In English

Водночас з Україною на шляху євроінтеграції перебуває низка країн регіону Західних Балкан, які досі оговтуються після подій Югославських воєн. Кожна з них має різні перспективи вступу до Європейського Союзу. Через тісну дружбу з Сербією та вплив сербського уряду на сербські меншини в низці країн регіону, Росія зберігає вплив у Західних Балканах і намагається його використати для саботажу євроінтеграції в цих країнах. Одним з інструментів для цього є поширення усталених локальних чутливих наративів та антиукраїнської риторики  через кілька телеграм-каналів, що ведуться мовами цих країн. У рамках цього дослідження було проаналізовано дописи впродовж квітня 2024 року у шести схильних до проросійської дезінформації  балканських телеграм-каналах, які ведуть словʼянськими мовами з сумарною аудиторією у понад 340 тисяч підписників.

Ми з’ясували які саме антиукраїнські меседжі поширювали на балканську аудиторію та як намагаються підірвати процес європейської інтеграції країн регіону. Ми також розповімо більше про  складності цього процесу для Західних Балкан, оскільки це допомагає зрозуміти, на які саме больові точки натискає Росія у своїй пропаганді в цьому регіоні та чому боротися з дезінформацією балканським країнам складніше, ніж більшості інших країн Європи.

«Потяг, що їде без рейок». Шлях Західних Балкан до ЄС

Джерело: Deutsche Welle, European Commission

З-поміж балканських держав Словенія та Хорватія вже є членами ЄС: Хорватія з 2013-го, а Словенія — з 2004-го. Сербія (2012), Північна Македонія (2005), Чорногорія (2010) та Албанія (2014) є країнами-кандидатками на членство. Боснія і Герцеговина подала заявку на членство в 2016-му, а перемовини про членство розпочались ледь не місяць тому. З частково визнаною державою Косово ситуація ще складніша через її міжнародний статус. Угода про стабілізацію та асоціацію з ЄС набула чинності у 2016-му, та подальший євроінтеграційний курс ускладнюється невизнанням Косово низкою країнів-членів ЄС, як от Греція, Іспанія, Кіпр, Румунія, Словаччина.  Україна Косово не визнає також. Навіть із цього зрозуміло, що у кожної з цих держав свій євроінтеграційний шлях. Однак їх усіх об’єднує низка проблем, які є перепоною на шляху до членства в ЄС.

Життя у цих країнах сповнене етнічних, релігійних і політичних криз, що і використовує Росія заради підриву їхніх євроінтеграційних намірів. Республіка Сербська у Боснії і Герцеговині, північна частина Косово, Санджак, долина Прешево, західні регіони Північної Македонії — саме у цих регіонах цієї напруги найбільше. Крім того, попри те, що Північна Македонія має найбільший, на думку дослідників у галузі балканістики, прогрес серед цієї групи країн, її євроінтеграцію спочатку затримувала Греція через проблеми з назвою, а зараз — Болгарія через мовне питання. Болгари вважають македонську мову діалектом болгарської і погрожували зірвати переговори про шлях до вступу Північної Македонії до ЄС, вимагаючи, щоб ця країна офіційно визнала, що її національності та мови не існує.

Ситуація у Республіці Сербській, Північному Косово та долині Прешево ескалюється через сербську меншину, яку на це налаштовує Белград. Особливо динамічним є становище у Косово, де протистояння між етнічними албанцями та сербами час від часу загострюється, а обидві сторони не підтримують ідеї ЄС щодо спільної угоди. Белград лякає сербів тим, що влада Косово хоче їх утискати силою та законами, як от у ситуації з рішенням щодо потреби перереєстрації номерних знаків із сербських на косовські. Республіка Сербська фактично паралізувала політичну систему Боснії та Герцеговини, блокуючи ухвалення будь-яких, навіть критично важливих рішень, якщо вони суперечать офіційній лінії Белграда. Як от, наприклад, її місцевий уряд заблокував свого часу фінансування для боснійського суспільного мовника, бо він «недостатньо добре» та «заангажовано» висвітлює дії боснійських сербів. 

