Цікава етична дилема постала днями перед редакцією популярного блогу TechCrunch та корпорацією AOL Huffington Post Media Group, яка є його засновником. Творець і головний редактор видання Майкл Еррінґтон (на фото) почав інвестувати стартапи – молоді ІТ-компанії. І, щоб уникнути звинувачення в конфлікті інтересів, відкрито про це заявив.

TechCrunch – одне з півсотні найпопулярніших інтернет-видань світу (47 місце) і, напевно, найвпливовіший онлайн-ресурс, присвячений технологіям. Тож, природно, фінансова зацікавленість головного редактора в компаніях, діяльність яких висвітлює видання, не може не викликати підозри. Адже одного схвального допису про молоду компанію на такому популярному сайті було б достатньо, щоб істотно поліпшити її шанси на майбутнє.

«До заснування TechCrunch (2005), починаючи з середини 90-х, я час від часу інвестував у молоді компанії. Інвестував я й за часів TechCrunch – у такі компанії як Dogster, DanceJam, Seesmic та Daylife. Деякі люди вбачали в цьому конфлікт інтересів – звісно, так і є. Зазначу, що я ніколи не приховував свою причетність до цих компаній і старався не писати про них, принаймні, особисто. Якщо виникала гостра необхідність висвітлити певну важливу подію, я писав про ці компанії із відповідною заувагою», - пише Еррінґтон. У 2009 році, під тиском конкурентів, які звинувачували його у конфлікті інтересів (читай – промоції компаній, у які він інвестує, за допомогою власного медіаресурсу), редактор припинив вкладати гроші в стартапи.

«Тепер політика змінилась. Протягом останніх кількох місяців я знов почав вкладати в стартапи. Зокрема, вклав у нові проекти  Шона Феннінґа та Кевіна Роуза. Я також маю частки у двох венчурних фондах, Benchmark Capital та SoftTech VC, й маю намір вкластись у ще декілька фондів і стартапів, про що неодмінно повідомлю», - оголошує редактор TechCrunch.

Майкл Еррінґтон розповідає історію про компанію Supyо, яка мала бути заснована зокрема й на його гроші, одначе, за домовленістю з іншими інвесторами, інформація про проект до певного моменту не розголошувалась. Еррінґтон не мав наміру писати про цей стартап узагалі, одначе його колега сам знайшов інформацію та написав матеріал, який запропонував до публікації. Вбачаючи у відмові від публікації ще гірший конфлікт інтересів, Еррінґтон мимоволі мусив порушити обіцянку та розголосити свою причетність до проекту (щоправда, в досить завуальованому вигляді). Він попереджає, що незабаром може стати керівником чи співзасновником багатьох стартапів Кремнієвої долини, і обіцяє, що його оцінки діяльності компаній не залежатимуть від того, чи вклав він у неї свої гроші.

«Інші видання, присвячені технологіям, обурюватимуться, адже їм не подобається, що ми набагато кращі за них. Читаючи їхні протести, не забувайте, що вони наші прямі конкуренти, навіть якщо вони не повідомляють про цей “конфлікт інтересів”. На щастя, не вони встановлюють правила, за якими ми працюємо. Це робимо ми, і ви, як читачі, можете обирати, приймати ці правила й читати нас, чи не приймати – й не читати», - пише Еррінґтон.

Втім, це не зовсім так: після того, як корпорація AOL придбала TechCrunch, вона має певні права щодо встановлення правил, зокрема й щодо інвестицій головного редактора. Корпораціях офіційно заявила, що забороняє своїм співробітникам мати фінансовий інтерес у компаніях та галузях економіки, про які вони регулярно пишуть. Але Майкл Еррінґтон є винятком із цього правила.

Чому саме він? «Випадок з Майклом Еррінґтоном є особливим. Він був інвестором технологічних компаній та стартапів ще до запуску TechCrunch, і його унікальні знання про цю сферу та залучення до бізнесу Кремнієвої долини забезпечують успіх сайту. TechCrunch мусить діяти прозоро. Майкл Еррінґтон оприлюднив правила, яких дотримується: він уникає писати про компанії, в яких є інвестором, а коли мусить, то відкрито оголошує про свою причетність. Ці самі правила застосовуються, коли про ці компанії пишуть інші журналісти TechCrunch», - ідеться в заяві.  

«Медіаграмотність»