Чи не кожен із нас бачив колись у ЗМІ клікбейт-заголовки на кшталт «вчені навчилися лікувати рак» або «сенсаційне відкриття 12-річної школярки з українського села здивувало весь світ». Часто така інформація просто не відповідає дійсності. Значно гірше буває, коли фейки сприяють поширенню антинаукового та псевдомедичного шахрайства. А люди, купившись на брехню і спекуляції, починають застосовувати «унікальні поради» в реальному житті. Скажімо, дехто справді починає лікувати онкологію чи іншу небезпечну для життя хворобу «цілющими» засобами, які не мають жодної науково доведеної ефективності.

Доктор фізико-математичних наук, провідний науковий співробітник Інституту фізики НАН України Семен Єсилевський — один із тих, хто цікаво пише в соцмережах і блогах про реалії науки. Зокрема, звертає увагу на дезінформацію в цій галузі.

Чим небезпечні антинаукові історії, яких в інтернеті безліч, як фейки спотворюють інформацію про справжні досягнення науки та за якими ознаками можна запідозрити й розпізнати такий фейк — Семен Єсилевський розповів в інтерв’ю MediaSapiens.

— Семене, існує думка, що в пострадянських країнах різні антинаукові теорії і фейки поширюються інтенсивніше, ніж на Заході. Це ж стосується й різноманітних діагнозів, яких не існує в європейських країнах, але які в нас нерідко ставлять пацієнтам лікарі. Чи так це? Чи справді ми так сильно відрізняємося від європейських країн?

— Тут треба чітко розділити міфи та забобони серед простих людей та поширення псевдонауки й імітації серед самих учених.

Щодо побутових міфів, то люди всюди приблизно однакові й відсоток тих, хто вірить в антинаукову маячню, теж приблизно однаковий. Просто «асортимент» цієї маячні має регіональну специфіку. Скажімо, у США найбільш поширене мракобісся — це саєнтологія, а в Україні саєнтологів майже немає. Так склалося історично. А такі небезпечні антинаукові ідеї як антивакцинаторство чи ВІЛ-дисидентство взагалі є глобальними явищами, які не знають кордонів. Цікаво, що якість освіти та рівень життя не дуже впливають на поширеність фейків та міфів. Розхвалена радянська освіта породила ціле покоління, яке масово заряджало воду перед телевізором на сеансах Чумака, а славетний мільярдер Стів Джобс намагався лікувати рак альтернативною медициною, але помер.

А от якщо говорити про поширення псевдонауки серед самих учених, то тут в Україні ситуація абсолютно катастрофічна. У нас цілі галузі науки перетворилися на токсичну й тотально корумповану імітацію наукової діяльності, де ступені та звання купуються, а розцінки на них хіба що офіційно до дверей спецрад не прикріплені. Замість досліджень продукується псевдонаукова маячня, плагіат та фальсифікація даних. Це в першу чергу педагогіка, економіка, право та державне управління, де майже 100 % робіт є імітацією та відвертим словоблуддям. Дещо меншою мірою це медицина й технічні науки. Саме в цих галузях захищається якась абсолютно немислима кількість безглуздих псевдонаукових дисертацій. Скажімо, з педагогіки їх більше, ніж з усіх природничих наук разом узятих. Це явище називається «фабриками дисертацій» і є величезною ганьбою для України. Ніде у світі в таких масштабах цього немає, крім, можливо, Росії.

Щодо медицини, то ситуація в нас справді набагато гірша через те, що система освіти і вдосконалення лікарів є надзвичайно архаїчною. Україна нині тільки починає перехід на доказову медицину й міжнародні протоколи лікування, який у розвинених країнах уже давно відбувся. Додає проблем також відсутність жорсткої регуляції, яка призводить до засилля реклами фуфломіцинів та псевдомедичного шахрайства. У розвинених країнах індустрія БАДів, східного цілительства та езотеричних практик чітко відділена від офіційної медицини, а в нас усе досі змішано в купу.

Окрема цікава історія з гомеопатією. Це абсолютно антинаукова концепція, але тільки в останні роки в більшості розвинених країн її почали остаточно викидати з арсеналу медицини й виводити з покриття медичної страховки. Лобі виробників гомеопатії настільки сильне й багате, що цей процес іде дуже важко. У нас він наразі не йде взагалі, бо після команди Уляни Супрун у ньому ніхто з наших керманичів, здається, не зацікавлений.

— Чи існують певні «маркери», за якими можна запідозрити, що інформація, яка подається як наукова, насправді може виявитися фейком? Або все дуже складно й по пунктах цього не описати?

— Проблема в тому, що маркерів псевдонауки досить багато (зазвичай виділяють 10–12), а наявності одного чи двох недостатньо для остаточних висновків. Ретельна перевірка кожної конкретної новини у ЗМІ чи інтернеті може зайняти багато часу й вимагати спеціальних знань. На щастя, у 90 % випадків вистачає простої первинної фільтрації за дуже простими критеріями.

По-перше, варто виробити в себе «презумпцію маячні»: будь-яка «типу наукова» інформація з жовтих ЗМІ та сайтів-смітників вважається фейком, поки не доведено її правдивість.

