Призначення нового гендиректора ВВС, безумовно, стало топ-новиною для світу медіа. Тепер на плечі Тоні Холла лягає відповідальність за те, чи зможе британський мовник подолати кризу. Адже чорна смуга для BBC затяглася: не встигла компанія з’ясувати обставини справи про сексуальні злочини колишнього телеведучого, як набрав обертів інший скандал, більш гострий та актуальний. Він став причиною звільнення генерального директора BBC Джорджа Ентвістла (George Entwistle), який поставив антирекорд в історії мовника – він обіймав посаду лише 54 дні.

Ці гучні події шокували світову спільноту, очевидно, значно більше, ніж минулорічний телефонний скандал у газеті Руперта Мердока. Адже одна справа – жовте видання, й зовсім інша – найвідоміший громадський мовник та інформаційно-аналітична програма Newsnight, що була певним взірцем журналістських стандартів. Хоча навіть найзавзятіші критики BBC розуміють, що цього замало для зруйнування важливої ролі, яку відіграє компанія у світі, однак останні події значно похитнули репутацію мовника. Найважливішим залишається питання, чи справді відбудуться радикальні реформи у структурі, про які сміливо заявляло керівництво ВВС.

Атмосфера на ВВС сприяла розбещенню неповнолітніх?

Щоб цілком уявити теперішнє становище BBC, варто повернутися трохи назад у часі й подивитися, з чого почалися біди телекомпанії.

У кінці вересня на британському каналі ITV вийшла програма Exposure: The Other Side of Jimmy Savile («Викриття: інша сторона Джиммі Севіла»), з якої випливало, що колишній популярний ведучий BBC був серійним педофілом (Джиммі Севіл помер у 2011 році). У програмі лунають зізнання від сьогодні вже дорослих жінок – коли вони були неповнолітніми дівчатами (період 60–80-х років), телеведучий схиляв їх до сексуальних стосунків. Після виходу програми розпочалося розслідування Скотленд-Ярду, й у поліцію звернулися сотні жінок, які також зізнавалися, що були жертвами Севіла або ж були свідками сексуальних домагань до інших неповнолітніх. Вражає кількість можливих жертв – на сьогодні це близько 300 осіб.

Джиммі Севіл, 1964 рік / Фото Guardian  

Історія про сексуальні злочини ведучого викликала надзвичайний резонанс. Позаяк Джиммі Севіл був культовою фігурою у Великобританії протягом 40 років, він був діджеєм, музичним експертом та ведучим популярних телепередач та ток-шоу. А 1990 року отримав титул лицаря за благодійну діяльність. Також засновано дві благодійні організації його імені (однак після скандалу вони закрилися). Деякі зі свідків вчинків Севіла зізнавалися, що боялися заявити про це публічно, оскільки були впевненні: їм ніхто не повірить – таким улюбленцем британців був телеведучий.

Джиммі Севіл/ Фото The Telegraph

Ця історія похитнула довіру аудиторії до телекомпанії, адже відразу постало питання, чи не приховували колеги Севіла його злочинів. «Чи справді можливо, що ніхто у BBC не знав, що робить цей психопат? – пише у статті для Daily Mail лорд Крістофер Паттен (Lord Patten), голова Опікунської ради BBC. – Чи хтось закривав на це очі? Можливо, хтось не хотів іти далі підозр через популярність злочинця?... Хоча нас не було в той час там, але ми спадкоємці цього сорому». Тож керівництво компанії висловило готовність співпрацювати з поліцією під час розслідування, а також створило незалежну комісію, яка має вивчити організаційну культуру ВВС в минулі десятиліття та з’ясувати, чи сприяла культура та практика телекомпанії тим злочинам, які вчиняв Джиммі Севіл.

Прихований сюжет Newsnight

Варто сказати, звинувачення на адресу Севіла, що пролунали в ITV, були не першими. У 2007 році після декількох заяв від жертв телеведучого вже проводилося розслідування. Однак його закрили через брак доказів. Ходили також чутки, що поліція не хотіла педалювати цю справу через похилий вік чоловіка.

Після широкого розголосу справи у жовтні 2012-го стало відомо й інше. У грудні 2011 року (через два місяці після смерті Севіла) в ефірі програми ВВС Newsnight мало вийти в ефір журналістське розслідування, в якому якраз і лунали обвинувачення від свідків чи жертв сексуальних злочинів Севіла. Проте сюжет не показали – таке рішення прийняв редактор телепрограми Пітер Ріппон (Peter Rippon).

