У ніч на 15 червня 2026 року Росія завдала одного з наймасштабніших ударів по Україні за всю повномасштабну війну: 70 ракет і понад 700 дронів уразили об’єкти по всій країні. Серед цілей — Києво-Печерська лавра, об’єкт Світової спадщини ЮНЕСКО, і Мистецький арсенал, пам’ятка архітектури національного значення.

Але ця ніч — не виняток, а чергова ланка в систематичній кампанії знищення культурної спадщини, яку Росія веде від перших днів повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року. Станом на травень 2026 року ЮНЕСКО верифікувала пошкодження 536 культурних об’єктів на території України — від дерев’яних церков Полісся до зразків харківського конструктивізму, від монастирів Донеччини XVI століття до одеських будівель XIX ст. під охороною ЮНЕСКО. Такі руйнування спрямовані не лише проти України — вони знищують спадщину, яка належить усьому людству.

«Детектор медіа» розповідає про системний характер російських атак, реакцію (і мовчання) міжнародних інституцій, а також пропагандистську машину, яка виправдовує кожен новий удар.

Атака на Києво-Печерську лавру

Унаслідок обстрілу в ніч на 15 червня руйнувань зазнали численні цивільні та житлові об’єкти, а також пам’ятки культурної спадщини у Києві, Харкові, Дніпрі й інших містах. Зокрема пошкоджень зазнала Державна кіностудія імені Олександра Довженка, де була знищена найстаріша й найбільша колекція костюмів; влучання російського дрона спричинило пожежу у Мистецькому арсеналі, де вогонь охопив понад 1000 квадратних метрів площі; масштабна пожежа сталася в середньому навчальному закладі «Академія сучасної освіти»; був знищений найбільший інноваційний сортувальний термінал «Нової пошти»; у Дніпрі пошкоджено Будинок органної та камерної музики; були уражені Харківський художній музей і численні цивільні об’єкти.

Києво-Печерська лавра, Фото: Генеральний штаб, Facebook

Окремим злочином стала атака на Києво-Печерську лавру — культурну й православну пам’ятку, що має понад тисячолітню історію, зі статусом об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Пам’ятки з таким статусом перебувають під захистом норм міжнародного гуманітарного права, зокрема Гаазької конвенції про захист культурних цінностей, зокрема, й у разі збройного конфлікту. Підписантом конвенції є і Росія. Конвенція зобов’язує країни-учасниці не руйнувати такі об’єкти та не використовувати їх у військових цілях.

• Читайте також: Ідентичність, загартована вогнем

Міністерка культури Тетяна Бережна повідомила, що «на території Лаври, окрім Успенського собору, постраждали також Скарбниця Національного музею історії України, Музей книги та друкарства України, Національна історична бібліотека, Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, фондосховища Національного музею народної архітектури і побуту України».

Києво-Печерська лавра, Фото: Генеральний штаб, Facebook

За інформацією Служби безпеки України, удар по Києво-Печерській лаврі було завдано безпілотним літальним апаратом «Герань-2» — російською версією іранського дрона-камікадзе типу Shahed. В офіційному повідомленні відомства ідеться, що «слідчі Служби безпеки кваліфікують цей удар як воєнний злочин і вже розпочали кримінальне провадження за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України», а також «вживаються комплексні заходи для встановлення всіх обставин російської атаки та притягнення винних до відповідальності».

Фото: СБУ

У відповідь на масований удар у ніч на 15 червня МЗС повідомило про скликання термінового засідання Ради Безпеки ООН, а також про ініціювання відповідних процедур у межах ОБСЄ, Ради Європи та ЮНЕСКО. Окремо в міністерстві розкритикували реакцію ЮНЕСКО на обстріл Києво-Печерської лаври: організація обмежилася висловленням занепокоєння, жодним чином не засудивши Росію як агресорку і не відреагувавши на її систематичні атаки проти об’єктів культурної спадщини.

• Читайте також: Ефективні чи марні: чому міжнародні організації весь час лише «стурбовані»

Софійський собор

Атака Росії на Києво-Печерську лавру не стала першим випадком пошкодження українських об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Менш ніж за рік до цього, у червні 2025 року, внаслідок чергової масованої атаки на Київ пошкоджень зазнав Софійський собор — інша складова об’єкта Світової спадщини «Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська лавра». Тоді за результатами обстеження ЮНЕСКО підтвердила пошкодження східного фасаду пам’ятки та заявила про «глибоке занепокоєння зростанням загрози» для культурної спадщини української столиці. Організація окремо наголосила, що пошкодження були зафіксовані після російського удару по Києву 10 червня 2025 року.

