Чимдалі менше наше життя можна уявити без участі соціальних мереж. Це стосується й читання. Панацеєю та затишним майданчиком для профільного спілкування стали нішеві соцмережі. Попри те, що Facebook намагається замінити все: від медійних видань до форумів, — популярність таких майданчиків не зменшується.

Читацькі соціальні мережі умовно поділяються на соцмережі-каталоги з активними соціальними функціями, тобто спілкуванням читачів між собою та авторами, та на соцмережі-бібліотеки, які пропонують безкоштовно або за фіксовану плату доступ до книжок на сайті.

Однією з найбільш відвідуваних соцмереж (40 мільйонів користувачів) для читачів залишається Goodreads. Майданчик заснував вісім років тому Отіс Чендлер ІІ, нащадок засновників Los Angeles Times. Через шість років успішного існування мережі продав її компанії Amazon. Але мова не про це. Існування такого майданчика дало читачам те, чого вони не мали раніше, — окремої платформи.

Галина Ткачук, письменниця: «Я використовую сервіс Goodreads, по-перше, для систематизації прочитаного. Це моя електронна книжкова полиця, на якій збираю всі прочитані книжки, оскільки таку аналогову полицю-шафу-кімнату мати неможливо. Різні полички й теги допомагають швидко зорієнтуватися в тому, що я читала з певної теми, для певної вікової категорії чи з певної національної літератури. Я читаю паперові книжки, електронні з kindle, із ноутбука, крім того — слухаю аудіокниги. Тож дуже зручно мати на смартфоні додаток, який організовує моє читання, не дає забути, що я читаю зараз (бо це завжди кілька книжок паралельно) і що планую прочитати згодом. Як автору мені цікаво і приємно, коли читачі ставлять оцінки моїм книжкам, діляться враженнями. Однак найбільше мене дивують теги, надані моїм книжкам, і добірки, у котрі вони (книжки) потрапляють. Наприклад, минулого року я нагуглила таке: на російському читацькому сервісі LiveLib, де чималий сегмент української літератури, мою книжку “Вечірні крамниці вулиці Волоської” додано до підбірки “А мені фіолетово” (за кольором обкладинки), а також їй надано тег “Місто зсередини”».

Майже повною копією американської мережі Goodreads є російська мережа LiveLib.ru. Перша виграє в естетичній та функціональних категоріях. Друга — за відсутності знання англійської. Сайт Goodreads повністю англомовний. Проте базового рівня мови для зручного користування має вистачити з головою. У LiveLib.ru серед учасників розігрують подарункові книжки. У Goodreads є окрема поличками з безкоштовними електронними книжками, на які відкривають доступ на певний період. Тобто ці соцмережі також частково стають бібліотеками.

Однією з базових функцій першої категорії читацьких соцмереж є каталогізація прочитаного. На перший погляд не така важлива річ. Але для людини, яка читає багато, стає істотним фіксування прочитаних книжок, щоб не загубити, не забути прочитаної інформації. Goodreads надає можливість до наявної бази, яка переважно складається з англомовної літератури, додавати нові книжки. Так, база за останні роки помітно поповнилася україномовними виданнями та перекладами. Процес не займає багато часу й не потребує особливих зусиль.

Така мережа може виступати в ролі й однієї з найбільших мрій книголюбів — заснування власної домашньої бібліотеки. Дарма що віртуальної. На сайтах можна створювати категорії-полички на власний смак — за жанрами, мовою видання чи перекладу, специфічними вподобаннями й інтересами. Така функція присутня майже в кожній соціальній мережі для читачів. Обов'язковими є зазвичай три полички — та, на якій перебувають книжки, які наразі читаєш, поличка з прочитаними книжками і з книжками, які хочеш прочитати.

Прочитаним книжкам можна ставити оцінки-зірочки та писати на них відгуки, за оцінками яких будується загальний рейтинг читача. Туди ж зараховуємо й участь у форумах, обговореннях, онлайн-зустрічах із авторами, участь в опитуваннях та вікторинах.

Як і в будь-який соціальній мережі, в читацькій можна (і треба) відстежувати діяльність друзів — тим самим стежачи за їхніми відгуками на книжки, беручи участь в обговореннях. Система соцмережі налаштована так, щоб радити учасникам книжки, базуючись на вмісті їхніх поличок.

Але такі соцмережі є не лише читацьким простором, але й у ширшому розумінні літературним майданчиком. Не так давно в Goodreads відкрили окрему рубрику для публікування творів молодих авторів. Усі охочі можуть опублікувати для читання й отримати схвалення у вигляді лайків чи коментарів.