Пітер Ріппон / Фото RadioTimes

Логічно, що тепер виникли підозри щодо такого рішення: можливо, мав місце тиск від вищого керівництва через небажання псувати імідж корпорації? Сам же Ріппон написав у блозі, що ніякого тиску не було – він самостійно прийняв це рішення: частина журналістів погоджувалися з ним, частина не погоджувалась, однак ніхто з менеджерів не впливав на нього. Ріппон наводить причини, чому відмовився пропускати в ефір програму: він зв’язався з поліцією і з’ясував, що справу справді було закрито через брак суттєвих доказів, а не через похилий вік підозрюваного. «Ми не виявили ніякої помилки відомства, і я вирішив, що це послабить історію з точки зору програми Newsnight», – пише Ріппон у блозі.

Однак пояснення Ріппона не задовольнило керівництво BBC. Тому було ухвалено розпочати ще одне розслідування (ним керує колишній директор Sky News Нік Поллард), що має з’ясувати, чи були ще якісь причини для зняття сюжету з ефіру. На час розслідування Ріппона відсторонено від виконання обов’язків.

Як можна стати об’єктом суспільної ненависті

Проте, як виявилося, це був лише початок нещасть Newsnight. Несподівано вибухнув новий скандал – і знову в центрі уваги тема педофілії.

2 листопада в ефірі програми вийшов репортаж, який викривав досі нерозслідувану інформацію про сексуальну експлуатацію дітей дитячого будинку в Уельсі у 1980-х роках. Один із постраждалих у результаті дій педофілів, Стів Мессем (Steve Messam), розповів, що до цих злочинів був причетний відомий член британської Консервативної партії. У програмі не називалося ім’я політика, проте згодом в інтернеті поширилась інформація, що йшлося про лорда Алістера Макелпайна (Lord McAlpine). Лорд Макелпайн – відомий політик часів Маргарет Тетчер, був скарбником та заступником голови Консервативної партії.

Нині Макелпайн уже не займається політикою і був шокований, коли дізнався, що його ім’я пов’язують із сексуальними злочинами. Він заявив, що звинувачення є наклепом: «BBC мали б подзвонити мені, і я б сказав їм, що це повна нісенітниця». Лорд сказав, що це жахливо – опинитися раптом об’єктом «суспільної ненависті».

Алістер Макелпайн / Фото The Telegraph

BBC оприлюднила «беззастережне вибачення» за сюжет, який призвів до такої ситуації. Через тиждень ключовий свідок Стів Мессем відмовився від висунутих звинувачень і заявив, що помилявся і що лорд Макелпайн не причетний до цієї справи. Компанія відшкодовує Макелпайну завдану моральну шкоду шляхом сплати 185 тисяч фунтів стерлінгів. Лорд заявив, що незважаючи на вибачення і спростування інформації, тепер репутацію важко буде відновити: «Це спадщина, яку, на жаль, BBC залишила мені…».

Також Макелпайн збирається позиватися до конкретних осіб, які поширювали наклепницькі повідомлення у соціальних мережах – адже велику роль у цьому зіграв Twitter. Серед них є й відомі особи, зокрема дружина спікера палати общин Салі Беркоу (Sally Bercow). Як повідомляє Independent, фінансові відшкодування лорд збирається нарахувати у благодійний фонд допомоги дітям.

Після цього інциденту роботу Newsnight було призупинено на час з’ясування обставин створення скандального сюжету. Розпочалося ще одне внутрішнє розслідування у компанії, паралельно своє розслідування проводить регулятор медіа Великобританії Ofcom.

450 тис. фунтів за 54 дні

10 листопада через цю ситуацію пішов у відставку генеральний директор ВВС Джордж Ентвістл (який, до речі, у 90-х роках тривалий час успішно працював редактором Newsnight). «Генеральний директор фактично є шеф-редактором та в кінцевому рахунку відповідальним за контент, тому через неприйнятні журналістські стандарти в сюжеті Newsnight, що демонструвався 2 листопада, я вирішив, що зараз буде правильно піти з посади генерального директора», – сказано в заяві Ентвістла.

Джордж Ентвістл / Фото DailyRecord

Через два дні після відставки генерального директора корпорація оголосила, що директора відділу новин Гелен Боуден (Helen Boaden) і її заступника Стефана Мітчелла (Stephen Mitchell) відсторонили від виконання обов’язків до оприлюднення висновків іншого розслідування – про те, чому в ефір не випустили документального фільму про звинувачення на адресу колишнього ведучого Джиммі Севіла.

