Уявіть, скільки дорогоцінного часу ви марнуєте, споглядаючи у стрічці те, що не варте вашої уваги. Нерелевантну рекламу, клікбейтні заголовки, замовні матеріали, безглузді дописи людей, на яких ви, здається, ніколи й не підписувались, але вони чомусь тут. Це сміття забирає і час дозвілля, якщо ви намагаєтеся відпочити й розслабитися, гортаючи стрічку, і робочий, коли ви, замість робити щось корисне, залипаєте на черговій рекламі грибка чи геморою.

Реакцією на надмір надокучливого порожнього контенту, який, до того ж, часто деструктивно діє на психіку, є так званий технолуддизм. Луддити — це такі британські активісти, які двісті років тому руйнували машини, протестуючи проти технічного прогресу. Технолуддити пропонують відмовитися від смартфонів і комп’ютерів, не заходити в інтернет або обмежити його використання тими випадками, коли без нього ніяк. У вас, напевно, є щонайменше один знайомий, який принципово використовує кнопочний телефон і каже, що жодна з функцій смартфона не є необхідною?

Що ж, викидати смартфон — це, напевно, занадто радикально. Особливо якщо інтернет є середовищем вашої роботи чи навчання. Але знати, скільки часу ви проводите перед екраном і на що йде цей час — перший крок до того, аби позбутися сміття у вашому інфопросторі. В налаштуваннях телефона можна знайти функцію «екранний час», яка докладно демонструє, в яких додатках ви проводите скільки часу. Підлітки, наприклад, проводять перед екраном щодня від двох до семи годин.

Екран, який показує, скільки часу користувач проводить за смартфоном протягом дня

Коли ви розумієте масштаби проблеми, можна починати поступово її розв’язувати.

Де найбільше трешу? Здебільшого найбільше засмічують ваш індивідуальний інфопростір соціальні мережі. Візьміться за кожну із соцмереж, якою користуєтеся, поступово. Перегляньте канали, сторінки і групи, на які підписані. Сторінки з мемами, які ви вподобали в сиву давнину, коли вам ще було нудно в інтернеті — на вихід. Люди, про яких ви вже не можете згадати, хто вони такі, але вони дбайливо наповнюють вашу стрічку перепостами різних дурниць — туди ж. Якщо вам важко прийняти рішення про виключення якогось із джерел із своєї стрічки, просто запитайте: «що дає мені цей контент?» Немає певної відповіді — отже, напевно, нічого.

Не бійтеся тимчасово відписуватись. Якщо вам усе-таки важко розлучитись із акаунтом в інстаграмі, дописи якого вас лише дратують, або з новинним ресурсом у Google News, де давно немає цікавих новин, або безглуздим телеграм-каналом, — ви можете вирішити для себе, що відписуєтеся тимчасово. Якщо заскучаєте — завжди можна повернутися (спойлер: скоріш за все, цього не станеться).

Друзі… і не зовсім. Оксфордський антрополог Робін Данбар підрахував, що людина може підтримувати півтораста справді особистих контактів з іншими людьми. Це стосується віртуальних зв’язків так само. Ні, звісно ж, ви можете знати, хто ці люди; можливо, ви взаємодіяли чи навіть дружили з ними в минулому; напевно, вони пам’ятають вас і навіть вітають вас із Днем народження в соцмережах. Але це точно ваші друзі? Вам справді потрібно знати все, що з ними відбувається? Чи обов’язково терпіти тих, чиї дописи дратують і злять?

Психологиня Марія Коннікова каже: «За допомогою соціальних мереж ми можемо легко йти в ногу з життям та інтересами набагато більше ста п’ятдесяти людей. Але без часу віч-на-віч із ними нам бракує глибоких взаємин, і час, який ми вкладаємо у поверхові стосунки, зменшує можливість формувати глибокі».

Це не значить, що вам потрібно починати тотальний демонстративний френдоцид. Достатньо буде тихенько натиснути «не стежити» на сторінках тих людей, за чиїм життям ви, власне, стежити не маєте бажання. Ніхто ніколи не дізнається, а отже це не образить людей, які залишаються у вашому списку контактів, можуть за бажання написати вам повідомлення і, знову ж таки, надіслати слово «вітаю!» у день вашого народження (а ви — їм).

