5–6 листопада 2021 року в змішаному онлайн- / офлайн-режимі відбувся сьомий «Донбас медіа форум». «Детектор медіа» продовжує публікувати тези з найцікавіших дискусій форуму. Відеозаписи дискусій можна переглянути на фейсбук-сторінці Донецького інституту інформації.

Довгостроковим рішенням для боротьби проти дезінформації є медіаграмотність, якої варто навчати суспільство. Натомість короткостроковим може стати державне регулювання соціальних мереж. Про перспективи, небезпеки та способи впровадження регуляції говорили під час панельної дискусії «Зворотний бік соцмереж: як поширюється дезінформація та пропаганда і як медіа мають з цим боротися». 

Небезпека соцмереж: швидкість, боти й емоції

Соціальні мережі стали головним майданчиком для дезінформації, оскільки це один із найшвидших способів поширення будь-якої інформації, який на додачу ще й не має запобіжників. Тут кожен може стати жертвою дезінформації, каже аналітик програми Kremlin Watch чеського Центру європейських цінностей для політики безпеки Адам Сибера. Адже люди часто вірять у те, що бачать.

«Соцмережі дуже потужні через те, що інформація поширюється там швидко. Ми повинні прийняти той факт, що ми не лише споживачі, а ще й поширювачі інформації. Ми допомагаємо формувати цю соціальну реальність, бо ми всі пишемо, ділимося контентом та нашою точкою зору в коментарях. Ми повинні усвідомити, що кожен із нас — усе громадянське суспільство — є частиною гібридної війни в інформаційному просторі. Маємо усвідомлювати, що кожен відіграє свою роль і ми повинні розуміти наслідки», — наголосив він.

 Адам Сибера (ліворуч), Дмитро Теперик (у центрі) та Оксана Романюк (праворуч) 

У цьому контексті головний виконавчий директор Міжнародного центру оборони та безпеки (ICDS), програмний директор Resilient Ukraine (Естонія) Дмитро Теперик зазначив: важливо нагадувати користувачам, що будь-якою інформацією в соцмережах можуть маніпулювати. «Середовище соціальних мереж небезпечне. Це небезпечне джерело інформації. Навіть якщо інформація виглядає достовірною, її не можна швидко перевірити. Наша порада споживачам медіаконтенту: не довіряйте інформації, яку ви знаходите в соцмережах», — сказав він.

Аналітик «Інтернюз-Україна» Віталій Рибак уточнив: небезпека соцмереж у тому, що користувачі не знають, чи справжні люди стоять за іншими дописувачами. Адже це можуть бути боти, здатні вивести у тренди будь-яку тему. «Важливо розуміти, що в соцмережах не можна довіряти інформації. Взагалі не можна довіряти тому, наскільки популярною вона видається. Оскільки я досліджую дезінформаційну поведінку, можу сказати, що у всіх соцмережах значна частина аудиторії — боти. Їх можна налаштувати, щоб вони розповсюджували якісь теми, робили їх більш актуальними. Тоді їх уже підхоплюють справжні люди. Завдяки ботам можна вивести тему в тренди й про неї будуть писати, бо люди будуть думати, що ця тема популярна», — пояснив він.

 Віталій Рибак 

У соцмережах апелюють не до фактів, а до емоцій. Це ідеальне тло для розповсюдження дезінформації. «Частина людей, які раціонально мислять, можуть використовувати соцмережі для самоорганізації, для цікавих дискусій, народження свіжих ідей. Але в загальній масі користувачі опускають  рівень суспільної дискусії до племінних часів: побачили загрозу — побігли в один бік, побачили там загрозу — побігли в інший, не обдумуючи. Люди перестають думати раціонально», — каже головний редактор Texty.org.ua Роман Кульчинський.

Саме цим і користуються творці дезінформації: обирають емоційний тригер, вивчають людей та меседжі, формують на основі цих даних емоційні повідомлення та закидають їх на цільову авдиторію. Якщо спершу їх можуть поширювати боти, каже Кульчинський, то потім авдиторія заводиться, дезінформатори притихають і хвиля несеться сама по собі.

Регулювання соцмереж і політична воля

Для боротьби проти дезінформації потрібен комплексний підхід, який чи не в першу чергу має включати участь держави в цьому протистоянні. Однак попри те, що соцмережі працюють та надають послуги в Україні, вони регулюються приватними корпораціями та керуються американським законодавством, каже представник Американської асоціації юристів ініціатива з верховенства права в Україні / American Bar Association Rule of Law Initiative (ABA ROLI) Ярополк Бриних. Водночас сама Україна на ці процеси впливу майже не має.

Виконавча директорка Інституту масової інформації, модераторка дискусії Оксана Романюк сказала, що на часі розділення великих корпорацій, таких як Меta, на регіональні кластери. Натомість Роман Кульчинський вважає, що Україна має сама здіймати інформаційну хвилю, зокрема у США, та вимагати, щоб великі корпорації відкривали свої алгоритми, які б аналітики, журналісти чи хакер-активісти могли потім подивитися та перевірити.

«У нас є американські союзники, двопартійна підтримка. Треба йти в Конгрес США та розповідати, що фейсбук приносить велику шкоду стратегічному партнеру — Україні, — сказав він. — Наше завдання на рівні громадських організацій і, перш за все, держави підіймати питання в Штатах, робити публічні кампанії, звертатися до союзників непублічно, щоб вплинути на фейсбук. Але небезпека в тому, що поки ми розберемося із фейсбуком, виросте тікток. Поки ми дійдемо до тіктока — прийде ще хтось».

