In English

У Джидді, Саудівській Аравії, 5-6 серпня 2023 рокe відбувся ініційований Україною мирний саміт за участі понад 40 країн світу, ООН та ЄС. Це майже втричі більше, ніж на попередньому раунді консультацій у Копенгагені в червні 2023 року. Тоді в України та більшості країн Глобального Півдня не було спільного бачення «мирного плану». Тепер же Києву вдалося схилити на свій бік більше країн Глобального Півдня, які до цього зберігали нейтралітет або співпрацювали з Росією. Китай, який підтримує тісні економічні та дипломатичні відносини з Росією, вперше взяв участь у саміті, скерувавши на зустріч Лі Гуея, спеціального посланця Китаю щодо війни в Україні. Радник із національної безпеки Індії Шрі Аджит Довал також прибув до Джидди для переговорів. Як і Китай, Індія має тісні зв’язки з Росією. Індія після повномасштабного вторгнення збільшила імпорт російської нафти й відмовилася засуджувати російську агресію. Росію на захід не запросили. Так, серед учасників були певні розбіжності. Втім, їх об’єднує прагнення встановити стійкий і тривалий мир. Українська «формула миру» стала фундаментом для формування узгодженої позиції для припинення війни та створення майбутньої архітектури глобальної безпеки. Як на саміт зреагував російський агітпроп — детальніше в нашому матеріалі.

Ініціатива в переговорному процесі на боці України. Результати Другого саміту Росія — Африка та Вільнюського саміту НАТО дали більше геополітичних переваг Києву, аніж Москві. Щоби приховати свою поразку, обидві події російський агітпроп намагався подати як свій дипломатичний тріумф і програш України, втім це очікувано. Реакція Москви на переговори про мирне врегулювання в Україні, що відбулися в Саудівській Аравії 5-6 серпня 2023 року, також виявилася передбачуваною. «Без участі Росії та врахування її інтересів жодні зустрічі з тематики української кризи не мають жодної доданої вартості», — заявили в МЗС Росії. Президент Мексики Андрес Мануель Лопес Обрадор розкритикував рішення провести перемовини без Росії та не приїхав на зустріч. А президент Бразилії Луїз Інасіо Лула да Сілва дорікнув, що «ні від Зеленського, ні від Путіна ми поки що не чули ідеї “ми зупинимося! ведімо переговори”». Втім, представник Бразилії все ж долучився до переговорів.

До саміту у Джидді приєдналися також представники держав, які постраждали від заблокованої Росією Чорноморської зернової ініціативи. Зокрема, Китай, який входить у трійку найбільших імпортерів українського зерна, засудив блокування Чорноморської зернової угоди. Також на саміті Росія — Африка припинення з ініціативи Росії дії зернової угоди не сприйняли лідери Африки, зокрема президент Єгипту. Перебуваючи у скрутному продовольчому становищі та відчуваючи «зраду» з боку російських союзників, країни Глобального Півдня посилили бажання працювати над закінченням війни у географічно віддаленій, але важливій для них Україні. І українському зовнішньополітичному відомству вдалося використати ці настрої для долучення більшої кількості впливових держав до саміту у Джидді. На цьому саміті його учасники домовилися сформувати робочі групи з питань відновлення територіальної цілісності, виведення російських військ, звільнення всіх полонених, трибуналу для винних в агресії та гарантій безпеки для України.

Раніше ми пояснювали, як російська пропаганда маніпулює закінченням війни та знецінює сутність української «формули миру». Сьогодні ж поговоримо, як агітпроп застосовує пропагандистську тактику знецінення щодо саміту у Джидді.

Тактика знецінення застосовується з метою підриву, приниження або дискредитації особи, групи людей, події, ідеї чи організації. Кінцева мета цієї тактики — знизити довіру та вплив об’єкта. Знецінення включає надмірне підкреслення негативних аспектів або недоліків цілі, применшуючи будь-які позитивні внески або досягнення. Також ідеться про висміювання та намагання показати об’єкт і його дії абсурдними та недолугими. Знецінення може містити розповсюдження необґрунтованої або оманливої інформації, щоби посіяти сумніви та внести плутанину, завдавши шкоди репутації та легітимності жертви пропаганди.

