4 серпня 2026 року Osavul — компанія-розробник програмного забезпечення для аналізу інформаційного простору, виявлення фейків і протидії загрозам безпеці — провела онлайн-вебінар «Balkans FIMI: Actors & Narratives», присвячений іноземним інформаційним маніпуляціям і втручанню на Балканах. Розмова була побудована навколо чотирьох тем: спільні регіональні патерни FIMI, типи акторів і їхні цілі, канали поширення й практики виявлення та протидії, а також потреба посилення стійкості інституцій, медіа та суспільства. Відеозапис вебінару доступний за посиланням.

До розмови долучилися чотири дослідники, які працюють безпосередньо з регіоном Балкан.

Глорія Тріфонова (Gloria Trifonova) — аналітикиня програми ЄС Democracy Shield Task Force у софійському Центрі дослідження демократії (CSD), досліджує протидію іноземному впливу, зокрема антинатівські й антиєвропейські наративи.

Глорія Тріфонова (CSD, Софія)

Андреас К. Хазідіакос (Andréas C. Hatzidiakos) — співдиректор аналітичного центру OPEWI, Європейського інституту воєнних досліджень, дослідник афінського ELIAMEP (Фонд європейської та зовнішньої політики) і старший експерт — академічний радник Центру ЄС із запобігання радикалізації. До 2024 року 5 років пропрацював у Європейській службі зовнішніх справ, а до цього 3 роки був політико-військовим радником постійного представництва Франції при ЄС.

Андреас К. Хазідіакос (OPEWI, ELIAMEP)

Єлені Капсоколі (Eleni Kapsokoli) — викладачка стратегічних студій Університету Пантеон у Афінах; її докторська робота присвячена стратегічному використанню кіберпростору «Аль-Каїдою» та ІДІЛ, вона також позаштатна дослідниця Центру європейських і трансатлантичних студій Вірджинського технологічного університету.

Єлені Капсоколі (Університет Пантеон, Афіни)

Матей Врабіє (Matei Vrabie) — програмний менеджер румунської громадської організації Funky Citizens, працює на перетині журналістики розслідувань і досліджень інформаційного простору, спеціалізується на скоординованій неавтентичній поведінці у соцмережах і FIMI.

Матей Врабіє (Funky Citizens, Бухарест)

Балкани — регіон південної Європи з одним із найскладніших для розуміння ззовні контекстів, і, водночас, один із найменш досліджених інформаційних просторів Європи. Нерозв’язані історичні суперечки й образи, етнічні розломи, слабкі медіаекосистеми, на це все накладається процес вступу до ЄС окремих держав регіону (Чорногорія, Сербія, Албанія, Боснія і Герцеговина, Північна Македонія) — все це вразливості перед іноземним інформаційним втручанням. Спікери вебінару пояснюють, чому дослідження FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference, закордонні інформаційні маніпуляції та втручання) у регіоні варте уваги за межами самих Балкан: тактики, відпрацьовані тут, нерідко згодом з’являються в інших частинах Центральної та Західної Європи.

• Читайте також: Як країни Балтії, Вишеградської четвірки та Балкан протидіють дезінформації 

«Спільне підприємство» з іноземними автократіями: у чому Балкани відрізняються від решти Європи

Іноземним операціям впливу всюди в Європі потрібні місцеві голоси для посилення впливу, пояснив Андреас Хазідіакос, говорячи про особливості FIMI у регіоні. І хоч це не унікальна стратегія, особливістю Балкан є те, хто саме є цим підсилювачем. Експерт каже, що у Франції чи Німеччині російська дезінформація змушена «орендувати» собі аудиторію. Створювати фейкові сайти з нуля, платити інфлюенсерам, розгортати мережі ботів, які видають себе за живих читачів. На Балканах «орендувати» практично нічого не треба — аудиторія й майданчики вже існують локально, а значна частина медіаінфраструктури вже фінансується з джерел і від гравців усередині держав. Це, каже експерт, задокументовано у звіті щодо Розширення ЄС (Enlargement Package), який Європейська комісія ухвалила наприкінці у листопаді 2025 року: медіасектор більшості країн-кандидаток із регіону Балкан позначений «концентрованим політичним впливом».