Коли ви відпишетеся від тих, кого не хочете читати, звільнений простір можна заповнити контентом джерел, які надихають, підтримують, діляться корисною інформацією.

А як же бульбашка? О, ви, напевно, чули цю думку не раз: «У мене є друзі-ватники чи антивакцинатори, але я їх читаю, бо не хочу бути в бульбашці». По-перше, теорія інформаційних бульбашок — не аксіома. Відколи вона була сформульована й поширена як чергове свідчення, що інтернет і соцмережі — зло, минуло багато років і проведено чимало досліджень, із результатів яких можна робити різні висновки. Зокрема що людина сама формує свою «бульбашку фільтрів», а не навпаки — бульбашка «формує» людину. А примушення себе до споживання інфосміття — навряд чи найкращий спосіб уникнути бульбашки. Тут доречна аналогія з їжею: здорове харчування має бути різноманітним, але це не значить, що ви повинні змушувати себе щодня їсти те, що вам не смакує. Завжди можна знайти джерела, які розширять ваш світогляд у гуманніший спосіб.

Де знайти альтернативні джерела? Ви можете спитати в людей, яким довіряєте, — й обрати ті, що транслюють різні думки, але не пропаганду, приховану рекламу, фейки чи клікбейт. Для розуміння, що відбувається в особливо токсичних сегментах інфопростору (наприклад, у російських пропагандистських ЗМІ), не обов’язково занурюватись у них самому — можна читати критичні огляди (наприклад, моніторинги «Детектора медіа»). Зважайте також на свій емоційний стан. Якщо якісь джерела «альтернативних думок») викликають у вас розпач, лють, агресію, зневіру та бажання влізати у багатогодинні безплідні онлайн-дискусії — такий «вихід із бульбашки» навряд чи корисний.

Дозвольте програмі впорядкувати цифровий контент за вас. Агрегатори новин, такі як Feedly та Flipboard, дозволяють обрати пріоритетні сайти, новинні ресурси, вартісні джерела, щоб споживати менше контенту, однак отримувати від нього більше користі. У Feedly є навіть помічник Лео — асистент, який за допомогою штучного інтелекту читає вашу стрічку новин та фільтрує потенційно неважливий контент.

Сайт Feedly — упорядник новинної стрічки 

Популярні агрегатори — Pocket, Google Новини, Microsoft News, Opera News — допомагають впорядкувати потік новин із різних ресурсів. Усі ці програми працюють як на персональних комп’ютерах, так і на смартфонах. У Pocket, наприклад, можна підписуватись не тільки на сайти, а й на людей у соціальних мережах — тоді ви зможете бачити їхні дописи, не заходячи у соцмережу. А це вже непоганий запобіжник від того, щоб залипнути на півгодини, гортаючи мемасики.

Агрегатори здебільшого підтягують контент автоматично. Ви можете впливати на них у кілька способів: по-перше, налаштовуючи фільтри та додаючи свої побажання (назви сайтів, із яких треба брати контент, або теми, які вас цікавлять). По-друге, своєю поведінкою: агрегатор аналізує ваше споживання контенту й намагається запропонувати вам більше схожого на те, чому ви віддаєте перевагу. Знову бульбашка? Можливо, але якщо ви точно знаєте, який контент вас цікавить, це зручніше й корисніше, ніж ходити з одного сайту на інший, скануючи стрічки новин.

Не шкодуйте часу на «прибирання» у своєму інформаційному середовищі. Година, витрачена на впрядкування списку друзів або налаштовування агрегатора, заощадить вам десятки годин у майбутньому. Адже ви бачитимете у стрічці більше цікавого, важливого й корисного, а новини про розлучення Ірини Білик, одруження Наташі Корольової та грибок стопи нарешті зникнуть. Гігієна інформаційного середовища — запорука психічного здоров’я, спокою та продуктивної праці