Основним фокусом дискусії стали антипіратські норми нещодавно зареєстрованих законопроектів № 3353 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет» та № 3081-1 «Про державну підтримку кінематографії в Україні».

В обговоренні взяли участь ініціатори законопроектів (Міністерство економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) та об’єднання «#КіноКраїна» відповідно), а також представники широкого кола зацікавлених сторін: Індустріального телевізійного комітету (ІТК), Інтернет-асоціації України (ІнАУ), Української антипіратської асоціації (УАПА), правовласники, рекламодавці, журналісти та медіаексперти. Співмодераторами круглого столу виступили голова правління ГО «Телекритика» Наталія Лигачова та медіаексперт ГО «Телекритика» Галина Петренко.

Основна лінія конфлікту пролягала між авторами законопроектів та ІнАУ, представники якої активно критикували обидві законодавчі ініціативи. Щоправда, ініціативу «#КіноКраїни» вони критикували дещо менше та заявили про взаємну готовність із її авторами доопрацювати антипіратські норми законопроекту № 3081-1. Ураховуючи чутки про те, що наразі «#КіноКраїна» намагається домовитися з автором альтернативного законопроекту № 3081 «Про систему державної підтримки кінематографії» Миколою Княжицьким про спільну позицію та подання компромісного спільного законопроекту замість двох наявних, цілком може статися так, що зрештою з’явиться документ, який задовольнятиме інтереси не лише кіно- та телевиробників, але й інтернет-провайдерів.

Ще однією лінією конфлікту під час круглого столу стала суперечка між правовласниками та рекламодавцями про те, яким чином має регулюватися розміщення реклами на сайтах із нелегальним контентом. Правовласники закликали рекламодавців виявляти відповідальність та не розміщувати реклами на піратських сайтах. Натомість рекламодавці казали про те, що вони цього прагнуть, проте стикаються з проблемою відсутності кінцевого переліку піратських сайтів та невизначеністю критеріїв віднесення сайту до таких.

Докладніше — в прямій мові учасників круглого столу.

Сергій Сьомкін, виконавчий директор Індустріального телевізійного комітету (ІТК):

— Учора (11 листопада. — Ред.) відбувся захист законопроекту № 3081-1 у Комітеті Верховної Ради з інформатизації. Думки були різними, але більшість учасників зійшлися на тому, що ми маємо доопрацювати цей документ разом із ІнАУ. І, радше за все, з цього ми й почнемо. А починати з чогось потрібно, адже межі досконалості немає й ніколи не буде ідеального закону. Якщо ми сьогодні почнемо принаймні з цього, то, можливо, найближчим часом України не буде в «Списку 301».

Ми отримали зауваження від ІнАУ й готові практично всі їх урахувати. Також важливо розуміти, що якщо до нашого законопроекту зараз можна вносити правки, то у випадку з законопроектом, поданим Кабміном, це, на жаль, неможливо, тому що Кабмін прийняв його на своєму засіданні: тепер документ потрібно буде повертати, вносити правки й потім знову погоджувати — це ще як мінімум рік роботи.

Наш законопроект передбачає досудове врегулювання суперечок відносно розміщення піратського контенту, яке передбачає, зокрема, добровільне блокування. Якщо провайдер згоден — контент блокується протягом певного проміжку часу. Але при цьому заявник має повністю розкрити себе як фізичну чи юридичну особу та взяти на себе відповідальність, у тому числі й матеріальну, якщо виявиться, що він поскаржився безпідставно. У разі ж незгоди блокувати контент суперечка вирішується в судовому порядку.

Богдан Падучак, заступник директора департаменту розвитку інновацій та інтелектуальної власності Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ):

— У законопроекті, розробленому МЕРТ, відбито досудовий порядок урегулювання суперечок — це чітко виписано. Він містить перелік основних моментів, необхідних для оперативного реагування на порушення авторського права та суміжних прав для різних типів об’єктів в інтернеті. Є вичерпний перелік вимог до скарги, яка повинна бути подана до власника веб-сайту чи постачальника доступу. І ця заява обов’язково ідентифікує заявника, тому що має бути оформлена з накладанням електронного цифрового підпису. Також передбачені етапи, коли подається заява до власника веб-сайту, і вичерпні випадки, як потрібно реагувати. І шляхи дії особи, яка вважає, що її права порушені, у випадку, якщо власник сайту не реагує на заяву. Також законопроект передбачає процедуру звернення до постачальника послуг. Передбачено й відповідальність осіб за вчинення тих чи інших дій.

