Засновниця і колишня директорка лівої радіостанції Özgür Radyo, громадянка Туреччини та Нідерландів Фюсун Ердоґан (Fusün Erdoğan), колумніст тижневика Atılım Байрам Намаз (Bayram Namaz) та Аріф Челебі (Arif Çelebi) вийшли на свободу. Журналістів звільнили на тій підставі, що їхнє перебування за ґратами до винесення судового вироку перевищило гранично допустиму норму. Встановлену новим законом межу знижено із 10 до 5 років. Натомість Фюсун Ердоґан і двоє інших журналістів перебували у в’язниці 7 років і 8 місяців.

Стамбульський суд у справах із тяжких злочинів виніс їм сумарний вердикт – 789 років тюрми за 155 звинуваченнями в антидержавній діяльності. Серед них – «порушення Конституції», «формування організації з метою вчинення злочинів», «несанкціоноване володіння небезпечними матеріалами», «створення загрози суспільній безпеці», «підробка офіційних документів», «пошкодження майна» тощо.

Хоча вироки скасовані, однак процес оскарження у справі триває, відзначає Hürriyet Daily News.

Торік Фюсун Ердоґан надіслала листа із тюрми, в якому категорично заперечувала свою вину в інкримінованих їй злочинах. А це «належність до нелегальної організації без права помилування» та «спроба скинути конституційний лад насильницькими методами».

Журналістка писала, що «вивчила кожну папку» – близько 40 досьє на неї на тисячі сторінках і не знайшла жодного конкретного доказу своєї вини. Так само як і на 300 сторінках винесеного їй вироку. «Насправді, - стверджує вона. – була єдина реальна причина мого арешту - залякування представників незалежних, демократичних, альтернативних медіа».

Цього року під час кампанії Комітету захисту журналістів за свободу для ув'язнених журналістів Фюсун Ердоґан перебувала у центрі  уваги.

У квітні, нагадує з посиланнями на місцевих журналістів і правників КЗЖ, турецька влада звільнила ще трьох  журналістів – генерального менеджера каналу Gün TV Ахмета Бірсіна (Ahmet   Birsin), оглядача щоденної газети Azadiya Velat Хасана Йозгюнеса (Hasan Özgüneş) та репортера двотижневика Yürüyüş Каана Юнсала (Kaan Ünsal). Їх кинули до в’язниці за звинуваченням у підтримці нелегальної Курдської робітничої партії (The Kurdistan Workers Party) та організацій, що діють під її прикриттям.

П’ятьом турецьким репортерам, як повідомили КЗЖ адвокати, заборонено виїжджати за межі країни. Принаймні 16 журналістів ще перебувають в ув'язненні.

КЗЖ відзначає деякі позитивні зміни у турецькому законодавстві щодо боротьби з тероризмом та організованою злочинністю. Йдеться про згадане скорочення терміну утримання звинувачених під вартою без винесення вироку, про ліквідацію деяких судів із особливими повноваженнями, що мали вищу юрисдикцію, ніж звичайні кримінальні суди і, за свідченням міжнародних правозахисних і медіаорганізацій, зловживали ними.

В оприлюдненому у грудні 2013 року Комітетом захисту журналістів переписі ув’язнених репортерів Туреччина фігурувала як найгірша «тюремниця» світу. Тоді за ґратами перебувало щонайменше 40 журналістів.

Відтоді 24 з них звільнили, хоча більшість і досі зіштовхується зі звинуваченнями.

Заступник директора КЗЖ Роберт Магоні (Robert Mahoney) вітав звільнення журналістів і закликав владу в Анкарі продовжити цей процес «поки у Туреччині не залишиться за ґратами чи під загрозою тюремного ув'язнення жодного журналіста». Він назвав 2014-ий «роком трансформації турецької демократії». Медіа, підкреслив, він, повинні бути вільними від будь-якого політичного та судового втручання і стати джерелом інформації та  платформою для дебатів громадян».