Таким чином, протягом року пошкоджень зазнали обидві складові одного з найцінніших українських об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО: спочатку Софійський собор, а згодом і Києво-Печерська лавра, що особливо контрастує з багаторічними заявами російської влади про нібито захист «спільної» православної та історичної спадщини східнослов’янських народів.

В обох випадках російська сторона заперечувала власну відповідальність. Після пошкодження Софійського собору кремлівські медіа традиційно поширювали вигадки про роботу української протиповітряної оборони або перебільшення наслідків удару українською стороною. Після атаки на Лавру ці твердження були озвучені вже на офіційному рівні: речниця МЗС Росії Марія Захарова назвала звинувачення на адресу Росії «грубою фальшивкою», а Міністерство оборони Росії заявило, що Успенський собор нібито був пошкоджений ракетою комплексу Patriot, випущеною українською ППО. Водночас Служба безпеки України оприлюднила фото російського безпілотника «Герань-2» (Shahed), яким, за інформацією слідства, і було завдано удару по території заповідника.

Історичний центр Одеси

За час повномасштабного вторгнення неодноразово під російськими ударами опинявся історичний центр Одеси, якими було пошкоджено низку культурних і релігійних пам’яток.

25 січня 2023 року ЮНЕСКО включила об’єкт «Історичний центр міста-порту Одеса» до Списку Всесвітньої спадщини під загрозою. До цього списку входять обʼєкти, що перебувають під загрозою знищення внаслідок природних причин або через втручання людини.

У липні 2023 року росіяни обстріляли Одеський порт. Уламки й ударна хвиля пошкодили будівлі в буферній зоні «Історичного центру Одеси»: Одеський археологічний музей, Морський музей, Літературний музей. Це був перший задокументований удар по зоні охорони ЮНЕСКО після включення до Списку світової спадщини.

Руйнування експозиції в одеському Літературному музеї після російської атаки в ніч на 20 липня 2023 року. Джерело: Oleksandra Kovalchuk/Facebook

Міська рада Одеси після цього обстрілу звернулася до ЮНЕСКО з пропозицією виключити Росію зі свого складу як державу, яка навмисно руйнує культурну спадщину, що має велике значення для людства. 21 липня ЮНЕСКО засудило атаки Росії по одеських культурних обʼєктах. Утім, в організації зазначили лише, що «ця війна становить усе більшу загрозу українській культурі».

Російське Міноборони 23 липня 2023 року заявило, що це була атака не на історичний центр міста, а обстріл «високоточним озброєнням по об’єктах в Одесі, де готувалися теракти проти Росії з застосуванням катерів-дронів». Видання «Російська газета» написало, що це начебто були «удари відплати» за «терористичну атаку по Кримському мосту».

23 липня 2023 року Росія завдала удару по Спасо-Преображенському собору та ще по понад 25 архітектурних пам’ятках, коли 12 російських ракет влучили в центр міста. Спасо-Преображенський кафедральний собор (пам’ятка культурної спадщини, включена до переліку ЮНЕСКО) зазнав часткового руйнування центрального вівтаря. Пошкоджено також було: Будинок учених, Одеський державний музичний ліцей імені Столярського, шість житлових будинків і десятки інших будівель. Прем’єр-міністерка Італії Джорджія Мелоні тоді пообіцяла допомогти Україні з відновленням Спасо-Преображенського собору в Одесі.

Спасо-Преображенський собор в Одесі зсередини після атаки Росії 23 липня. Джерело: Одеська єпархія, ТСН

Після цього обстрілу Міністерство культури та інформаційної політики України звернулося до ЮНЕСКО, яке засудило російську атаку: «ЮНЕСКО глибоко стривожена і найрішучішим чином засуджує зухвалий напад, скоєний російськими військами, внаслідок якого було завдано ударів по кількох культурних об’єктах у центрі Одеси, де розташований об’єкт Всесвітньої спадщини “Історичний центр Одеси”».

Генеральна директорка ЮНЕСКО Одрі Азуле зазначила, що «це обурливе руйнування знаменує собою ескалацію насильства проти культурної спадщини України. Я рішуче засуджую цей напад на культуру і закликаю Російську Федерацію вжити значущих заходів для дотримання своїх зобов’язань за міжнародним правом». Наприкінці липня 2023 року для оцінки шкоди, завданої культурним і релігійним об’єктам ракетними ударами росіян, до Одеси прибула місія ЮНЕСКО.

Натомість Управління ООН із координації гуманітарних справ в Україні повідомило про цей ракетний удар по центру Одеси 23 липня, але не згадало, що відповідальність за нього лежить на Росії.