«Якщо Україна не досягне успіхів у контрнаступі, 90% учасників відмовляться  приїздити на саміт»

Напередодні саміту пропагандисти прогнозували, що саміт прямо залежить від ситуації на полі бою та успіхів Сил оборони України на конкретних ділянках фронту. «90% із них приїдуть лише якщо ЗСУ досягне у приазовському напрямку великих успіхів. В іншому випадку це буде повторення провального саміту НАТО у Вільнюсі», — йшлося в одному з анонімних телеграм-каналів, які просувають прокремлівську риторику. Схожі меседжі пропагандисти просували й напередодні липневого саміту НАТО у Вільнюсі, мовляв, Україна не отримала запрошення до Альянсу через «невдалий контрнаступ». Процес євроатлантичної інтеграції багатоступеневий. У Вільнюсі ухвалили рішення про приєднання України до Альянсу в майбутньому за спрощеною процедурою, без Плану дій щодо членства, та створили Раду Україна — НАТО. На саміті неготовність України до членства в НАТО не фігурувала як процес, який залежить від швидкості контрнаступу Сил оборони України. Так само на саміті у Джидді: учасники не давали жодних публічних коментарів щодо контрнаступу Сил оборони України, адже там були присутні дипломати, і обговорення воєнних тактик не входить до їхніх обов’язків. Змішуючи дипломатію та воєнні питання, російський агітпроп намагається знецінити український контрнаступ і деморалізувати його симпатиків. А також нав’язати учасникам саміту функції коментування воєнних питань, щоби згодом нібито довести, що учасники мали певні очікування й вони не справдилися. Український контрнаступ «просувається неухильно», але є дуже складним і кривавим. Так сказав голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі, враховуючи рівень мінувань тих територій, які Сили оборони України звільняють щодня. «Прогрес є повільнішим, ніж деякі люди чи комп’ютери могли би прогнозувати», — коментує Марк Міллі. Агітпроп знецінює український контрнаступ, подаючи його як видовищні гладіаторські ігри, на основі яких геополітичні спостерігачі приймають рішення, чи приходити їм на наступний «раунд».

«Саміт у Саудівській Аравії — крок до реалізації корейського сценарію»

«Враховуючи той факт, що Офіс президента отримав драфти мирної ініціативи, але без формули Зеленського, виходить цікава конструкція зустрічі в Саудівській Аравії. Подібний формат був у Корейській війні, коли сторони, що воюють, не обговорювали між собою мирний договір, а підписали його за посередництвом третьої сторони… Виходить, обговорюватимуть формат Корейського сценарію, в якому від України буде потрібно заморожування лінії фронту», — «інсайтив» один з анонімних телеграм-каналів, що просуває прокремлівську риторику. Пропагандисти натякають на запозичення досвіду корейської війни 1950–1953 років, замороження збройного конфлікту без укладення мирного договору з підписанням угоди про завершення воєнних дій із закріпленням розділення території Кореї по лінії 38-ї паралелі. На думку пропагандистів, Україну чекає схожа доля: створення «двох Україн» із демілітаризованою зоною між ними. Росії вигідний такий сценарій, адже замороження війни для Путіна виглядає «перемогою» на противагу перспективі повністю втратити всі раніше окуповані території. Тому агітпроп усіляко силкувався нівелювати досягнення саміту ще до його початку, видаючи свої надії за реальність. Мовляв, учасники підтримають вигідний Росії сценарій, а Україні не залишиться нічого іншого, як погодитися на нього.

