Українські художниці, які працювали над фільмом «З любов'ю, Вінсент»: «Це неймовірний досвід!»
Українські художниці, які працювали над фільмом «З любов'ю, Вінсент»: «Це неймовірний досвід!»
«З любов'ю, Вінсент» Дороти Кобєли та Г’ю Велчмена — це перша у світі повнометражна стрічка, намальована олійними фарбами.
Майже весь стохвилинний фільм намальований у стилі всесвітньовідомого нідерландського художника-постімпресіоніста Вінсента Ван Гога — і розповідає історію його самого.
Режисер і сценарист стрічки Г’ю Велчмен (BreakThru Films) зізнався в ексклюзивному інтерв’ю MediaSapiens, що для цього проекту йому та його дружині Дороті Кобєлі довелося стати справжніми детективами. Вони прочитали всі вісімсот уцілілих листів Вінсента і близько тридцяти книжок про нього, щоби зрозуміти, якою людиною був художник і чи справді він, переживаючи психічний розлад, заподіяв собі смерть.
В одному зі своїх листів Вінсент Ван Гог написав, що про художників насправді можуть розповісти тільки їхні картини. Взявши ці слова за основу, Дорота Кобєла, за освітою художниця, вирішила створити короткометражний фільм, де картинами Ван Гога та новими — у його стилі, розповісти історію життя митця. Вона планувала намалювати їх сама, проте згодом проект переріс у повний метр. Режисери взялися планувати, як можна було б організувати складний і тривалий процес підготовки картин для анімаційного фільму.
У результаті до створення полотен для «З любов'ю, Вінсент» долучилися 125 професійних художників із різних країн, яких перед цим спеціально навчали. Загалом митці впродовж двох років створили 65 тисяч картин для стрічки. Студії живописців фільму були розташовані у Вроцлаві та Гданську (Польща), а також Афінах (Греція).
Над картинами для фільму працювали 13 українських художників. Це Катерина й Тетяна Очередько, Марія Шепеленко, Віталій Мурин, Ярослав Свірняк, Анастасія Бонішко, Марина Савченко, Світлана Гаврищук, Юлія Решетник, Андрій Македон, Андрій Ковтунович, Олена Горголь та Олександр Башинський.
11 з 13 українських художників, які працювали над фільмом, на київській прем'єрі. Зліва направо: Марина Савченко, Анастасія Бонішко, Світлана Гаврищук, Андрій Ковтунович, Катерина Очередько, Віталій Мурин, Тетяна Очередько, Олександр Башинський, Ярослав Свірняк, Юлія Решетнік і Андрій Македон.
За словами Г’ю Велчмена, після поляків це друга за кількістю команда від країни. Катерина Очередько розповіла, що разом митці з України створили 15 хвилин фільму. Це майже 11 тисяч полотен — і стільки ж кадрів анімаційного фільму.
Героїні нашої сьогоднішньої публікації — Катерина й Тетяна — близнючки. Вони закінчили факультет графіки НТУУ «КПІ», обидві ввійшли до Національної спілки художників України. Активно беруть участь у виставках і конкурсах в Україні та за кордоном, а ще — ілюструють книжки. Із 2010 року й дотепер сестри працюють над мозаїчним оформленням інтер’єру Спасо-Преображенського собору в Києві. Їхні роботи є в колекціях музеїв України, Польщі, Єгипту та у приватних колекціях Німеччини, Бельгії, Польщі, Болгарії, США.
MediaSapiens розпитав Катерину й Тетяну Очередько про технологію створення анімації для «З любов'ю, Вінсент», їхні враження від роботи в цьому експериментальному проекті та ставлення до творчості Вінсента Ван Гога.
— Катерино, Тетяно, розкажіть, як ви потрапили до команди фільму. Чи був якийсь відбір?
Катерина: Таня побачила в соціальних мережах відеозвернення студії до художників із України. Команда фільму запрошувала взяти участь у створенні першого анімаційного повнометражного фільму, намальованого олійними фарбами. Нам стало цікаво спробувати свої сили в міжнародному проекті. Ми надіслали портфоліо і згодом нас обох запросили до польського Вроцлава на триденний тест, а потім — на тритижневе стажування в студії у Гданську. Однак уже через півтора тижні, завчасно закінчивши навчання, ми увійшли до складу основної групи аніматорів.
