Наче спеціально для тих, хто вірить, що «в усьому світі» медіа прислужують своїм власникам, газета The New York Times опублікувала матеріал Covering (and Working for) Bloomberg – про роботу журналіста, що висвітлює діяльність акціонера свого медіахолдингу.

- Генрі Ґолдмен пише свої статті на блумберґівському терміналі, в його чековій книжці стоїть печатка Bloomberg L.P., словом, він працює у Bloomberg. Головний герой його матеріалів – мер Нью Йорка Майкл Блумберґ.

Пан Ґолдмен спеціалізується на висвітленні діяльності Блумберґа у Блумберґових медіа. Вже десять років він веде хроніку злетів і падінь свого роботодавця у заснованих нинішнім мером Нью Йорка новинних медіа. Зараз, коли шанси Блумберґа бути переобраним на третій термін є сумнівними, а рейтинг підтримки виборців – найнижчим за вісім років, працювати Ґолдменові стало важче. Якщо він писатиме про мера занадто позитивно, це вважатимуть джинсою. Якщо занадто негативно, ризикує накликати на себе гнів людини, яка платить йому зарплату.

«Не уявляю більш дискомфортної ситуації для журналіста, - каже Джойс Парнік, авторка книги «Майк Блумберґ: гроші, влада, політика» і колишній керівник відділу міської влади газети The New York Times. – Не думаю, що на нього чинять безпосередній тиск, вимагаючи писати так чи сяк, щось висвітлювати, а щось замовчувати. Навряд чи Генрі стерпів би таке. Але в такій ситуації сприймати речі об’єктивно дуже, дуже важко. Не знаю, як йому це вдається».

Попри те, що про більшість матеріалів Ґолдмена колеги відгукуються вельми схвально, висвітлення діяльності мера у Bloomberg News критикують. У березневому випуску журналу Editor & Publisher вийшла стаття з критикою поведінки нью-йоркських медіа у висвітленні дій мера під час снігопадів, які паралізували місто в грудні минулого року. Згідно з цією статтею, Bloomberg News «повністю проігнорували запеклі суперечки щодо поведінки мера у той час, коли Нью Йорк був укритий півметровим шаром снігу». 

61-річний Генрі Ґолдмен писав про деякі суперечливі аспекти діяльності мера. Та загалом його завдання – повідомлення новин, а не розслідування.

Ґолдмен пише не лише про Блумберґа. На відміну від інших репортерів Bloomberg News, що висвітлюють роботу міської влади, він спеціалізується на муніципальних фінансах. Він відмовився давати коментарі цього разу, але дев’ять років тому, невдовзі після обрання Блумберґа мером, сказав American Journalism Review: «Це буде важка робота. Я розбиратимусь у документах, у тому, що він каже, що робить і що кажуть інші – і робитиму це чесно». Він пообіцяв «писати про Блумберґа набагато більш консервативно, бо ми були б ідіотами, якби не думали про те, що думають наші читачі».

У кожному матеріалі пана Ґолдмена, де згадується Майкл Блумберґ, міститься заувага: «Мер є засновником і мажоритарним акціонером материнської компанії Bloomberg News - Bloomberg L.P.».

Якось мер подарував Генрі Ґолдмену камінь із своїм автографом, натякаючи на те міцність його професійних принципів. «Ми ставимось до Генрі так само, як до будь-якого іншого журналіста», - каже Стю Лузер, речник Блумберґа. Колишній заступник Лузера Джон Ґаллахер каже, що Ґолдмен – жорстка людина, що він працює «на своєму місці». Ґаллахер не вважає, що робота у Bloomberg News є перевагою для Ґолдмена: «насправді це все одно». Генрі навіть дещо втрачає: офіс мера роздає ексклюзиви іншим медіа, але Bloomberg News – ніколи.

Генрі Ґолдмен працює у Bloomberg News із 1999 року. До того він сімнадцять років дописував для видання The Philadelphia Inquirer. Він був першим репортером Bloomberg News, що почав працювати у Дев’ятому кабінеті – прес-центрі Сіті-Холла, де Генрі сидить перед двома блумберґівськими терміналами. Коли він почав висвітлювати діяльність Майкла Блумберґа під час виборчої кампанії 2001 року, медіа нарікали на конфлікт інтересів. Колеги з Bloomberg News кажуть, що його матеріали прямолінійні й чесні, і він насправді всього лише один із багатьох репортерів, що працюють у Сіті-Холлі.

«Це дивна ситуація, бо ніхто не хоче критикувати свого шефа, особливо публічно. Але це та робота, яку йому дали у Bloomberg News, і він, здається, дає їй раду, - каже редактор магазину OK! Леррі Саттон, який разом із Ґолдменом належить до Внутрішнього Кола – товариства чинних і колишніх репортерів, що висвітлювали місцеву політику Нью Йорка. - Я ніколи не чув, щоб йому зателефонував Блумберґ і сказав: як ти смів поставити мені таке запитання?».

Пан Ґолдмен – не єдиний журналіст, що мусить писати про свого роботодавця. І The New York Times, і The Wall Street Journal мають репортерів, що пишуть про події в цих медіакомпаніях, хоча вони не є приписаними лише до цих тем.

Журналісти Bloomberg повинні дотримуватись «стандарту Bloomberg» - доволі детального кодексу, що вимагає від журналістів уникати прикметників і «показувати, а не повідомляти». Це і полегшує, і водночас ускладнює роботу Генрі Ґолдмена.

«Журналісти й редактори знають межу, якої не можна переступати, - каже пані Парнік. – Є деякі речі, про які просто не слід писати. Не можна проводити масштабних журналістських розслідувань, результати яких негативно позначаться на вашому власникові. Новини – так, великі критичні матеріали – ні».

Скорочений переклад – «Медіаграмотність»