Основна практика, яка використовується в регіоні, за визначенням Хазідіакоса, це «відмивання» (laundering) наративів: думки та твердження, які жодне відповідальне медіа не опублікувало би від власного імені, спочатку публікуються на онлайн-ресурсах без указаної юридичної особи, а отже і без ризиків відповідальності. А потім таку «думку» підхоплює вже медіа з трохи кращою репутацією та може подавати його як факт. За кілька ітерацій такий ланцюжок веде до цитування назв онлайн-порталів, без конкретних авторів. Тому FIMI в регіоні, підсумовує експерт, — не лише «імпорт», а «спільне підприємство» (joint venture) зовнішніх і внутрішніх гравців. І саме тому інституції, які побудовані, щоб реагувати на зовнішні загрози, можуть пропускати ті виклики, що народжується всередині країни.

Глорія Тріфонова описала це як «модель внутрішнього підсилення»: «половина роботи вже зроблена ще до того, як іноземний актор узагалі долучається, тому масштабні операції на кшталт “Доппельгангера” (Doppelganger) Болгарії просто не потрібні — внутрішні актори і сили самотужки розганяють небезпечні наративи».

Матей Врабіє запропонував розглядати FIMI та поширення дезінформації у регіоні не як поодинокі фейки, а як екосистему: наратив рідко тримається на одній заяві чи публікації. Натомість анонімні телеграм-канали продукують контент, сайти без указаних юридичних осіб републікують і поширюють його, поширюючи цей контент на інші соцмережі, наприклад, фейсбук, а місцеві лідери думок і політичні актори вже беруть наративи звідти й виводять їх у мейнстрим політичних дискусій.

З цієї спільної рамки випливає й набір спільних рекомендацій, які, попри різні національні контексти, повторювали всі четверо спікерів вебінару. Насамперед, необхідність забезпечення прозорості медіавласності та спроможності незалежних регуляторів і суспільних мовників опиратися політичному впливу.

Інший критичний фактор для протидії FIMI — це вчасна й чесна комунікація державних органів під час виборів, політичних скандалів і безпекових інцидентів, наприклад, проліт чи влучання російських дронів по території Румунії. Відсутність чіткої інформації створює вакуум, який дезінформатори експлуатують майже миттєво, а довіра суспільства будується саме на готовності інституцій і пояснювати рішення, і визнавати помилки.

Третя «опора» для протидії зовнішньому втручанню, щодо якої також погодилися всі спікери, це постійний моніторинг і системи раннього реагування на інциденти, які фіксують скоординовану активність під час її перебігу, а не лише аналізують наслідки постфактум. Для ефективності такого моніторингу потрібна тристороння співпраця держави, громадянського суспільства й приватного сектора, оскільки державні органи Балканського регіону здебільшого взагалі не моніторять інформаційний простір і повністю залежать від сигналів громадянського суспільства.

Нарешті, як підкреслила Єлені Капсоколі, відповідальність соцмереж і взаємодія з платформами є серед важливих факторів успіху протидії FIMI. Соцмережі мають швидше реагувати на мережі неавтентичних акаунтів, які синхронно публікують однотипні меседжі, а дослідникам потрібен кращий доступ до даних.

Спікери, втім, застерігали від надмірного фокусування на одному з типів протидії, який часто пропонують інституції різних держав — законів чи штрафів, які карають за «неправдиві заяви». Андреас Хазідіакос навів приклади такого регулювання в Боснії і Герцеговині й Албанії: Центральна виборча комісія БіГ у 2026 році оштрафувала політичні партії за поширення недостовірної інформації. Зокрема Союз незалежних соціал-демократів (SNSD) Мілорада Додіка отримав штраф за неправдиві твердження про членів самої комісії, а Сербську демократичну партію (SDS) оштрафували за фейкові звинувачення на адресу її голови. Проблема, на думку Хазідіакоса, у прецеденті: державний орган отримує повноваження вирішувати, що є правдою серед політичних заяв. І такий інструмент повністю переходить у руки іншої партії при будь-якій наступній владі, що є, на думку експерта, найшвидшим способом перетворити політику, задуману як інструмент стійкості, на інструмент репресій.

• Читайте також: Як Росія намагається гальмувати інтеграцію країн Західних Балкан до ЄС через поширення пропаганди 

Хто підсилює FIMI: внутрішні актори в кожній країні

Єлені Капсоколі окреслила загалом, якими є найбільш чутливі теми для різних держав регіону. Наприклад, у Північній Македонії це питання національної ідентичності, Преспанська угода з Грецією й протести проти неї, що переплітаються з ширшими геополітичними меседжами; у Боснії і Герцеговині типовими є кампанії, що експлуатують етнічні й політичні розломи, зображують НАТО та ЄС ворожими силами і ставлять під сумнів легітимність державних структур. У косовському медіапросторі експертка найчастіше фіксувала систематичне перебільшення або й фабрикацію тверджень про нібито переслідування сербських військових.

