1 лютого Служба безпеки України заявила про викриття мережі російської агентури. Пів року спецслужба записувала розмови фігурантів, з’ясовувала схеми передачі грошей, а тепер затримала кількох людей. СБУ стверджує: кільканадцять анонімних політичних телеграм-каналів в Україні працюють на російську військову розвідку — просувають кремлівські наративи, розпалюють протестні настрої в Україні, дискредитують владу, впливають на політику. Серед них — популярні канали «Легитимный» и «Резидент»: перший має 160 тисяч, другий — 105 тисяч підписників. Інші — «Картель», «Сплетница», «Чорний квартал», «Политический расклад», регіональні «Нетипичное Запорожье», «Тремпель Харьков», «Одесский фраер», «Днепр live», «Николаев live», «Херсон live» — не такі популярні, але сумарна кількість їхніх підписників сягає півтораста тисяч. Перевірити, хто з підписників жива людина, а хто бот, складно.

Що саме з’ясувало про ці канали СБУ?

У матеріалах розслідування СБУ йдеться, що агентурну мережу створив так званий 85-й Головний центр спеціальної служби Головного управління Генерального штабу Збройних сил Росії, який частіше (хоч і неправильно) називають ГРУ. Цей центр функціонує як військова частина № 26165 у Москві. Розслідувачі писали, що під патронатом центру працює хакерська група APT28, також відома як Fancy Bear і Pawn Storm.

Розслідуванням разом із прокуратурою займалося харківське управління СБУ, - як повідомила спецслужба на запит MediaSapiens, первинна оперативна інформація про діяльність цієї мережи була отримана саме кіберфахівцями Управління СБУ в Харківській області, тому і кримінальне провадження було розпочато у Харкові. Правоохоронці стверджують, що за вказівкою Головного розвідувального управління Росії канали наповнювали мешканці Харкова та Одеси, раніше залучені до підтримки антимайдану та «російської весни». 

Одесит Артем Д., який начебто на замовлення Росії особисто адміністрував щонайменше дванадцять телеграм-каналів, у розшуку й може переховуватись у Придністров’ї. Росія дозволяла адміністраторам каналів «монетизувати» трафік; транзакції за замовні публікації проводили через спільників, які мали рахунки в українських банках. Потім гроші виводили в Придністров’я та в Росію. У Тирасполі на території Придністровської Молдавської Республіки начебто розташована «база» кураторів каналів.

Розміщення замовного допису в каналах «списку СБУ» коштувало від кількох сотень до 25‒30 тисяч гривень. СБУ каже, що знає щонайменше півсотні замовників, які платили за розміщення вигідних їм матеріалів. «Можу сказати, що ми побачили в якості замовників (публікацій. — Ред.) представників майже всіх політичних партій та рухів, які існують на території України», — сказав на брифінгу голова УСБУ в Харківській області Роман Дудін.

За день до брифінгу СБУ затримала ключову, як кажуть у спецслужбі, фігурантку розслідування Вікторію Д. Вона і її колега Вікторія П. начебто замішані у виведенні грошей за кордон; обом вручили підозри про державну зраду. В однієї з них вилучили «електронний носій із персональними даними» багатьох правоохоронців, який вона, мовляв, привезла з Домініканської республіки (в СБУ кажуть, що в цій країні російські спецслужби таємно зустрічаються зі своїми агентами). Жінку підозрюють у збиранні інформації, захищеної державною таємницею.

Наші джерела в СБУ назвали ім’я головного підозрюваного: Артем Давидченко. «Вікторія Д.» — це його цивільна дружина Вікторія Даскаліца. 1 лютого суд узяв її під варту на два місяці з можливістю внесення застави в півтора мільйона гривень.

Напередодні брифінгу СБУ адвокат Валентин Рибін повідомив у фейсбуку про затримання «кількох людей, в основному родичів українських опозиціонерів подій 2013-14 років». Рибін захищав беркутівців, обвинувачених у розстрілах на Майдані, бразильського найманця Рафаеля Лусварґі, який воював за російських бойовиків на Донбасі і згодом відмовився від послуг Рибіна, та Дар’ю Мастикашеву, яка в межах обміну полоненими поїхала на окупований Донбас. Рибін теж назвав серед затриманих Вікторію Даскаліцу, а також опублікував документ, у якому йдеться про обвинувачення на адресу Давидченка. Рибін стверджує, що Даскаліцу затримали нібито за «дії її цивільного чоловіка в 2014 році». Пізніше «Страна.ua» оприлюднила всі сторінки документа.

Окрім Давидченка, в матеріалах СБУ фігурує Антон Д. на прізвисько Брат. Відомо, що Артем Давидченко має старшого брата Антона, організація якого «Молодежное единство» стала основною рушійною силою проросійського руху в Одесі і штурмувала в березні 2014 року Одеську обласну державну адміністрацію. Служба безпеки України затримала Антона Давидченка; п’ять місяців він провів за ґратами, а вийшовши, втік до Придністров’я, а звідти до Росії. Тим часом Артем був довіреною особою тогочасного прокремлівського кандидата у президенти Олега Царьова.

