільною угодою НАК "Нафтогаз" набула право власності на цей газ, у цьому питанні СБУ сприятиме захисту інтересів держави", – заявив він.

2 березня Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом заволодіння посадовими особами НАК "Нафтогаз України" 6,3 мільярдів кубометрів транзитного природного газу на суму понад 7,4 мільярдів гривень.

У рамках справи було затримано заступника начальника відділу Енергетичної регіональної митниці Державної митної служби Тараса Шепітька. Також СБУ провела вилучення документів у "Нафтогазі"».

«У СБУ немає нічого на Тимошенко

Вівторок, 17 березня 2009, «Українська правда»

СБУ не веде жодної кримінальної справи про державну зраду прем’єра Юлії Тимошенко.

Про це заявив голова СБУ Валентин Наливайченко під час звіту у Верховній раді у вівторок.

Він нагадав, що у серпні 2008 року СБУ перевіряла звернення секретаріату президента щодо державної зради прем’єр-міністра.

"Ми робили неодноразові запити до служби зовнішньої розвідки навести додаткові факти, які в порядку статті 97 КПК можна службі взяти до перевірки. Жодного підтвердження або доказу державної зради не виявлено на сьогодні", – наголосив Наливайченко.

"Твердження, що наводилися в зверненні спростовані. СБУ не веде жодної кримінальної справи проти прем’єра Юлії Тимошенко", – заявив він.

Як відомо, в секретаріаті президента Тимошенко звинувачували у співпраці з Росією з умовою її майбутньої підтримки на виборах президента».

За подібною технологією, але більш відверто та епатажно поводився в ефірі «Великої політики» («Інтер») екс-член БЮТу Олег Ляшко. Який раптово після десяти років тісної та активної співпраці з Тимошенко «прозрів» щодо її «однаковості» з прем’єр-міністром Азаровим:

«Велика політика», «Інтер», 08.07.2011

«Евгений Киселев, ведущий. Если Тимошенко не сможет принимать участие в следующих выборах, вы видите себя лидером БЮТ?

Наталья Королевская, БЮТ. Наша задача — добиться того, чтобы Юлия Владимировна не оказалась нигде, кроме парламента, и имела возможность участвовать в честной политической конкуренции, потому что мы видим, что за полгода рейтинг власти упал в 3 раза.

Олег Ляшко, народный депутат. Так, рейтинг влади падає. А на чому робить рейтинг Тимошенко — на залі суду? Я думаю, що українців це мало цікавить. Коли мільйонам людей не має чого йти і в що дітей у школу водить. Ось на чому потрібно робити рейтинг. насправді, Тимошенко і Азаров однакові. Я думаю, що нинішня влада — це вчорашній день. Потрібно виводити молодих хлопців, дівчат».

Проте не все владі вдавалося в рамках прямого ефіру. Суперечливі тези, які оголошувалися або представниками Партії регіонів, або політиками, які тісно співпрацюють із Адміністрацією Президента, свідчать про серйозну кризу взаємної довіри всередині команди Януковича.

Зокрема, Олексій Плотніков в ефірі «РесПубліки» (5 канал) розкритикував підготовку проведення пенсійної реформи і відповідального за роботу над нею віце-прем’єра Сергія Тігіпка. У свою чергу, під час ефіру «Шустер live» наступного дня Тігіпко демонстрував цілковите ігнорування подібної і більш гострої критики. При цьому жоден представник Партії регіонів не насмілився висловити зауваження навіть у тій обережній формі, в якій це зробив Плотніков під тиском журналістів та представників преси:

«РесПубліка», 5 канал, 07.07.2011

«Катерина Горчинська, редактор газети Київ пост: "Я хочу прокомментировать и начать все таки с пенсионной реформы. Потому что на полном серьезе обсуждаем солидарную или накопительную систему, и не упоминаем о том, что то, что мы называем реформой, то, что сейчас проходит в парламенте, в общем, название “реформа” это слишком оптимистично. Потому что она сводится фактически к двум серьезным пунктам. Это повышение пенсионного возраста и повышение стажа, то есть, количества лет, необходимый для выхода на пенсию. А никто не прорабатывает детали накопительной системы пенсионной или какой-либо другой. И в общем то это характерно для нынешней власти и тех реформ, которые они заявляют. Вот опять же нам приводили в пример цитату Бальцеровича, который говорил о том, что шоковая терапия это переход, допустим из плановой экономики в рыночную. У нас немножко другие процессы действительно происходят. Я с вами абсолютно согласна, господин Плотников. У нас происходит фактически олигархополизация экономики. У нас концентрируются очень многие ресурсы в руках и так уже очень крупных и очень влиятельных людей, бизнесменов, людей при власти. Надо сказать, что именно эти же люди, включая того же вице-премьера Тигипко, миллионеры, миллиардеры, которые находится у власти, сейчас говорят нам, давайте затянем пояса, давайте выходить на пенсию немножечко попозже. И это тоже довольно типично для нынешней власти, мне кажется, и довольно характерно для их реформ. Вы упомянули земельную реформу. Очень многие эксперты скептически относятся к инициативам правительства и Администрации Президента в смысле земельной реформы. Да, она необходима эта реформа, необходимо продавать землю. Но кто-нибудь, даже из сидящих в зале, в социологии, кто-то верит в то, что эта реформа будет прозрачной, что она приведет нас к рыночным отношениям земли. Или, все-таки, сконцентрируется большее количество ресурсов в руках опять тех же самых людей. Вот в чем вопрос".

Олексій Плотніков, член комітету з питань економічної політики, доктор економічних наук: "Я багато критикував віце-прем’єра з соціальних питань, який відповідний за пенсійну реформу. В тому числі я критикував на іншому каналі в прямих ефірах, який відбувається по п’ятницях. Тому що популяризації, пропаганди реформ у нас не було. Це примітивно розуміння, що реформа зводиться до збільшення віку та стажу, це зразок того, що не доопрацювали відповідні віце-прем’єри, відповідні служби, які повинні роз’яснювати, що це дуже великий документ, що це охоплює багато речей, які пов’язані з пенсійним забезпеченням різних категорій громадян, що з переходом до дворівневої системи, що з визначенням тих чи інших чинників. Тобто, це ті напрямки, якщо їх не буде по іншим напрямкам реформ, це дуже погано. Я думаю, що пенсійна реформа це є свідченням того як не треба проводити роз’яснювальну роботу серед населення".

Наталія Королевська, голова комітету з питань промислової і регуляторної політики підприємництва: "Можно я покажу то, как проводится разъяснительная работа. То, что сегодня объясняли людям. Вот сегодня проводилась разъяснительная работа. (В руках маленький плакатик с надписью: вимагай пенсійної реформи"). Здесь написано "требуйте пенсионной реформы". Это раздавали на митинге господина Тигипко. Вот здесь описывают почему люди должны требовать пенсионной реформы. Ну, потому что мы быстро стареем, потому что у нас маленькая пенсия. Очень интересно. Потому что украинцы работаю меньше чем другие граждане в других странах. Такое громкое заявление. И главное – потому что деньги, которые тратятся из государственного бюджета в Пенсионный фонд, можно потратить на другие цели. Здесь написано – за эти деньги можно построить 12 футбольных стадионов. Это, конечно, сильное разъяснение для людей. Страшно в другом. Не в том, для чего нужна пенсионная реформа. Я думаю, в этой студии не будет ни одного человека, который бы сказал, что пенсионная реформа не нужна. Страшно то, почему не объясняют, что предлагают людям, за какую пенсионную реформу сегодня люди должны поддерживать действующую власть. Безусловно, что будущее, я думаю, все здесь эксперты согласятся, это комбинация накопительной и солидарной системы. Ну как этот баланс, комбинация накопительной и солидарной системы сделать в будущем, чтобы было гарантировано повышение пенсий и соответствие стандартов 21 века, вот это и должно было быть сегодня презентовано. А то, что сейчас проходит в парламенте, это абсолютно технический момент для того, чтобы получить деньги Международного валютного фонда, и точка. И не нужно больше вести дискуссии – для чего сегодня ночью в парламенте будут сидеть народные депутаты. Потому что нужно получить несколько миллиардов, которые опять направят в бюджет и дальше их потратят. И люди к этому не имеют никакого отношения. Они должны будут после этого на 5 лет больше работать. Они получать на 200 гривен после этого пенсию и должны будут на 10 лет больше нарабатывать себе пенсионный стаж. Вот три основных момента того, что сегодня ночью будет освещено в парламенте".