Як відзначає Касоколі, у самій Греції зараз спостерігається відносно менше прямих іноземних операцій впливу, ніж у більшості балканських країн, але це не означає що грецьке суспільство має «імунітет». Після обмеження роботи російських державних медіа ще навесні 2022-го, Греція припинила акредитовувати журналістів державних російських медіа, наприклад, бюро РІА «Новости» в Афінах у березні 2025-го, наративи перемістилися до проксі-сайтів, анонімних блогів та ідеологічно заангажованих місцевих медіа. 

Болгарія. За словами Глорії Тріфонової, у Болгарії діє відверто проросійська парламентська партія «Відродження», за результатами виборів 2024 року вона була третьою силою в парламенті, (33 мандати з 240 депутатських місць), яка підписала угоду про співпрацю з «Єдиною Росією» і активно транслювала прокремлівські тези, особливо у соцмережах. Попри те, що на виборах у квітні 2026 кількість мандатів «Відродження» суттєво зменшилася (до 12 мандатів), партія все ж пройшла електоральний бар’єр, а меседжі та наративи, які вона закладала у попередні роки, частково використав чинний прем’єр, Румен Радєв, який переміг на виборах. Помітну роль, за словами дослідниці, відіграють і колишні болгарські військові, які після повномасштабного вторгнення в Україну стали впливовими ютуб-блогерами. Подібно до того, як під час пандемії аудиторія шукала пояснень у лікарів, після 2022 року вона шукала їх у людей з «експертизою» військового минулого, і ці голоси активно просували проросійські наративи про війну. Тріфонова також згадала про траєкторію суспільно-політичної кар’єри Румена Радева: колишній військовий льотчик, який під час президентства роками повторював кремлівську риторику щодо Криму й допомоги Україні. За її словами, це вже позначається на політиці після початку його прем’єрства у квітні 2026: зокрема, була офіційно згорнута допомога Болгарії Україні. Підтримка НАТО в Болгарії, що також зауважила аналітикиня, є однією з найнижчих серед держав ЄС.

Ще один болгарський приклад, який Тріфонова описала докладно, стосується мережі так званих «mushroom websites» (сайтів-клонів): дослідники нарахували понад 400 практично ідентичних онлайн-медіа, які масово передруковували кремлівські наративи. Ці сайти були створені після лютого 2022 року. На початковому етапі кампанії звичайних користувачів фінансово заохочували поширювати цей контент у власних соцмережах в обмін на частку рекламного доходу. Окремо дослідниця згадала болгарський вузол мережі Pravda, що продукує, за її оцінкою, до 6 тисяч статей на місяць.

«Малі мови», як зауважила Трофінова, дуже вразливі до російської тактики дезінформації за допомогою мережі Pravda — що передбачає «отруєння» даних на яких вчаться мовні моделі (LLM) і викривлює пошукову видачу для мов із відносно невеликим обсягом контенту, як-от болгарська.

Дослідження CSD у Болгарії простежило реєстрації компаній і виявило, що офіційно за випуск новин на кількох сотнях сайтів відповідали лише три людини. Один із сигналів, що для генерації левової частки контенту використовується автоматизація та ШІ, а не реальні редакції. За словами Тріфонової, навіть результати таких досліджень не завжди перетворюються на офіційні розслідування, відкриті правоохоронними органами, і досить швидко зникають із порядку денного через брак політичної волі чи інституційної спроможності когось покарати.

Однотипні новини про навчання НАТО як нібито про «підготовку до війни з Росією», які одномоментно опублікувала мережа «грибних сайтів» (сайтів-клонів) болгарською мовою у 2024 році. Скриншот, джерело

• Читайте також: Знову вибори, знову Зеленський: Болгарія голосує на тлі «київської зради» 

Румунія. Матей Врабіє описав румунську модель FIMI у своїй презентації як «екосистему», у якій місцеві політики, комерційні мережі й інфлюенсери адаптують і легітимізують пропутінський контент заради грошей, популярності або електоральної вигоди. Найпоказовіший приклад, звісно, — президентська кампанія 2024 року й постать Келіна Джорджеску, який швидко набрав популярності завдяки тіктоку. У розслідувані «Komanda Kremlin» 2024 року Врабіє та його колеги простежили, як десятки проросійських сайтів і телеграм-каналів просували Джорджеску як «суверенністську альтернативу», а після скасування результатів виборів та сама мережа почала подавати це рішення як доказ того, що «західна демократія» зрадила виборців. Висновки цього розслідування згодом лягли в основу кримінального обвинувачення проти Джорджеску та ще 21 особи, та призначення нових виборів.

