Причина перша. Я би почав розповідь про небезпеку, котра виходить із соціальних мереж, з прикладу сайту Одноклассники.ру, який не тільки допомагав людям знайти одне одного, але і банкстерам (суміш банків та гангстерів) відловити боржників. Згідно повідомлення газети «Коммерсантъ», колектори наймали підставних дівчат, які реєструвалися у соціальних мережах і розпочинали пошук однолітків. Одна така дівчина в місяць була здатна відловити до двухсот винуватців.

Причина друга. Мабуть, мені відповіли б, що соціальні мережі можуть працювати і проти механізмів державного контролю та придушення. Згадали б слова активного учасника єгипетської революції, топ-менеджера Google Ваела Гоніма, котрий подякував Facebook за відставку Мубарака, а на питання, у якій країні розпочнеться наступна революція, відповів: «Спитайте Facebook».

На це я б зауважив, що за допомогою Facebook можна зробити революцію у Єгипті – однак ніколи в самій Америці.

Максимум, що Facebook може дозволити в Америці – це беззубі протести руху «Захопи Wall Street».

Причина третя. Мабуть, параноїдальною виглядає моя впевненість, що наївні користувачі, які наповнюють біографічними статтями Вікіпедію, полегшують роботу співробітникам спецслужб, створюючи для них каталоги терористів, екстремістів та інших підозрілих осіб та організацій. Хоча я все ж не такий божевільний радикал, як один мій приятель, котрий вивчив контекстну рекламу у себе в пошті Google, і виявив, що вона формується не на основі змісту його листів, а відповідає його трекінгу – тим сайтам, які він відвідував, і запитам, які він робив, причому навіть не будучи залогіненим у Google.

Потім він наткнувся на статтю у Spiegel «У мережі шпіонів». Виявляється, за допомогою парсінгу (автоматизованого збору контенту) всього за місяць можна не тільки окреслити сферу інтересів, але й повністю ідентифікувати паспортні дані будь-якого анонімного користувача.

Причина четверта. Прикладів порушення privacy [у Facebook – MS] настільки багато, що у серпні цього року в одній з країн ЄС, а саме в Ірландії, комісар із захисту даних розпочав офіційне розслідування після запиту від сайту «Європа проти Facebook».

Причина п’ята. Заключна і найголовніша. Моя переконаність у тому, що соцмережі – скоріше зброя у чиїхось руках, аніж робота на суспільне благо, зародилася давно, ще до появи Одноклассников або Facebook.

Моя позиція – це не спроба бути оригінальним. Однак я не хочу, щоб моє особисте життя перетворювалося у об’єкти інформації та біти кодів для творців ділових платформ.

Але, можливо, причина мого небажання вести блог чи відкривати сторінку настільки ж проста, наскільки й та, з якої я не дивлюся телевізор.

Я просто хотів би хоча б раз на декілька хвилин вирватися із тотального контролю медійних знаків та образів.

І пожертвувати ці хвилини на прогулянку в лісі та ковток свіжого повітря.

Повний текст роздумів Іллі Фальковського – OpenSpace