Олексій Плотніков, член комітету з питань економічної політики, доктор економічних наук: "Якщо це дійсно розповсюджувалось від імені віце-прем’єра, це тільки підтверджує те, що я казав, що роз’яснювальної роботи у нас не було. Це зразок як не треба проводити роз’яснювальну роботу щодо проведення пенсійної реформи"».

Наступним неприємним сюрпризом для Банкової в принциповому питанні став бій між першим Президентом Леонідом Кравчуком та трьома спікерами від Партії регіонів – Богословською, Олійником та Колесніченком щодо рівня правосуддя у справі Тимошенко.

Досвідчений софіст Кравчук зробив хід, до якого не додумалися опозиціонери: він запропонував запитати в присутніх у студії людей, чи вірять вони в правосуддя у справі Тимошенко. Тим самим він хотів проілюструвати свою переконаність у тому, що цей суд тільки зашкодить владі і Януковичу особисто. Богословська та Олійник кинулися заперечувати проти цього, посилаючись на те, що це можна розглядати як тиск на суд, і потрапили у заготовлену Кравчуком пастку. Він відкрито запитав, чому тоді Богословська, народний обранець, дозволяє собі в прямому ефірі заявляти про доведену вину Тимошенко ще до виголошення вироку. Богословська не мала що відповісти, окрім як іще раз в прямому ефірі заявити, що Тимошенко таки є злочинницею.

Зрештою, Шустер піддався тиску Богословської і поставив на голосування два питання, одне з яких стосувалося суду, а друге – поведінки Тимошенко на такому суді. Таким чином ведучий відкрито підіграв Банковій. Адже чи можуть узагалі респонденти оцінювати поведінку людини в обставинах, якщо, на їхню думку, ці обставини є неприпустимими і ненормальними? І навпаки, якщо оцінюється поведінка обвинуваченого на суді, то чи можна одночасно ставити під сумнів належну організацію самого судового процесу? Колесніченко за допомогою підміни понять показав, як треба маніпулювати результатами таких одночасних взаємовиключних питань:

«Савік Шустер, ведучий: Вы ведь были Гарантом Конституции. У меня к вам вопрос. Господин Турчинов говорит, что я должен приглашать Юлию Тимошенко в студии. Сейчас это мне не кажется правильным. Может, я ошибаюсь, но это будет прямое давление на суд. В принципе, я не помню ни одного политического процесса или не политического, который был в Европе или Штатах, чтобы во время судебных слушаний приглашали людей, которые обвиняются.

Леонід Кравчук: "Аби йшов суд, уже почався суд – я б вас підтримав. Суд ще не розпочався. По-справжньому суду ще нема. Йде тільки початкова стадія суду. І тому я – Савік Шустер – я б запросив будь-кого, навіть запросив би Луценка. Хай би він сказав людям. Люди самі оцінять. От поставте зараз на голосування пропозицію – хто підтримує процес у Печерському суді? Будь ласка. Це питання дуже серйозне. Я говорив: не можна нехтувати думкою людей. Люди хочуть почути не тільки звинувачення. Якщо б ми тут вели дискусію, я не мав би жодної пропозиції. Дискусію толерантна, виважена і з того боку, і з цього боку. Тут йде звинувачення, тут іде суд з прокурорами, суддями, заявами, що вона таки буде сидіти. Я б не наважився цього сказати – чи буде Тимошенко сидіти, чи ні. Я б так ніколи не наважився говорити, тому що я поважаю закон. Я був "Інтері" і на мене накинулись комуністи, що я в усьому винен, причому з аргументами, з усім. Я спочатку хотів дискутувати, а потім звертаюсь до Кисельова: поставте на голосування, кого підтримують люди – комуністів чи мене? Він зразу поставив. Чи підтримуєте ви позицію комуністів? Піднімається одна рука. Він каже: ви підтримуєте комуністів? Я, каже, хочу скористатись нагодою подякувати Кравчуку за незалежність. Я сказав після цього: мені нема про що говорити. Люди сказали. Тому я прошу. Якщо всі вважають, що процес в Печерському суді іде правильно, як належить, всі дивляться – поставте на голосування…. Це не провокація".