Натомість заявка Північної Македонії блокується Болгарією з вимогою змінити конституцію держави і визнати в ній болгар «націєутворювальним етносом». 8 травня президенткою країни стала Гордана Сільяновська-Давкова, яка виступає проти завчасних поступок щодо цього питання та за те, щоб конституцію змінювали вже після членства ЄС. Під час своєї присяги на посаду президентки вона також назвала країну «Македонією», що викликало обурення вже грецької послині, яка покинула залу під час інавгурації.

На додаток до політичної та етнічної напруги, у цих країнах спостерігаються проблеми з управлінням. Навіть гірші, ніж у Румунії та Болгарії, які вважаються найбільш проблематичними в цьому контексті серед країн, які вже у ЄС. Зокрема, в Чорногорії спостерігаються недоліки в системі розподілу повноважень і регуляторними органами. Албанія має проблеми з антикорупційним законодавством та верховенством права, як і у Північній Македонії на додачу до політичної нестабільності. У Боснії і Герцеговині ситуація є найгіршою. За найоптимістичнішими розрахунками, щоб сягнути рівня Румунії та Болгарії, Чорногорії знадобилося б три роки, натомість Боснії і Герцеговині — сімнадцять. 

У цьому регіоні також є великі проблеми з інфраструктурою, що обмежує його економічне зростання. У порівнянні з іншими країнами Європи, на Західних Балканах мало залізничних колій, автомобільних трас тощо. Це зокрема зумовлено й тим, що Югославські війни уповільнили розвиток і розбудову інституцій, а отже і євроінтеграційний процес країн регіону, через що вони не могли претендувати на фінансування ЄС, спрямоване на покращення інфраструктури. Цей пробіл намагалися заповнити Китай та Росія, фінансуючи численні інфраструктурні проєкти у регіоні, але вони або виконувалися неякісно, або стали осередком відмивання грошей. Або ледь не доводили цілу країну до банкрутства, як у випадку з будуванням китайського моста у Чорногорії. У такий спосіб Росія і Китай намагаються посилити свій вплив у регіоні вкупі з інформаційною роботою. На пропаганді свій акцент робить і Росія, використовуючи для цього телеграм, бо він набирає все більше популярності серед молоді у цьому регіоні. 

Боснія і Герцеговина (БіГ)

Росіяни (на російський слід вказує назва Росії або в ніках відповідних каналів, або згадки в описах, на кшталт «голос Росії на Балканах») підживлюють напруженість та етнічні міжусобиці в країні. Як, наприклад, наприкінці квітня пропагандисти вдавалися до залякування бошняків, дискредитуючи діяльність такого органу як Боснійська національна рада (BNV), яка є представницьким органом боснійської національної меншини в Сербії : 

«Боснійська національна рада готує сценарій заворушень у БіГ, заздалегідь звинувативши сербів! У нещодавньому повідомленні Боснійської національної ради (BNV) ця маловідома організація висунула серйозні звинувачення проти сербів і хорватів у Боснії та Герцеговині. Оголошення, яке було оцінено як розпалювання війни, свідчить про те, що можливі напади на репатріантів у Республіці Сербській та спроби встановити контроль і бойові позиції на міжоб’єктивних лініях».

Допис із телеграм-каналу Dejan Beric (27,9 тисячі переглядів)

Росіяни також підтримують боснійських сербів і у спробах збройної ескалації, використовуючи подібну риторику і щодо історичного регіону Санджак, поділеного зараз між Сербією та Чорногорією. Мовляв, як написано в одному з проаналізованих телеграм-каналів, серби з міста Рашка написали звернення президенту Сербії Александару Вучичу листа про те, що «мусульманські екстремісти» нібито створюють «Санджацьку республіку за прикладом Албанії». У цьому листі вони просили Сербію про допомогу, бо «насильство проти сербського народу від Косово та Метохії до Боснії та Герцеговини відновилося через область Рашка». Звернення викликано «провокаційним та насильницьким виступом ісламістів і сепаратистів». Ідеться про низку сутичок між місцевими сербами й мусульманами, що відбулися на початку квітня під час мусульманського релігійного свята Рамадан у місті Новий Пазар, що на південному заході Сербії. Такі сутички відбуваються з різною періодичністю вже впродовж кількох останніх десятиліть. 

