У грудні 2024 року парламентарі Німеччини проголосували за вотум недовіри уряду Олафа Шольца після розвалу його коаліції, тому 23 лютого відбулися дострокові вибори до Бундестагу.

Після Другої світової війни в Німеччині сформувалася партійна система з двома домінантними партіями та низкою менших. Найбільшими партіями були Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) і Християнсько-демократичний союз разом із її баварським партнером Християнсько-соціальним союзом (ХДС/ХСС). Найчастіше великі партії для формування більшості й уряду створювали коаліції з меншими партіями в Бундестазі, як-от із Вільною демократичною партією чи Зеленими. Водночас коаліція між двома домінантними партіями створювалася лише тричі за всю історію післявоєнної Німеччини.

Цьогорічні федеральні вибори стали найбільш незвичними починаючи з 1949 року, адже СДПН, яка була при владі останні п’ять років, уперше опустилась на третє місце, поступившись ультраправій, євроскептичній і проросійській партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН).

Варіантів для коаліції лише два

Зазвичай у Бундестазі не було фіксованої кількості мандатів і розмір нижньої палати міг доходити до 736 депутатів, як-от під час останнього скликання. Така особливість зумовлена виборчою системою Німеччини. Утім, у 2023 році було прийнято законопроєкт, відповідно до якого кількість депутатських мандатів скорочується до 630 — саме стільки народних обранців потрапило до Бундестагу цьогоріч. За попередньою офіційною інформацією Федеральної виборчої комісії Німеччини, блок ХДС/ХСС на чолі з Фрідріхом Мерцом здобув перемогу, отримавши 28,6% голосів виборців. Цей результат дозволив партії зайняти перше місце і претендувати на формування нового уряду, хоча для цього їм доведеться шукати партнерів для коаліції. На другому місці опинилася ультраправа партія «АдН», яка набрала 20,8% — історичний максимум для цієї політичної сили, що свідчить про зростання популярності правих настроїв у країні. Владна нині партія СДПН на чолі з Олафом Шольцом показала найгірший результат у післявоєнній історії — 16,4%, посівши третє місце за кількістю отриманих мандатів. Четверте місце з результатом 11,6% посіла партія «Зелені», п’яте — Ліва партія з результатом у 8,8%. Вільна демократична партія та Союз Сари Ваґенкнехт, що був сформований вихідцями з Лівої партії, не подолали прохідний бар’єр у 5%. Явка виборців склала рекордні з моменту об’єднання Німеччини 84%.

Для формування уряду Фрідріх Мерц має створити коаліцію щонайменше із 316 мандатів. Найбільш імовірним виглядає сценарій «великої коаліції» ХДС/ХСС із СДПН. Разом ці дві партії отримають 328 голосів. Менш стабільною через ідеологічні відмінності між політичними партіями буде коаліція цих двох політичних сил разом із партією «Зелені». За всю історію Німеччини ще не було коаліції між християнськими демократами та «зеленими» на федеральному рівні, хоча такі випадки траплялися на регіональному рівні. Найменш реалістичним є сценарій домовленості ХДС/ХСС та «АдН» через політику «брандмауера» — традиційне неофіційне табу політичних партій Німеччини на укладання коаліцій з ультраправими силами. Попри це лідерка «АдН» Аліса Вайдель неодноразово висловлювала свою готовність до переговорів щодо коаліції з ХДС/ХСС.

Злет «АдН» — головна інтрига виборів

Праворадикальна партія «АдН» («Альтернатива для Німеччини») була утворена у 2013 році. З березня 2021 року партія отримала статус «підозрюваної у правоекстремістських устремліннях» від Федерального відомства з охорони конституції (BfV), через що відтоді перебуває під особливим наглядом. Представники партії неодноразово дозволяли собі нацистські, антисемітські, антимігрантські висловлювання.

