Найшвидше, молодь не знає про це, а багато хто зі старших не пам’ятає. Але існувала ще декілька років тому у Львові така газета – «Ідеаліст». Точніше, не існувала, а животіла, виходячи друком не надто регулярно. Але вельми активно, слід сказати, животіла. Тішачи свій дуже й дуже специфічний контингент читачів антиєврейськими випадами такого ґатунку, що їм позаздрила б і пропагандистська машина Третього Райху. Своєрідним апофеозом (чи, краще, «апофігеєм», якщо вжити вигадане російським письменником Юрієм Поляковим слівце) діяльності цієї суперпатріотичної газети став так званий «Перелік жидів-злочинців», до якого потрапили, зокрема, і Леонід Брежнєв, і Микола Жулинський, і Ярослав Кендзьор, і Леонід Кравчук із Леонідом Кучмою, і Євген Патон, і Юлія Тимошенко з Олександром Турчиновим, і Тарас Чорновіл, і навіть Олена Теліга. А ще ця газета стверджувала, що 330 депутатів Верховної Ради – то євреї, і вже в силу свого походження вони не можуть не бути ворогами української нації...

До чого я згадав ту маячню й того «Ідеаліста»? А тільки тому, що місце біля помийниці порожнім не буває, і твердження вже майже забутого видання було повторено днями в начебто благопристойній і начебто цивілізованій газеті під назвою «Україна молода». Щоправда, не від імені редакції, а у вигляді листа читача – такого собі Миколи Михника з Чернігова, – підозрюю, дещо «пригладженому» редакцією, але від того не більш прийнятного за своїм змістом для цивілізованої людини.

Якщо спробувати коротко викласти зміст цього опусу, то він такий: Віктор Ющенко – це янгол небесний. Це українець на всі часи, а кляті євреї та найняті ними журналісти й політики його скинули й сьогодні топчуться по ньому. Не вірите? Цитую: «Не буду перераховувати підконтрольні олігархам засоби інформації й називати прізвища дезінформаторів – ви їх знаєте, а про інших – здогадаєтеся, якщо проаналізуєте, як ще й сьогодні “хуцпісти” шельмують екс-Президента Вiктора Ющенка, бо він українець, дійсно був обраний народом (не олігархами), патріот України, інтелектуал, правдивий, мудрий, не зрадив i не продався... Аналізуючи весь брехливий бруд, що вихлюпнули “орателі i списателі” на Ющенка-Президента, розумію основну причину його низького рейтингу й уявляю захмарні кошти, які вищезгадані мільярдери i мільйонери (у статті наведено такі прізвища «єврейських олігархів»: Новiнський, Коломойський, Пінчук, Боголюбов, Живаго, Фірташ, Порошенко, Бродський, Рабинович, Ярославський, Черновецький, Суркіс, Червоненко. – С.Г.) витратили на масове одурювання людей логічним шахрайством з арсеналу часів СРСР. Не менше витрачають i сьогодні... Водночас “орателі” забули, що Тимошенко свідомо спровокувала свою відставку, зібравши комсомольсько-єврейську раду в ніч 7—8 вересня 2005 р. із метою відсторонити від влади Президента; що цей зрадницький вчинок відкрив шлях Партії регіонів до тотальної перемоги в 2010 році; що всі євреї, які пролізли в БЮТ i “НУНС” (а це добра половина), зрадили Ющенка та вкупі з євреями більшості не допустили у 2008 році Президента у Верховну Раду зі щорічним звітом... Порахувавши всіх євреїв у парламенті та владних структурах, я дійшов висновку, що нема потреби здавати в оренду Ічнянський район («Наявність на гербі Ічні модифікованої іудейської зірки з дещо зміщеними правими і лівими кутами (розробник хотів догодити владі)... дає надію на те, що Ізраїль візьме в оренду Ічнянський район...» – йдеться у щедро цитованій Михником статті іншого автора того ж штибу Віктора Баранова. – С.Г.). Надійніше офіційно підтвердити, що “патріоти Ізраїлю” сьогодні орендують усю Україну, i життя покращиться вже сьогодні майже у всіх засобах масової інформації».

Які щасливі люди Микола Михник та Віктор Баранов! Яким простим є для них світ! «Серед депутатів Верховної Ради більшість – євреї та росіяни», – ось і причина всіх можливих соціально-економічних негараздів. «Если в кране нет воды...» – ви думали, що це застарілий і несмішний жарт? Анітрохи. Це брутальна реальність сьогодення. Ясна річ, маргінальна, але ж...

Але з якогось дива наче респектабельна «Україна молода» надає свої шпальти подібній публіці. Плюралізм без меж і без клепок у редакторських головах? Чи головне, щоби була критика Юлії Тимошенко й осанна Віктору Ющенку (ні для кого, думаю, не таємниця, на кого працювала і працює ця газета)? І не має значення, що критика ця й осанна витримані в найпослідовніших чорносотенно-нацистських традиціях (не в останню чергу – з відповідним цим традиціям перекручуванням фактів і масштабною брехнею)? А як автор допису рахував «усіх євреїв у парламенті та владних структурах», на підставі чого? Запроваджених Гіммлером і Розенбергом антропометричних методів чи якось інакше? Ні, звісно, кожна нація має право на своїх ідіотів, але з якого дива треба надавати цим ідіотам усеукраїнську трибуну?

Та годі. Краще я процитую інший текст, тим більше, що він пройшов майже непоміченим в Україні. Ідеться про заяву Асоціації єврейських організацій та громад (Вааду) України за підписом голови Ваад України Йосифа Зісельса:

«Голосування у Верховній Раді законопроекту “Про засади державної мовної політики”, на наше переконання, порушило громадський консенсус щодо мовного питання, призвело до суспільного протистояння і обумовлено передовсім намаганням залучити додаткові голоси виборців.

Ваад України вважає за потрібне заявити, що, на наш погляд, законопроект не вирішує проблем з мовами національних меншин, натомість суперечить Конституції України та положенням Європейській хартії реґіональних та міноритарних мов та Рамковій конвенції стосовно національних меншин.

В Україні дійсно є мови, які потребують державної підтримки, але це не російська, а кримськотатарська, гагаузька, ромська, караїмська та кримчацька, урумська та румейська, а також ідиш. І саме їх як міноритарні захищає Європейська хартія реґіональних і міноритарних мов...

Проголосований проект розв’яже руки тим, хто намагається взагалі вилучити українську мову з обігу у реґіонах, де є більше 10% іномовного населення. І це, на наше переконання, є злочином проти української мови.

Автори законопроекту борються за те, щоб громадяни не розмовляли українською мовою, не вивчали її й не користуватися нею, натомість дають значні преференції російській мові. У такій спосіб не можна вирішити мовні проблеми національних меншин...

Запропонований документ становить загрозу українському суспільству, оскільки нехтує державним статусом української мови, не захищає загрожені (міноритарні) мови і вносить розбрат і напругу в українське суспільство.

Національні громади України прагнуть інтеґрації у громадянське суспільство України, вони хочуть будувати спільний дім, який не руйнуватимуть заради кон’юнктурних інтересів».

Можливо, я щось пропустив чи недогледів, але передруку цього документу чи цитат із нього на сторінках «України молодої» мені знайти не вдалося...

Чи треба далі продовжувати, чи саме час поставити велику й жирну крапку?