Допис із телеграм-каналу Dejan Beric (27,9 тисячі переглядів)

Проросійські канали також поглиблювали ескалацію навколо квітневої Резолюції Генасамблеї ООН щодо 20-річчя трагедії у Сребрениці, де боснійські серби вбили близько восьми тисяч мусульман чоловічої статі різного віку. Голова Республіки Сербської (населена сербами адміністративна одиниця Боснії і Герцеговини) Мілорад Додік різко засудив Резолюцію та посилив сепаратистську риторику, а президент Сербії Александар Вучич назвав підготовку до ухвалення Резолюції невірним кроком, оскільки, на його думку, питання подій у Боснії — це «компетенція Радбезу ООН». Додік пішов ще далі та організував у місті Банья-Лука, що є фактичною столицею Республіки Сербської, мітинг із назвою «Сербія кличе вас» проти Резолюції, де заявив, що якщо ООН ухвалить її, то «Боснія і Герцеговина тут же розпадеться», бо Республіка Сербська «проголосить свою незалежність» того ж дня (боснійські серби вважають етнічні чистки у Сребрениці інсценізацією). 

Політик також у своєму виступі називав Белград і Банью-Луку «головними містами сербів» і висловив надію на перемогу Трампа на президентських виборах у США, щоб він міг «грати дещо інакше». Звісно ж, вищезгадані канали активно висвітлювали цей мітинг. А ще засуджували чорногорських і північномакедонських політиків, які публічно заявили про те, що голосуватимуть на підтримку резолюції. У такий спосіб пропагандисти намагаються використати історичний тригер, щоб запустити процес розпаду і до того дуже розколотої країни. Генеральна Асамблея ООН запланувала дебати щодо драфту цієї резолюції на ранок 23 травня, після чого відбудеться голосування серед усіх 193 членів Генеральної Асамблеї (для ухвалення резолюції досить простої більшості).

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (13,4 тисячі переглядів)

Албанія та Косово

Оскільки більшість жителів Косово — це етнічні албанці, вони й Албанія у цілому є «цапом-відбувайлом» в російській пропаганді, особливо у вибірці з аналізованих нами каналів. Мовляв, винятково Албанія та її «західні господарі» намагаються дестабілізувати ситуацію на Балканах. Автори відповідних дописів також називають їх «шиптарами». Попри те, що це почасти є самоназвою (ендонімом), який походить від назви країни албанською мовою («Шиптар»), використання означення «шиптарі» не албанцями (а, наприклад, сербами чи хорватами), сприймається в самій Албанії як вираз зневаги та приниження. У 2018 сербський суд навіть виніс вирок та оштрафував місцеве медіа на 840 євро за використання слова «шиптар», визначивши це слово політично некоректним та образливим.

Пропагандисти часто вдаються до власної інтерпретації історичних подій, щоб викликати суперечки та поглибити розкол. Можна навести кілька яскравих прикладів повідомлень і меседжів, які можуть бути дуже тригерними для локальних читачів каналів, занурених у історичний, етнічний та релігійний контекст регіону. Наприклад, на скриншоті допису нижче йдеться про один із епізодів зіткнень косовських албанців із сербами під час серії збройних конфліктів у 1991-2001 роках на території колишньої Югославії. Косовських албанців, яких звинувачують у тому, що вони брали участь у протистоянні у біля міста Печ (зараз територія Косово) називають «шиптарські терористи». У дописі просувається меседж про те, що учасники вдавалися до актів вандалізму та мародерства для того, щоб «стерти всі сліди існування сербського народу, завершивши тим самим розпочату етнічну чистку». Знищення власності, відшкодування за це та розселення етнічних груп досі залишається чутливою темою та підґрунтям для політичних маніпуляцій у регіонах  Косово та Метохія.