«Саміт несправжній, бо не запросили Росію, та й результати його нікчемні»

Якщо раніше світові лідери поширювали ідею «нічого про Україну без України», а Росія всіляко глумилася з цього геополітичного принципу, заявляючи, що не розмовлятиме з Україною — лише з її «господарями», — то нині маємо протилежну ситуацію. Росіяни наполягають, що без них не можна обговорювати нічого, що стосується зупинення чи пом’якшення наслідків російської агресії проти України. Зустріч дипломатичних радників із національної безпеки та політичних директорів зовнішньополітичних відомств провідних країн світу щодо ключових принципів відновлення сталого й справедливого миру для України відбулася без участі Росії.

Російський агітпроп висловлював доволі обережні пояснення свого дипломатичного провалу. «Відмова кликати Москву виходила не від номінального господаря саміту — Саудівської Аравії, а від реальних організаторів в особі США та Євросоюзу, — йдеться в одному із пропагандистських матеріалів. — Якби Москва була присутня на заході, то його справді можна було б назвати мирним самітом. Москву можна було б переконати/примусити підписатися під якимись зобов’язаннями». За логікою пропагандистів, учасники погодилися лише на «загальні формулювання на кшталт “повага до територіальної цілісності та суверенітету України має бути в основі будь-якої мирної угоди”». Такими точками зору Росія, по-перше, знецінює саміт. Адже її туди не запросили, тому, мовляв, підсумки події й незначні. Повага до територіальної цілісності, визнання України в кордонах 1991 року — це основа української перемоги. Визнання територіальної цілісності означає, що партнери не змусять Україну піти на територіальні поступки Росії в обмін на виведення окупаційних військ із території України. По-друге, Москва вдається до «якбитології» — спроби змоделювати альтернативну реальність: якби Росію запросили на саміт, можливо, вона би була змушена підписати мирову. А оскільки цього не сталося, то саміт — сумнівний.

 «Втім, Росія однаково не підтримала би саміт, бо їй не підходять запропоновані умови миру»

«Переговори поки що не потрібні. Ворог має приповзти на колінах, благаючи про пощаду», — зреагував на саміт у Джидді заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв, який у Кремлі грає роль «правдоруба». Ця теза повністю заперечує попередній меседж про те, що представники Росії могли би прилетіти до Джидди й навіть щось підписати, але їх не допустили до участі. Кремль устами Медведєва заявляє, що чекає капітуляції України, а жодні мирні ініціативи та поступки його не цікавлять. Згадаймо довгі раунди переговорів Нормандської четвірки чи Мінського формату — це лишень дозволило Росії виграти час, наростити сили та почати нову серію терору проти України. До 24 лютого 2022 року Україна провела з Росією 183 раунди переговорів за участю міжнародних посередників, які засвідчили, що Росія не готова сприймати позицію інших. 

Ще влітку 2022 року президент Зеленський заявляв, що, попри нехіть, готовий провести прямі переговори з Путіним: «У мене немає великих бажань зустрічатися з президентом Російської Федерації… У будь-який момент до такого формату я особисто готовий… Ніхто не хоче говорити з Росією з однієї причини. Вони нас вбивали, нас окуповували, тому віри нема. Але, я вважаю, хай як складно не було, треба використовувати всі можливості». Але після вдалого першого етапу українського контрнаступу та псевдореферендумів на тимчасово окупованих територіях Москва та Київ визнали, що не мають про що домовлятися.

У New York Times назвали цей саміт новим кроком України на шляху до ширшої кампанії в найближчі місяці з нарощування дипломатичної сили для ізоляції та послаблення Росії. Наступний етап ізоляції путінського режиму шляхом продовження переговорного процесу слід очікувати на полях Генеральної Асамблеї ООН у вересні 2023 року. Важливим здобутком платформи є здатність посилювати відносини між гравцями, які вважають свої інтереси відмінними чи конкурентними з потребами представників держав Заходу. Нагода об’єднати представників таких різних партнерів України може стати важливим кроком до подальшого тиску на Росію та притягнення її до відповідальності. У відповідь на це російські чиновники й пропагандисти намагаються камуфлювати перетворення Росії на державу-ізгоя під позицію «ми й самі не надто хотіли їхати до Джидди».