In English

Напередодні церемонії відкриття Ігор Париж відмовився допустити до Олімпійських ігор не лише російських і білоруських спортсменів (окрім тих, хто погодився виступати у нейтральному статусі), але й майже 100 журналістів і техпрацівників із Росії та Білорусі. Це рішення викликало обурення прессекретаря Путіна Дмитра Пєскова, який заявив про «підрив свободи медіа» французькою стороною.  Ще в березні 2024 року Міжнародний олімпійський комітет (МОК) вирішив не допустити спортсменів і спортсменок із Росії та Білорусі (з тих, хто кваліфікувався та приїздить на Ігри) до участі в церемонії відкриття Олімпіади.

Російська пропаганда атакує Олімпійські ігри 2024 року в Парижі за допомогою дезінформаційних кампаній. Ці зусилля спрямовані на підрив популярності спортивного заходу шляхом поширення неправдивих наративів і навіювання страху перед потенційним насильством серед відвідувачів. У звіті Microsoft Threat Analysis Center (MTAC), опублікованому на початку червня, ця кампанія, що проводиться проросійськими групами в різних соціальних мережах, дістала кодову назву «Storm-1679». Ця дезінформаційна кампанія передбачає використання штучного інтелекту (ШІ) для створення фейкових новин і відео, які видають себе за достовірні джерела новин, такі як Euro News і France 24. Після публікації звіту Microsoft Threat Intelligence моніторингове агентство NewsGuard відкрило Центр відстеження дезінформації про Олімпійські ігри. На початок Ігор спеціалісти центру вже виявили десятки «зловмисних», або «ненадійних» сайтів, частина з яких розповсюджує російську пропаганду і дезінформацію.

Вони містять фабрикування історій про терористичні загрози та повідомлення про високий рівень повернення квитків із міркувань безпеки (нібито у квітні було повернуто 24% придбаних на Ігри квитків), а також поширення контенту, згенерованого штучним інтелектом (ШІ). Найвідомішим був відеофейк з американським актором Томом Крузом, який нібито озвучує фільм під назвою Olympics Has Fallen («Олімпіада провалилась») із критикою організації проведення ігор Міжнародним Олімпійським комітетом. Інші фейки стосувалися також українських спортсменів, — наприклад, фейк про те, що Всесвітня антидопінгова агенція (WADA) нібито планує дозволити українським спортсменам вживати заборонені речовини для «боротьби зі стресом». Ці зусилля з дезінформації посилюються проросійськими ботами в соціальних мережах. Розбираємося, на яких ще темах фокусувала свої зусилля російська пропаганда напередодні Олімпійських Ігор у Парижі.

Ностальгія за минулим і висміювання сучасності

Багато російських спортсменів, які беруть участь у міжнародних змаганнях, є членами Центрального спортивного клубу (ЦСКА) російської армії та мають військові звання. Тому, окрім виступу під нейтральним прапором, МОК вирішив, що виступати зможуть лише ті, хто не має «ознак активної підтримки війни» та не має контрактів із російським військом чи спецслужбами. Зрештою, на цій Олімпіаді від Росії виступить рекордно низька кількість спортсменів — лише 15 осіб. Як і білоруські атлети, вони виступатимуть під нейтральним прапором, із нейтральним гімном і в нейтральній формі. Також у Росії ухвалено рішення не показувати Олімпіаду — вперше за 40 років. Російські федеральні телеканали (наприклад «Перший» чи «Росія-1») мотивують відмову від трансляцій Олімпіади «нинішніми реаліями», тобто політичними мотивами. Мовляв, «російський народ не зрозуміє» відсутності російського прапора у спортсменів, які хоч і допущені до змагань, але виступлять під нейтральним, олімпійським прапором.