Телеграм — зона дії російських спецслужб? Але ж він такий захищений…

Медіаексперт Дмитро Золотухін, який у 2017‒2019 роках був заступником міністра інформаційної політики України, розповів «Детектору медіа», що популярність телеграма в Росії зростає, а традиційні медіа дедалі частіше цитують телеграм-канали й посилаються на них. «І те, й інше забезпечили йому, на мій погляд, якщо не російські спецслужби, то російська еліта», — каже експерт. Із 2018 по 2020 рік сервіс був заблокований у Росії — ним користувалися через VPN. За час заборони, за словами творця сервісу Павла Дурова, кількість користувачів у Росії подвоїлася. Дмитро Золотухін вважає, що телеграм не був би таким популярним, якби перший заступник голови адміністрації президента Росії Олексій Громов не вирішив піарити платформу. Державні канали, такі як «Россия 1» і «Россия 24», розпочали «масоване пояснення росіянам, чому "телеграм — это плохо" і чого його треба позбутися». «Люди, які навіть і не чули, що є інтернет, точно знали, що є телеграм», — жартує експерт.

Координатор десятка російських телеграм-каналів на умовах анонімності раніше розповів російському виданню «Новая газета», що Кремль давно віддає перевагу не репресіям у мережі, а тактиці «очолити й повести за собою». Газета розповідає, що «частину російського телеграм-сегмента сьогодні контролюють держструктури, причому особливо це не приховують». «Новая» пише про телеграм-канал «Незыгарь» (майже 350 тисяч підписників), у якому народився жанр політичних чуток у телеграмі. Тепер платформа стала «великим міжсобойчиком чиновників, депутатів, бізнесменів і журналістів», які використовують анонімні канали, щоби передати «привіти» конкурентам або вплинути на людей, що приймають рішення.

«Легитимный», наприклад, періодично репостить публікації «Незыгаря», який повʼязують із Кремлем. Контент-аналіз LIGA.net показав, що анонімні псевдоукраїнські телеграм-канали — своєрідні посередники між офіційною позицією Кремля та його традиційними рупорами в Україні. Якщо «Легитимный» ретранслює меседжі «Незыгаря», то «Резидент» не цурається репостити кремлівський канал «Разведчик».

Коли і як ця зараза прийшла в Україну?

Хвиля політичних «зливів» у телеграм-каналах накрила Україну в середині 2019 року. Новостворені телеграм-канали почали публікувати інсайди, пранки, непідтверджені чутки та компромат на політиків і громадських діячів.

Дмитро Золотухін у липні 2019 року провів перший круглий стіл, присвячений телеграм-каналам як потенційному інструменту втручання в українські вибори. На той час він уже понад рік щодня моніторив російські телеграм-канали. Раніше, каже Золотухін, СБУ не цікавилася телеграмом. За Порошенка анонімні телеграм-канали не чіпали, бо якби спробували, гарантовано отримали би звинувачення в наступі на свободу слова. Нова ж влада, за словами експерта, й сама не гребувала користуватись анонімними телеграм-каналами: «І "Джокер", і "Тёмный Рыцарь" (цих каналів немає у «списку СБУ». — Ред.) — це плоть від плоті "Слуги народу", представники якої просто між собою чубилися».

У липні 2020 року Texty.org.ua і Liga.net опублікували результати опитування депутатів «Слуги народу», які пройшли до ВР за партійними списками. Топп’ятірка їхніх улюблених каналів — «Легитимный», «Резидент», «Тёмный рыцарь», а також канали Максима Бужанського й Олександра Дубінського, які самі є нардепами від «Слуги народу».

Радник голови СБУ у 2014‒2019 роках, експерт із державної безпеки Ярослав Антоняк вважає, що СБУ могла підштовхнути до розслідування постійна критика й навіть знущання на адресу чинного голови спецслужби Івана Баканова, що трапляється в телеграм-каналах. «Саме це, а не загрози національній безпеці, яку ці канали створювали своїм впливом на формування думки великої кількості топпосадовців, і стало причиною активної роботи щодо них», — каже він. Телеграм Антоняк називає «російським державним проектом», тому що, мовляв, проєкти такого рівня в Росії не можуть не створюватися «згори» і діяти / існувати без державного контролю. Наповнення каналів зі «списку СБУ» явно формувалося з Москви — не тільки вкидуваними меседжами, а цілими інформаційними блоками, вважає Антоняк.

Що буде з каналами зі «списку СБУ»?

Викриття ніяк не вплинуло на роботу каналів зі списку, хіба що вони почали частіше звинувачувати СБУ та українську владу загалом у «спробах тиску» та обіцяти захист усім, на кого тиснуть у межах цієї справи.

За словами Дмитра Золотухіна, заблокувати телеграм-канали, які несуть загрозу для нацбезпеки, неможливо. Зробити це могла би адміністрація платформи. Заблокувати телеграм як такий в Україні теж неможливо. Російські соцмережі «Вконтакті» та «Однокласники» блокували в межах виконання закону про економічні санкції, які були накладені на компанію Mail.ru Group — власницю цих соцмереж. Вона належить прокремлівському бізнесмену Алішеру Усманову. Телеграм, натомість, не має серед засновників російських компаній.

Та й сенсу немає: гроші, які Росія вкладала в пропаганду у «Вконтакті» та «Однокласниках», після блокування спрямували в телеграм — і той став популярним, зокрема в Україні, за якийсь рік. Якщо закрити телеграм, гроші підуть на тікток або іншу платформу, і все почнеться спочатку.

Інший варіант, каже Ярослав Антоняк, — отримати доступ до номера телефону, на який зареєстровано канал. Тоді адмініструвати канал можна було б навіть без сім-карти. Однак якщо канали зареєстровані на номери іноземних, а не українських операторів, а адмініструють їх із-за кордону, навряд чи таке під силу навіть спецслужбам. Залишається сподіватися, що українці, дізнавшись про місію цих каналів завдяки резонансу, припинять їм вірити. А ось людей, причетних до цих каналів, — авторів замовних публікацій і адміністраторів — покарати можливо, вважає Антоняк. Але це вже справа суду, а не слідчих.

Фото: ssu.gov.ua