Савік Шустер, ведучий: А почему это провокация?

Інна Богословська: "Як він може йти правильно, коли там образи, прокляття, мати і так далі?"

Леонід Кравчук: "Чи підтримують вони процес, як іде суд".

Володимир Олійник: "Можна репліку перед тим як голосувати? Ви знаєте, у нас на днях була дуже поважна людина – це голова Європейського суду. І коли його запитали: ви можете прокоментувати, що відбувається у нас. Він каже: у нас золоте правило – справа в суді, ми не коментуємо".

Леонід Кравчук: "А чого ми коментуємо тут?"

Володимир Олійник: "Якщо ми підемо цим шляхом, то тоді ми повинні і далі продовжити. Прописати в Конституції суд лінча. Тобто ми повинні йти шляхом…"

Леонід Кравчук: "Я вас повністю підтримую. Тільки я хочу сказати, чому від мікрофону заявляють народні депутати, виголошують документи і кажуть, що Юлія Тимошенко таки буде сидіти. Було таке, Інна?"

Інна Богословська: "Я сказала: я так вважаю, що вона повинна сидіти. Це моя думка. Я маю на це право".

Леонід Кравчук: "Це не ваша думка. Ви – народний депутат".

Інна Богословська: "Я маю право сказати, що у неї є склад злочину. Я – заслужений юрист України"

Леонід Кравчук: "А презумпція невинуватості?"

Інна Богословська: "Я не кажу, що вона злодій. Я кажу: якщо суд винесе обвинувальний вирок, вона буде злодієм".

Савік Шустер, ведучий: А можно я поставлю вопрос иначе? Я людям иначе поставлю. То, что происходит в Печерском суде – это правосудие или политика? Видите, как у вас происходит. Вам нужны специалисты. Народа вам мало.

Вадим Колесніченко: "Вы задаете неспециалистам вопрос: оцените, как исполняется Уголовно-процессуальный кодекс, правильно я понимаю? Леонид Макарович, разрешите я вам напомню события в США 15 лет. Был очень громкий уголовный процесс. Известный спортсмен обвинялся в том, что он убил свою жену. Так вот процесс шел около 2 лет. И все население поддерживало на всех ток-шоу, на всех опросах этого спортсмена. В итоге состоялся оправдательный приговор присяжных и общество восприняло этот результат. Поэтому голосовать по поводу того, как идет судебный процесс – это абсурд. Это вопрос суда Линча".

Леонід Кравчук: "Я один, а вас троє. Я задаю вам запитання: на якій підставі тоді ви тільки що проголошували, що у Печерському суді йде все по закону. Аби ви цього не говорили, я б не казав".

Вадим Колесніченко: "Потому что я юрист, я знаю Уголовно-процессуальный кодекс".

Леонід Кравчук: "А якщо ви кажете, що все тільки по закону, а люди мені пишуть, що там є перебільшення, що є замовлення".

Савік Шустер, ведучий: Вы же не можете игнорировать людей. Есть общественное мнение.

Петро Мага: Леонід Макарович, вибачте. Про це пишуть люди, що ви зараз втрьох боїтесь одного Кравчука. Нам пишуть, що раптом…

Савік Шустер, ведучий: Петя, ты тоже популист.

Петро Мага: Чого популіст? А раптом вони скажуть, що все справедливо.

Вадим Колесніченко: "Нужно нести ответственность за то, что мы говорим через центральные средства массовой информации. Это все аукнется на проблеме правосудия. Если мы сейчас, даже не получив решения суда, уже обвинили суд в том, что он действует незаконно и люди ему не верят, любое решение суда в общественном мнении будет незаконным. И мы здесь час назад толкли воду в ступе про какую-то Конституцию. Мы театр абсурда устроили. Вот здесь мы яйца выращивали, вот здесь мы селедку ели, а вот здесь у нас будет правосудие. Давайте будем последовательны в своих желаниях и поступках".