Богдан Падучак, Ігор Михайлов

Угода про асоціацію та законодавство ЄС передбачають, у яких випадках власник сайту й постачальник послуг не несуть відповідальності — і наш законопроект чітко відбиває саме ці позиції. На нашу думку, нині потрібно не критикувати той чи інший законопроект, а знаходити в рамках встановлених законодавством процедур шляхи виходу з ситуації й справді передбачити відповідальність та боротися з порушенням авторських і суміжних прав в інтернеті. Якщо ми не знайдемо компромісу, то повернемося до тієї ситуації, яка була останніми роками, коли будь-які ініціативи блокувалися, а законодавчі рішення не приймалися з тих причин, що щось десь не врегульовано. Слід прийняти відповідне рішення в законодавчому порядку, і якщо воно матиме недоліки, ніхто не забороняє вносити до чинного законодавства відповідні зміни.

Тетяна Попова, заступник голови правління Інтернет-асоціації України (ІнАУ):

— У тому, що боротьбу з піратством потрібно здійснювати, всі ми єдині. Диявол ховається в деталях. Історія в обох цих законопроектів дуже довга. Зокрема, протягом майже трьох років у Держслужбі інтелектуальної власності розроблявся законопроект із залученням у тому числі й міжнародних експертів — європейських та американських. Ми всі ходили туди як на роботу і щоразу повторювали на цих круглих столах приблизно одні й ті самі повідомлення. На жаль або на щастя, частину з них так і не почули навіть у тому законопроекті, який за результатами роботи в Держслужбі був внесений у складі прикінцевих положень законопроекту № 3081-1 групою «#КіноКраїна». Вони взяли той текст, який напрацьовували в Держслужбі, і додали норми, які вигідні в тому числі й нам — наприклад, про невилучення серверів. Але частина наших зауважень відсутня.

Тетяна Попова

Ключове, про що ми завжди кажемо: заявник не може висувати вимогу, яка нічим не підтверджена. Провайдери повинні мати можливість однозначно його ідентифікувати як такого, хто володіє авторськими та суміжними правами на відповідний контент. В який спосіб ідентифікований? Ми пропонували: заведіть реєстр правовласників.

Але закінчиться все це, на мій погляд, дуже погано. По-перше, в обох законопроектах є дуже нечіткі формулювання, які дозволяють кваліфікувати хостерами всіх без винятку, включаючи наш корпоративний сайт, який хоститься в нас на власному сервері. А написати потім скаргу й закрити сайт за порушення авторського права в інтернеті за яку-небудь фотографію легко. Це може призвести до вибіркового правосуддя та до закриття нелояльних сайтів, які при цьому не мають стосунку до реального піратства.

Швидкість появи законопроекту МЕРТ у Верховній Раді я перш за все пов’язую з останнім траншем МВФ, тому що його вносили дуже швидко: в середу він був прийнятий на засіданні уряду, в п’ятницю вже був у Верховній Раді і лише в середу наступного тижня з’явився текст.

Після появи цього законопроекту ми зібрали прес-конференцію, де висловили свої претензії, вимоги та побоювання. Також ми написали листи з зауваженнями в усі комітети Верховної Ради щодо обох законопроектів.

З ІТК, представники якого прийшли до нас на прес-конференцію, ми домовилися, що можемо спробувати знайти баланс із правовласниками. Спочатку в нас була ідея подати свій законопроект як альтернативний законопроекту МЕРТ. Але ми не отримали від ІТК їхньої версії та зауважень до того тексту, який розробили ми. Тому внести його як альтернативний не встигли. І тепер ми можемо лише намагатися щось зробити до другого читання, а я в нього, як правило, не вірю.

Олександр Ольшанський, президент холдингу InternetInvest:

— Законопроект «#КіноКраїни» виписаний значно краще за законопроект МЕРТ і значною мірою спирається на текст, написаний ІнАУ півтора року тому. В нього доволі легко внести правки, які призведуть до того, що його можна буде використовувати в реальному житті.