Масив статей про Джорджеску які невпинно друкувала мережа «Правда». Скриншот, джерело

Матей Врабіє також розповів про два інциденти з влучанням російських дронів у Румунії, у травні—червні 2026 року, вибух безпілотника в Галаці й інцидент у порту Констанци. За результатами моніторингу Funky Citizens, ще до офіційного підтвердження деталей 21 фейсбук-сторінка опублікувала ідентичні тривожні повідомлення про подію в Галаці протягом семи хвилин, охопивши сукупну аудиторію майже 3,7 мільйона підписників, а скоординована мережа підтримувала тему «живою» протягом наступних семи днів.

Після інциденту в Констанці мережа з сукупною аудиторією 14 мільйонів підписників опублікувала 36 ідентичних дописів приблизно за дві хвилини, просуваючи наративи про провину України, інституційну неспроможність і можливу «фальшиву операцію під чужим прапором». Незалежна розслідувальна платформа VSquare, яка спиралася на дані Funky Citizens, підтвердила масштаб координації: за перші 35 годин зловмисні мережі опублікували близько 14 тисяч дописів, а скоординовані хвилі публікацій тривали цілий тиждень практично без втручання самих платформ.

Греція. Єлені Капсоколі детальніше зупинилася на релігійному вимірі FIMI. Православна ідентичність у деяких державах регіону часто зливається з національною, і Кремль активно використовує спільну православну спадщину. Через транснаціональні мережі, релігійні зв’язки та наратив про Москву як «захисницю християнства» на тлі «морально занепалої» Європи. Особливого символічного значення в цій стратегії набула Свята Гора Афон і публічно підкреслювані зв’язки Володимира Путіна з афонськими монастирями.

Боснія і Герцеговина. Як приклад, учасники навели Михайла Звінчука, засновника проросійського телеграм-каналу Rybar, який перебуває під санкціями ЄС. За словами Хазідіакоса, Звінчук регулярно приїжджає до Республіки Сербської, презентуючи себе як «нейтрального медіатренера». Він зустрівся у 2024 році з представниками місцевої влади з планами відкрити там «школу медіа». Насправді, наголосив дослідник, ідеться про частину ширшої російської операції впливу: місцева влада надає йому доступ і легітимність, і йдеться не про розбудову спроможностей конкретного пропагандиста й агента впливу, а про випадки нормалізації російської пропаганди через локальні інституції. Підсанкційний російський блогер перестає діяти «ззовні» та вбудовується у регіональну інформаційну екосистему, що робить його наративи більш автентичними для частини локальних аудиторій.

• Читайте також: Війна слів і сенсів: Центрально-Східна Європа у боротьбі з російськими наративами

Сербія. Відповідаючи на питання учасників воркшопу про Сербію, про те, як ця держава впливає на сусідів, Андреас Хазідіакос сказав: один із найважливіших зовнішніх акторів регіону сам є частиною регіону: «Росія “орендує” свій вплив у регіоні, Китай намагається купити собі репутацію через економічні проєкти, але Сербія справді розуміє та впливає», — сказав він, маючи на увазі вплив на Західні Балкани через сербськомовні медіа, фінансування церков, асоціації і діаспорні сербські мережі у державах колишньої Югославії. Нюанс у тому, що оскільки Сербія сама є державою-кандидатом на вступ до ЄС і не геополітично вагомим гравцем, на кшталт Росії чи Китаю, її вплив на сусідів розглядають у межах тем мовної політики у регіоні, прав меншин чи двосторонньої дипломатії, а не як гібридну загрозу. Ця прогалина, за словами Хазідіакоса, дає сербській владі та її спробам впливати на регіон уникати того рівня уваги й розробки протидії, яку ЄС традиційно застосовує до Росії й Китаю.

Китай, за словами Хазідіакоса, відіграє в регіоні іншу, вторинну, на відміну від Росії, та структурно відмінну роль. Експерти бачать роль економічних наративів, що просуваються Китаєм на Балканах, і нарощення впливу через інфраструктурні інвестиції, кредити, співпрацю з академічною спільнотою, бізнес-асоціації, що в довгостроковій перспективі формує важелі впливу на політичні рішення.

Телеграм, тікток і фейсбук: де саме ширяться наративи

У Болгарії, за словами Глорії Тріфонової, найпомітнішим каналом для FIMI залишається телеграм. Основу складає мережа приблизно з 30 телеграм-каналів, які виникли невдовзі після 2022 року, частина з них навіть не перекладає контент і іноді публікує дописи просто російською. За словами дослідниці, за рік перед квітневими виборами 2026-го ці канали в сукупності зібрали близько 180 мільйонів переглядів — неймовірного показника, не пропорційні ані населенню Болгарії, ані кількості її інтернет-користувачів. Канали активно перепощують одне одного і пов’язані зворотними посиланнями з мережею Pravda.