Леонід Кравчук: "Я вам даю телефон, переконайте людей".

Вадим Колесніченко: "Я не собираюсь никого переубеждать".

Леонід Кравчук: "Тоді запитайте".

Інна Богословська: "Я хотіла вам задати питання про адміністративно-територіальну реформу. Але зараз я вам задам інше. Скажіть, будь ласка, якщо б не Тимошенко, а хтось інший в суді вів себе так, як веде вона, що б зробили з цим підсудним, з вашої точки. Якщо б хтось із нормальних простих українських людей, навіть непростих, обізвав нецензурною бранню суддю, перебивав би в процесі, проклинав всіх, хто там, як би йшов суд?"

Леонід Кравчук: "Я заявляю, що до цієї людини має бути застосовані закони кодексу".

Інна Богословська: "Як воно і було зроблено".

Леонід Кравчук: "Я повторюю, що люди в це не вірять".

Інна Богословська: "Так вони ж бачать, як вона матюкається, провокує".

Леонід Кравчук: "Ну запитайте про це у них, хай вони скажуть".

Інна Богословська: "Тоді давайте два питання задамо. Перше: чи є це правосуддям? І інше: чи є правильною поведінка Тимошенко в суді? І тоді ми будемо мати нормальну відповідь".

Савік Шустер, ведучий: Сейчас мы это проголосует и я ответы покажу.

Інна Богословська: "Конечно. А зачем мы тогда голосуем?"

Савік Шустер, ведучий: Давайте первый вопрос. То, что происходит в Печерском суде – правосудие? Да, нет. Сейчас наши редакторы это сделают. Вы продолжайте разговаривать.

Вадим Колесніченко: "Я себе ни на секунду не мог позволить не встать, когда заходит суд, не ответить на вопросы суда. Я судью знаю 100 лет, я каждый раз говорю фамилию, имя, отчество, показываю номер ордера. Я представляюсь, я обязан по процессу это сделать".

Савік Шустер, ведучий: То, что происходит в Печерском суде – правосудие. Нет – считают 84%. 16% – да. Законно ли ведет себя Юлия Тимошенко?

Вадим Колесніченко: "Уголовно-процессуальный кодекс – те же правила дорожного движения. Я как юрист десятки раз в суде выступаю, судья меня знает как облупленного. Но каждый раз я встаю и представляюсь. И говорю суть дела. И каждый раз все встают".

Савік Шустер, ведучий: Покажите мне второй результат. Нет – 60%. Большинство считает, что ведет себя она неправильно, но большинство также считает, что не правосудие.

Вадим Колесніченко: "Когда человек ведет себя неправильно – это уже не правосудие".

Савік Шустер, ведучий: Сейчас у нас будет рекламная пауза».

Зрештою, нездатність влади тримати удар і обґрунтовано відповідати на критику яскраво продемонстрував підсумковий ефір «РесПубліки», коли критика з вуст незалежних журналістів та експертів підтверджувала і часто переважала за якістю критику з боку представника опозиції.

Підбиваючи певні підсумки політичного телесезону, треба визнати, що рівня професійної та аргументованої дискусії «РесПубліки» не досягли інші конкентні проекти. Натомість експерти ТК зафіксували падіння незалежності ведучих-модераторів ток-шоу від установок, вигідних владі, зростання кількості та якості маніпулятивних прийомів, які застосовуються провідними політиками і представниками основних політичних сил.

В цілому, на нашу думку, це призводить до падіння рівня довіри до влади, яка за допомогою ток-шоу та новин намагається сконструювати комфортну реальність, але в повсякденній дійсності не здатна показати реальних позитивних результатів. Тому зростає загроза, що від віртуальних деструктивних політичних технологій влада спробує перейти до організації «керованого конфлікту» в суспільстві, як це зробили в Росії на зламі 1999-2000 рр. От тоді вже за допомогою контрольованої телекартинки буде легше нав’язувати глядачам «шлях реформ і стабільності».