У Росії продовжують згадувати олімпіаду в Сочі, через 10 років після її проведення виходять матеріали у медіа з переліком перемог і досягнень. Примітно, що спочатку можуть перераховувати заслуги, медалі та досягнення російських спортсменів і деяких спортсменів, що прийняли російське громадянство, і лише потім іде приписка про те, що згодом, після дискваліфікації, ці медалі відібрано або результати виступів було анульовано. Симптоматичною видається також приписка, що завоювання медалей у певному виді спорту на Олімпіаді в Сочі «відбулося вперше в історії СРСР та Росії». Тобто принаймні в царині спорту та інформаційної політики щодо великих міжнародних змагань Росія продовжує паразитувати на «величі спортивних досягнень радянських атлетів»

Натомість після недопуску до участі тих російських атлетів, які все ж доїхали до Парижа, в церемонії відкриття Олімпіади (яка має відбутися на воді річки Сена), в анонімних телеграм-каналах почалася кампанія з висміювання зусиль муніципальної влади міста та французької влади в цілому довести, що вода в річці придатна для плавання. Пропагандисти ж наполягали, що вода в річці Сена сповнена нечистот і небезпечна для здоров’я. Зокрема пропагандисти висміювали спроби міністерки спорту Франції Амелі Удеа-Кастери або мера Парижа Анн Ідальго публічно купатися в річці, щоби продемонструвати її безпечність.

Проблема з чистотою Сени відома, багато десятиліть діяла заборона на купання в межах міста. Зрештою, мерія Парижа оголосила, що якщо річка забруднена в межах норми, то цього буде достатньо для проведення змагань.

Маніпуляції «Олімпійським перемир’ям»

Однією з тем маніпуляцій російської пропаганди щодо Олімпіади в Парижі ще за кілька місяців до її початку стала тема «олімпійського перемир’я». Пропагандисти посилаються на рішення Генасамблеї ООН від листопада 2023-го про підтримку Олімпійського перемир'я на період Ігор-2024 у Парижі та пропозицію Міжнародного олімпійського комітету перед Олімпіадою 1992 року щодо відродження традиції олімпійського перемир’я (тобто припинення конфліктів за тиждень до і тиждень після проведення спортивної події). Втім, перераховуючи приклади останніх трьох десятиліть та збройних конфліктів, які тривали під час Олімпіад, агітпроп відверто маніпулює. Зокрема, в анонімних телеграм-каналах саме Грузію звинувачували у вторгненні до Південної Осетії та Абхазії напередодні Олімпіади в Пекіні 2008-го, а Велику Британію — в тому, що вона нібито «організувала каральну експедицію в афганській провінції Гільменд» уже за кілька днів після завершення Олімпіади в Лондоні 2012-го. Таким чином пропагандисти намагаються представити Росію жертвою «подвійних стандартів», мовляв, Захід сам вчиняє те, що забороняє робити іншим.

Також російські чиновники, на прикладі очільника міністерства закордонних справ Сергія Лаврова та речниці МЗС Росії Марії Захарової, неодноразово маніпулювали рішенням Міжнародного Олімпійського комітету щодо допуску Ізраїлю на Ігри в Парижі, та недопуску Росії, — звинувачували МОК у використанні подвійних стандартів та «дискримінації» Росії. «Підхід МОК не може бути розцінений інакше, крім як сегрегація за національною ознакою», — йшлося в повідомленні МЗС Росії ще в листопаді 2023 року.

В середині квітня 2024 року президент Франції Еммануель Макрон, плануючи заручитися підтримкою китайського лідера Сі Цзіньпіня під час його візиту до Парижа, проголосив «дипломатичний момент для миру», сподіваючись на паузу у війні Росії проти України та Ізраїлю з терористичним угрупуванням ХАМАС. Втім, у Москві не розцінили його слова серйозно. Речниця МЗС Росії Марія Захарова відреагувала звичною для пропагандистів тактикою «перекладання відповідальності». Мовляв, вона не вірить у «щирість» слів французького лідера та переконана, що «олімпійське перемир’я Макрона не має сенсу доти, доки Париж озброює Україну». Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков також відреагував на пропозицію Макрона, заявивши, що  «київський режим використовує такі ідеї та ініціативи (припинення вогню в Україні та в Секторі Газа на період проведення Олімпіади у Франції. — "ДМ") для спроби перегрупуватися, переозброїтися тощо». 

