«У будь-якій незрозумілій ситуації — донать». Як українці відреагували на терористичну атаку Росії
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
«У будь-якій незрозумілій ситуації — донать». Як українці відреагували на терористичну атаку Росії
10 та 11 жовтня Росія вчиняє черговий злочин: обстрілює житлові квартали багатьох міст, парки, сквери, садочки та дитячі майданчики. Також російська армія прицільно б’є по об’єктах цивільної інфраструктури — ТЕЦ, електростанціях, — аби залишити якомога більше людей без світла та опалення. Більшість воєнних експертів вважає, що такі атаки — лише акт залякування, оскільки не мають суттєвого впливу на хід війни. Але, судячи з реакції соцмереж, залякати українців у Путіна не виходить. Попри зрозумілий страх, попри біль через втрати, українці не припиняють кепкувати з російської армії, вигадують сотні способів перетворити лють на корисні дії, та знову доводять, що Україна існувала до сусіда, і точно буде існувати після.
Перше і найважливіше: відразу після, а іноді прямо під обстрілами українці почали жертвувати гроші армії та на різні проєкти, пов'язані з закупівлею дронів чи іншої зброї. Навійдоміша з цих ініциатив — збір на помсту, якій зробили Сергій Стерненко та Сергій Притула. Вони планували зібрати 100 мільонів гривень на тридцять дронів-камікадзу. Але зібрали за добу 352 мільйони гривень — і обіцяють багато бавовни.
Подивіться на цих котиків
Але, звісно, вони не були єдині, хто збирав гроші чи відзначив здатність українців трансформувати важкі емоції у зброю. Тарас Чмут, голова фонду «Повернись живим»:
Іван Черненко, лікар, блогер:
Віталій Чепинога, політик, блогер:
У Чепиноги взагалі був продуктивний день. Тому додамо ще трошки Чепиноги про «високу точність» та «Верховну Раду», які начебто вразили росіяни.
Валерій Пекар, громадський діяч, згоден із тим, що в російського генштабу трохи застарілі дані.
Є й альтернативні «Верховної Ради», яких майже не жалко.
Дмитро Гурін, депутат ВР, урбан-активіст:
Оскільки до оргіїї на Щековиці справи не дійшли, еротична тема розвивається в іншому напрямку. Звісно, йдеться про міст.
Олена Риковцева, ведуча російського «Радіо Свобода»:
Про ті ж два мости пише історикиня моди Зоя Звиняцьківська:
Про незламність не тільки мостів, а й людей пише політик та історик Володимир В'ятрович:
Багато хто пише, що війна стала буденністю.
Катерина Венжик, СЕО Speka.Media:
Почитайте ще коментарі під постом адвокатки Євгенії Закревської про те, що роблять люди під час обстрілів. Варять варення, готують, працюють, слухають Леся Подерв'янського, а ще моляться та складають списки для помсти. Або гуляють із собакою.
Світлана Заліщук, політикиня, громадська діячка:
Окрім пожертв є й інші способи допомогти країні.
Іванна Коберник, телеведуча, радниця міністра освіти:
Інститут масової інформації нагадує: фізичним особам-підприємцям потрібно до 19 жовтня сплатити єдиний соцівльний внесок, аби в бюджеті були гроші. Не все ж жертвувати на армію.
Як завжди, є й ті, хто робить загальні висновки про світогляд українців, білорусів та росіян.
Віктор Трегубов, блогер, військовий:
І про інші досягнення росіян. Ярема Дух, комунікаційник:
Комусь довелося пережити обстріли поза межами країни.
Ірина Цілик, кінорежисерка, письменниця:
Тетяна Пушнова, медіаменеджерка:
Галина Крук, перекладачка:
Севгіль Мусаєва, головна редакторка «Української правди», про приводи для гордості.
Про них пише і Лариса Денисенко, адвокатка, радіоведуча, письменниця:
Наталя Підлісна, психологиня:
Зоя Казанжи, письменниця, блогерка:
І трохи про подальші плани. Оксана Забужко, письменниця, філософиня:
Фото: Ганна Мамонова, Бабель