Репост допису з телеграм-каналу «Српски гласник» на телеграм-каналі «Источни фронт» (7,9 тисячі переглядів)

В іншому повідомленні наявний приклад боротьби інтерпретацій навколо політики памʼяті. У наведеному нижче пості пропагандисти виділять вузький історичний епізод і доводять, що фортеця Каніне (Kalaja e Kaninës, «Собачий Замок»), розташована біля сучасного албанського міста Вльора, має більше стосунку до історії сербського народу, ніж албанського. На основі цього аргументу можуть будуватися претензії не лише на формування історичної памʼяті, але й конкретні територіальні претензії прихильників ідей «пансербізму» та «Великої Сербії» на північні території сучасної Албанії.

Допис у телеграм-каналі «Бунт је стање духа» (26,8 тисячі переглядів)  

Автори дописів також акцентують особливу увагу на жорстокості збройних формувань, що складалися з етнічних албанців, під час Югославських воєн, порівнюючи їх з «українськими нацистами». У якості «доказів» вони знову ж використовують свою інтерпретацію подій тих часів:

Допис у телеграм-каналі «Бунт је стање духа» (26,8 тисячі переглядів): «Цього дня 1999 року бойовики терористичної ОАК перехопили та викрали на дорозі 15-річну дівчину Ясну Тасич. Шиптарі під командуванням Рамуша Харадіная тримали її ув’язненою в будинку Назіфа Ельзані, де її жорстоко катували та знущалися над нею. Зрештою вони жорстоко вбили її»

На албанців «спихують» усі смертні гріхи та пороки людства та відкрито їх демонізують і дегуманізують. Крім того, пропагандисти дуже тонко зачіпають історичні тригери, ще більше роз’ятрюючи рани конфлікту, якій, в історичному вимірі завершився відносно нещодавно. Перелічені вище приклади однобоких інтерпретацій історичних подій (на користь сербів і дегуманізуючи власне албанців), також відбуваються на фоні загострення протистояння між косовськими сербами та владою Косова у лютому 2024 року. Тоді партія косовських сербів «Сербський список» (Srpska Lista) звинуватила уряд Приштини (столиця Косово) у «невиправданому підвищенні етнічної напруженості». Зростання напруги на півночі Косово, зокрема повʼязано з намаганнями Приштини ввести в обіг євро, чому опираються серби регіону.

Якщо внутрішню ситуацію у Північній Македонії, Чорногорії та Албанії обговорюють у цих телеграм-каналах мало, то Косово — це одна з найбільш обговорюваних тем. При цьому автори каналів не приховують того, що вони поширюють російський контент, проросійські меседжі, що також підживлює напругу щодо питання «сербського Косово» та штучно прив’язує його до України.

Репост допису з телеграм-каналу «Zлые ОрлоVи» на телеграм-каналі «Словенски медвед» (11,3 тисячі переглядів)

На каналах «Бунт је стање духа» (понад 85000 підписників) та Dejan Beric (понад 110000 підписників) також було обговорення висловлювань українського нардепа Олексія Гончаренка про те, що Косово час визнати окремою державою. Автори одного з дописів на цю тему надали такий коментар: «Краще б Гончаренко змирився з тим, що України не буде, а Космет [абревіатура Косово і Метохії] завжди буде Сербією!».

Допис на телеграм-каналі «Бунт је стање духа» (24,3 тисячі переглядів): 

Автори цих каналів змальовують меншину косовських албанців як винятково агресивних провокаторів, повторюючи меседж про так званих «шиптарських терористів», які нібито знущаються над сербами на території «Північного Косова» (в дописі на скриншоті нижче згадується епізод у містечку Зубин Поток). Потрібно уточнити, що Північне Косово складається з чотирьох муніципалітетів і займає майже 10% території Косова, а 90% його жителів складають етнічні серби.  Через те, що Північне Косово межує з власне Сербією та має сербську більшість населення, це підігріває настрої сербських націоналістів щодо територіальних претензій та статусу Косово, та підживлює сентимент «пансербізму».