Фото пошкоджень Спасо-Преображенського собору згори. Джерело: Володимир Зеленський і Суспільне

Російське міноборони і цю атаку назвало «ударом відплати» за ураження Кримського мосту. Російські державні медіа, згідно з моніторингом видання «Медуза», переказували пресреліз російського Міноборони та називали уражені культурні й історичні пам’ятки «об’єктами, які могли використовувати українські націоналісти для підготовки терактів проти Росії». В заяві МО Росії, як писало державне медіа Sputnik, щодо наслідків цієї атаки додали, що «удар було завдано по об’єктах підготовки терактів проти Росії з використанням морських БпЛА. На місцях перебували іноземні найманці. Всі цілі знищено».

На руйнування собору відреагували російські чиновники та пропагандисти. Дмитро Пєсков, прессекретар Кремля, назвав атаку на Спасо-Преображенський собор брехнею, сказавши, що «наші збройні сили ніколи не завдають ударів по об’єктах соціальної інфраструктури, тим більше по храмах, церквах і подібних спорудах. Ми не приймаємо таких звинувачень. Це абсолютна брехня». А речниця МЗС Росії Марія Захарова взагалі заявила, що відповідальність лежить на Україні: «Пошкодження Спасо-Преображенського собору — на совісті київського режиму та некомпетентних операторів систем ППО, яких армія України навмисно розміщує у житлових кварталах».

25 вересня 2023 року Росія здійснила обстріл Приморського бульвару та Воронцовського палацу. Ударною хвилею пошкодило дев’ять пам’яток у межах історичного центру Одеси. Щонайменше дві людини загинули.

Один із кабінетів Воронцовського палацу після атаки Росії на Одесу 25 вересня 2023 року. Одеська міськрада / «Суспільне.Одеса»

У листопаді 2023 року обстрілу зазнав Одеський музей образотворчих мистецтв. У музеї, що розташований у зоні охоронного об’єкта «Історичний центр міста-порту Одеса», було пошкоджено стіни, вибито вікна, впала частина покрівлі, скасовано сім виставок на честь 124-го ювілею музею. П’ять людей зазнали поранень.

Фото руйнувань усередині Одеського національного художнього музею після влучання російської ракети на його подвір’ї. Джерело: ОНХМ, «УП. Культура»

У листопаді 2024 року відбулася масована комбінована атака ракетами та безпілотниками по Одесі, внаслідок якої постраждали понад 20 архітектурних і містобудівних об’єктів у межах охоронної зони. Пошкоджені будівлі XIX–XX ст., освітні заклади. ЮНЕСКО засудило цю російську атаку та скерувало місію до Одеси для оцінки збитків.

Пожежа в історичному будинку в охоронній зоні «Історичний центр міста-порту Одеса» після влучання російського безпілотника 15 листопада 2024 року. Джерело: Мінкульт

У січні 2025 року Росія завдала удару балістичними ракетами по центру міста, внаслідок якого постраждали Одеський оперний театр, в якому пошкоджені фасад та інтер’єри, включно з парадними сходами, та готель «Брістоль», у якому пошкоджені фасад та інтер’єр. Будівлі розташовані в зоні захисту ЮНЕСКО. Серед постраждалих були дві поранені жінки.

Фото наслідків руйнувань історичного фасаду готелю «Брістоль» після російської атаки в ніч на 1 лютого 2025 року. Джерело: «Суспільне.Одеса»

Святогірська Лавра

Свято-Успенська Святогірська лавра на півночі Донеччини — ще одна з головних історичних і культурних пам’яток сходу України. Історія її обстрілів, як і знищені вщент міста Донецької області, — показова ілюстрація того, як насправді Росія ставиться до територій, які Кремль прагне «звільнити». Після початку повномасштабного вторгнення монастирський комплекс неодноразово потрапляв під російські обстріли, попри те, що на його території перебували монахи та цивільні, які шукали прихистку від бойових дій. Уже навесні 2022 року були пошкоджені приміщення Лаври, зокрема Успенський собор і будівлі, де жили монахи та біженці.

Пошкоджені будівлі Святогірської лаври. Джерело: Вільне радіо

Наймасштабніші руйнування припали на травень-червень 2022 року. Російські удари знищили Георгіївський скит Святогірської лаври, а 30 травня під час обстрілу постраждали чернечі корпуси: загинули двоє ченців і черниця, ще кілька священнослужителів були поранені. 4 червня від обстрілів зайнявся Всіхсвятський скит — дерев’яний храмовий комплекс, який був одним із найвиразніших прикладів сучасного дерев’яного сакрального будівництва в Україні. У переліку пошкоджених культурних об’єктів, верифікованих ЮНЕСКО, фігурують і Святогірська лавра, і дерев’яний Всіхсвятський скит, що підкреслює не лише українське, а й міжнародне значення цієї втрати.

