Мінісеріал «Чорнобиль», який посів першість у глядацькому рейтингу сайту IMDb, продовжують активно обговорювати. Із численних інтерв’ю та статей про серіал стало відомо, що в Україні проходило близько третини зйомок. Втім, і цього могло б не бути, якби українська студія «Radioaktive Film» не запропонувала HBO свою допомогу. Врешті серіал знімали в тому числі на Подолі та Оболоні, на житловому масиві Троєщина, поблизу Хрещатика. Також в Інституті гідробіології, у приміщеннях КМДА та університетів КПІ та НАУ.

Ольга Косенко, продюсерка Radioaktive Film, займалася під час зйомок мінісеріалу практичними речами — від пошуку локацій і реквізиту до узгоджень, коли треба перекрити вулицю для зйомок у Києві. Речі, здавалося б, у кадрі непомітні, але без яких обійтися було неможливо. В інтерв'ю «Детектору медіа» вона розповіла про тонкощі співпраці з HBO та про те, як відбувалися знімальні процеси тієї частини серіалу, над якою працювали в Україні.

«Ми отримували сценарій, детально його читали, а потім прораховували все, що для цього потрібно. Наприклад, кількість локацій, реквізит, роботу з акторами. Потім це узгоджували із замовником, а після прийняття всіх рішень команда приїздила сюди й ми працювали вже в Україні. Робота, яку можна назвати і виснажливою працею, і викликом, і унікальним захопливим досвідом», — зауважила Ольга Косенко, коли ми зустрілися з нею для інтерв’ю.

«Коли я прийшла працювати у продакшен, колеги мені сказали: або мене цей процес затягне і я залишуся в ньому дуже надовго, або буду шокована складністю роботи і швидко піду. Я обрала перший варіант. Моє рішення тільки підтвердилося, коли ми почали співпрацю з HBO», — додає вона.

Ольго, ви могли би згадати початок роботи команди Radioaktive Film із HBO? Як усе розпочиналося особисто для вас?

Коли я вперше прочитала сценарій «Чорнобиля», то розплакалася. Читала й відчувала, що це буде грандіозна робота. Звісно, тоді поки ніхто не говорив про те, який ажіотаж спричинить мінісеріал. Здавалося б, усі ми знаємо про катастрофу, про її наслідки. Але я вважаю, у творців вдалося передати ще й усю ту атмосферу, коли режим СРСР нам брехав, як приховували інформацію про трагедію.

Скриншот: У кадрах за спинами радянських військових можна впізнати житловий будинок на вулиці Костянтинівській у Києві

Що особисто для вас було найскладнішим у процесі зйомок в Україні?

Зйомки були непрості. Робочі зміни, що тривали 12 годин, ми витримували, але давалася взнаки спека, складність зйомок на деяких локаціях та масштаб. Українські локації знімали влітку 2018 року. Погода була спекотною, всім було жарко. Та ніхто не жалкував, всі збирали сили й одне одного підтримували.

Мене вразили просто величезні об’єми роботи. Щодня на пошту приходили сотні листів від більшості учасників знімальної групи, і кожен писав про своє. Хтось просив вирішити задачу з костюмами, хтось — із локацією. Плюс — дуже багато паперової роботи: звіти, узгодження, договори. Це формальність, але її необхідно було виконати.

Скриншот: Медичний реквізит для зйомок підбирала лікарка, що працювала в одній з київських лікарень під час евакуації постраждалих від Чорнобильської катастрофи у квітні-травні 1986-го 

Скільки часу пішло на узгодження локацій для зйомок у Києві?

Готували всі українські локації близько трьох місяців. І це з урахуванням того, що в Україні відбувалося тільки близько третини всіх зйомок. Ми пропонували список місць, у HBO вибирали й затверджували місця, після чого українська команда остаточно узгоджувала це на місці. Кілька учасників команди приїздили на локації кілька разів, і тільки тоді їх остаточно підтверджували.

Чи були такі локації, від яких довелося відмовилися, й чому? Можливо, вплинули бюрократичні моменти?

