Ескалація на Близькому Сході оголила системну вразливість сучасної протиповітряної оборони: Іран застосовує дешеві ударні дрони та ракети для обстрілів. І не для точкових ударів, а для масованих хвильових атак, розрахованих на виснаження і перевантаження систем перехоплення.

В аналітиці Ради міжнародних відносин (CFR) ідеться, що з початком американсько-ізраїльської операції Перська затока стала новою ареною протистояння між Москвою та Києвом. Обидві держави використовують близькосхідний конфлікт у власних інтересах: Росія виграє від відволікання уваги й ресурсів Заходу; крім того, за інформацією кількох європейських розвідок, як повідомляє FT, вона передає Тегерану розвіддані та, ймовірно, постачає йому й ударні дрони. Україна, своєю чергою, прагне перетворити накопичений бойовий досвід на стратегічну перевагу й закріпитися в регіоні як надійний постачальник безпекових компетенцій.

Підґрунтя для такого позиціювання є цілком конкретним. Ще в серпні цього року, за інформацією Axios, українська сторона запропонувала Вашингтону детальну концепцію протидії іранським дронам — із картографуванням загроз і розгортанням «дронових бойових хабів» у Туреччині, Йорданії та країнах Перської затоки. Адміністрація Трампа цю пропозицію відхилила. Коли у перші дні операції американські бази зазнали масованих ударів, а запаси перехоплювачів стали швидко виснажуватися, США самі звернулися до Києва.

За словами президента України Володимира Зеленського в інтерв’ю The New York Times, запит надійшов 5 березня, і команда фахівців вирушила з України наступного дня. Білий дім запит видання щодо цього залишив без відповіді. Австрійський військовий аналітик Том Купер у своєму аналізі «Epic Fury: Ukraine's Lessons Omitted» кваліфікує відхилення серпневої пропозиції з боку США як передбачувану стратегічну помилку, що обернулася невиправданими людськими та фінансовими втратами.

Наприкінці березня президент Володимир Зеленський відвідав Саудівську Аравію, ОАЕ, Катар і Йорданію, підписав рамкові угоди про безпекову співпрацю та направив до регіону понад двісті фахівців із протидронової оборони. В інтерв’ю Le Monde 26 березня він пояснив логіку такого кроку: країни Затоки отримують компетенції, здобуті Україною в реальних бойових умовах; Київ натомість розраховує на фінансову підтримку власної оборонної промисловості, завантаженої нині лише наполовину.

Саме ця ініціатива стала головною мішенню російських пропагандистів, які намагаються підірвати репутацію України як безпекового партнера. Залежно від телеграм-каналу й цільової аудиторії застосовуються різні фрейми: дії Києва подаються як нерезультативні, як зрада власних громадян заради арабських шейхів або як діяльність в інтересах британського впливу в регіоні. Цей аналіз реконструює архітектуру відповідних наративів у російськомовному телеграм-просторі, механізми їх поширення та стратегічну логіку, якій вони слугують.

Методологія

Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував реакцію російських і проросійських телеграм-каналів на турне Зеленського країнами Перської затоки. Для аналізу було використано вибірку, сформовану за тематичним критерієм: до неї ввійшла 81 публікація про цей візит і роботу українських фахівців у країнах Затоки, з 54 телеграм-каналів, які мають понад 5 тисяч підписників.

Часові межі вибірки — з 10 по 30 березня 2026 року. У цей час було три хвилі активності, кожна з яких прив’язана до конкретної тригерної події. Канали класифіковані як за типом актора (державні медіа Росії, проросійські блогери та «воєнкори», нішеві антиукраїнські канали), так і за змістом інформаційних повідомлень. Дані були надані компанією LetsData.

Аудиторія каналів у вибірці коливається від 9,8 тис. до 2,09 млн підписників. Середній показник – близько 337 тис. підписників на канал. За типом акторів вибірка охоплює чотири категорії.

Російські державні медіа: «RT на русском» (1 млн підписників), НТВ, «Sputnik Ближнє зарубіжжя», «Царьград ТВ» та Iz.ru. Ці майданчики задають офіційну пропагандистську рамку й тональність для нижчих ешелонів інформаційної екосистеми.

Російські «воєнкори» та блогери: «Сводки ополчения Новороссии» (220 тис.), «Военкор Котенок» (322 тис.), «Осташко! Важное» (437 тис.), «Олег Царьов» (411 тис.) і низка дрібніших каналів, орієнтованих на лояльну до Кремля аудиторію.