Водночас фейсбук залишається головною платформою для старшої аудиторії: в одному з досліджень CSD дезінформація, спрямована проти українських біженок, з’являлася не в політичних, а у цілком побутових групах про в’язання, моду чи музику. І саме в них раптово виринали статті, що протиставляли українських і болгарських жінок. Дослідникам та експертам досі не вдалося виробити стале рішення, що спонукало би фейсбук активніше реагувати на такі типи FIMI.

За словами Матея Врабіє, активність FIMI системно у Румунії посилюється навколо виборів, політичних криз, безпекових інцидентів і міжнародних самітів — прикладом слугує власне дослідження Funky Citizens про антинатівську кампанію, приурочену до саміту Альянсу в Анкарі.

Підсумовуючи питання про платформи, Єлені Капсоколі сказала, що у телеграмі та тіктоці в усьому регіоні активно поширюють неперевірену й маніпулятивну інформацію щодо російсько-української війни, яка також впливає на балканську аудиторію, але немає готового рішення, як розділити маніпуляції та технології чи алгоритми їх поширення.

• Читайте також: Війна слів і сенсів: Центрально-Східна Європа у боротьбі з російськими наративами

Чому держава здебільшого «запізнюється» — і що радять експерти

Усі спікери погодилися, що фокус аналізу останніми роками зміщується від змісту окремих повідомлень і фейків до аналізу поведінки й технічної інфраструктури, яка стоїть за ними. На практиці це означає потребу відстеження синхронності публікацій (коли ідентичний текст з’являється на десятках сторінок протягом хвилин чи навіть секунд), ознак автоматизації та аномальних обсягів контенту, які фізично не може виробляти людина й група людей, і фіксування різких змін в історії та поведінці окремих акаунтів (раптовий перехід сторінки від розважального контенту до політичного). Державні органи на Балканах системно не моніторять інформаційний простір самостійно і повністю покладаються на сигнали від громадянського суспільства чи міжнародних партнерів. Через брак ресурсів вони не можуть діяти на випередження, а втручаються лише тоді, коли вже досягнути порогу «юридичної кваліфікації» і зафіксовано конкретне порушення закону.

Матей Врабіє додав, що саме відсутність швидкої комунікації навколо скасованих виборів 2024 року, коли завдяки тіктоку переміг Джорджеску, й досі, за два роки, залишає прірву недовіри в румунському суспільстві.

Єлені Капсоколі наголосила на важливості координації між регіональними фактчекінговими організаціями. Андреас Хазідіакос сформулював три кроки для самого Євросоюзу. По-перше, перетворити щорічні звіти Європейської комісії із констатації фактів на рекомендації. Роками у звітах ЄК для держав Західних Балкан фіксують проблеми медіамонополій, але немає рекомендацій, як саме можна це виправити. По-друге, він запропонував готувати держави-кандидатки до запровадження Акту про цифрові послуги (DSA) ще до вступу, адже державна інфраструктура потребує тривалого часу адаптації до подібних регуляцій. Третій крок, який запропонував експерт, найважчий у застосуванні. Це «залежність від виконання умов» (conditionality) у взаємодії з державами-кандидатками. Якщо Європейська комісія зафіксувала, що уряд системно поширює антиєвропейську риторику, ЄС має бути готовий знижувати рівень політичних контактів і призупиняти двосторонню допомогу — так, як це сталося з Грузією наприкінці 2024 року, коли Євросоюз зупинив процес вступу через відкат демократичних реформ. Утім, Хазідіакос застеріг, що цей інструмент не можна переносити механічно від держави до держави, хоч грузинський прецедент уже існує, і на цей час на рівні ЄС бракує лише політичної волі застосовувати ту саму логіку послідовно.

Дискусія завершилася без єдиної універсальної формули та готового «рецепту», який дасть змогу протидіяти всім викликам FIMI у регіоні. Кожен зі спікерів визнав, що стійкість суспільств та інституцій до зовнішнього впливу, принаймні на Балканах, не розв’язується одним проєктом закону чи зусиллями одного відомства. Суспільствам потрібно пояснювати важливість прозорості медіавласності, захищати незалежних регуляторів від політичних впливів і формувати звички у політиків та інституцій вчасно і чесно говорити з суспільством навіть тоді, коли готових відповідей ще немає.

 Фотот надані учасниками дискусії. Колаж - Микола Шиманський