Слід зазначити, що на практиці сама Росія за президентства Володимира Путіна щонайменше тричі порушувала принцип Олімпійського перемир’я — під час вторгнення до Грузії у 2008 році та двічі під час агресії проти України. І радше використовує Олімпіаду як значний інформаційний привід, який теоретично має відтягнути увагу світової громадськості від «маленької переможної війни» чи «блискавичної спецоперації». Особливо цинічно виглядають у цьому контексті слова голови російського МЗС Сергія Лаврова в лютому 2014 року із закликом дотримуватися принципів олімпійського перемир’я перед Олімпіадою та Паралімпіадою в Сочі, які тривали до середини березня — і водночас перекидання під прикриттям Олімпіади в Сочі військових до Кримського півострова та проведення імітації «референдуму» щодо незаконної анексії Криму 16 березня 2014 року. Вдруге Росія порушить цей принцип проти України безпосередньо під час Олімпійських Ігор у Парижі.

«Ігри БРІКС», «Ігри майбутнього» й інші альтернативи

Відсутність доступу до великих міжнародних змагань Росія намагається компенсувати організацією і просуванням власних, альтернативних подій. Голова російського МЗС Сергій Лавров сказав: «За ініціативою президента Путіна, ми організуємо цілу низку спортивних заходів, які будуть по-справжньому міжнародними, універсальними й такими, що поважатимуть ті принципи, які укладені в Олімпійській хартії, які МОК грубо порушує». У 2024 році серед таких заходів, які найбільше рекламувалися агітпропом, були «Ігри майбутнього» в Казані, «Ігри БРІКС» там само та «Всесвітні ігри дружби» в Москві.

Найдорожчими та наймасштабнішими з цих заходів стали «Ігри майбутнього». За задумом організаторів, це міжнародні змагання, які мають використати потенціал нових технологій, зокрема комп’ютерних ігор і кіберспорту, та поєднати їх із більш традиційним розумінням спорту як фізичної активності. Наприклад, на «Іграх майбутнього» проводили змагання з Counter-Strike 2 та інших шутерів, комбіновані з лазертагом. Також там були перегони на дронах, бої роботів, «фіджитал-хокей» тощо. Згідно з концепцією, «фіджитал» — це поєднання змагань у фізичному та віртуальному світі, термін з’явився від поєднання двох слів англійської (physical + digital = phygital). Загалом, як повідомили організатори, в «Іграх» узяли участь понад 2000 представників різних країн світу, а загальний призовий фонд складав 10 мільйонів доларів. На церемонії відкриття «Ігор майбутнього» був присутнім Володимир Путін разом із лідерами Білорусі, Казахстану, Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану. Транслювали змагання в прямому ефірі російські державні телеканали.

Чому саме зараз російське керівництво так зацікавилося кіберспортом і «молодіжними» технологіями? Що змусило замкерівника адміністрації президента Росії Сергія Кирієнка стати експертом по Dota 2? Ідею «Ігор майбутнього» презентував ще у 2021 році російський віцепрем’єр Дмитро Чернишенко. Це було до повномасштабного вторгнення і заборон, які настали після нього, проте масштабні конфлікти у Росії з МОК уже були через допінг-скандали. У презентаційному відеоролику «Ігор» було згадано засновника сучасних Олімпійських Ігор П'єра де Кубертена, та заявлено: «Сьогодні, коли роз’єднаному світу потрібна нова ідея позитивного об’єднання, Росія готова продовжити справу великого французького візіонера». За словами співрозмовників російської газети «Бізнес Online», Чернишенко «загорівся ідеєю створити якийсь спортивний рух, звідки Росію не “викинуть”, тому що вона заснувала його сама». Після лютого 2022 року така ідея набула ще більшої актуальності.