Нішеві антиукраїнські канали: «Украина.ру» (496 тис.), «Женщина с косой» (124 тис.), «ЗЕ Картель» (135 тис.) та «Политика Страны» (326 тис.). Ці канали є основними провідниками наративу про «зраду» президента щодо власних громадян, й адресують повідомлення аудиторії, яку російська державна пропаганда охопити напряму не може.

Умовно незалежні й «опозиційні» медіа: «Медуза — Live» (1,11 млн) та RTVI (128 тис.) тощо. Ці канали відтворювали факти переважно нейтрально, водночас їхній контент ставав матеріалом для вторинного переосмислення з боку пропагандистських майданчиків.

Розподіл публікацій у різних типах телеграм-каналів за наративами. Центр досліджень «Детектора медіа» з використанням інструментів ШІ

Хронологічно масив публікацій охоплює три хвилі активності. Перша припадає на 10—14 березня: тоді з’явилася й поширювалася інформація Axios про відхилену з боку США у серпні 2025 року українську дронову пропозицію, а Трамп публічно відмовив Києву в інтерв’ю Fox News Radio. Друга фіксується 20 березня й пов’язана з повідомленням Зеленського про 228 українських фахівців із ППО, відряджених до Катару, ОАЕ та Саудівської Аравії. Третя охоплює 25—30 березня: інтерв’ю Зеленського Le Monde, його турне країнами Затоки, підписання рамкових оборонних угод, а також поширення повідомлення, приписуваного КВІР, про нібито загибель 21 українського фахівця внаслідок удару по складу в Дубаї — інформації, офіційно спростованої МЗС України та РНБО.

Головний наратив публікацій — дискредитація України як держави, спроможної надавати експертизу з посилення безпеки у регіоні Перської затоки. Попри те, що окремі канали різняться тональністю та цільовою аудиторією, всі вони працюють на єдину стратегічну мету: переконати аудиторію — і опосередковано партнерів України — в тому, що київська ініціатива є або безрезультатною самопрезентацією, або прямою загрозою для самої України, або обома речами одночасно.

Архітектура ключових повідомлень побудована за принципом концентричних кілець, де кожна підтеза підсилює центральне твердження, і часто ці конструкції не перетинаються одна з одною.

Перше «наративне кільце» розгортається навколо публічної заяви Трампа про те, що Зеленський — «останній, у кого США попросять допомоги». Цей наратив відтворювався не менш ніж у дванадцяти каналах (тобто у чверті вибірки) впродовж одного дня в майже ідентичному формулюванні, що свідчить про координоване поширення, й слугував зовнішнім «авторитетним» підтвердженням для висміювання українських претензій на участь у геополітичних процесах.

Друге «наративне кільце» стосується повідомлень про «зраду (Зеленським) власної країни»: відрядження 228 фахівців із протидронової оборони за кордон подається як свідоме оголення українського неба перед російськими ударами заради обслуговування «арабських шейхів». Цю тезу найчастіше просували саме нішеві антиукраїнські канали.

Третє «кільце» оберталося навколо заяви представника іранського парламенту про те, що тепер уся Україна стала для Ірану «законною ціллю». Такі інформаційні конструкції поширювалися з виразним причинно-наслідковим акцентом: дії Зеленського в регіоні подавалися як пряма провокація ескалації проти самої України.

Четверте «наративне кільце» містило фейк про загибель 21 українського фахівця ППО внаслідок удару по складу з протидроновими системами у Дубаї.

«Араби, на безпеку яких Трамп наплював, почали метушитися»

У пропагандистських телеграм-каналах — в унісон із державними російським медіа — дискредитували зусилля України зміцнити безпеку близькосхідних держав, що зазнали атак Ірану. 20 березня пропагандисти тиражували тезу про нібито непотрібність досвіду України з протидії безпілотникам, наголошуючи на тому, що США не потребують допомоги Києва. Зокрема, «Караульный Z» (120 тис. підписників), згадував підтверджені факти співпраці між Києвом та країнами Затоки, при цьому супроводжуючи це посиланням на слова Трампа:

«228 українських фахівців із ППО вже понад тиждень працюють у Катарі, ОАЕ та Саудівській Аравії, допомагаючи збивати іранські дрони, повідомляє Зеленський. Також вони співпрацюють із Кувейтом і Йорданією. Зеленський пропонував допомогу й США, але Трамп відповів, що їм ця допомога не потрібна», — написали у «Караульный Z» 20 березня.