Зараз складно згадати, якщо чесно. В цілому так, якісь були. Але ми завжди надавали широкий вибір місць, тому не було такого, щоб через зміну місця зйомки не відбулися. Все було продумано дуже чітко.

Багато хто думає, що коли ми знімали на Богдана Хмельницького, то перекривали тільки цю вулицю. Але насправді довелося перекрити й сусідню, перпендикулярну до Богдана Хмельницького, вулицю Терещенківську. Звісно, ми йшли на компроміси й ніде в Києві не перекривали вулиці повністю, а завжди залишали проїзд для швидких, поліції тощо. Адже варто тільки на годину перекрити вулицю в центрі — і все, місто стоїть, навіть коли це був вихідний день. Ми це прекрасно розуміли й повністю зупиняти рух вулицею не збиралися. Повз нас проходили люди, й деякі з них висловлювали свою незгоду із незручностями. З нами завжди були представники патрульної поліції, які допомагали врегульовувати ситуації.

Скриншот: Широковідомим став кадр з мінісеріалу, на якому вулиця Богдана Хмельницького у Києві була названа за сценарієм московською локацією

Хоча ми знімали влітку, але на Богдана Хмельницького у період зйомок по всій вулиці висіли новорічні гірлянди. Знімальна група вирішила їх не прибирати, бо це було б дуже довго. Їх «прибрали» на етапі постпродакшену, і в кадрах, які увійшли в епізоди, ви гірлянд не знайдете. Окрім того, на Богдана Хмельницького під час зйомок демонтували всі МАФи, які могли потрапити в кадр. Звісно, за попереднього узгодження з їхніми власниками та з КМДА.

Серед глядачів «Чорнобиля» нерідко звучали тези про те, що реквізит для епізодів підібрали справді такий, що відповідав тому періоду. Як ви шукали всі ті предмети, що потім з’явилися в кадрі, — оздоблення квартир, сигарети, які курив Легасов та інші герої, газети, які продавалися в ларьках тощо?

Багато із предметів побуту купили на київських барахолках. У HBO чітко дали зрозуміти, що хочуть максимально детально підібрати всі речі відповідно до епохи. Зокрема, для «медичної» частини епізодів, де фігурували лікарні, заздалегідь запросили консультантку — лікарку, яка наприкінці 1980-х працювала в київській лікарні та сама особисто застала етап евакуації людей із Чорнобиля. Частина команди, відповідальна за реквізит, привезла їй просто безліч шприців, крапельниць, пластирів. Вона відібрала із них саме ті, що відповідали тому періоду часу.

Крім цього, дуже довго досліджували документальні матеріали. Перечитували газети за кінець 1980-х, передивилися купу фільмів. Коли знімальна група HBO приїхала в Київ, то ми побачили, що із собою вони взяли папки із роздрукованими з інтернету підбірками газет і журналів тих років. Окрема частина матеріалів була присвячена тому, як лікували постраждалих від радіації в лікарнях у квітні-травні 1986-го. Мене вражало те, на які деталі ми натрапляли у процесі підготовки до зйомок. Наприклад, консультантка, яка відбирала медичний реквізит, впізнала у вирізках із газет свого пацієнта, якого лікувала після аварії. Мене це надихало на роботу все більше й більше.

Скриншот: Карети швидкої допомоги, які використовували в СРСР у 1980-х, для зйомок довелося шукати в кількох українських містах

Нелегким завданням було знайти карети швидкої допомоги тих часів. Відповідальні за реквізит об’їздили кілька міст України в пошуках таких машин. Ті, які вдалося знайти, багато років уже не використовували. Деякі з них були не на ходу, тому доводилося ремонтувати, аби вдалося їх завести. («Роль швидких у ті роки в СРСР виконували мікроавтобуси РАФ-22031 “Латвія”. Їх випуск почали у 1977 році, а призупинили у 1997-му. Аж до початку 2000-х цей мікроавтобус продовжували використовувати у якості карет швидкої допомоги в декількох пострадянських країнах», — пише сайт «АвтоЦентр». — Ред.)

Сирена швидкої допомоги теж мала звучати автентично. Для цього члени команди прослуховували різні звуки сирен і підбирали для постпродакшену самі ті, що були тоді. Адже звуки сирен змінювалися з часом.

