За останні 15 років ставлення до ромів поступово погіршується й наразі трактується як прихована ксенофобія – такими є результати досліджень Київського інституту соціології за 1994–2010 роки.

«Циган» у перекладі означає «шахрай», називати ромів циганами рівносильно тому, як називати українців хохлами. Проте українські медіа продовжують вживати слова «роми» і «цигани» як синоніми.

В українських засобах масової інформації час від часу з’являються публікації, присвячені ромам. Із чим пов’язаний спад або підвищення інтересу з боку ЗМІ до ромів, питаємо в Золи Кондур – віце-президента ромського жіночого фонду «Чіріклі»: «Коли наближається міжнародний день ромів, стараються більше написати. Якщо відбуваються якісь голосні випадки порушення, погроми, тоді журналісти намагаються підхопити це… Перед виборами часто згадують раптом».

У 2010 та 2011 роках журнали «Корреспондент», «Фокус» та «Український тиждень» опублікували 45 матеріалів про ромів (друковані версії зазначених видань та інтернет-версії). У 2010 році спостерігалося підвищення інтересу до ромського населення, що пов’язано з ажіотажем навколо депортації ромів із Франції у серпні 2010-го. Тоді, після заворушення у містечку Сент-Етьєн між ромами та місцевими жителями, екс-президент Франції Ніколя Саркозі видав указ, згідно з яким із Франції негайно мало бути депортовано всіх ромів, які проживали у не санкціонованих владою таборах. Увага до ромів Франції спричинила підвищення цікавості вітчизняних ЗМІ до українських ромів.

Аналітичних статей та репортажів про життя ромів не так багато: дві у «Фокусі» та шість в «Українському тижні», у «Корреспонденті» – жодної. У таких статтях найчастіше описувався загалом побут ромів. Автори торкаються тем освіти, документів, працевлаштування, а також протиправної діяльності ромів. Загалом треба зауважити об’єктивність та різнобічність публікацій. Практично в кожній статті представлено декілька точок зору, автори наводять коментарі експертів. Але трапляються стереотипні судження щодо ромів. Наприклад, на сайті «Українського тижня» від 1.11.2011 було наведено сумнівні коментарі експерта: «Більшість циган заробляють різними шахрайствами, – констатує суспільствознавець Андрій Струтинський. – Це правда, яку слід визнати. Вони звикли бути такими собі паріями, які оббирають суспільство, отримуючи натомість від нього ненависть та презирство».

Зустрічаються стереотипні судження і у «Фокусі»: «А вот сидеть за партой, когда надо присматривать за братьями и сёстрами, непозволительно» (матеріал від  10.12.2011); «60 тысяч закарпатских цыган ходят босиком, едят раз в день, не умеют читать и толком не работают. Их многочисленные дети, по всей видимости, будут такими же» (матеріал від 10.12.2011).

Окремо треба сказати про згадки ромів у кримінальному контексті. Майже в кожній статті знаходимо абзац, у якому згадано про стереотипи на кшталт: «усі роми крадуть».

В аналітичних публікаціях бачимо здебільшого критичний огляд таких стереотипів. Але є й такі, що ці стереотипи ще більше поглиблюють, як-от в «Українському тижні» від 1.11.2011: «У суспільстві існує стереотип, згідно з яким роми – це лише дрібні злодюжки, кишенькові злодії, професійні жебраки, ворожки тощо. Однак циганська злочинність стає дедалі розгалуженішою, жорстокішою та різноспрямованою. Чимало їхніх родин замішані в наркобізнесі, торгівлі зброєю, людьми і перетворилися на справжні мафіозні клани».

Далі в тексті йдеться про так звані нові кримінальні профілі ромів. Це наштовхує на думку, що тепер ромів треба ще більше боятися, адже вони перейшли від кишенькових крадіжок до торгівлі людьми.

У новинах незрідка трапляються повідомлення такого змісту: «Следствие не исключает, что украсть ящики с боеголовками могли местные цыгане, которые известны тем, что промышляют сбором металлолома» («Корреспондент»).

Серед ромів зустрічаються люди абсолютно різного соціального статусу. Як каже Зола Кондур, «у нас є люди різних категорій. У нас є жебраки, але так само в нас є наша інтелігенція, освічені люди. Але більше бачать тих, у яких, скажімо так, «не склалося».

Ще одним типом публікацій, із яким ми стикнулися, є статті з побіжною згадкою про ромів. У них – найбільше негативу. Такі згадки «між рядків» є найбільш небезпечними з точки зору формування іміджу етнічної групи, оскільки, як кажуть науковці, ці повідомлення важко простежити й вони впливають більше на підсвідомість читачів, аніж на свідоме сприйняття того чи іншого факту.

«Новый главврач назвала галичан «цыганами немытыми» («Фокус») – у публікації під таким заголовком, передрукованим, до речі, не одним вітчизняним виданням, ідеться зовсім не про ромів. Те, що роми «немытые», з даного контексту випливає як беззаперечний факт, який, без сумніву, відкладеться у свідомості читачів.

Порівняно з аналітикою та репортажами, новин значно більше, а інформація, що потрапляє туди, часто менш достовірна.

«Якщо читати статті про ромів, навіть позитивні, де пишуть, що роми страждають від дискримінації і таке інше… А потім подивитися коментарі, які люди залишають, то стає дуже страшно», – каже Зола Кондур.

Роми не є інтегрованими в українське суспільство. Через брак інформації ромське населення оповите різноманітними стереотипами. Найбільш поширені з них: «роми крадуть», «роми не хочуть працювати», «роми живуть на соціальні виплати від держави». Звісно, серед ромського населення є люди, що відповідають цим твердженням. Так само, як є такі й серед українців.

Але небезпека етнічних стереотипів полягає в тому, що в суспільній свідомості вони «поширюються» на всіх представників тієї чи іншої спільноти. Мас-медіа часто допомагають у розповсюдженні та закріпленні у свідомості подібних тверджень.

Статтю написано на основі дослідження «Висвітлення проблем ромського населення у друкованих та інтернет-виданнях» (на прикладі журналів «Український тиждень», «Фокус», «Кореспондент»), проведеного авторкою у період 2010–2011 рр.