Усі європейські та американські норми просять від України запровадження процедури notice and takedown. Її сенс у тому, що провайдер отримує певне повідомлення й у відповідь на нього на певний проміжок часу блокує контент, який лежить у нього. Якщо власник контенту не оскаржить цього блокування, суперечка спрямовується до суду. Notice and takedown є досудовою процедурою. Досудова процедура відрізняється від позасудової тим, що власник легального контенту має право звернутися до провайдера з проханням заблокувати контент на короткий час. Після цього він зобов’язаний звернутися до суду й отримати його ухвалу. Якщо він не звернеться до суду або ухвала буде не на його користь, він нестиме відповідальність за зловживання своїм правом.

Олександр Ольшанський 

Я дуже здивований, як легко люди готові відмовитися від захисту своїх прав у суді. Обидва законопроекти — «#КіноКраїна» меншою мірою — є законопроектами позасудовими. Той, хто зловжив своїм правом, має нести відповідальність миттєво, за замовчуванням. Не потрібно подавати зустрічний позов про те, що він неправильно заблокував чийсь контент. Він уже заподіяв збиток і вже зловжив своїм правом.

Ще одна проблема обох законопроектів — введення презумпції вини. Доведення того, що ти все робив правильно, намагаються покласти на постачальників послуг — провайдерів. Євродиректива каже протилежне: є клас постачальників проміжних послуг, який визначається певними умовами. Якщо ви до них потрапили, то вже нічого не доводите. Це та сторона має довести, що ви якимось чином сприяли правопорушенню: або знали про нього, або залучали туди трафік, або змінювали його тощо.

У питанні боротьби з піратством потрібно рухатися послідовно. Спочатку слід хоча би прибрати з піратських ресурсів прямий трафік. А взагалі-то перше, що варто було би зробити, — прибрати джерело фінансування, тобто розібратися з рекламодавцями. Потім — із процедурою notice and takedown.

Іван Шестаков, маркетинг-директор Megogo:

— Жоден із двох нинішніх законопроектів не передбачає блокування ресурсів. Передбачається добровільне або примусове блокування конкретної нелегальної копії якогось контенту в інтернеті. Тобто жоден законопроект повноцінно не бореться з піратством, а лише з точковими копіями. Коли ми як один із найбільших фільмових правовласників в Україні намагаємося захищати своє право показувати за ексклюзивними договорами той чи інший контент, то видаляємо на одну копію фільму сотні тисяч копій з інтернету. Відповідно, боротьба з поодинокими копіями в такому випадку не є панацеєю і жодним чином не може серйозно вплинути на розподіл сил серед піратів та легальних ресурсів. Але, тим не менше, може створити певні складнощі для піратських ресурсів.

Мабуть, найжирніший мінус у законопроекті МЕРТ — власне процес досудового блокування контенту. Коли ми прочитали вже поданий законопроект і застосували його до себе як до легального майданчика, то зрозуміли, що абсолютно будь-яка особа, яка має електронний цифровий підпис, може заблокувати як мінімум на 14 днів будь-який із фільмів, що розміщені на нашому ресурсі. Відповідно, наші правки до законопроекту стосуються дещо зміненої процедури блокування контенту. Зрозуміло, що блокувати контент навіть якщо й потрібно, то лише після бездіяльності з боку автора, власника чи адміністратора платформи. Основна проблема в тому, що ці норми є фундаментом законопроекту МЕРТ і їхня зміна потягне зміну багатьох норм всередині. Наші правки максимально наближують законопроект МЕРТ до того, який представила «#КіноКраїна».

Є кілька країн, де блокують безпосередньо ресурси, а не окремі копії. Але блокувати потрібно правильно. Повне блокування ресурсів можуть за рішенням суду здійснювати всі телеком-провайдери. Це блокування можна обійти, але пірати позбавляться свого основного джерела трафіку. Що до решти його джерел, то ми як правовласники готові боротися з пошуковою видачею й закриттям піратських ресурсів у легальних магазинах додатків.

Всі розуміють, що побороти піратство в 100 % випадків ми не зможемо, але наше основне завдання — знизити рівень споживання піратського контенту до того, щоби створити достатньо комфортні умови для легальних майданчиків та легального розповсюдження контенту.