Допис у телеграм-каналі Dejan Beric (33,3 тисячі переглядів): «Терористи РОСУ [Regional Operational Support Units (ROSU) — окрема частина поліцейських сил на території Косово] з Шиптара вчора ввечері побили та переслідували серба Владана Бабудовца із Зубін Потока»

Пропагандисти також лякають читачів — на Сербію чекає війна, яку спровокує Захід. Приводом для таких повідомлень стало рішення відомчого комітету Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) прийняти заявку Косова на членство в Раді Європи. Цитуючи членкиню комітету з міжнародних справ Держдуми Росії Марію Бутіну, яка прокоментувала це рішення, вони наголошують: «Якщо такий крок буде зроблено, то Сербія припинить усі відносини, знову дійде до військових конфліктів з країнами ЄС». Пропагандисти змальовують росіянам позитивний імідж серед сербів, зокрема, тішаться, що Бутіна похвалила Сербію, назвавши її «зухвалою і героїчною, оточеною країнами НАТО» та такою, що дотримується позиції «Не забудемо і не пробачимо». Пропагандистка лякає перетворенням Косово на базу НАТО та «кинула рукавицю» в бік США, говорячи, що «скрізь, де втручаються Сполучені Штати, відбуваються кровопролитні війни».

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (13,8 тисячі переглядів)

Оскільки нормалізація відносин між Сербією та Косово є однією з вимог для подальшої євроінтеграції обох сторін, стає зрозуміло, чому Росія хоче саботувати цей процес, розпалюючи міжетнічну ворожнечу в Косово. 

Сербія

Автори цих каналів пишуть або хвалебні оди сербському уряду та його діям (включно й тим, що стосуються України), або критикують тих, хто виступає проти Сербії, сербського уряду, або на підтримку Косово. Наприклад, в одному з дописів автори кажуть про те, що «настає час остаточного рішення», чи будуть серби «рабами НАТО». Йдеться про те, що нібито «уже щонайменше шість років агенти іноземного впливу… живуть на бюджетні гроші та коштом цього народу. Від співжиття з владними структурами вони переходять до свого роду симбіозу, зрослися з державними структурами…». Пропагандисти відкрито закликають до конфронтації, а саме: «Значно ускладнити їхнє існування та зробити життя нещасним», водночас наголошуючи, що насильство не пропонують, бо «момент для цього ще не настав». Вони вказують, що «ми памʼятаємо все, і наші сльози висохли. Натівській камарильї не буде пощади».

Водночас є й дописи, які спрямовані навіть проти дій сербської влади, бо вона нібито є в змові з опозицією і діє недостатньо радикально. Аудиторії цих каналів проштовхують меседж про те, що серби у своїй країні — це люди третього сорту, які нічого не вирішують. Подібна тактика використовується, наприклад, у польських телеграм-каналах, особливо напередодні виборів, що було помічено у дослідженні «Детектора медіа» щодо проросійських впливів у польському сегменті Telegram. Утім, таких дописів значно менше за ті, що стосуються питань Косово та Метохії, а також України, що теж є підказкою до того, що ці канали ведуть безпосередньо росіяни або за їх допомогою.

Антиукраїнська риторика

Дописів, у яких поширюють меседжі російської пропаганди щодо України та російської агресії подекуди навіть більше, ніж повідомлень про проблеми країн Західних Балкан. До прикладу, на вищезгаданих каналах багато писали про ухвалення нового Закону про мобілізацію, поширюючи відео з чоловіками, що нібито тікають через кордон:

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (11,1 тисячі переглядів): «Чергова масова втеча людей на заході України в районі річки Тиса. Схоже, що група чоловіків зробила підкоп під парканом і разом із матрацами (або надувними човнами) попрямувала до річки, щоб переплисти її та опинитися в Європі. Люди ризикують усім, щоб втекти з концтабору через єврейського наркофюрера»

Адміністратори одного з каналів також зманіпулювали коментарем Гленна Гранта, колишнього військового аташе Великої Британії у справах Балтії та військового радника в Україні, для статті видання Spectator «Чи повинна Європа відправити війська в Україну?». Пропагандисти пишуть, що британські високопоставлені особи «завжди одними з перших заявляють про це на Заході [йдеться про ідею відправки військ НАТО до України] і нахабно спричиняють лихо», а Захід насправді через медіа нібито хоче нормалізувати ставлення суспільства до цієї ідеї. Пропагандисти пишуть, що «кількість американських, французьких, німецьких, польських і британських солдатів буде продовжувати збільшуватися, поки це не спричинить велику війну». 