По-друге, будь-яка наукова новина обов’язково має містити посилання на першоджерело: статтю в науковому журналі чи офіційний пресреліз наукового інституту чи університету, де було зроблено відкриття. Посилання на інші ЗМІ не рахуються! Якщо першоджерела не вказано, то новина є сумнівною.

По-третє, якщо першоджерело не є англомовним, то його цінність треба ділити на сто. Сучасна наука влаштована так, що жодне вагоме відкриття ніколи не буде публікуватися українською чи російською мовами. «Національної науки» не існує, а міжнародна наукова мова — англійська. Винятками є тільки історія, мовознавство, етнографія тощо.

По-четверте, школярі, винахідники-одинаки чи любителі без профільної освіти не можуть зробити жодного проривного наукового відкриття. Епоха таких доморощених самоучок закінчилася століття тому. Сучасна наука настільки складна й комплексна, що добитися вагомих результатів може лише колектив професіоналів. Тому будь-яке повідомлення про «геніальне відкриття» школяра чи пенсіонера без освіти — це фейк.

— З різними «унікальними» й «цілющими» добавками «від ста хвороб» ясно: там є комерційний інтерес. А хто й навіщо, на вашу думку, придумує фейкові теорії про пласку землю, про те, що американці не висаджувалися на місяць, тощо? Які цілі тут переслідуються?

— По-перше, всі перелічені вами випадки — це класичні теорії змови. Люди вірять, що уряд, корпорації або якісь міфічні масони чи рептилоїди приховують від них правду. Феномен теорій змови нині дуже активно вивчається у психології та нейронауках. Існує теорія, що така віра — це своєрідний «глюк» нашого мозку, який частіше виникає в людей із певними рисами особистості. Такі люди відчувають дискомфорт від того, що навколишній світ занадто хаотичний і в них немає жодного контролю над подіями. Щоб якось виправдати власне безсилля, люди вигадують якусь таємничу приховану силу, яка насправді всім керує. Це повертає їм психологічний комфорт: ось бачите, все насправді йде за чітким планом, просто цей план від нас приховують.

По-друге, на цих теоріях змови можна чудово заробляти. Люди, які вірять в одну псевдонаукову маячню, як правило також вірять у якусь іншу маячню через низький рівень критичного мислення. А отже адептам пласкої Землі можна успішно продавати гомеопатію, БАДи та наліпки на телефон, що захищають від дистанційного зомбування. Сама ідея пласкої Землі при цьому грає роль безкоштовної реклами за рахунок вірусного мема, який тягне за собою ланцюжок комерційних пропозицій.

— Тим, хто хоче дізнатися достовірну інформацію про дослідження й достовірні факти, зазвичай радять читати західні наукові журнали, базу наукових досліджень Cochrane, звертатися до мета-аналізів і т. д. Так роблять далеко не всі. Небажання пояснюють складністю текстів, незнанням англійської тощо. Чи є якісь уже адаптовані джерела, де таку інформацію подають більш спрощено?

— Читати наукові журнали, не маючи профільної освіти, я би категорично не рекомендував, бо вони просто не розраховані на неспеціалістів. Справа навіть не у складності інформації, а в навичках її інтерпретації. Вчених учать цього роками, а пересічний громадянин буде просто вихоплювати якісь окремі фрази й не матиме цілісної картини. У цьому плані дуже показовими є фанатичні антивакцинатори, які примудряються знаходити в базі PubMed сотні статей із нібито доказами страшної небезпеки вакцинації, якої насправді і близько немає. Якщо метою є не пошук істини, а брехлива пропаганда, то ніякий PubMed не зарадить.

Cochrane у цьому плані дещо краще, бо там принаймні є короткі анотації, написані простою мовою, але треба добре знати англійську. Щодо адаптованих джерел, то українською мовою їх, на жаль, немає взагалі. На сайті МОЗ є портал доказових клінічних протоколів, перекладених українською, але він призначений для лікарів, а не для пацієнтів. Російською мовою є дуже авторитетний довідник MSD, але загалом, якщо хочете знати останні наукові дані — вчіть англійську, іншого шляху наразі немає.

— На яких темах частіше за все спекулюють, де найбільше викривлюють інформацію? І які найбільш безглузді фейки вам запам’яталися останнім часом?

— Запам’ятався абсолютно дикий випадок, коли псевдопсихологиня Тетяна Дугельна стверджувала, що силою позитивного мислення відростила собі новий яєчник на заміну видаленого. Було би дуже смішно, якби ця особа не писала подібну псевдонаукову маячню для рекламних буклетів великої мережі медичних лабораторій. На щастя, керівництво лабораторії оперативно відреагувало, звільнило цю горе-авторку й опублікувало спростування.

Фейки є вірусними мемами, які поширюються самі собою, тоді як їх спростування таким не є. З усього набору різноманітної маячні вижили саме такі псевдонаукові меми, які здатні ефективно поширюватися — це класичний природний добір. Тематика еволюції і пристосування мемів — дуже актуальна тема для наукових досліджень. Найбільше спекуляцій зараз навколо раку, дієт для довголіття, біохакінгу, штучного інтелекту.

Фото - Facebook