Справді, існують багатокористувацькі платформи, де є багато піратського контенту, власники яких на прохання правовласників його видаляють. Але ця ситуація не може лишатися в тому вигляді, що й зараз, тому що це блокує розвиток легальної галузі на території України. Адже для легальних майданчиків немає жодного економічного змісту купувати дорогий контент, якщо він доступний на великих, популярних піратських ресурсах. Яке рішення? Навіть якщо немає правовласника на певний контент на крупному піратському ресурсі, який поскаржиться на території України, потрібно передбачити посилену відповідальність за повторні порушення авторського права одним і тим самим ресурсом.

 Ігор Коваль, директор Індустріального телевізійного комітету (ІТК):

— Є два концептуальні підходи до боротьби з піратством: усередині юрисдикції країни та поза нею. Поки обидва законопроекти оперують усередині юрисдикції. Ми можемо боротися з тими випадками піратства, коли копія знаходиться на території країни. Як тільки цей сервер знаходиться на колишній шведські нафтовій платформі, у нас жодних можливостей немає.

Я працюю в ІТК з 2009 року і пам’ятаю, що вже в той час був рух щодо прийняття антипіратських законопроектів. Він відбувався циклами. Наприкінці циклів раптом збиралися: «Давайте рухати цей законопроект». — «Так ми ж забули про торгові марки в інтернеті!» — і пішло-поїхало. Було безліч причин, чому законопроект ішов на доопрацювання.

Особисто я вважаю поганим смаком із погляду законотворчості орієнтуватися на практику північного сусіда, але в боротьбі з піратством правильним підходом, якщо ми не кажемо про радикальні зміни, є поступове посилення законодавства. Причому пункт номер один — позбавити піратство можливості бути бізнесом. Ми говоримо про ситуацію, коли один із напівлегальних майданчиків робить на цьому бізнес: одержує гроші з реклами, висить на афішах музичних концертів і отримує певну публічну легалізацію.

Світлана Супоніна, фінансовий директор StarLightDigital, куратор ініціативи «Чисте небо»:

— Законопроект «#КіноКраїни» містить кілька переваг. Перш за все, в ньому чітко описано, що таке український сегмент інтернету, веб-сайт (сказано, що власник облікового запису є власником інтернет-ресурсу), дано визначення мультикористувацької інтернет-платформи та постачальників інтернет-послуг.

Наталія Лигачова, Олександр Ольшанський, Світлана Супоніна, Ольга Ваганова

Я не вдаватимуся до казуїстики на тему досудових чи позасудових процедур. Але так само, як і законопроект МЕРТ, він передбачає можливість врегулювання порушень прав інтелектуальної власності до суду. І це великий плюс, оскільки єдиний шлях викорінення такого зла, як піратство — це не суд, тобто не палка, а усвідомленість та ефективність процедури на ринку. Чомусь рекламодавці — Mondelez підтримає — усвідомили, що спонсорувати піратів — це погано, і взяли на себе відповідальність звернутися до постачальників своїх послуг, щоби припинити розміщення реклами на піратських сайтах. Те саме має бути запроваджено всередині ринку: в процедурах постачальників інтернет-послуг. Тобто гравці ринку мають свідомо вести свою діяльність.

Також законопроект вносить зміни до процесуального кодексу, де вказано, що місцем розгляду скарг між фізособами є апеляційний суд Києва, місцем розгляду скарг між юрособами — господарський суд Києва. Таким чином, ми формуватимемо експертизу в центрі та відкриваємо можливість створити в майбутньому патентний суд.

Як і в законопроекті МЕРТ, але більше з урахуванням інтересів телеком-ринку, в законопроекті № 3081-1 прописані процедури щодо досудового врегулювання. Кожен користувач, який розміщує контент, має бути ідентифікований, тобто повинен надати інформацію про себе, достатню для того, щоби сформувати до нього претензію.

Цей законопроект, як і законопроект МЕРТ, висуває чіткі вимоги до заявника претензії. Він також передбачає штрафи за неправомірне звернення та формування скарг.

Ці закони справді не переможуть зло цілком. Але приймати закони потрібно, тому що це, перш за все, удар по прекрасному раю, в якому сьогодні в нас живуть пірати. Американські сайти переносять до нас свої бази, щоби прекрасно жити, користуючись тим, що в нас лише суд вирішує, бути їм чи не бути.

