Олександр Попов – чи не єдиний, хто бореться за крісло мера Києва, в якому він насправді й сидить останні два роки. Тепер, після заяви про відставку Черновецького, Попов має ще й цей власний статус легалізувати. І маючи таку мету, не гребує жодними засобами.

Головна проблема Попова – він провладний кандидат, тобто ставленик Партії регіонів та Віктора Януковича, які користуються не надто сильною підтримкою киян. У 2010-му Янукович здобув лише 25% голосів мешканців столиці. Ще меншою було підтримка очолюваної ним Партії регіонів на парламентських виборах 2007 року: в Києві регіонали здобули лише 15%.

Проте Попов намагається не асоціюватися з політикою. Він обрав інший шлях позиціонування – господарник. Його образ, що ліпиться технологами Партії регіонів, скопійовано з образу Олександра Омельченка, за яким кияни відверто сумують після «космічного» мера.

Він точно повторює все, що раніше робив Омельченко, а нині любить робити Азаров: відкриває нові станції метро, закінчує будівництво розв’язки на Московській площі та розширення Жулянського шляхопроводу на Окружній, запускає в дію міську електричку...

Все це непогано. Гірше, що ЗМІ не висвітлюють, а рапортують про це у радянському стилі «зведення соціалістичних успіхів». Причому коштом самих киян – у комунальних ЗМІ.

Та значно цікавіше питання – звідки в Попова гроші на дорогу джинсу про себе у комерційних газетах «Факти», «Сегодня» та «Комсомольская правда в Украине»? Там кандидат у мери з регулярністю, якій можна позаздрити, так само «садить дерева, обіцяє киянам врядування, ощасливлює багатодітні родини» і взагалі грає роль «хлопчика Помагая».

Як показав моніторинг ІМІ, найзручнішими майданчиками для замовних матеріалів Попова є щоденки «Сегодня» і «Факты». Не відстає від них і «Комсомольская правда в Украине». Саме там під виглядом «точки зору» можна розміщувати практично ідентичні «статті» під вигаданими прізвищами «кореспондентів».

Не важливо, наскільки актуальними чи цікавими обивателю є ініціативи чи просто думки Попова, – КМДА розсилає під виглядом прес-релізів «статті», які описують чи не кожен «чих» свого начальника. Нардеп Микола Томенко пообіцяв звернутися до прокуратури за роз’ясненням причини щоденного інформування у ЗМІ кроків голови КМДА. Також Микола Томенко зробив запит до КМДА з приводу джинси в «Сегодня» і «Фактах».

В адміністрації відхрестилися від факту розсилання джинси, запевняючи, що КМДА не має відношення до розміщення цих матеріалів. У зв’язку з цим постає питання, хто так активно просуває достатньо не яскравого та не харизматичного Попова в ЗМІ?

Сам Попов, припертий журналістом Дмитром Гнапом до стіни, в інтерв’ю для «Української правди» послався на існування статті витрат КМДА «Про висвітлення діяльності КМДА». Натомість Гнап, тримаючи в руках «Комсомольскую правду в Украине», запитав очільника міськадміністрації, звідки тоді взялося в КП інтерв’ю з Поповим від 3 грудня 2011 року за підписом Ірини Ковальової, особу якої в редакції не могли підтвердити.

Попов з’їхав із теми навіть після конкретнішого запитання, звідки у КМДА 2 млн грн «на висвітлення діяльності» в текстах, виданих у рамках контракту із власником «КП в Украине» Українським медіа-холдингом, промимривши: «Краще ці кошти, звісно, направити на соціальний захист, ніж витрачати їх на це»…

Останнім часом кандидат Попов має нову тему для джинси – київський референдум. Там він пропонує киянам визначитися, чи потрібна матеріальна допомога пенсіонерам та бюджетникам, чи воліють кияни муніципальну міліцію і чи підтримують новий генплан. Очевидно, Попов не знає, що люди хочуть більше грошей та порядку.

В інтерв’ю «спеціально для “Фактов”» Попов доводить, що проведення референдуму та закріплення народним волевиявленням необхідності цих виплат надасть гарантії того, що «всі гілки влади підкоряться його рішенню». 

Якщо пригадати референдум з ініціативи Леоніда Кучми 2000 року, попри позитивний для тодішнього президента результат «всі гілки» й не подумали виконувати кучмівські забаганки про скорочення кількості депутатів та зняття їхньої недоторканості. 

Чому замість якості інформації піарники Попова беруть кількістю – питання риторичне. Але найголовніша причина джинси а-ля Попов – це, радше, його зневіра у власній переконливості для киян.

Хоч в ЗМІ й подейкують, що Попов не акцентуватиме під час виборчої кампанії на своєму членстві в Партії регіонів, а висуватиметься від якоїсь віртуальної «громади», його пов’язаність із владою регіоналів є очевидною. Тому курс на рекламування своєї особи – з приводу і без – покликаний збирати хоч по одному, але голосу в майбутньому двобої з Віталієм Кличком, який колишньому меру м. Комсомольськ та підполковнику запасу СБУ Попову світить у найближчому часі. І який Попов уже точно розпочав не за правилами, зате з величезним масивом джинси.

Вікторія Сюмар, Роман Кабачій, Інститут масової інформації