Російські телеканали в Україні почали блокувати з початком російської агресії у 2014 році. На початку березня 2014-го державний регулятор телерадіоринку — Національна рада з питань телебачення і радіомовлення — на прохання РНБО попросила провайдерів тимчасово припинити ретрансляцію телеканалів «Вести», «Россия 24», «Первый канал. Всемирная сеть», «Россия-РТР». Уже за декілька днів 384 зі 700 провайдерів відключили трансляцію.

26 березня 2014 року суд на забезпечення позову Нацради тимчасово заборонив ретранслювати на території України «Первый канал», «РТР-Планета», «Россия-24» та «НТВ-Мир». За кілька місяців додалися аналогічні судові ухвали щодо каналів TVCI і РБК-ТВ. У їхніх інформаційно-аналітичних програмах Нацрада вбачала «пропаганду і заклики до зміни конституційного ладу в Україні її територіальної цілісності…, поширення сепаратистських звернень…, розпалювання міжетнічної та національної ворожнечі».

У вересні заборонених ухвалами суду та рішеннями регулятора телеканалів було вже 15: «Первый канал», «РТР-Планета», «Россия-24», «НТВ-Мир», TVCI, РБК-ТВ, «Россия-1», НТВ, ТНТ, «Петербург-5», «Звезда», РЕН-ТВ, Life News, Russia Today та «История».

За тим, щоб вони не з’являлися в кабельних мережах і навіть у громадських закладах, стежили Міністерство внутрішніх справ з Нацрадою, проводили рейди. Хоча законність таких обмежень поширення медіапродукту РФ, приміром, юрист В’ячеслав Якубенко називав сумнівною.

Невдовзі Нацрада реанімувала Перелік іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Його затвердили у 2008-му, потім відмовилися, а у 2015-му знову до нього повернулися. Тим паче, що цей «список адаптованих програм» узаконила Верховна Рада.

Завдяки цьому списку стало легко регулювати перелік програм, що дозволені для ретрансляції провайдерам на території України. Виключення з цього переліку російських телеканалів стало чи не найбільшою зброєю Нацради проти російських телеканалів. За чотири роки відомство таким чином припинило ретрансляцію в Україні 81 мовника із країни-агресора.

Згодом Кабмін припинив дію угод про співробітництво у сфері телебачення, радіомовлення та інформації з урядом Росії, а Верховна Рада вилучила російські теле- і радіопередачі із квоти європейських. Також Президент із РНБО з 2015 року запровадили санкції щодо різних російських компаній, у тому числі медійних (санкційні списки щороку розширювали). Але чи достатньо всіх цих дій, щоб заборона була ефективною?

У 2013 році три російські телеканали — «Первый канал», «НТВ мир» та «РТР планета» — входили до топ-15 найрейтинговіших в Україні мовників за даними телевізійної панелі — дослідження телевізійної аудиторії, яке на замовлення Індустріального телевізійного комітету проводила компанія GfK Ukraine. Із 2014 року російські канали вийшли з телевізійної панелі (з 2014 року дослідження проводить Nielsen), але при цьому в панелі зросла частка телеперегляду «інших» каналів — тобто тих, які не входять у дослідження (а це, зокрема, російські мовники).

За даними дослідження, яке в лютому 2018 року провів Київський міжнародний інститут соціології на замовлення «Детектора медіа», лише 4,7 % українців дізнаються про стан справ в Україні та світі з російського телебачення. 36,6 % респондентів підтримують тезу про те, що заборона каналів РФ є необхідним кроком для захисту держави. Але 43,7 %, навпаки, згодні з тим, що це помилка й обмеження прав громадян.

Та запроваджені в Україні обмеження насправді не є повною забороною. Ті, хто хоче підключити собі російські телеканали, можуть це зробити без проблем. Під час написання матеріалу ми пересвідчилися, що в Києві можна легко підключити собі російські канали через супутник чи ОТТ-сервіс. Можна зробити ще легше: за 10 хвилин налаштувати й оплатити собі доступ до піратського сервісу за один долар на місяць і дивитися десятки як російських, так і українських телеканалів на будь-якому девайсі, що підключений до інтернету.