«Анна Безулик, ведуча: "Поки ми тут говоримо Верховна Рада в 11-й раз відмовилася змінювати максимальний розмір пенсій. Це між іншим також до питання довіри".

Наталія Королевська, голова комітету з питань промислової і регуляторної політики підприємництва: "Мы обсудили вопрос делигуляции, который привел к падению инвестиционной привлекательности в стране. Второй вопрос, детенизация, которая сегодня привела к тенизации экономики. Третье – это налоговая реформа, которая привела к тому, что сокращение рабочих мест по статистики и росту безработицы. О чем это говорит, что теневые процессы в стране сильнее легальных процессов. Что те законы, которые мы принимаем, они сегодня имитируют создание законодательного поля. И тем самим идет систематизация теневых процессов. И нет добра на борьбу с коррупцией, борьбу с тенью, сегодня нет этом политическом поле".

Анна Безулик, ведуча: "Дуже стисло. Білі зарплати, боротьба з тіньовою економікою або при наймі її мінімізація".

Олександр Пасхавер, президент центру економічного розвитку: "Борьба с теневыми зарплатами, борьба с теневой экономикой. Теневая экономика есть самый лучший показатель качества государства. Если вы административно, не улучшая качества государства, боретесь с теневой зарплатой, вы получаете противоположные этому результаты.

….

Об отношении доверия продолжаю. Мы говорили, налоговая реформа это лучший пример как не надо делать реформу. Сегодня были произнесены слова – пенсионная реформа это лучший пример как не надо делать реформу. Что это означает? Это означает, что те, кто делают реформы, не думают о доверии, просто не обращаются к людям. Но поэтому они его и не имеют. Надо же все таки просто думать об этом в первую очередь, когда делаешь такие реформы".

Анна Безулик, ведуча: "Щодо довіри і сприйняття громадян. Є дані, це дослідження Європейського банку реконструкції та розвитку, які, зокрема, наводив Kyiv Post. Давайте на них подивимося. Не про економіку. Тільки про свідомість і довіру.

"Одночасно нещасті сповнені оптимізму. Такі настрої зафіксували соціологи в українців, коли на замовлення Європейського банку реконструкції та розвитку досліджували вплив кризи. 46% наших земляків зізналися, що таки відчули його на собі. На 8%, порівняно з 2006 роком, скоротилася кількість задоволена життям українців. Тепер таких тільки 30%. Це більше ніж вдвічі менше порівняно з Західною Європою, де своїм життям задоволені 72%. Зате українці оптимістичніші. У завтрашньому дні впевнений кожен другий. А от серед західних європейців таких тільки 22%. Українці не виявили себе палкими прихильниками демократії та ринкової економіки. За таке поєднання тільки чверть українців. Готові жити в умовах планової та авторитарного режиму 15% співвітчизників".

Анна Безулик, ведуча: "Запитання насправді таке і воно фінальне, воно абсолютно до всіх. Як ви вважаєте, чи можна говорити, от за результатами цього дослідження, що українці зневірилися в демократії і в ринковій економіці? Ну трошки менше ніж в авторитаризмі, очевидно зневірилися. І за рахунок чого у нашому суспільстві формується це ставлення. Що я маю на увазі? Наскільки ми є заручниками нашої пострадянської свідомості? І наша економіка також. І чи можливо взагалі на нашому ще пострадянському просторі ліберальне суспільство, ліберальна економіка".

Катерина Горчинська, редактор газети Київ пост: "Сложно сказать, что украинцы разуверились в демократии и экономики, поскольку они в полноценном варианте не имели еще ни того, ни другого. Опять же, у нас все рейтинги, что касается что экономики, что демократии. Freedom House, международная организация, которая изучает как раз демократию, говорит о том, что мы приближаемся к авторитаризму. И этот рейтинг за последний год у нас существенно снизился. То же самое с рыночной экономикой. Хотела еще прокомментировать цифру опять же из этого исследования, где говорилось о том, что украинцы достаточно с большим оптимизмом смотрят в будущее. Правильно, потому что украинцы это нация, которая пережила сначала перестройку, потом развал Советского Союза, потом построение независимости, кризис 98 года, авторитаризм, оранжевую революцию, смены власти. Одним словом, этих людей ничем не напугаешь. Поэтому, конечно же, да, с оптимизмом мы смотрим в будущее. Хуже уже сложно придумать".