Для письменників є окрема база, де можна завести власну сторінку з біографією та виданими книжками. Через неї надається можливість спілкуватися з читачами, започатковувати дискусії та організовувати онлайн-чати.

Орієнтованою саме на молодих авторів є мережа WattPad. Засновники на початку надали доступ до 17 тисяч класичних книг, а також зробили платформу для публікації коротких творів початківців. Тепер на сайті у відкритому доступі близько 10 мільйонів книжок. Учасники обговорюють роботи одне одного та спілкуються з письменниками.

Ще одним прикладом соцмережі-бібліотеки є російська мережа Bookmate. Платформа є фактично електронною приватною бібліотекою. Доступ до книжок платний. Є дві пропозиції — стандартна й розширена. Читачі, купуючи абонемент на місяць або рік, отримують доступ до класики й новинок. Переважна більшість книжок російською мовою. Є також книжки англійською, іспанською, індонезійською, данською та іншими мовами. Але асортимент бідний. Проте саме такий вид бібліотеки є найбільш реальною альтернативою класичним бібліотекам. А також дієвим способом боротьби з піратством.

Bookmate від самого початку запрограмований на читання через пристрої (смартфони й планшети). Має багато рубрик, на кшталт поради від відомих критиків для читання або добірки оповідань для швидкого читання у транспорті. Тематичну добірку може створити кожен учасник мережі.

З кінця минулого року і в українському соцмедійному просторі стартував процес «розкручування» читання. Активно на нього вплинув проект письменників Катерини Бабкіної та Марка Лівіна Bookchalleng_ua Так звані букчелендж-виклики щороку проводять і соцмережі для читачів. Тут кожен собі сам може обрати ту кількість книг, які він хоче прочитати за рік. Система періодично нагадуватиме про плани, демонструватиме у відсотках його виконання. А в кінці можна буде отримати інфографіку всього прочитаного за минулий рік. Дуже зручна річ, беручи до уваги, що візуальна інформація набагато краще сприймається та запам'ятовується. Крім приводу похизуватися, це також і привід замислитися, скільки, а головне що ти читаєш. Цього року читацькі челенджі в мережі Goodreads встановили більш як мільйон читачів.

Ще один читацький флешмоб-челендж влаштувало арт-видання Artmisto.net. У рамках спецпроекту «План популяризації літератури серед населення» запросили до участі шістьох лідерів думок, у даному випадку — журналістів, редакторів та блогерів із достатньою кількістю підписників у Фейсбуку (1–14 тисяч фоловерів). За умовами флешмобу #one_book_one_month вони прочитати по одній книзі, написали на неї відгук на своїй сторінці та долучити до участі ще декількох своїх друзів. Видання 5books у лютому влаштувало флешмоб-марафон у соцмережі Instagram, де учасники зобов'язані щодня протягом місяця постити фото книжок заданої тематики.

Однією із суттєвих і ще повністю не зауважених видавництвами функцій соціальних мереж для читання є промоція книжок. Масовий читач не завжди орієнтується на високочолих критиків чи поважні видання, йому важливіше цілковитий збіг у смаках. Тож ми часто звертаємося з проханням про поради до друзів і людей, яким довіряємо. Саме цю функцію соцмережі можуть задовольнити на найвищому рівні.

Ксенія Сокульська, блогерка:«Я дуже люблю книжкові соціальні мережі. Нині для мене це найзручніший спосіб дізнаватися про свіжі видання. Тут будь-який варіант робочий: дайджест новинок (як робить GoodReads), що надходить на пошту; окремі добірки нових книжок; зрештою хороший спосіб дізнатися про нове — подивитися, що друзі додали в "Хочу прочитати". В такий спосіб дізнаюся чи не про кожну другу цікавинку. А в умовах вузького книжкового ринку (яким, на жаль, є український) спрацьовує ще й зворотний принцип. Після виходу нової книжки неважко спрогнозувати, кого з моїх мережевих знайомих вона зацікавить. Тому шукаю профіль уже знаної новинки з думкою: "А що про про неї вже написали і яку оцінку поставили?". Це зручно, та й, зрештою, думці людини, з якою в мене близькість в оцінках тих самих книжок складає 86 %, я довіряю більше, аніж "офіційній" рецензії з преси"».

Соціальні мережі для читання є дуже комфортним місцем для читачів, які не шукають професійної критики, не надто пильно стежать за літературним процесом, проте багато читають і люблять говорити про книжки. Тут можна знайти й однодумців, і близькі до власних інтересів книжки, і власне той читацький простір, якого не вистачає на решті соціальних майданчиків.