Наступний сплеск припав на 26 березня — після інтервʼю Зеленського Le Monde, де він підтвердив готовність України ділитися експертизою з іншими державами, зокрема, у забезпеченні судноплавства в Ормузькій протоці. Пропагандисти подавали цю позицію як навʼязування послуг і недостовірну інформацію:

«Просрочений (так російські пропагандисти називають Володимира Зеленського через те, що в Україні у 2024 році через воєнну агресію Росії не відбулися вибори президента) продовжує стверджувати, що США зверталися до України за допомогою у захисті американських баз на Близькому Сході. В інтерв’ю Le Monde він заявляє, що, окрім Вашингтона, запити також надходили від Саудівської Аравії, Катару, ОАЕ, Бахрейну, Йорданії та Кувейту», — написали 26 березня у телеграм-каналі «Украина Ру» з 496 тисячами підписників.

29 березня пропагандистські телеграм-канали цитували заступника голови Ради Безпеки Росії Дмитра Медведєва, якому «смішно дивитися, як зелена комаха стрибає по країнах Перської затоки й пропонує захист від дронів».

У всіх цих випадках пропагандисти знецінювали підтверджені факти співпраці України з державами Затоки, одночасно перебільшуючи вагу американської відмови як аргументу проти реальної спроможності Києва.

Показовою є публікація телеграм-каналу «Сводки ополчения Новороссии» (220 тис. підписників) від 30 березня. Канал фіксує угоди, підписані Зеленським, але кваліфікує їх як «рамкові» — й завершує нагнітанням, яке переходить у завуальовану критику Путіна:

«Араби, на безпеку яких Трамп наплював, почали метушитися і готові інвестувати в що завгодно, аби тільки убезпечити себе від іранських БПЛА. Але ось тільки для нас це, м’яко кажучи, недобре. Тому що раніше в цій війні араби були “нейтральними на нашу користь”, а тепер ситуація перевертається. З незрозумілими військово-політичними наслідками. І питання навіть не в самих арабах. Питання в тому, що з нескінченним затягуванням війни, небажанням іти на ескалацію, приймати різкі рішення, бити по військово-політичному керівництву України, реально (а не символічно) знищувати її інфраструктуру — з усім цим Москва банально дотягнула до нинішньої ситуації».

Окремим напрямком дискредитації стали фейки про нібито успішні атаки Ірану по обʼєктах, де перебували українські військові. Повідомлення про загибель 21 українського фахівця від удару по складу в Дубаї з’явилося саме на вищезгаданому «Сводки ополчения Новороссии». Крім того, «воєнкор» Юрій Котєнок 28 березня поширив змінене за допомогою штучного інтелекту фото українського військового, який загинув ще у 2024 році, видаючи його за жертву удару в ОАЕ.

«Мета подібних фейків — дискредитація міжнародної співпраці України шляхом створення ілюзії “марних втрат”», — зафіксував Центр протидії дезінформації.

«Розпродаж залишків ППО в інтересах Британії»

У пропагандистських анонімних телеграм-каналах, що позиціюють себе як «українські», поширювали наратив про те, що співпраця з країнами Близького Сходу є «зрадою» інтересів України. Ішлося, що відрядження фахівців і засобів ППО до Перської затоки залишає українські міста й інфраструктуру без захисту, а особисту відповідальність за це несе Володимир Зеленський.

«Росія безперешкодно завдає ударів по критично важливих об’єктах, наприклад, Дністровській ГАЕС і Трипільській ТЕС. Ці фахівці та дрони є для нас надзвичайно важливими в умовах постійних атак на українські міста, але Зе все одно», — писав один із таких каналів (145 тис. підписників).

Інший канал відтворював ту саму тезу майже дослівно, посилаючись на новину про 228 українських фахівців: «Зеленський фактично позбавив нас повітряної оборони». Складовою наративу про «зраду» стало й згадане вище фейкове повідомлення про нібито загибель понад 20 українських військових. Як підтвердження наводилися «джерела з кулуарів».

«Зеленський запропонував шейхам вигідну для себе угоду… При цьому оголює захист нашого неба від ворожих атак. А тут майже відразу прилетіло, та не тільки по наших антидронових системах, а й по бійцях, які загинули не на Донбасі чи на Запорізькому напрямку, а захищаючи шейхів», — пишуть пропагандисти.

Ті самі канали, описуючи мотиви української сторони, стверджували, що співпраця з близькосхідними країнами слугує не національним інтересам, а особистому збагаченню — з посиланням на «джерела в Офісі президента».