Сергій Висоцький, оглядач журналу "Фокус": "Да, конечно же, судьба либеральной экономики и демократии хорошая у нас лет через 20-25. Просто этот вопрос того, когда в Украине начнется реальный политический процесс, которого сейчас нет. Поскольку наши партии это некоторые акционерные общества, финансируемые крупным капиталом".

Анна Безулик, ведуча: "Ви правильно сказали – наші партії. Моє запитання було, чому в нас такі партії, наші партії".

Сергій Висоцький, оглядач журналу "Фокус": "Ну в том то и дело. Потому что люди пока не понимают, что они являются субъектом политического процесса и субъектами общества. Активными субъектами. Вот когда они перейдут в активную фазу и начнут формировать реальную политику, реальные партии снизу, тогда у нас все появится. 25-30 лет и все будет".

Анна Безулик, ведуча: "Майже як у накопичувальній системі, яка пропонується".

Лідія Ткаченко, провідний науковий співробітник інституту демографії, кандидат економічних наук: "Практично всі соціологічні опитування так чи інакше показують доволі песимістичні настрої у сприйнятті і реформ, і влади, і всіх інститутів. Але насправді це не зовсім, я думаю, так. Це дещо, напевно, продукт останніх 5 років, коли було дуже багато сподівань, але не було не зроблено нічого реально і очікувати чогось кращого на сьогодні, напевно, не доводиться".

Володимир Лановий, доктор економічних наук: "Знаючи людей навколо себе, з якими я спілкуюсь, які є пересічними простими людьми, то це ставлення не до демократії, як системи, а до нашої демократії. Не до ринкової економіки, до спотвореної абсолютно монополізованої, хижацької, нахабної системи. І це є проявом недовіри до інститутів держави. Фактично люди кажуть, що інститути держави, які це мають запровадити, мі не віримо, що вони здатні це зробити. Поки що, так".

Євген Копатько, засновник компанії Research and Branding , експерт соціолог: "Кто выжил в катоклизме, пребывает в пессимизме. Если говорить о данных этого социсследовния, то это наши зарубежные коллеги. Они очень оптимистичны. Шкала пессимизма, к сожалению, в нашем обществе несколько выше. Это констатация факта, это не есть хорошо. Какая одна из причин этого всего? Коллеги говорили много. Но если мы будем жить и работать в таком информационном поле, в котором находится страна, извините, мы ничего не сделаем. То есть, мы будем заниматься этим мазохизмом постоянно, пока не закончится терпение у людей и все не уедут отсюда".

Анна Безулик, ведуча: "Знаєте, не з власного досвіду. Якщо мені не подобається, є відображення моє відображення в дзеркалі, я можу очевидно не займатися мазохізмом і не дивитися. Можна піти в спортзал. Це також варіант, а не сперечатися із дзеркалом, вибачте. Я не можу, як журналіст, на це не відреагувати".

Олександр Пасхавер, президент центру економічного розвитку: "Многие аналитики поражались тому как спокойно пережили украинцы кризис по отношению к другим странам, где кризис был значительно мягче. Это отражение, нам навязанное историей, мировоззрением, философией индивидуального выживания. И эта философия мешает нам строить плохое государство. Когда мы говорим, у нас очень плохое государство, то мы не задаем вопрос – а почему оно у нас плохое? Потому что мы такие. У нас философия индивидуального выживания, отчуждения от государства, нет возможности повлиять на него. Поэтому этот вопрос длительный и людям надо задуматься над этим вопросом"».

Проект «Моніторинг політичної пропаганди та маніпулятивних технологій у випусках щотижневих підсумкових інформаційно-політичних програм та політичних ток-шоу» здійснюється громадською організацією «Телекритика» за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.