За словами режисера, сценариста і продюсера фільму Г’ю Велчмена, це єдиний випадок, коли художників до завершення навчального періоду долучили до виробничого процесу.
До речі, Таня увійшла до десятки найкращих художників студії!
— Як довго працювали в цьому проекті?
Тетяна: Ми працювали у Гданську протягом десяти місяців. Разом ми створили три хвилини фільму, а це приблизно 2200 картин.
Тетяна Очередько малює картину для прем'єри фільму «З любов'ю, Вінсент» у Львові
— Розкажіть, будь ласка, яким був алгоритм роботи художника над картиною. Наскільки я зрозуміла — це було так: живописці перемальовували кадри з комп'ютерного зображення, яке створювалося на основі кадрів зі зйомок за участі акторів. А потім кожне полотно фотографувалося і з цих фотографій монтувався фільм. Чи технологія була інакша?
Катерина: Спочатку весь фільм був відзнятий на відео, де всі сцени актори грали на зеленому фоні. Далі відеоматеріал нарізали на невеликі шматки, хронометражем не більше однієї хвилини, та віддавали безпосередньо аніматорам. Зображення проектувалося на дошку, й художник перемальовував його контури, стилізуючи їх під стиль робіт Ван Гога. Кожен кадр фотографувався на камеру та за допомогою спеціальної програми зберігався в цифровому вигляді. Із цих файлів потім і монтувався фільм.
Оскільки над проектом працювало багато художників, важливо було зберегти цілісність стилю та манери. Тому розроблявся ключовий кадр (key frame) та створювався перший кадр (the first frame), на яких базувалася робота аніматорів.
Коли декілька художників працювали разом над однією сценою, вони спочатку робили копію першого кадру. Це робилося для того, щоб досягти максимальної схожості. Художники повторювали колір, фактуру, характер мазків, їхню кількість, манеру й лише згодом, після затвердження режисером, починали анімувати.
Тільки деяким зі 125 художників доручали розробляти ключові кадри, адже на них базувалася робота інших майстрів. На ключовому кадрі розроблявся характер та особливості всієї сцени, а це колір, характер мазків, кількість нанесення фарби, елементи фону, освітленість тощо.
— Картини для яких сцен фільму ви створювали?
Катерина: Ми працювали над багатьма сценами. Були в команді, яка малювала головного героя Армана (його зіграв англійський актор Дуглас Бут) та Човнаря (його втілив ірландський актор Ейдан Тернер).
Катерина за роботою в гданській студії
Я розробляла ключовий кадр для сцени, в якій Арман знімає капелюха, заходячи після дощу до приміщення, та знайомиться з Аделін. Крім того, малювала сцену розмови Армана та Човнаря (крупний план на фоні річки) й Армана на фоні зелені під час розмови з лікарем Гаше та іншими.
Катерина разом із актором Дугласом Бутом, якого вона зображала на сотнях своїх картин
Тетяна: Я намалювала приблизно 1100 кадрів для фільму, а це півтори хвилини.
Працювала над такими сценами, як розмова Армана та Човнаря, коли останній тримає в руках сачок, розмову Армана з його батьком Поштарем, малювала також портер Луїзи крупним планом.
Тетяна малює Човнаря, якого втілив актор Ейдан Тернер
— Які враження у вас лишив по собі досвід участі в проекті «З любов'ю, Вінсент»? Чи було важко? Чи було цікаво? Чи був це зовсім новий досвід?
Катерина: Це для мене був зовсім новий і дуже цікавий досвід. Робота в команді, в міжнародному проекті, в новій країні. Це дисципліна, жорсткі дедлайни, розширення своїх можливостей у професійному та емоційному планах. Це була чудова можливість поспілкуватися та поспівпрацювати з професійними художниками із 19 країн світу.
Тетяна: Це неймовірний досвід! Створення такого фільму — це титанічна робота всієї команди, це віра в неможливе та щоденна повна віддача проекту. В дитинстві був час, коли я мріяла стати художником-аніматором, тож мрії здійснюються! Звісно, коли ти йдеш їм назустріч. Маю надію, що фільм здобуде в цьому році «Оскар».
— Чи хотіли б ви далі працювати в жанрі живописної анімації?