У мережі все дозволено

Блокування в Україні російських телеканалів подібне до заборони соцмереж: загалом недоступні, але обійти обмеження та підключити їх не є проблемою. Актуальне законодавство в цій сфері регулює лише роботу провайдерів кабельних мереж, IPTV, цифрового ефірного мовлення й решток аналогового. За трансляцію каналів, які Нацрада виключила зі «списку адаптованих», регулятор може штрафувати провайдерів на 25 % від розміру ліцензійного збору. Приміром, нещодавно в Донецькій області за таке порушення виписали штраф у 23 тис. грн.

«Провайдер програмної послуги — це суб'єкт господарської діяльності, який пакетує програми для перегляду їх глядачами і продає їм відповідні пакети. Тобто кінцевому споживачу. В ті пакети він має право вставляти українські канали, які мають ліцензії, та іноземні канали, що адаптовані на території України до вимог чинного законодавства. Про адаптацію Нацрада приймає окремі рішення. Якщо якийсь канал вилучений зі списку адаптованих, тоді провайдер не має права його транслювати. Щоб потрапити у список адаптованих, телеканали подають документи, ми розглядаємо, проводимо попередній моніторинг і включаємо до цього списку», — розповідає «Детектору медіа» заступниця голови Нацради Уляна Фещук.

Водночас вона визнає, що ті глядачі, які хочуть отримати доступ до неадаптованих каналів, можуть собі поставити або супутникову тарілку, або підключити ОТТ-сервіс (сервіси, що пропонують інтернет-телебачення, незалежно від оператора мережі).

Ми обдзвонили декілька фірм, що пропонують IP-телебачення в Києві («IP-net», «Ланет», «Тріолан», «Ваше.ТВ», «It-tv»), та спробували підключити через них заборонені російські телеканали. Їхні менеджери відмовилися, посилаючись на законодавство, але порадили підключитися до них самостійно.

Менеджер із компанії «IP-net», приміром, хотів нам дуже допомогти: «Ви це можете зробити самостійно, — порадив він. — У вас є інтернет і комп’ютер, тому немає потреби, щоб вам хтось щось конкретно підключав. Я не бачу в цьому ніякої проблеми. Офіційно це все заборонено. Все інше ви можете робити на свій розсуд». Також він розповів, що до телевізора, якщо він не оснащений функціоналом smart-TV, треба спеціальна приставка, яка дозволить дивитися такі «бажані» телеканали.

Ми також звернулися до двох компаній, які пропонують у столиці підключити собі російські телеканали через супутник: «Ваше.ТВ» і Tarelka.in.ua. Представника однієї фірми не задовольнила наша умовна «сталінка» й він відмовився приїжджати, бо «треба лізти на дах». Іншого це не злякало: він за 2500 грн пообіцяв встановити нам «найбільш популярний комплект зі 120 російських та українських телеканалів без абонентської плати». Сподіваємося, мова йшла про відкриті до перегляду телеканали, а не популярний в Україні кардшерінг — незаконне декодування супутникового сигналу.

Коли ми звернулися до українських ОТТ-сервісів Megogo та Omega-TV, там повідомили, що російських телеканалів у їхніх пакетах немає. Незважаючи на те, що Нацрада їх не змогла б оштрафувати за доступ до «заборонки», тому що технологія ОТТ наразі перебуває в «сірій зоні» законодавства та не передбачає обов’язкового ліцензування.

Натомість у російському сервісі Kartina.TV погодилися все підключити без проблем. «В принципі так, законом заборонено. Українські провайдери не мають права надавати такі послуги. Але це не український провайдер, а міжнародний. Наші сервери по всьому світу. Там не лише російські телеканали, але й усього СНД. Є приставки від 2,5 до 5 тис. гривень. Вам потрібно замовити приставку й абонемент — від 20 євро на місяць. За цю суму ви можете підключити до трьох пристроїв на одну ІР-адресу. Дивитися можна з будь-якої країни», — розказав «Детектору медіа» співробітник кол-центру Kartina.TV.

Пірати — ще більший головний біль

Керівник ОТТ-сервісу Omega-TV Олександр Глущенко вважає, що Kartina.TV — це ще невелика проблема. Він надто дорогий для українців і свого роду вершина сервісів, до яких теоретично можна підключитися.

«Пересічні громадяни використовують каршерінг (Zargacum.net), піратський ОТТ-сервіс Edem.TV за один долар, а також плейлисти (Slynet.tv, Forkplayer.tv), яких повно в інтернеті. Двадцять євро не платять. Навіщо платити, коли є безкоштовно? Майже в необмеженій кількості. ОТТ-сервіси Нацрадою не регулюється. Насправді це складно. Ось YouTube — це теж ОТТ-сервіс. Як його можна в Україні регулювати? А там теж російські канали викладають свої передачі. “Россия-24” йде у прямому ефірі, а стримиться із серверу в Естонії, Росії чи Польщі», — розповів пан Глущенко «Детектору медіа». Він каже, що його компанія не дає в пакетах російські телеканали через громадянську позицію.