У січні 2024 року німецький проєкт фактчекінгу і розслідувальної журналістики Correctiv випустив розслідування щодо зустрічі лідерів «АдН» з іншими представниками правих організацій в одному з готелів у Потсдамі наприкінці листопада 2023 року. На зустрічі презентували й обговорювали «план реміграції», який мав реалізуватися у випадку приходу «АдН» до влади. План передбачав депортацію й експатріацію мільйонів мігрантів, зокрема тих, які вже отримали громадянство Німеччини. Розслідування спровокувало тоді багатотисячні протести по всій Німеччині проти ультраправих сил.

«АдН», як і деякі інші праворадикальні сили Європи, користується прихильністю Москви. У серпні 2023 року видання The Insider і Spiegel випустили розслідування, в якому доводили фінансування партії з боку Росії для перешкоджання допомозі Україні. Програма «АдН» на цих виборах передбачала припинення допомоги Україні, скасування санкцій проти Росії та перезапуск газопроводу «Північний потік».

Новою в цій виборчій кампанії стала підтримка «АдН» з боку Ілона Маска, лідера cписку Forbes і з січня чинного голови новоствореного Департаменту ефективності уряду при адміністрації Трампа. З листопада 2024 року Маск почав риторично атакувати канцлера Олафа Шольца, зокрема назвав його «дурнем». А вже з грудня почав відкрито підтримувати «АдН». Зокрема, 22 грудня назвав цю партію «єдиним рятівником Німеччини», 28 грудня написав колонку на підтримку партії в німецькій газеті Welt am Sonntag, 9 січня провів спільний ефір із лідеркою «АдН» Алісою Вайдель у власній мережі X, 25 січня виступив онлайн на передвиборчому з’їзді «АдН».

Зустрівся з Вайдель і віцепрезидент США Джей Ді Венс під час своїх відвідин Мюнхенської конференції 14 лютого, водночас він, за інформацією Politico, відмовився від зустрічі з чинним канцлером Шольцом. До цього на самій конференції Венс у своїй промові звинуватив європейські країни, зокрема Німеччину, у відході від принципів демократії та свободи слова. Венс висловив сумніви в необхідності захищати таку «недемократичну» Європу в межах оборонного альянсу: «І я хочу спитати: як узагалі можна обговорювати розподіл бюджетних витрат (йдеться про оборонні витрати європейських країн НАТО. — “ДМ”) у ситуації, коли ми не розуміємо, що саме ми захищаємо у Європі?». Водночас, прямо не називаючи «АдН», Венс закликав включити в політичний процес антимігрантські сили Європи: «Якщо вас жахають власні виборці, Америка вам не допоможе».

Відтак виборчий процес відбувався під тиском з боку посадовців Вашингтона на підтримку партії, щодо якої в німецькій політиці діє принцип неприпустимості співпраці, тим паче в коаліційному форматі. Навіть ситуативне спільне голосування в січні між «АдН» і ХДС/ХСС щодо посилення міграційного законодавства спровокувало багатотисячні протести, а лідер ХДС/ХСС Фрідріх Мерц сказав, що шкодує про таке голосування.

Врешті «АдН» отримала результат у 20,8%, вдвічі збільшивши свою підтримку порівняно з минулими виборами (10,3% у 2021 році). При збереженні політики «брандмауера» партія в будь-якому разі займе вигідну для нарощування електорату нішу найбільшої опозиційної сили. Це для політичного ландшафту Німеччини створює достатньо невтішні перспективи. За умов, якщо «АдН» збереже чи продовжить збільшувати свою підтримку, а провідні сили зберігатимуть табу на коаліцію з нею, Німеччину може чекати перманентна політична криза. Принципова відсутність у коаліції цієї партії змушуватиме об’єднуватися для формування уряду за залишковим принципом ідеологічно строкаті сили. А це означатиме крихкість таких коаліцій.

Схожу політичну ситуацію переживала Італія після Другої світової війни, в якій за 50 післявоєнних років змінилося більш як 50 складів уряду. Причиною цього були потужні позиції Італійської комуністичної партії, яка, набираючи від 20% до 35% на виборах, не допускалася до коаліційних процесів. За таких політичних турбулентностей Німеччині буде складно зберігати політичне лідерство в Євросоюзі. Та ще більші ризики постають перед країною, якщо німецькі політичні еліти, зокрема під зовнішнім тиском Росії та США, відійдуть від політики «брандмауера» і допустять «АдН» до врядування. Утім, передбачити далекосяжні наслідки від такої малоймовірної співпраці важко.