Поруч із цим Кремль намагається також організовувати й більш традиційні змагання. Хоча в цьому успіхів і менше, ніж у кібер-/фіджитал-спорті. «Всесвітні ігри дружби» збиралися організувати у вересні 2024 року. Керівництво Росії тут вирішило наслідувати приклад Радянського Союзу, який проігнорував Олімпіаду 1984 року в Лос-Андежелесі у відповідь на бойкот Олімпіади-1980 у Москві (її через вторгнення СРСР в Афганістан бойкотували США та ще 64 країни). Замість Олімпіади-1984 в СРСР влаштували «Ігри дружби» за участі дев’яти соціалістичних країн. Цього разу на «Ігри дружби» планували запросити набагато ширше коло учасників, надсилали запрошення навіть в українські федерації. Керівництво МОК відреагувало на російський турнір критично, закликавши спортсменів не відвідувати змагання і звинувативши Росію в політизації спорту та недотриманні антидопінгових стандартів. Своєю чергою, голова Федерації фехтування Росії Ільгар Мамєдов сказав, що МОК «слабка організація», яка «тріщить по швах». Втім, «Ігри дружби» все ж вирішили у вересні 2024 року не проводити й перенести їх на невизначений термін. Невідомо, чи перенесення відбулося все ж через тиск «слабкої організації», чи через певні адміністративні проблеми.

Втім, інші змагання з традиційних видів спорту, «Ігри БРІКС», провести в Росії вдалося. На церемонії їхнього відкриття 12 червня в Казані було оголошено про участь 89 країн, проте, як виявилося після ближчого ознайомлення із заявками, 22 із заявлених країн не вказали жодного учасника, а ще від декількох не вказано види спорту, в яких змагаються учасники. Під час проведення самих ігор відбувалися курйозні ситуації, коли російські спортсмени брали участь у деяких дисциплінах на самоті, виграючи золоті медалі в умовах відсутності претендентів навіть на срібло. Можливо, саме через це «Ігри БРІКС», на відміну від «Ігор майбутнього», транслювалися лише в регіональних телеканалах, а на їх відкритті не було жодного закордонного лідера. Навіть Путін звертався до присутніх лише по відеозв'язку. Втім, невисокий статус «Ігор» не завадив президенту Федерації настільного тенісу та за сумісництвом віцеспікеру Державної думи Олександру Бабакову сказати, що «Ігри БРІКС» можуть стати «альтернативою Олімпійським іграм», якої «боїться» МОК. «В умовах, коли всі основи та принципи Олімпійської хартії зраджені керівництвом МОК на догоду політичній кон'юнктурі, Ігри БРІКС можуть стати новим спортивним інститутом, альтернативним Олімпійським іграм», — заявив віцеспікер.

Висновки 

Україна неодноразово зверталася до МОК із доказами щодо порушення принципів нейтральності та відсутності «активної підтримки війни» різними російськими атлетами, зокрема тими, хто вже кваліфікувався на Олімпійські ігри. Міжнародний правозахисний фонд «Global Rights Compliance» (GRC) у нещодавньому звіті виявив зв’язки з російською армією у десяти з п’ятнадцяти росіян, які виступатимуть під нейтральним прапором у Парижі. Ініціатива українських спортсменів Ukrsportbase також відстежує участь російських і білоруських спортсменів у заходах на підтримку російських збройних сил.

Пропаганда намагається заплямувати репутацію Міжнародного олімпійського комітету (МОК), звинувачуючи його в корупції та неефективному управлінні. Наприклад, після того, як Міжнародний олімпійський комітет позбавив ліцензії Міжнародну асоціацію боксу (IBA) очолювану росіянином Умаром Кремлевим, яка досі допускала білорусів і росіян до змагань під своєю егідою без обмежень, Кремлев ініціював звернення до керівника МОК Томаса Баха з вимогою його відставки та звинувачуючи Баха у корупції. Ця тактика не є новою та повторює подібні спроби дискредитувати Олімпіади з радянських часів. Основна мета агітпропу полягає в тому, щоб знизити репутацію Ігор і міжнародне представництво, й відлякати як учасників, так і глядачів, таким чином зменшуючи глобальний вплив Ігор.

Ілюстрація та інфографіка: Наталія Лобач