Дмитро Теперик підтримує регулювання соцмереж із боку держави. За його словами, необхідність цього мають пояснювати журналісти та класичні ЗМІ. «Держава має накладати регламенти — коротко- або середньострокові рішення для регулювання ринку соцмереж і для того, щоб зобов’язати компанії надавати великі дані дослідникам та аналітикам. Довгостроковим рішенням може бути застосування підходу "попит-пропозиція". Все, що стосується медіаграмотності, інформаційної та комунікаційної грамотності, буде потрібним для майбутнього покоління. Це наш обов’язок як дослідників, як журналістів — навчити молоде та наступне покоління вимагати більш якісних ЗМІ, контенту та контролю над інформаційними джерелами. І говорити про небезпеку соцмереж — це також наше завдання», — каже експерт.

 Ярополк Бриних (ліворуч) та Роман Кульчинський (праворуч) 

Ярополк Бриних погодився, що єдиний вихід із ситуації, не враховуючи підвищення рівня освіти, — це державне регулювання. Водночас у регуляції соцмереж мають бути запобіжники, щоб держава не могла брати на себе забагато. Наприклад, за його словами, якщо держава буде регулювати інформаційний сектор, має бути противага в судовій владі.

«Це непопулярна думка, бо інтернет хочеться бачити вільним простором. Разом із тим в Україні та інших країнах існують загрози громадянській та національній безпеці. Ця тема непопулярна серед політиків. Через те, що підпадає під велику критику та закиди, що держава хоче впровадити цензуру. Тут треба чітко розуміти, що держава має право втручатися в роботу великих корпорацій, які впливають на життя всіх, у випадку загрози національній та громадській безпеці», — повідомив він.

Дмитро Теперик каже, що варто підіймати рівень обізнаності політиків у проблемі, адже щоб домогтися регулювання соцмереж, потрібне політичне рішення. «Також ми повинні розуміти, що розповсюдження дезінформації в соцмережах — не нове явище. Політики, можливо, знають, що багато каналів у соцмережах переповнені, але вони, може, навіть отримують вигоду від цього. Вони також використовують соцмережі та їхні інструменти в своїй політичній комунікації, для маніпулювання громадською думкою. Політики мають нести відповідальність за взаємодію з великими корпораціями, але виникає конфлікт інтересів», — каже він.

Ярополк Бриних закликав владу до діалогу. Він нагадав, що журналісти, громадські, антифейкові організації кричать про необхідність боротьби проти дезінформації, натомість держава фактично її ігнорує. Щоби протидіяти дезінформації, потрібен сильний інституційний апарат, співпраця з міжнародними партнерами та гроші, додав Роман Кульчинський.

«Комунікація між державними структурами, взаємодія із громадськими організаціями та взаємодія з міжнародними партнерами надзвичайно важлива. І дуже важливим є голос традиційних професійних медіа, які все ще впливові», — зазначила Оксана Романюк.

Як медіа мають працювати з інформацією

Головна редакторка hromadske Євгенія Моторевська стверджує, що після періоду постправди в суспільства знову з’явиться запит на достовірну інформацію. «Мені здається, що запит на незалежні медіа залишиться, — сказала вона. — Українським медіа треба краще працювати в соцмережах, дотримуючись своїх редакційних стандартів. Мені видається, що тривалий час українські медіа трошки безвідповідально ставилися до соцмереж: відбувався копіпаст, не адаптувалися та не перероблювалися формати. Соцмережі — це інші платформи й медіа мають працювати з контентом, щоб він був зрозумілим авдиторії соціальних мереж. Доступний, швидкий, але достовірний і якісний».

Євгенія Моторевська також закликала журналістів не «загравати» із соцмережами. Вона пояснила, що, використовуючи інформацію із соцмереж, особливо з анонімних телеграм-каналів, журналісти дають авдиторії хибний посил, що цим джерелам можна довіряти.

Оксана Романюк (ліворуч) та Євгенія Моторевська (праворуч) 

Адам Сибера сказав, що медіа повинні бути прозорими. «Для інформації важлива її автентичність: для того, щоб не поширювати дезінформацію, важливо показувати людям автора чи авторку конкретної статті, конкретні імена блогерів чи журналістів. Я вірю, що громадськість охочіше буде вірити людині, яку вона знає, а не анонімному інтернет-профілю», — уточнив він.

Насамкінець медіаексперти дали низку практичних рекомендацій, які допоможуть користувачам соцмереж не втрапити в пастку дезінформаторів:

1. Видаліть соцмережі з телефона.
2. Віддавайте перевагу якісним ЗМІ, а не соцмережам.
3. Перевіряйте інформацію перед тим, як її поширити.
4. Якщо бачите емоційне повідомлення — не реагуйте на нього (95%, що це фейк).
5. Споживайте не швидкі новини, а повільні (лонгриди, аналітику тощо), які дозволяють краще розібратися в тому, що відбувається.
6. Підтримуйте незалежні медіа (наприклад, «Детектор медіа». — MS)

Фото: Андрій Новіков / Донецький інститут інформації, стопкадри