Військові називають це «проханням про співпрацю». Натомість політолог Ейм Сінпенг (Aim Sinpeng) на сайті Global Voices Advocacy характеризує становище, що склалося в країні, як «інформаційну війну».

Цензуру проштовхує новостворена Національна рада з підтримки миру й порядку (the National Peace and Order Maintaining Council). Вона публічно залякує, що «нецензуровані інформаційні потоки можуть створити додаткові проблеми для військового правління і для держави у цілому».

Інтернет-провайдери та державні чиновники ведуть мову про технологічну реструктуризацію інфраструктури країни. Мета цього – створення єдиного, контрольованого урядом каналу, що дав би змогу вдосконалити всеосяжну цензуру сайтів і стеження за їхніми користувачами. Тайська поліція заявила, що навіть «лайки» та критичні щодо хунти повідомлення у мережі слід вважати злочином.

Оффлайн-критику також змушують замовкнути. Проти прихильників відкритого Інтернету і відомих блоґерів постійно влаштовували облави. Жертвами ставали науковці, журналісти й політики. Їх тримали без пред'явлення звинувачень у військових таборах і погрожували подальшим покаранням, якщо вони не відмовляться від критики режиму чи кидатимуть йому виклик.

Серед постраждалих Electronic Frontier Foundation називає експерта з інтернет-права Таммасатського університету (Thammasat University) Саватрі Суксрі (Sawatree Suksri) та онлайн-активіста Сомбата Боонгаманонга (Sombat Boonngamanong), якого влада  вистежила й арештувала за IP-адресою.

Те, що військова хунта так легко спромоглася чинити тиск і встановити контроль над інтернет-прорвайдерами та залякати тайське населення пояснюється тривалим посиленням втручання в онлайн-мережу, відзначає Electronic Frontier Foundation. Його насаджували як адміністрації, що спиралися на військових, так і останній обраний цивільний уряд.

До цього військовий переворот у Таїланді було вчинено 2006 року, коли інтернет перебував на піку популярності. Хоча раніше провайдери заблокували деякі, переважно порнографічні, сайти, антидемократичні керівники країни швидко підвищили рівень політичної цензури в Інтернеті.

Одним із перших законодавчих актів, ухвалений урядом, який ніхто не обирав, був Закон про комп'ютерну злочинність (the Computer Crime Act). Він передбачає суворі покарання за нечітко визначені «кібер-злочини». Цей нормативний акт запроваджує кримінальну відповідальність для будь-якого посередника, який дозволив поширювати контент незаконного змісту, зокрема, коментарі з критикою короля чи з образою його Величності (lèse-majesté). Цей закон часто використовують для придушення політичної критики в усьому політичному спектрі Таїланду.

«Коливання між демократією і військовим правлінням негативно впливає на економіку та політику країни й виявляються фатальними для свобод в інтернеті. Не пройшовши періоду реформ і вільної критики, Таїланд ризикує ескалацією придушення свободи слова. У такому разі процвітання  демократії й стабільності стане неможливим, за законами воєнного часу чи без нього», - застерігає Electronic Frontier Foundation.