Ви читали, що пишуть про мінісеріал російські ЗМІ? Які у вас були відчуття, коли чули відгуки, що це нібито «пропаганда США» і «дискредитація образу СРСР»?

Звісно, неприємно було все це читати. Чому там так пишуть? Можливо, тому що досі живуть тими радянськими міфами і впевнені, що й досі не можна критикувати країну навіть за таку страшну помилку. Але на критику я реагую спокійно. Хоча дуже здивувало, коли у статтях писали щось на кшталт «як вірити серіалу, якщо там придумали сюжетну лінію?». Це значить, що автори статей у російських ЗМІ просто плутали сюжетний хід із неправдою. Але це ж художній фільм! Тому там і має бути художній вимисел, хоча за основу взяті реальні події. Дуже дивно, що про це треба нагадувати.

Скриншот: Ще один кадр, у якому видно вулицю Костянтинівську на київському Подолі

Задля повноти картини в «Чорнобилі» були додані сюжетні лінії, щоб це було цікаво дивитися. Приміром, так було із персонажем вченої Уляни Хомюк, яка уособлює одразу кількох радянських учених. Але мене дивує, чому в Росії художній сценарій «Чорнобиля» плутають із якимись фейками. Це просто протилежні речі!

Чим для вас робота спільно з HBO відрізнялася від вашої повсякденної роботи у Radioaktive Film?

Насправді робота з HBO за великим рахунком така сама, як і в компаній в Україні. Щоправда, мені хотілося би повчитися тому спокою, із яким на всі ситуації реагували в HBO. Такий спокій приходить тільки з досвідом. Ніхто не метався з боку в бік у паніці, все вирішували спокійно, тоді як наша команда переживала більше. Хіба що вони привозили із собою мувімейкер-траки, яких у нас немає, але їх можна замовити та привезти на будь-який проект. Все інше влаштоване так само, як в Україні.

Скриншот: А ця будівля — головний корпус бібліотеки імені Вернадського у Києві 

HBO нам укотре нагадали, що безпека на знімальному майданчику — понад усе. Перед зйомками до нас приїздив тренер зі США, який провів тренінг із безпеки на майданчику. Всі зйомки проходили під гаслом «безпека на першому місці». Наприклад, перед тим, як на певну висоту піднімалися працювати освітлювачі, ми обов’язково щоразу вимірювали порив вітру і вирішували, чи їм підніматися саме зараз, чи можна почекати кращої погоди.

Скриншот: Елемент будівлі бібліотеки імені Вернадського в кадрах серіалу «Чорнобиль»

Нещодавно український режисер Андрій Приймаченко заявив, що його відео використали в серіалі «Чорнобиль» без дозволу. Він мав на увазі візуалізацію запису телефонних переговорів 26 квітня 1986 року диспетчера центрального пункту пожежного зв'язку з диспетчерами воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС. Як ви прокоментуєте це?

Якщо чесно, я навіть не чула про це. Якби справді мав місце прецедент, я впевнена, що знала би про цю ситуацію.

Мала місце ще одна ситуація зі звинуваченнями у плагіаті. Український драматург Павло Ар’є заявив, що в четвертій серії серіалу «Чорнобиль» нібито без дозволу використали монолог баби Присі із п'єси «На початку та наприкінці часів».

Особисто я думаю, це була ситуація, в якій у певний момент просто переважили емоції. Вийшло так, що Павло в певний момент ще не дивився серії «Чорнобиля», де була сцена із бабусею. Але були люди, які подивилися, і почали йому писати, що сцена нібито вкрадена або скопійована. Режисер сприйняв це близько до серця й почав писати пости у фейсбуку. Пости почали швидко поширювати. Потім, принаймні так усе виглядає, він передивився епізод та врешті сам написав, що не буде позиватися, й ситуація обійшлася без якогось грандіозного скандалу.

А як особисто ви оцінюєте цю ситуацію?