Нещодавно Олександр Глущенко присвятив піратському сервісу Edem.TV окремий пост на Facebook. «Що маємо? Канали з пропагандою країни-агресора безперешкодно розповсюджуються в Україні; крадені канали продаються за безцінь, руйнуючи ринок легального ТБ в Україні; мовлення ведеться з одного із серверів на території України; платіжні системи приймають гроші за послугу», — пише він.

Ми перевірили, як працює цей сервіс. Налаштування справді займає хвилин десять, а дивитися телеканали можна на будь-якому пристрої з підключенням до інтернету. Edem.TV зібрав усі необхідні програми для встановлення, щоб вам було зручно. У цього «Едему» навіть є свій Telegram-канал.

Реалізувати заборону намагаються поліція та СБУ

У питанні заборони російських телеканалів є два великих сегменти. Перший стосується дезінформації, розпалювання міжнаціональної ворожнечі й так далі. Цими питаннями опікується Нацрада і СБУ. Інший аспект — піратські сервіси, які не те що обходять законодавчі надбудови щодо заборони медіа РФ, а просто крадуть контент. Цими питаннями переважно займається Кіберполіція, принаймні регулярно про це звітує.

Із другим аспектом усе доволі чітко: є законодавство про авторське право й суміжні права, його порушують. Правоохоронці відкривають кримінальні справи, наприклад, за статтею 176 Кримінального кодексу України. Утім, на запит «Детектора медіа» Кіберполіція відповіла, що «скарги і заяви стосовно протиправної діяльності ОТТ-сервісу Edem.TV до них не надходили». Із такою скаргою можуть звернутися українські медіагрупи, як це зробили щодо піратського сервісу Tvoetv.in.ua.

Із першим сегментом складніше. Як ми згадували вище, тут є «сіра зона» в законодавстві з ОТТ-сервісами та супутником. Формально вони можуть транслювати канали РФ, бо невідомо, хто має контролювати ці технології і як.

Максим Дворовий, помічник-консультант голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики, пояснює: «Нацрада сформувала список каналів, зміст яких, на її думку, не відповідає Європейській конвенції про транскордонне телебачення. Але відомство не регулює технологію ОТТ. Її могла би контролювати СБУ, адже є рішення РНБО про санкції, які було введено в дію у травні 2018 року. Там передбачена низка санкційних обмежень економічного характеру на телеканали, частина яких до того була заборонена судом за скаргою Нацради. Інше питання, які там санкції. Серед видів є обмеження використання телекомунікаційних мереж і є, як санкція, блокування сайтів і доменів цих телеканалів. Можливо, СБУ діє саме за цією підставою — заборони використання телекомунікаційних мереж. Однак цілком може бути, що насправді СБУ діє проблематично з точки зору законності».

Під «проблематичними діями» пан Дворовий має на увазі випадки, коли Служба безпеки, наприклад, припиняє діяльність компанії, що встановлює програмне забезпечення на телевізори для перегляду російських каналів. Про таке СБУ відзвітувала у травні 2017 року, інкримінуючи підозрюваним у протиправній діяльності «посягання на територіальну цілісність і недоторканість України» (ст. 110 ККУ). Утім, як відповіла служба на запит «Детектора медіа», в листопаді це кримінальне провадження закрили. Тобто порушення довести так і не змогли.

Раніше у Кримінальному кодексі України була передбачена відповідальність за здійснення безліцензійної діяльності. Статтю скасували, тому що вона стосувалася і бабусь, які торгують цигарками біля станції метро, й чогось великого, як-от телебачення і радіомовлення. Рівень порушення і кримінальної відповідальності був незіставним. «Нацрада просила повернути цю статтю принаймні для інформаційної сфери, але поки що парламент нас не підтримав», — каже Уляна Фещук.

