Сьогодні світова медійна екологія нагадує хаотичну панораму, яка розвивається у шаленому темпі. Професійні журналісти мають співіснувати з блогерами, твітерянами, громадянськими журналістами та користувачами соціальних мереж, кількість яких постійно зростає. Цифрова революція ставить новий виклик перед журналістами. Як використовувати нові медійні інструменти відповідально?

Це також виклик для викладачів журналістської етики по всьому світу. Що викладати?

Традиційні принципи етики, які виробилися у професійній журналістиці ще століття тому, зараз ставляться під сумнів. Етика є таким полем, де старі і нові цінності суперечать одне одному.

З одного боку, є традиційні цінності, які зафіксовані в етичному кодексі Товариства професійних журналістів (неофіційний переклад Кодексу українською мовою можна прочитати на сайті часопису «Ї» - MS). Зокрема, це: відданість професіоналізму, відокремлення новин від коментарів, способи перевірки інформації та джерел,  точність,   принципи об’єктивності і мінімальної шкоди.

З іншого боку, з’явилися нові цінності у світі інтерактивних медіа: миттєвість, прозорість, анонімність,  крайні погляди і суб’єктивна журналістика. Швидкість нових медіа – це спокуса для користувачів, наслідком  чого може бути ігнорування принципів точності та перевірки джерел.

Прощавай, консенсус

Серед цього хаосу різних думок та суперечок, ми і маємо викладати журналістську етику.

Ще десять років тому це було значно простіше. Наприклад, небагато людей замислювалися над тим, кого можна вважати журналістом. У навчальних аудиторіях педагоги презентували журналістські принципи, користуючись авторитетними етичними кодексами, і потім пояснювали студентам, як ці принципи можна застосовувати у реальних ситуаціях.

Сьогодні ж ми викладаємо, не  дійшовши консенсусу  в багатьох питаннях, нам бракує єдиних етичних постулатів,  які б могли бути путівником серед нових комбінованих форм медіа. 

Поки не написано нових журналістських правил: як використовувати соціальні медіа при підготовці «гарячих новин», чи можна публікувати новини, посилаючись лише на Twitter, і чи мають провідні сайти гарантувати анонімність своїм джерелам.  

Нові стандарти для педагогів

Ми пропонуємо 5 принципів  для викладачів журналістської етики:

1. Зануртесь у медійний світ студентів.   

Будьте винахідливі. Ініціюйте розмову про те, як студенти використовують медіа, з’ясуйте спектр поглядів на сучасну журналістику. Але пам’ятайте: якщо ви захочете заспокоїти дискусію і спробувати виголошувати «закони» журналістської етики за кафедрою, то швидко втратите довіру студентів.

2. Допоможіть мислити  аналітично.  

Після огляду контексту журналістської етики поясність студентам, - хоч поки що ви не можете дати відповіді на всі запитання – ви можете допомогти їм сформувати власний погляд на предмет. Заохотьте студентів замислитися над принципами журналістики, забезпечте їх методами аналізу етичних дилем. Розглядайте ситуації у перспективі. Подивіться, якою була журналістика протягом століть і дослідіть попередні «революції» у журналістиці. 

3. Наполягайте на критичному мисленні, а не на модному.

Заперечуйте тенденцію відкидання принципів тільки через те, що вони традиційні і не ультрасучасні. Наприклад, палкі прихильники нових медіа заперечують принцип об’єктивності у новинах. При цьому вони можуть наводити правдоподібні, але хибні докази.  У таких ситуаціях, педагоги повинні віднаходити інші аргументи; визначати ті сфери, де об’єктивність необхідна; презентувати нові нюанси  об’єктивності.

4. Будьте гнучкими.

Побудуйте курс так, щоб студенти простежили еволюцію від традиційної системи поглядів до сучасного мислення.

Розпочніть із оцінки професійної журналістської етики. Як вона з’явилась, які ознаки їй притаманні? Порівняйте традиційну систему поглядів з тими цінностями, які лежать в основі сучасних комбінованих медіа. Ключове  питання:  до якої міри традиційні принципи є актуальними зараз? Які редакційні настанови можуть вирішити нові ситуації та нові скрутні становища? Викладання обов’язково має включати дискусії – як   журналістська етика може оновлюватися сьогодні, щоб задавати журналістам правильний напрям у різноманітних медіа-платформах.

Покажіть, що винахід нових настанов є цілком можливим. Розгляньте, як сьогодні  новинні організації  формують рекомендації щодо низки проблем: починаючи з перевірки «громадянського» контенту і завершуючи чутками у соціальних медіа. Заохотьте студентів написати власні етичні стандарти, які б стосувалися анонімності он-лайн або інших злободенних питань. 

5. Будьте глобальні у своєму викладанні.

Глобальний вплив журналістики  потребує від студентів чіткого розуміння – вони інформують публіку, яка виходить далеко за кордони держави. Засоби масової інформації зв’язують сучасний світ, тому студенти мають навчитися думати ширше, виходити за рамки місцевого мислення. Їм потрібно розглядати глобальну журналістську етику. Більше того, ми повинні викладати всю різноманітність підходів до журналістської етики – від Скандинавії до Європи та Азії.

Революція в собі

Викладання журналістської етики має еволюціонувати:

• Викладання повинно бути діалектичним – допомагайте студентам рухатися назад та вперед між альтернативними концепціями.
• Викладання має бути цілісним – допомагайте студентам залучати в дискусію нові факти та ідеї. 
• Викладання має бути Сократичним. Крізь питання і дискусію, студенти сформують свій етичний кодекс. 
•  

Нарешті, викладання має не пригнічувати, а заохочувати, ставити нові виклики і задачі. Викладачам необхідно переконати студентів, що етику варто вивчати, навіть якщо немає універсальних відповідей. Студенти мають дивитися на неструктурованість у журналістиці як на захоплюючий інтелектуальний процес, який в результаті сформує адекватну етику для нових глобальних медіа.

Тільки якщо ми будемо викладати у цій манері, ми підготуємо журналістів до майбутнього та нових технологій, які воно обіцяє.

Автор: Стефан Вард, професор, директор Центру журналістської етики у Школі журналістики та масових комунікацій Університету Вісконсін-Медісон.   Засновник консультативного комітету з етики Канадської Асоціації журналістів, колишній директор Вищої школи журналістики у Ванкувері.  Автор книг «Глобальна журналістська етика» (2010), «Медіаетика без кордонів: глобальна перспектива» (2010), «Творення журналістської етики: шлях до об’єктивності та далі» (2005).

Джерело: PBS

Переклад: Марина Дорош