«Наше джерело в ОП розповіло, що Зеленський намагається залучити потрібні компанії до нафтової галузі, але при цьому торгує українськими військовими та системами ППО з арабськими монархіями», — писав один із каналів із понад мільйоном підписників.

«Ціни на пальне для пересічних українців не знизяться, але хтось на цьому дуже добре заробить», — додавали автори.

Поряд із дискредитацією дипломатичних зусиль пропагандисти атакували і військових. Відправлення антидронових систем на Близький Схід описувалася як «розпродаж залишків ППО арабським шейхам», що його організував президент, «запустивши нову схему на користь своїй клієнтелі». А відбором спеціалістів і перекиданням військових, знову ж таки, «за інформацією джерел», нібито займався командувач Сил безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді «Мадяр». Таким чином, наратив про «схему розпродажу» поширювався не лише на Зеленського, а й на конкретних офіцерів ЗСУ.

Окремо слід зупинитися на конспірологічній тезі, що зʼявлялася у частині каналів: мовляв, справжньою причиною залучення України до близькосхідних справ є її роль як «проксі Британії». У викладі авторів українська підтримка держав Перської затоки та скептична позиція Вашингтона подаються як прояв глобального змагання між британськими й американськими елітами, тоді як Зеленський виступає агентом Лондона.

«Зеленський, проявивши активність, таки пробрався на Близький Схід. Це важлива перемога для нього як у плані отримання коштів, так і в плані позиціювання України. Цікаво, що Саудівська Аравія пішла на угоду, попри відкриту критику Зеленського з боку Трампа. Тобто вони вирішили диверсифікувати партнерство, прийнявши в партнери Україну як проксі Британії», — пишуть у телеграм-каналі з понад 400 тис. підписників.

У цьому контексті критичні заяви Дональда Трампа про спроможності України у допомозі проти іранських дронів пояснюються як незадоволення тим, що через таку допомогу будується «британський вплив» у регіоні. «Брити будують свою стратегію навколо Затоки, а Зеленський грає разом з ними проти Трампа», — пишуть пропагандисти.

Американці цим, мовляв, незадоволені: «Навіщо їм посилення впливу британської клієнтели? Більше впливу Британії — менше США».

Просуваючи цю тезу, пропагандисти намагалися зобразити українську зовнішню політику як несамостійну й водночас вписати її у власну конспірологічну картину глобальних процесів.

Також російський телеграм-канал із 136 тисячами підписників 14 березня навів цитату керівника Комісії національної безпеки Ірану, який звинуватив  Україну в наданні «безпілотної допомоги» Ізраїлю, через що «Київ став учасником конфлікту на Близькому Сході».

Наразі немає підтвердженої інформації, що Україна надавала допомогу Ізраїлю. Водночас саме твердження про те, що Україна є «стороною конфлікту» з Іраном, ігнорує хронологію: саме Іран став на бік агресора, поставивши Росії безпілотники «Шахед» восени 2022 року — і визнавши це публічно. Запуском перших іранських дронів керували не російські, а іранські спеціалісти. Росії була передана і технологія виробництва ударних безпілотників, а в січні 2025 року Іран підписав із Росією угоду про стратегічне партнерство. Участь же України зосереджена на захисті третіх держав, які стали мішенями тієї самої іранської зброї.

Висновки

Протягом березня 2026 року українським чиновникам і військовим спеціалістам вдалося налагодити співпрацю з державами, які стали жертвами атак Ірану, але, на відміну від США та Ізраїлю, не ініціювали бойових дій проти Ірану. Росія, яка теж має досвід протидії безпілотникам, теж могла б запропонувати захист мусульманським державам. Проте росіяни обрали підтримувати Іран, а Україна проявила солідарність із жертвами атак Ірану. Що полегшує донесення до жителів цих держав аналогій між діями Ірану та Росії.

Для споживачів російських медіапродуктів продовжують нашаровувати тези, які походять від «класичних» аргументів. Ними росіяни виправдовують агресію проти України, а перед тим роками дискредитували державу й українців. Наприклад, сумніви у зменшенні спроможності ППО України на користь держав Перської затоки та розповіді про «британську клієнтелу» є похідними від тез про корумпованість еліт України і «зовнішнє управління». Попри все, росіяни не мають чим заперечити, що Україна проявила субʼєктність там, де росіяни обрали підтримувати Іран.

Колаж створений за допомогою GhatGPT