New America Foundation напередодні виборчої кампанії у Сполучених Штатах опублікувала звіт «Дезінформація і перевірка фактів: результати досліджень соціальних наук». На сайті Columbia Journalism Review вийшла стаття від авторів дослідження з порадами журналістам щодо того, як спростовувати неправдиві заяви від політиків чи експертів.

Громадяни та журналісти однаково занепокоєні тим, що поширення неправдивої інформації в нашій політиці псує демократичну дискусію. Неправдиві відомості та заяви можуть перешкодити громадянам бути поінформованими виборцями і, відповідно, обмежують можливість свідомої участі в публічній дискусії. Зокрема, ми знаємо, що багато політичних міфів важко розвінчувати, якщо вони вже зміцнилися в суспільстві. Тож як журналістам найбільш ефективно спростовувати неправдиві заяви, які робляться впродовж кампанії 2012?

На жаль, наявні дослідження в цій сфері малюють песимістичну картину: найбільш вагомі неправильні уявлення дуже важко виправити. Частково через те, що людське сприйняття нової інформації формується на основі вже наявних переконань. Коли ми дивимося новини, які не збігаються з нашими поглядами, наша свідомість може по-різному реагувати, щоб дати раду небажаній інформації. Як наслідок, виправлення іноді неефективні і призводять до протилежних результатів.

І навіть якщо аудиторія не виявляє активного спротиву небажаним фактам, спростуванню дезінформації можуть перешкоджати певні обмеження людської пізнавальної здатності. Наприклад, якщо одного разу інформація зафіксувалася в пам’яті, потім складно «відмотати» назад цей вплив та змінити сформовані установки. Спроби виправити неправдиву інформацію за допомогою заперечення («Джон не злочинець») також може призвести до того, що люди краще запам’ятають якраз те, що заперечується («Джон злочинець»).

Незважаючи на це є привід для стриманого оптимізму. В дослідженні ми визначили декілька стратегій, які, згідно з нашими експериментами, дають надію. Ґрунтуючись на цих результатах, ми пропонуємо практичні рекомендації для журналістів і громадян – що робити і чого краще не робити, коли ви намагаєтеся спростувати неправдиву інформацію.

1. Подавайте історію правильно з першого разу. Коли помилка вже сприйнята і збережена в людській пам’яті, важко її виправити. Навіть коли люди розуміють виправлення й усвідомлюють, що перша заява була помилковою, «мандрована» інформація все одно продовжує впливати на їхню позицію. Власне, з плином часу аудиторія може через помилку в пам’яті вважати неправдиву заяву правильною.

2. Що раніше спростувати, то краще. ЗМІ варто намагатися виправити помилки так швидко, як це можливо. Складно анулювати шкоду від помилки, але швидкі виправлення онлайн-статей чи відео можуть гарантувати те, що майбутніх читачів чи інших журналістів не буде введено в оману.

3. Будьте обережні, щоб не погіршити ситуації. Хоча негайні виправлення цінні, важливо розуміти ризики, коли спростування лише підсилює панування хибного сприйняття. По-перше, новинні репортажі зі спростуванням можуть привернути увагу більшої кількості глядачів до хибної інформації і таким чином закріпити віру в міф, а не нівелювати його. Спростування також сприяє вкоріненню дезінформації, якщо воно провокує глядачів чи читачів захищати свої попередні переконання. Нарешті, навіть якщо люди спочатку сприйняли спростування, згодом вони можуть переживати «ілюзію правди» і приходити до думки, що першочергова заява таки була правдивою. Тому слід дотримуватися обережного балансу між бажанням виправити хибу і ризиками популяризувати її.

4. Уникайте заперечень. Висловлення спростування у формі заперечення може посилити помилкове сприйняття. Дослідження й теорія засвідчують, що стверджувальні речення («Джон виправданий») будуть більш ефективні, ніж із частками «не» («Джон не злочинець»).