Катерина: Залюбки. Мені цікаво продовжити вдосконалюватися в цьому напрямку. Поєднання живопису та кіно захоплює.
Тетяна: Так. Я завжди відкрита до нових проектів. А анімація для мене — це нова цікава сфера для експериментів та розвитку. Новий виклик, нові враження.
— Чи подобається вам творчість Вінсента Ван Гога? Чи змінилося ставлення до цього художника після роботи над картинами для фільму?
Катерина:Ще зі школи захоплююся роботами Ван Гога. Заради того, щоб побачити оригінали, їздила до Амстердама. Для мене участь у цьому проекті — це, зокрема, й можливість висловити свою шану та захоплення талантом цього художника.
Тетяна: Так. Без любові та захоплення творчістю Ван Гога було б дуже складно працювати над фільмом. Мене вражає його відданість мистецтву, працьовитість та відвертість.
Саме любов до Ван Гога та його робіт об’єднала художників і творців фільму, подарувавши глядачам перший повнометражний фільм, намальований вручну олійними фарбами.
— Цікаво, чи сподобався вам сам фільм — цей фінальний результат колективної праці художників з усього світу?
Тетяна: В цілому, я дуже задоволена результатом. Звичайному глядачу, як на мене, має бути до вподоби ідея фільму та можливість за короткий проміжок часу побачити велику кількість робіт Ван Гога. Насправді дуже цікаво спостерігати за тим, як роботи Вінсента оживають на великому екрані.
А як учасницю проекту мене захоплює командна робота, здійснена художниками. Те, що ми всі — понад сто людей із двох десятків країн світу — мали можливість попрацювати в одному стилі.
Катерина: Так, сподобався. Коли вперше побачила фільм, у мене текли сльози.
У технічному плані, звісно, були моменти, які хотілося ще трохи вдосконалити. Це взагалі процес безкінечний. Однак в емоційному плані, на мій погляд, фільм — сильний та цілісний.
Катерина Очередько поряд зі своїми картинами на виставці ART TWINS, де вони з сестрою були кураторами
— Про яких зарубіжних та українських художників ви би хотіли побачити подібний фільм та / або долучитися до його створення?
Катерина: Я би залюбки продовжила працювати та розвиватися в цьому напрямку. Цікаво було би зробити цілу серію фільмів про життя і творчість художників, про їхній внесок у культуру. Кожен митець — унікальний. У певний період ідеї та завдання одних митців стають тобі ближчими, ти в них навчаєшся.
Мені було б цікаво долучитися до фільму про Марію Приймаченко, Олександра Мурашка, Георгія та Сергія Якутовичів, Франциско Гойю, Мікеланджело Буанаротті, Амадео Модельяні, Франса Халса, Єгона Шиле… Цей список можна продовжувати і продовжувати.
Тетяна Очередько поряд зі своїми роботами на виставці ART TWINS
Тетяна: Мені теж хочеться надалі працювати над новими фільмами, гратися і створювати нові ефекти та прийоми. Кожен художник — по-своєму цікавий. На різних етапах становлення тебе як майстра існують фаворити, яких ти вивчаєш та наслідуєш. Для мене наразі це Густав Клімт, Огюст Ренуар, Тулуз-Лотрек і Марія Приймаченко.
***
Унікальну співпрацю живописців та кінематографістів у проекті «З любов'ю, Вінсент» оцінили як звичайні глядачі, так і критики й колеги. Польсько-британський фільм показали у 130 країнах. У прокаті він на цей момент зібрав рекордну для жанру суму: понад 20 мільйонів доларів. Стрічка вже здобула понад 20 нагород — причому не тільки на європейських фестивалях, а й у Сан-Паулу (Бразилія), Ванкувері (Канада), Шанхаї (Китай) та Палм Спрінгс (США). Зокрема, «З любов’ю, Вінсент» переміг у номінації «Найкращий європейський повнометражний анімаційний фільм» Європейського кінопризу — премії Європейської кіноакадемії. Проект також номіновано на BAFTA. 23 січня стало відомо, що фільм Дороти Кобєли та Г’ю Велчмана увійшов у шорт-лист «Оскара» в категорії «Найкاащий анімаційний повнометражний фільм».
Фото Анастасії Мантач та з архіву Катерини та Тетяни Очередько.