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (12,2 тисячі переглядів)

Посилаючись на «анонімні джерела», пропагандисти у цих телеграм-каналах також поширювали інформацію, нібито французький уряд насправді не хоче вступу України до ЄС. Мовляв, це — бомба уповільненої дії.

Допис на телеграм-каналі «Источни Фронт» (7,1 тисячі переглядів)

«...Ми робимо таку ж помилку, як і з Туреччиною. Це буде помилка, яка знищить ЄС. Прийняття провідного світового виробника зерна було б рівносильним божевіллям», — заявило анонімне джерело. “Членство України в ЄС має бути одним із пунктів переговорів з Росією”, — заявило інше неназване джерело – член партії, яка підтримує президента Франції Еммануеля Макрона».

Вони також поширювали меседж, що Україна нібито на межі краху. Зокрема, це можна побачити на прикладі дописів про висловлювання «французького генерала, кавалера ордена Почесного легіону». Він нібито заявив, що «Україна прямує до катастрофи», а Росія «лише чекає слушного моменту».

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (13,8 тисячі переглядів):

«“На мій погляд, до кінця року Україна багато втратить, якщо не зовсім зникне. Але росіяни не підуть надто швидко. Вони хочуть затягнути справу, щоб Захід занурився у ще більші економічні проблеми. Франція сьогодні відчуває труднощі, вся Європа і США також чекають свого моменту і прискорять наступальні дії, коли це буде необхідно”, — заявив генерал французької армії Домінік Делавард.

Він вважає, що росіяни чекають слушного геополітичного моменту для широкомасштабного наступу. За його оцінками, переговори обов’язково відбудуться цього року або на початку наступного, і що Україна не зможе досягти своїх цілей, а буде змушена підкоритися волі Росії»

Війну в Україні також використовують для того, щоб виправдовувати свою антиізраїльську риторику, стираючи різницю між двома конфліктами та змушуючи аудиторію робити хибні висновки щодо застосування міжнародної санкційної політики.

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (11,1 тисячі переглядів):

«У 32-сторінковому звіті спостерігачі ООН за санкціями дійшли висновку, що “уламки ракети, яка впала в Харкові, Україна, 2 січня 2024 року, походять від ракети серії Hwasong-11 КНДР”, що є порушенням північнокорейського ембарго на поставки зброї.

Північна Корея, яка ніколи за свою незалежну історію не нападала на іншу країну, перебуває під міжнародними санкціями, але ізраїльський режим продовжує отримувати зброю від країн НАТО...»

Атакують пропагандисти і союзників України, які надають їй допомогу. Ось так на балканських каналах відреагували на ухвалення рішення щодо нового пакета американської допомоги для України:

Допис у телеграм-каналі «Словенски медвед» (13 тисяч переглядів):

«Байден пообіцяв сьогодні звернутися до американців із проханням підписати закон про допомогу Україні: 

“Я підпишу цей законопроєкт і звернуся до американського народу, щойно він потрапить на мій стіл, щоб ми могли цього тижня розпочати надсилання зброї та обладнання в Україну. Терміново потрібна допомога Україні, Ізраїлю та нашим партнерам, які прагнуть безпеки та стабільності в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Конгрес прийняв закон, спрямований на зміцнення нашої національної безпеки та надіслання світові повідомлення про силу американського лідерства. Ми твердо виступаємо за демократію та свободу, проти тиранії та гноблення”.

На відео: До Києва надійшов перший транш грошей, виділених США. 