«Ніякої Німеччини не існує»

Російська пропаганда зосередила основну увагу на тезі про розділеність Німеччини. Для цього пропагандисти скористались історичним фактом про поділ Німеччини на дві частини після Другої світової війни: Східна Німеччина перебувала під контролем радянського сателіта — Німецької Демократичної Республіки, тоді як на Заході діяв демократичний уряд. У деяких східних землях, які раніше входили до складу прорадянської НДР, «АдН» здобула майже 50% голосів, що подається пропагандою як доказ існування «двох Німеччин». Зокрема, на пропагандистському ресурсі SputnikGlobe опублікували подкаст за участі російського ідеолога Олександра Дугіна, де він доводив існування окремої країни всередині Німеччини:

«Дивовижна електоральна мапа, яку ми бачимо у Німеччині. Якщо ви подивитеся на цю мапу, вона справді вражає уяву: на всій території західної Пруссії, яка нам відома як НДР, а насправді це інша країна…. Так от, у Прусії більшість проголосувала за “Альтернативу для Німеччини”». Дугін також сказав, що «не існує ніякої Німеччини, ніякого німецького народу і немає німецького суспільства».

Так, у минулому дійсно існувала держава під назвою Пруссія, і до об’єднання Німеччини в 1871 році до її складу входили зокрема й східні землі, які згодом стали частиною НДР. Проте Дугін маніпулює історичними фактами. До 1871 року на території сучасної Німеччини існували десятки незалежних держав, найбільшою серед яких було саме Пруське королівство. Саме Пруссія у 1871 році об’єднала німецькі землі в єдину державу — Німецьку імперію. Тож, окрім того, що територія колишньої НДР була в межах історичних кордонів Пруссії на піку її експансії, нічого спільного між цими державами немає.

Також настільки чітке розділення держави за політичними вподобаннями сталось уперше з часів об’єднання двох частин Німеччини в 1990 році, й використання цього факту на підтримку тези про «дві Німеччини» є радше маніпуляцією. Тому такі тези виглядають як спроби підважити єдність Німеччини та загалом сам факт існування німецького народу.

У мережі Х за тиждень до виборів Дугін описав свою позицію більш містко: «Голосуйте за “АдН” — або ми окупуємо Німеччину ще раз і розділимо її між Росією та США».

Новину про перемогу Фрідріха Мерца та ХДС/ХСС на виборах пропагандисти сприйняли негативно. Вже згаданий Дугін назвав це «не хорошою новиною» через «абсолютно антиросійські настрої» Мерца. Водночас російські пропагандисти відкрито писали про свою підтримку радикальним партіям у Німеччині. На німецькомовній версії сайту RT пропагандисти прямо пишуть, що в інтересах Росії «зміцнювати антисистемні партії у Німеччині». У цій же статті пропагандисти з RT назвали прихід до влади «АдН» «єдиною можливістю повернення конструктивних відносин» між Росією та Німеччиною.

Песимістично результати виборів описує й англомовна RT в матеріалі «Темна ніч для Німеччини: вибори мало що змінять, і нічого на краще». «Попри історичні поразки істеблішменту, він усе одно сформує коаліцію і заведе країну ще глибше у відчай», — малює видання невтішні перспективи німців. У матеріалі вітається історичний результат «АдН» і водночас жорстко критикується політика «брандмауера», через які партія наразі не має шансів закріпитись у владі.

Подібно до відпрацьованих політтехнологій в Україні, російська пропаганда і в Німеччині роздмухує регіональну поляризацію результатів виборів і міркує про сорти німців: «Неспростовним фактом є те, що основні партії ставляться до AfD як до партії другого сорту, а отже і до її виборців як до виборців другого сорту». Ігнорування виборців «АдН», на думку оглядача RT, сприяє регіональній і соціальній поляризації Німеччини, водночас саме риторика пропагандистів про сорти виборців, власне, і роздмухує таку поляризацію.