Питання викликають і «бесіди» представників СБУ та Нацради із власниками розважальних закладів та готелів щодо припинення показу в них російських каналів. Медіаюрист В’ячеслав Якубенко сказав «Детектору медіа», що коли такі «бесіди» проводяться добровільно, без завдання шкоди правам та законним інтересам громадян, а також їхньому майну, то такі дії не порушують законодавство України. Відповідно до закону про СБУ, служба має не лише право, а й обов’язок здійснювати профілактику правопорушень у сфері державної безпеки. Зрозуміло, що до телеканалів РФ, де, зокрема, розповідають про те, як треба ділити Україну, запитань в СБУ є багато.

Перекрити супутник поки не вдалося

Інше питання — мовлення через супутник. За даними дослідження Індустріального телевізійного комітету, в Україні близько 35,5 % із 13,3 млн телевізійних домогосподарств користуються саме таким типом сигналу. Більшість глядачів супутника зосереджені в селах і невеликих містечках.

Хоча дехто вважає, що із супутниковим сигналом неможливо нічого вдіяти, механізми припинення мовлення російського телебачення тут теж існують. У рамках Європейської конвенції про транскордонне телебачення необхідно звертатися до тієї країни, під чиєю юрисдикцією працює супутник, що транслює медіа РФ. Російські телеканали послуговуються французьким супутником Eutelsat HotBird, який покриває Європу, включно з Україною й центральними районами РФ. Але у «Первого канала», «России» та НТВ є декілька міжнародних версій, які розміщуються на різних супутниках.

Нацрада ще у квітні 2014 року звернулася до французького регулятора у сфері телерадіомовлення із проханням дати оцінку порушенням телеканалів «РТР Планета», «Россия 24», «НТВ-Мир» і «Первый канал» Європейської конвенції про транскордонне мовлення. Теоретично французький регулятор міг би визнати порушення та зобов'язати французького супутникового оператора Eutelsat припинити поширення сигналу російських каналів. Українські медіаюристи, зокрема Юрій Крайняк із юридичної фірми Jurimex, вважали це одним із ефективних способів правового захисту українського інформаційного простору. Але на практиці цього не сталося: за даними медіаюриста Центру демократії та верховенства права Ігоря Розкладая, український регулятор так і не отримав відповіді від французького.

В’ячеслав Якубенко каже, що ускладнити життя російським телеканалам із трансляцією через супутник можна шляхом позовів у національні суди країн, де заборонені канали отримували ліцензії на мовлення в Європі. Як правило, це ліцензія британського регулятора Ofcom.

Новий закон має покращити ситуацію

Заборона пропагандистських російських телеканалів українською владою дала свої результати — вони випали з топу у глядачів. Водночас особливо спраглим до такого контенту громадянам підключитися до них не є проблемою. На рівні ж законодавства залишається велика прогалина — ОТТ-сервіси.

«Законодавче поле в цій сфері розмите й допоки не буде прийнято новий закон “Про аудіовізуальні медіа-сервіси”, де має бути зведене регулювання більшості технологій, то ми не вирішимо цю проблему», — каже Максим Дворовий.

Із нинішніми законами, зокрема «Про телебачення і радіомовлення», на ринку діють нерівні умови, які залежать від технології надання послуг. Вже декілька років Верховна Рада не може ухвалити новий закон «Про аудіовізуальні медіа-сервіси» (№ 7397), де передбачається технологічна нейтральність.

«Завдяки новому закону буде і простий вихід на ринок: суб'єкти подаватимуть мінімальний пакет документів, мінімальну сплату за реєстрацію (а можливо, і без такої, це ще обговорюється). Фактично останні два роки ведеться обговорення нового проекту закону (законопроект зареєстрували в парламенті у грудні 2017 року. — Авт.). Його ухвалення — зобов'язання України, включене до Угоди про асоціацію з ЄС. Попередній закон діє з 2006 року і настільки технологічно відстав від реальності, що дуже важко в його рамках регулювати ринок, який уже сильно рушив уперед», — пояснює Уляна Фещук.

Пропонований законопроект передбачає, що регулятор зможе накладати санкції, навіть якщо у суб’єкта, що здійснює діяльність у сфері телебачення чи радіомовлення, нема реєстрації.

Утім, навряд чи новий складний закон парламент ухвалять напередодні виборів (головне, щоби після виборів не довелося починати все заново, як це сталося з напрацьованим робочою групою у 2012-2012 роках законопроектом). Крім того, сумнівно, що із нинішнім розвитком технологій Україні на своїй території вдасться повністю заборонити поширення російських телеканалів. Є іноземні ОТТ-сервіси, власні сайти заборонених каналів з онлайн-трансляцією, є супутникове телебачення.