Я вважаю, що це справді збіг. Враховуючи те, скільки всього за десятиріччя було написано, знято й розказано про Чорнобиль. Крім того, я впевнена, такі ситуації неодноразово ставалися під час евакуації в сільській місцевості. Всі ми знаємо історії про сотні літніх людей, які все життя мешкали на рідній землі та не хотіли нікуди виїздити навіть під загрозою радіаційного впливу. Всі ми колись чули такі історії.

Я читала, як дехто писав у фейсбуку, мовляв, хтось із команди Radioaktive мав би пояснити HBO під час зйомок, що це нібито плагіат. «Чому Radioaktive не підказали Крейгу Мезіну (сценаристу мінісеріалу. — Ред.), що це плагіат?». Та ми тоді взагалі не знали про існування цієї п’єси. А сам Крейг Мезін міг дізнатися про неї, лише пішовши подивитися її в театрі. Але вона йде українською мовою, якої він не розуміє. Тому шанси на «плагіат» тут близькі до нуля. Але з урахуванням того підходу, який застосовувала при зйомках в Україні та інших країнах HBO, мети «сплагіатити» щось чи вкрасти точно ніхто не мав. Із таким підходом можливість будь-якого плагіату в серіалі близька до нуля.

Який підхід ви маєте на увазі?

Все, що з’являється в кадрі мінісеріалу, проходить найретельніше узгодження, що засвідчується документально. Нічого, що стосувалося інтелектуальної або матеріальної власності, не використовували без попереднього дозволу. HBO робили це, зокрема, саме з метою уникнути подальших звинувачень у плагіаті. У нас практично не було локацій, куди ми просто прийшли би й почали знімати. Навіть коли знімали епізоди просто посеред поля. Поле ж комусь належить! Якщо не державі, то приватному власнику. Коли не знаємо, чиє це поле, то ходимо по будинках і питаємо: чи знаєте ви власника?

У серіалі є епізод, де фоновим зображенням стає величезна мозаїка, яку створили в Києві. Ця мозаїка розташована в Києві біля приміщень Інституту ядерних досліджень за адресою проспект Науки, 47.

Скриншот: У кадрах серіалу фігурує мозаїка, що знаходиться в Києві за адресою проспект Науки, 47

Щоб використати цю мозаїку в кадрі, треба було знайти її авторів і попросити дозволу на використання в кіно цього об'єкта. Під час пошуків виявилося, що авторів, на жаль, уже немає в живих. Тоді ми почали шукати їхніх родичів, і нам вдалося знайшли доньку одного зі співавторів мозаїки. На це теж пішло чимало часу. Вона спершу не могла зрозуміти, що саме нам потрібно. Втім, це природно для людини, яка не пов’язана з кіноіндустрією. Тоді ми з нею зустрілися й пояснили, навіщо це треба.

(Мозаїчне панно “Ковалі сучасності” прикрашає зовнішню стіну однієї з будівель Інституту ядерних досліджень НАН України. Інститут був створений у 1970 році, а мозаїка — у 1974-му. Робота над панно тривала з 1972 по 1974 рік. Вважається одним з наймасштабніших панно у Києві. Символізує роботу вчених над таємницями атомного ядра» — пишуть на сайті “КиевФото” — Ред.).

Фото: Так виглядає мозаїка зараз. Щоб використати її в кадрах, що тривають кілька секунд, команда довго шукала її авторів

Як виявилося, для неї трагедія Чорнобиля особисто також близька. Вона на той момент навчалася у школі й також стала свідком тих жахливих подій. Розповіла нам, як у школі, де вона навчалася, діти наприкінці квітня 1986-го в рамках чергувань виходили прибирати подвір’я, й тоді ніхто навіть не здогадувався, що це може бути небезпечно для здоров’я та навіть для життя.

Врешті вона погодилася дати свій дозвіл на використання мозаїки, і єдиним її побажанням було те, щоб мозаїка в серіалі не була показана в якомусь негативному контексті. Звісно, такого наміру в авторів не було. А мозаїка справді дуже гарна, і я вважаю, що в кадрі вдалося передати її красу. Це ті моменти, які я, безперечно, пам’ятатиму все життя.

Нагадаємо, раніше ми писали, що вийшов подкаст про залаштунки серіалу «Чорнобиль».