Водночас прогнозується дисфункція новоствореної коаліції, що дозволить «АдН» на наступних виборах у 2029 році чи раніше «увірватися в уряд, можливо, навіть домінувати в ньому».

У RT також жалкують через результати проросійської антимігрантської сили з протилежного політичного флангу — «Альянсу Сари Ваґенкнехт», що сформований вихідцями з Лівої партії в січні 2024 року. Партія виступає, як і будь-які ліві, «за соціальну справедливість», водночас, як і праворадикальна «АдН», критикує ліберальну політику захисту меншин. Ваґенкнехт також виступає за припинення військових поставок Україні. Партії не вистачило 0,03% для проходження в парламент. Пояснена така нестача в матеріалі «тривалою та інтенсивною кампанією наклепу» проти партії з боку провідних медіа, зокрема через нібито маніпулювання соціологічними опитуваннями та звинуваченнями у зв’язках із Росією.

Імовірний наступний канцлер Мерц звинувачується в застарілому світогляді атлантиста, в момент, коли самі США під керівництвом Трампа від такого світогляду відійшли.

«Мерц, схоже, не має кращого бачення, ніж, по суті, намагатися змусити Німеччину (можливо, разом із Францією як молодшим партнером і постачальником ядерної зброї) замінити Америку в скороченому, де-факто європейсько-орієнтованому НАТО, яке застигло в саморуйнівній русофобії та безглуздому відтворенні часів холодної війни в дусі Каї Каллас (висока представниця Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки. — “ДМ”). Подумайте про це як про нову мутацію атлантизму, в якій більше немає Атлантики».

Під час самої кампанії RT писала, що Мерц може відмовитися від «брандмауера», попри його публічні неодноразові заперечення можливості коаліції з «АдН». Підкріпленням цієї тези виступало ситуативне спільне голосування «АдН» і ХДС/ХСС щодо антимігрантського законопроєкту наприкінці січня. Мовляв, раніше він казав, що і голосувати з «АдН» не буде, а проголосував, тож принциповість Мерца мінлива. Через такі тези російська пропаганда прагне зменшити у виборця психологічний ефект політики «брандмауера», а саме — відчуття марності голосування за «АдН» через нереалістичність приходу партії до влади.

Відхід Німеччини від центризму надалі прогнозувався й у матеріалі «Велика ставка Маска: чи зможуть німці прогнати свою ліберальну еліту?».

Російська пропаганда також використовувала російськомовні телеграм-канали, орієнтовані на російську діаспору в Німеччині, для дискредитації основних німецьких політичних сил. У таких каналах нерідко репостили публікації власне російських пропагандистів, у яких Фрідріха Мерца називали «канцлером війни» через його проукраїнські заяви, зокрема про готовність передати ракети Taurus Україні. В одному з таких російськомовних каналів із 25 тис. підписників переконували своїх читачів, що Фрідріх Мерц нібито хоче змінити Конституцію Німеччини, щоб «набрати ще більше мільярдів боргів» для того, щоб відправляти допомогу Україні. Поширюючи такі повідомлення, російська пропаганда намагалася не тільки дискредитувати окремі політичні сили, а створити ілюзію безальтернативності, мовляв, лише «АдН» діє в інтересах німецького народу.

Як пише в дослідженні OpenMinds, у Німеччині телеграм став вагомим інструментом для поширення тез ультраправих сил, адже 40% прихильників «АдН» отримують новини саме через соціальні мережі, порівняно з 27% серед загальних виборців. За інформацією Open Minds, 63% з 244 німецьких політичних телеграм-каналів просувають кремлівські наративи, часто роблячи репости з каналів офіційних російських медіаресурсів. Такі канали намагаються підривати довіру до основних німецьких партій, а також зображують «АдН» як єдине можливе розв’язання проблем у Німеччині.

Ілюстрація на головній: Арсеній Субаріон