Відео CNN»

Риторика Z-каналів і внутрішній російський порядок денний

У вищезгаданих балканських телеграм-каналах видно більший рівень адаптації контенту Z-каналів під локальну аудиторію навіть у порівнянні з відповідними сегментами у Молдові та Польщі. Більшість такого контенту стосується подій на фронті, де вже традиційно для ресурсів такого штибу висвітлюються лише «успіхи» росіян і «провали» та помилки українців. Також йдеться про знімки позицій, відео з місця подій, таких як збиття літаків або безпосередньо боїв. 

Допис у телеграм-каналі «Источни Фронт» (6,9 тисячі переглядів)

«Відеокадри ГУРівців на кордоні, зняті з трупа загиблого під Козинкою українця.

Абсолютно всі розмовляють українською мовою, що свідчить про те, що РДК є воєнізованою терористичною організацією, яка складається переважно з українських військовослужбовців, розбавлених російськими перебіжчиками та іноземними найманцями. Під прикриттям РДК діють військовослужбовці ЗСУ з-поміж солдатів і офіцерів спецназу ГУР України. Усі операції в прикордонних районах планує та проводить ГУР. До речі, звичайні українські військові спілкуються здебільшого російською, оскільки багато з них — строковики з російськомовної території України. Але це не стосується ідейних нацистів і західних українців.

У складі терористичного угруповання РДК переважають неонацисти та злочинці. Там є ічкерці, румуни, поляки.

РДК — це вигадка і медіаструктура, і російських зрадників небагато, цифри завищені, щоб показати “наявність численної озброєної опозиції” для досягнення медіаефекту і показати “російськість” бойових дій.

Для київського режиму вони є витратним матеріалом, придатним для проведення диверсій і провокацій».

Пропагандисти також пишуть про «успіхи» угруповання «Вагнер» у інших регіонах світу, таких як Африка. Мовляв, Росія нарощує свій вплив на геополітичній арені, в той час як Захід «дивиться не туди» і втрачає свій вплив. 

Допис у телеграм-каналі «Источни Фронт» (27,5 тисячі переглядів)

Особливістю роботи цих каналів є те, що для балканської аудиторії росіяни можуть висвітлювати ті моменти внутрішньоросійського порядку денного, які не є такими видимими в інформаційному просторі інших країн. Нашу увагу привернув допис на одному з каналів про «деолігархізацію» у Росії. Його автори стверджують, що Путін нібито «поставив олігархам новий ультиматум — тепер усе або нічого» і що у такий спосіб «почалася чистка олігархії». Мовляв, «“королі” або тихенько йдуть у тінь і допомагають країні впоратися з епопеєю протистояння з Заходом, або збирають речі та залишають країну». Телеграм-канали репостили коментар російського економіста, який зробив такий висновок із початку націоналізації російського підприємства «Макфа». З Путіна малюють відкритого борця з олігархією у Росії, замовчуючи те, що саме олігархи свого часу дали Путіну можливість прийти до влади. Автори сигналізують: «Росії зараз терміново потрібна нова індустріалізація та технологічний прорив», бо це ключ до перемоги над Заходом. Не лише політично, а й економічно — все тримається на економіці». 

Про поширення російської дезінформації на Західних Балканах важливо говорити в українських медіа насамперед в контексті процесу євроінтеграції з кількох ключових причин. По-перше, цей регіон став переломною точкою у геополітиці Європейського Союзу з огляду на його стратегічне розташування та вплив на стабільність у Східній Європі. Російська дезінформація викликає напругу в політичних, економічних та соціальних сферах, загрожуючи зусиллям країн регіону на шляху до європейської інтеграції.

По-друге, російські дезінформаційні кампанії можуть впливати на громадську думку та спотворювати імідж ЄС. Це може призвести до недовіри до європейських інституцій і підірвати підтримку євроінтеграційних зусиль серед населення. Тому важливо активно протидіяти російській пропаганді та відкрито висвітлювати її негативний вплив на регіон.

Нарешті, стабільність і мир на Західних Балканах мають стратегічне значення для безпеки всього європейського континенту. Будь-які спроби Росії використати дезінформацію для розколу чи дестабілізації цього регіону можуть мати серйозні наслідки для всієї Європи, а також стати моделлю для гальмування української євроінтеграції.

Ілюстрація на головній та інфографіка: Наталія Лобач