Дмитро Гадомський, адвокат, партнер практики IT-та медіаправа юридичної компанії «Юскутум»:

— У законопроекті, розробленому МЕРТ, юридична техніка сильно накульгує. Він дає дуже неточні визначення. Але добре, що після багатьох ітерацій — скільки років ми вже займаємося цими законопроектами — закон покращується. Тобто ті законопроекти, які зараз пропонуються, все-таки стають кращими: з’явилися поняття notice and takedown, safe harbour.

Є два види контенту: той, який цікавий правовласникам, і той, який їм уже нецікавий. Будь-який майданчик в інтернеті — візьмемо за приклад або RuTracker, або YouTube — це просто майданчик, засіб обміну інформацією. Немає вини користувачів у тому, що вони хочуть обмінюватися за допомогою цих інструментів контентом, на який у них немає прав. У цьому, я вважаю, є елемент вини правовласників та інших учасників процесу, тому що в Україні зараз легальних інтернет-майданчиків, де можна переглянути кіно, можна порахувати по пальцях однієї руки.

Чому провайдери проти такого формулювання закону? Як працює YouTube? Якщо вам не подобається якийсь контент, який там лежить, ви можете поскаржитися, і YouTube його видалить. Так само працюємо й ми. Ми обслуговуємо Ex.ua і відповідаємо на скарги, які правовласники надсилають цьому сайту. Так от: правовласники дуже часто зловживають своїми правами і надсилають нам по 10 тис. посилань, які ми перевіряємо вручну, кожне окремо. З цих 10 тис. посилань лише третина стосується контенту.

З YouTube відбувається те саме. Туди можна відправити купу скарг — і блокується користувач. При цьому ми потім протягом місяця поновлюємо цього користувача, тому що він був заблокований неправомірно.

І YouTube, і RuTracker — це засоби для обміну інформацією. Не можна закривати ресурс лише тому, що якийсь контент на ньому є нелегальним. Цей контент потрібно закривати за допомогою notice and takedown. Але для того, щоби ця процедура працювала, потрібно ідентифікувати скаржника. І скаржник зобов’язаний після цього звернутися до суду.

Марія Єфімова, керівний директор агентства Mediacom / AGAMADigitalGroup:

— Питанням присутності або відсутності рекламодавців на піратських сайтах ми стурбувалися достатньо давно. Більшість рекламодавців, із якими ми його обговорювали, однозначно висловлюють позицію про те, що вони хочуть діяти в рамках закону. Однак існує проблема з визначенням того, які сайти є піратськими. Тим майданчикам, де ми розміщуємося, ми раз на три-чотири місяці надсилаємо офіційні запити з проханням підтвердити, що проти них немає жодних офіційних скарг або претензій від правовласників, жодних судових ухвал або перевірок. Від усіх майданчиків, на яких ідуть основні розміщення, ми отримали таке підтвердження. Тобто з офіційного погляду в них усе чисто.

Крім того, ми звернулися до УАПА, щоби з’ясувати точний перелік сайтів, які в Україні відносять до піратських. З’ясувалося, що прозорої методології віднесення сайтів до піратських на сьогодні, на жаль, немає. З нами поділилися висновками експертної комісії та переліком сайтів, віднесених до піратських, із коментарем, що цей перелік може змінюватися чи доповнюватися в залежності від рішення цієї експертної комісії. Як ми бачимо, в моніторингу на сайті УАПА цей перелік справді змінюється від місяця до місяця. Наприклад, у липні в їхньому переліку було сім сайтів, у серпні — 13, у вересні — 14, а в жовтні там було також вісім російських сайтів. Таким чином, єдиного зрозумілого переліку не існує.

Діджитал — це той ринок, який розвивається дуже швидко, й система взаємодії рекламодавця, агентства та майданчиків також рухається вперед. В Україні розвивається система аукціонних закупівель (real-time bidding), коли рекламодавець не завжди може бачити, куди потрапить його реклама. І тут ми взагалі стикнулися з тим, що перелік сайтів, який пропонується для аукціонної закупівлі, є величезним.

Ще один цікавий момент. В Україні сейлз-хауси агрегують багато сайтів і продають рекламу на них рекламним агентствам і рекламодавцям. І коли ми звернулися до найбільших сейлз-хаусів за підтвердженням щодо чистоти всіх сайтів, які вони нам продають, то отримали відповідь: «Ми можемо надати вам підтвердження лише для цих декількох наших сайтів, а ще відносно сотень, які є в нас в пакетах, ми не можемо цього зробити». Тобто український трафік із цих сайтів сейлз-хауси нам продають, але при цьому вони також не дуже готові контролювати якість контенту.