Зруйнований Свято-Георгіївський скит. Джерело: Нацполіція

Охоплений вогнем Всіхсвятський скит. Джерело: сайт Свято-Успенської Святогірської Лаври

Реакція Росії на руйнування Святогірської лаври відповідала усталеній схемі: Міністерство оборони Росії заявило, що вогонь виник через дії «українських диверсантів», а завдані пошкодження схарактеризувало як незначні. Тим часом ЮНЕСКО верифікувала обидва пошкоджені об’єкти, однак реакція організації обмежилася технічними заявами без засудження агресора.

Спасо-Преображенський собор в Ізюмі

Спасо-Преображенський собор в Ізюмі — ще одна з найдавніших кам’яних споруд Слобожанщини та пам’ятка українського бароко, збудована наприкінці XVII століття.

Під час російських обстрілів Ізюма у 2022 році собор був пошкоджений і частково втратив скління. На відміну від пам’яток, які були повністю знищені, Спасо-Преображенський собор вистояв, однак сам факт його пошкодження є показовим: під удар потрапила одна з найстаріших сакральних споруд Харківщини — пам’ятка, що пережила імперські та радянські перебудови, Другу світову війну й десятиліття занепаду.

Спасо-Преображенський собор в Ізюмі. Джерело: «Об’єктив»

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у В’язівці

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі В’язівка на Житомирщині була рідкісним зразком дерев’яної сакральної архітектури Полісся. Збудована у 1862 році, вона стояла на кам’яному фундаменті біля річки Жерев і була важливою не лише для місцевої громади, а й для дослідників традиційного українського дерев’яного зодчества. Такі церкви є частиною ширшої європейської спадщини дерев’яної архітектури: вони зберігають локальні будівельні техніки, релігійну культуру та ландшафтну пам’ять невеликих громад.

У ніч на 7 березня 2022 року російські війська обстріляли В’язівку й знищили храм. Від будівлі фактично вціліла лише дзвіниця. Руйнування церкви стало одним із перших символів того, що російська війна спрямована не лише проти українських міст і людей, а й проти матеріальних свідчень української історії.

Згодом завдяки фінансовій підтримці ЮНЕСКО почалися роботи з консервації та стабілізації пам’ятки.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі В’язівка. Джерело: Суспільне

Офіційна реакція Росії на знищення церкви у В’язівці не була зафіксована — удар стався в перші дні повномасштабного вторгнення, коли пропагандистська машина ще не виробила уніфікованих відповідей на звинувачення у руйнуванні цивільних і культурних об’єктів. Утім, загальна позиція Міноборони Росії у той період зводилася до заперечення цільових ударів по цивільних об’єктах і посилань на «роботу українських радикалів». Утім, інцидент ще тоді привернув міжнародну увагу: Представництво ЄС в Україні включило церкву у В’язівці до переліку задокументованих втрат культурної спадщини в межах програми Art vs War, а ЮНЕСКО фінансово підтримала роботи з консервації залишків будівлі.

Іванківський історико-краєзнавчий музей

На другу добу після повномасштабного вторгнення 25 лютого росіяни знищили Іванківський історико-краєзнавчий музей, що на Київщині. Ця частина Київської області була окупованою до кінця березня 2024 року.

Фото початку пожежі у музеї Іванкова. Джерело: МІПЛ

У пожежі у музеї згоріли 80% експонатів. У музеї на той час зберігали старовинні речі й картини художниці Марії Примаченко. Частину картин вдалося врятувати.

Музей в Іванкові після обстрілу. Джерело: МКІП

На той час російська пропаганда рапортувала, що знищені обʼєкти культури, як коментував представник міністерства оборони Росії Юрій Конашенков із приводу знищення іудейського релігійного обʼєкта в Умані, «використовується київським націоналістичним режимом у військових цілях».

Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди

Музей Сковороди до російських обстрілів. Джерело: Український інститут

Музей українського філософа Григорія Сковороди у селі Сковородинівка на Харківщині розташований у приміщенні 18 століття, яке, як і експонати, має історичну цінність і перебуває під охороною. Музей Сковороди щонайменше двічі ставав ціллю росіян. Уперше його атакували ракетою у травні 2022 року. Ракета поцілила у дах музею, що спричинило пожежу і знищення експонатів.