5. Мінімізуйте повторення помилкових тверджень. Що частіше помилкова заява повторюється, то вірогідніше, що аудиторія потрапить під її вплив. Тому пам’ятайте: що менше людей сприйме неправдиву заяву, то менша ймовірність, що вона пошириться. Крім цього, якщо часто повторювати заяву, людина сприймає її як близьку собі, звикає до неї – а звичка також сприяє вірі у правдивість.

6. Скоротіть кількість пристрасних/упереджених та ідеологічних реплік. Контекст, у якому подається спростування, суттєво впливає на його сприйняття. Коли виправлення вставлено в матеріал про певну партію, воно рідко буває ефективним і лише погіршує ситуацію. Аудиторія може сконцентруватися на політичних заявах повідомлення і проігнорувати або відторгнути зміст спростування. Часто в новинних сюжетах чи сайтах із перевірки фактів спочатку подається заява відомих політичних фігур, а потім обрамлюється спростуванням – але насправді це неефективний спосіб зменшити вплив неправдивої інформації.

Окрім цього, варто пам’ятати, що виправлення, які не спираються на конкретне джерело, не лише не мають цінності для новинного випуску, але й аудиторії важче їх інтерпретувати. Однак на крайній випадок подача інформації в авторитетній манері з мінімумом емоцій буде ефективнішою, ніж найбільш поширені конструкції на кшталт «демократи сказали Х, республіканці сказали Y».

7. Використовуйте достовірні джерела. Джерела мають значення, коли люди оцінюють фактичні заяви. Спростування, що надходять від неочікуваних джерел, завжди більш ефективні, ніж ті, що йдуть від самих медіа чи упереджених осіб. Якщо експерти висловлюються проти заяв, що надходять від їхніх ідеологічних союзників, такі спростування будуть особливо переконливі. Наприклад, у матеріалі ABCNews про міф щодо «комітетів смерті» зазначено: «Навіть ті експерти з охорони здоров’я, які не підтримують реформи охорони здоров’я, зазначили, що ці звинувачення шокують, підбурюють і є неправильними».

З іншого боку, включення у повідомлення псевдоекспертів з протилежною думкою на тему теж може дезінформувати публіку щодо наявних доказів та аргументів у справжній науковій спільноті.

8. Використовуйте графіку, де це можливо. Якщо кількісну інформацію може бути візуалізовано, варто це зробити. Інфографіка виявляється більш ефективним способом спростування інформації, особливо щодо тенденцій, які часто стають предметом недостовірних заяв (наприклад, стан економіки в період правління президента, кількість жертв у війні тощо).

9. Остерігайтесь вибіркового сприйняття. Сьогодні на медіаринку люди можуть обирати контент, який бажають споживати. У політичній сфері вони мають змогу шукати ті новинні випуски, які збігаються з їхніми ідеологічними чи політичними поглядами. Ця проблема вибірковості може обмежити ефективність спростування. Люди схильні обирати ті матеріали, які підкріплюють їхні погляди, й уникати інших, некомфортних. Але ЗМІ, які бажають припинити потік дезінформації, мають знаходити шляхи, щоб заохотити читачів сприймати різноманітні новини.

Звісно, ці поради можуть покращити повідомлення про дискусійні факти, але немає єдиного способу вирішити проблеми дезінформації, оскільки є певні закони та обмеження у сприйнятті людиною інформації. Однак такі поради варто взяти до уваги: це допоможе уникнути ролі звичайного ретранслятора дезінформації, оскільки для політиків та експертів поширення неправдивих відомостей може бути способом досягнення власних чи ідеологічних цілей.

Може бути ефективнішим «назвати і присоромити» нечесних політиків і експертів, які часто поширюють неправдиву інформацію. Це призведе до репутаційних втрат для них і вплине на поведінку в майбутньому. В ідеалі це має призвести до суспільного осуду конкретних політичних фігур через їхні неправдиві повідомлення.

Джерело: Columbia Journalism Review

Переклад: Марина Дорош