До того ж усі основні обговорення, матеріали в ЗМІ, коментарі щодо проблеми ліцензійності чи неліцензійності майданчиків для реклами стосуються, в основному, ресурсів, які транслюють відеоконтент. Але великий шматок питання відноситься також до текстового контенту (наприклад, книжок), а також до візуального контенту — наприклад, зображень, які взяті з Getty Images та розміщені на новинних сайтах, у тому числі в топових ЗМІ.

Відповідно, рекламодавці перебувають у не дуже прозорій ситуації, коли бажання трансформувати ринок у правильний бік є, але точних інструкцій або методології віднесення сайтів до піратських немає.

Можливо, виходом буде додати на той же сайт УАПА сторінку з переліком усіх офіційних скарг до конкретних сайтів та прозорою методологією, за якою ці сайти визначаються? Більше того, найправильнішим рішенням, мабуть, було би запрошувати на засідання експертної комісії або принаймні включити до адресатів регулярної розсилки з результатами її роботи всіх охочих рекламодавців.

Ігор Михайлов, заступник голови Української антипіратської асоціації (УАПА):

— На нашому сайті ще два роки тому з’явився відкритий лист правовласників до рекламодавців із проханням не розміщувати рекламу на піратських сайтах. Моніторинг реклами на піратських сайтах, який ми регулярно проводимо — це одна з акцій, яка дуже обмежена в ресурсах, тому кількість сайтів, які потрапляють до цього моніторингу, є дуже невеликою. Потрібні великі ресурси, щоби моніторити весь український сегмент інтернету. Але будь-яку пропозицію, спрямовану на взаємодію з рекламодавцями, ми з задоволенням вислухаємо, підтримаємо та будемо приймати спільні рішення, щоби на нашому майданчику створити сторінку або розділ, присвячений піратським сайтам.

Є питання: який сайт є піратським, його критерії? Але для нас немає проблеми: піратський сайт — це той, де незаконно розміщений наш контент. Системи notice and takedown у нас наче законодавчо немає. Але ми багато років працюємо та надсилаємо ці листи і звертаємося до адміністраторів сайтів та хостинг-провайдерів після того, як адміністратори не реагують. І вона працює: посилання видаляються, сайти закриваються й відмовляються від хостингу — йдуть із України. Просто немає спеціального законодавчого обґрунтування цих листів, через що ця система працює, тільки коли є воля тієї особи, до якої ми звертаємося. Якщо сайт створений лише для того, щоби незаконно розповсюджувати фільми, то скільки до нього не звертайся, він все одно продовжуватиме працювати як працював — адже він створений для того, щоби бути піратом. Тому до таких сайтів ми зазвичай не звертаємося напряму — ми звертаємося одразу до хостинг-провайдерів.

Що стосується того, що сайти надсилають рекламодавцям звіти про те, що до них ніхто не звертався. Звісно, ми можемо публікувати, наприклад, перелік сайтів, які не реагують на наші запити. Але знову ж таки: якщо в якогось сайту масив контенту складається з багатьох тисяч найменувань, а ми просимо видалити лише найсвіжіші, він може їх і видалити. Але ж решта залишається, ми просто його не просимо про це.

Світлана Остапа, медіаексперт ГО «Телекритика»:

— На цьому круглому столі говорять в основному про кіно або музику, а сьогодні зранку відбулася прес-конференція Інституту медіа права. Медіаюристи подивилися на законопроект № 3353 з іншого боку й заявили про те, що він несе загрозу свободі слова. Загроза свободі слова полягає в тому, що захист має базуватися на такому принципі, коли посередник, провайдер чи власник сайту може нести відповідальність лише за умисні дії. Зокрема, юрист Інституту Ігор Розкладай сказав, що пропозиції законопроекту можуть нести загрозу журналістам-дослідникам, які публікують якісь матеріали про корупційні схеми. Хтось із незадоволених може подати скаргу про те, що на сайті є піратська фотографія чи ще якийсь документ, і контент заблокують. Ігор Розкладай також просив передати розробникам цього законопроекту, що вони будуть прагнути створення міжкомітетської робочої групи, яка має доробити цей законопроект. І друге: до переліку комітетів, які мають розглядати цей законопроект, має обов’язково бути внесений Комітет із питань свободи слова та інформаційної політики.