Головний корпус музею Сковороди після обстрілу. Авторка: Юлія Гуш. 8 травня 2022 року

Друга атака була у травні 2026 року. Цього разу атакували безпілотником. Він приземлився на даху захисного риштування над музеєм, що спричинило нову пожежу.

Держпром у Харкові

Панорама площі Свободи міста Харків. Джерело: Kharkiv-Day

28 жовтня 2024 року Росія атакувала авіабомбами Держпром у Харкові. Цей комплекс адміністративних будівель, який почали споруджувати у 1920-х, є одним із шедеврів світового конструктивізму. Споруда від квітня 2017 року перебуває під захистом ЮНЕСКО.

Пошкодження Держпрому у Харкові внаслідок російського авіаудару 28 жовтня 2024 року. Джерело: Суспільне Харків / Євген Гертнер

Офіційна реакція Росії на удар по Держпрому знову повністю вклалась у стандартну схему: Міністерство оборони не визнало атаку на пам’ятку, натомість схарактеризувавши ціль як «командний пункт» Збройних сил України. ЮНЕСКО, своєю чергою, засудило атаку і наголосило на попередньому охоронному статусі об’єкта.

Держпром не внесено до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, але з 2017 року він перебуває у статусі кандидата, що обмежує можливості для застосування Гаазької конвенції в повному обсязі.

Історичний центр Львова

Монастир Бернардинів у Львові. Фото Катерини Сівакової. Джерело: «Про Львів»

Для російської пропаганди Львів став містом «розгулу українських націоналістів». Проте засноване у 13 столітті місто має куди багатшу у мультикультурну історію, ніж її малюють у російському агітпропі. Завдяки цій спадщині з 2012 року історичний центр Львова перебуває під захистом ЮНЕСКО. Розташоване на заході України місто, порівняно з ближчими до Росії місцями зазнає меншої кількості атак Росії. Однак саме захищений ЮНЕСКО центр міста став місцем атаки 24 березня 2026 року. Від неї зокрема сталася пожежа у монастирі Бернардинів, памʼятці XVI століття.

Пожежа у монастирі Бернардинів унаслідок російського обстрілу. Джерело: «Главред»

Офіційна Москва удар на Львів не визнала і не прокоментувала. У пропагандистських телешоу атака подавалась у контексті «знищення об’єктів НАТО на заході України», без жодного згадування монастиря Бернардинів. ЮНЕСКО та Рада ЄС засудили атаку на захищений центр Львова і висловили занепокоєння системними ударами по культурних об’єктах. Удар по монастирю Бернардинів у Львові є особливо промовистим: він стався у місті за 1 200 кілометрів від лінії фронту, що підтверджує цілеспрямованість ударів по культурних обʼєктах.

Окремим епізодом, що унаочнює символічну логіку російських ударів по Львівщині, стала нічна атака дронами «Шахед» 1 січня 2024 року. Цілями стали два об’єкти пам’яті українського національно-визвольного руху. Перший — Музей Романа Шухевича на Білогорщі (пам’ятка національного значення), присвячений командувачеві УПА: будівлю знищено вщент пожежею після прямого влучання.

Фото: знищений музей Романа Шухевича, фото УНІАН

Другий — Львівський національний університет природокористування у Дублянах, де діє меморіальний музей Степана Бандери: у 1928—1933 роках він навчався тут на рільничо-лісовому факультеті. Удар пошкодив дах і перекриття головного корпусу університету, де зберігається музейна експозиція. Атака відбулась у 115-ту річницю народження Бандери, 1 січня.

Наслідки удару по університету в Дублянах, Фото: ДСНС

Мер Львова Андрій Садовий прокоментував це так: «Символічно і цинічно. Війна за нашу історію».

І описані випадки не є вичерпним переліком. Це вибірка, яка ілюструє системний характер знищення: від дерев’яних церков у малих громадах до об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, від регіональних музеїв до пам’ятників авангарду світового масштабу. Між тим, кожна нова атака на культурну спадщину України — це не лише черговий рядок у базі даних. Це сигнал про те, що ціна мовчання зростає.

Реакції російської влади на злочини проти цивільних і обʼєктів культури, як правило, мають передбачувану драматургію: спочатку росіяни заперечують свою вину і звинувачують українців, а далі, коли вину заперечувати вже неможливо, хапаються за інші події, де звинувачувати інших простіше.

На жаль, передбачувану драматургію мають і реакції світової спільноти на російські атаки. Вони, як правило, активізуються одразу після атак. І поступово згасають до наступного злочину.