Ольга Ваганова, Сергій Сьомкін, Ігор Коваль, Світлана Остапа

Також юристи зазначили, що законопроект пропонує непропорційно високу відповідальність — вона є вищою за відповідальність безпосередньо за порушення авторських прав, яка є наразі.

Ольга Ваганова, піар-менеджер StarLightMedia, представник об’єднання «#КіноКраїна»:

— Зараз «#КіноКраїна» об’єднує вісім виробників національного кіно- та телесеріального продукту. І ми зараз у такій економічній ситуації, що якщо не приймемо закону, спрямованого на підтримку виробників кіно та серіалів (№3081-1. — Ред.), то в нас половина кваліфікованих спеціалістів просто поїде з країни. Тому що вони затребувані в Канаді, США, Європі. Чесно: ми втратимо цю галузь. І вся ця історія про те, що диявол у деталях... Ми можемо нескінченно обговорювати ці деталі, роками. Але цим ми просто забалакаємо ситуацію. Тому що ми й так розуміємо, що таке інтернет-провайдер. Запровадили поняття багатокористувацької платформи — нехай. Є проста мета: заборонити красти наш контент — те, на що витрачені роки, купа грошей та сил.

Чому в законопроекті «#КіноКраїни» про кінематограф є норми про авторське право? Тому що якщо мейджори, можливо, ще окуплять свої фільми на території світу, то ми, національні виробники, якщо нас будуть піратити, змушені будемо просто припинити знімати. Це питання національного виживання.

Ми стежимо за тим, як ситуація з піратством розвивається в інших країнах. Буквально минулого тижня в Португалії провайдери, правовласники та влада підписали меморандум і заблокували 52 сайти. Звісно, є дуже багато нюансів, багато проблем, але це не означає, що не можна сісти й домовитися.

Ірина Сахно, журналіст Mediasat:

— Мене дуже порадувало, що до цієї дискусії приєдналися рекламодавці: добре, що крім регуляторних методів ми починаємо бачити якісь інші. Законодавство — це, звісно, дуже важливо і обов’язково має бути. Але в світовій практиці є й інші ефективні механізми — зокрема, блокування реклами. Не так давно в Швеції об’єдналися 600 компаній й заблокували рекламу на піратських ресурсах.

Звісно, найпопулярнішим методом боротьби з піратами залишається блокування сайтів, і найбільше успіхів та досвіду в цьому напрацювали США.

Ще один із методів у міжнародній практиці: різні медіахолдинги, асоціації та антипіратські організації протягом кількох років зверталися до Google із проханням прибрати піратські сайти з пошукових систем. Google начебто погодився це зробити, і дослідження свідчать, що відвідуваність піратських ресурсів упала в кілька разів. Але це все одно не можна назвати панацеєю, тому що попри те, що органи державної влади в США рекомендували блокування піратських ресурсів, відповідь Google була такою: «Якщо на ресурсі є лише частина піратського матеріалу, то ми його, напевно, блокувати не можемо».

Незважаючи на те, що Google все-таки підключився до боротьби з піратством, все одно 35 % заходів на піратські сайти відбувається через пошукові системи.

Напевно, найкращим шляхом боротьби з піратством могли би бути різні технологічні рішення. Не так давно з’явилися водяні знаки на контенті. Їх не потрібно плутати з цифровим підписом. Це новий винахід і поки що складно говорити, як він працює, тому що його тільки почали впроваджувати.

Також існує багато програмного забезпечення, яке може бути корисним при блокуванні реклами. Є випливаючі банери, які попереджають користувача про те, що сайт піратський, і водночас закривають собою рекламу, завдяки чому рекламодавцям стає невигідно розміщувати рекламу на піратських сайтах. У чому перевага програмного забезпечення: немає необхідності об’єднання всієї індустрії, чого досягти досить складно.

Фото та відео — Олексій Темченко

 За результатами експертної дискусії буде розроблено та оприлюднено систему кроків, яка може стати своєрідною дорожньою картою для боротьби з інтернет-піратством в Україні.

Проект здійснюється за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.