Відставка гендиректора викликала невдоволення іншого характеру – через суму компенсації, яку виплатили Ентвістлу – 450 тис. фунтів стерлінгів, що є розміром його річної зарплати. «Багато людей були б дуже здивовані тим, що хтось, хто пропрацював на своїй посаді так недовго, і кому довелося залишити свою посаду за таких обставин, має піти з 450 тисячами фунтів із коштів, що надходять від платників за телевізійну ліцензію. І, звісно, мені хотілося б знати, чому Рада ВВС вважає таку виплату прийнятною», – заявив Джон Віттінґдейл (John Whittingdale), голова комітету з культури, ЗМІ та спорту британського парламенту.

На це Опікунська Рада ВВС відповіла, що «ВВС і Джордж Ентвісл досягли взаємної згоди про дострокове розірвання контракту та погодилися на сплату 12-місячної зарплатні через недостатньо завчасне попередження». Також повідомили, що пан Ентвістл буде і далі допомагати ВВС, даючи свідчення у справі Севіла.

Визначити винних неможливо

Події довкола ВВС широко висвітлювались у британській пресі – заяви керівництва компанії супроводжувалися все новими хвилями статей, коментарів, записів у блогах від журналістів різних видань. Частина з них мала критичний характер, частина (особливо від тих, хто працював колись у компанії) висловлювала підтримку мовнику: мовляв, помилка кількох людей аж ніяк не може свідчити про занепад стандартів у всій компанії.

Проте найбільше критикувалася надто складна й бюрократична структура ієрархії менеджерів. Підтвердженням цьому стали намагання з’ясувати, хто ж відповідальний за випуск програми і, відповідно, за помилки в ній. Guardian навіть спробував візуалізувати структуру керівництва, зобразивши стрілочками, хто кому підпорядковується.

Тут видно різні посади, які мають схожі назви: директор новин, помічник директора новин, голова збирання новин, голова ньюзруму, контролер новинної продукції, контролер новинної стратегії та ін. «Правда в тому, що жодна організація, яка має не два, а шість, вісім чи десять рівнів управління, не може стежити за рішеннями, що ухвалюються, – пише у Guardian Сімон Дженкінс (Simon Jenkins) (який також працював у ВВС). – Ентвістл змушений був піти у відставку не через те, що зробив якусь помилку, а тому що ієрархія була надто перевантажена, і він уже не міг відстежити всієї діяльності, аби визначити винних».

Цікаву статтю про кризу на ВВС написав журналіст компанії Джон Сімпсон (John Simpson) у Telegraph. Він також порушує питання про менеджерів: «Надмірна кількість менеджерів була серйозною хворобою на BBC з початку 80-х. Зростання кількості менеджерів середньої ланки було те, з чим намагався боротися Лорд Паттен. Але рішення, кого скорочувати, часто ухвалювалися цими самими менеджерами. Незважаючи на кращі сподівання, скорочення, які почалися з 2010 року (після зменшення фінансування ВВС. – MS) завдали удару якраз творцям програм – журналістам, дикторам». Щоб тепер вийти з кризи, для ВВС важливо «не втратити нерву», вважає Джон Сімпсон. Оскільки з’являться редактори та менеджери, які боятимуться розповідати контроверсійні історії. «Важливо не звертати увагу на таких людей. Бути обережними – це не те саме, що бути курчатами (chicken). Panorama була надзвичайно сміливою і потужною в цей період, і це має бути взірцем для всіх на News and Current Affairs».

Публічне самокатування

Прикметною рисою в час кризового стану компанії було те, що всі служби ВВС дуже детально висвітлювали «самі себе», журналісти радіо й телеканалу вивчали вчинки та заяви своїх же керівників. Компанія, мабуть, стала лідером за кількістю матеріалів на тему скандалу: зокрема, на сайті опублікована й детальна хроніка подій, і коментарі відомих журналістів щодо майбутнього корпорації. У багатьох ЗМІ в різних країнах світу таке самокопання було би просто неможливим.

Таким самооцінюванням, очевидно, компанія демонструвала, що вона у всіх ситуаціях підтримує стандарти новинної журналістики і також прагне до прозорості як громадський мовник. А втім така прозорість може мати різні причини. Про це казав в інтерв’ю «Радіо Свобода» Чарлі Бекетт (Charlie Beckett), колишній працівник ВВС та голова POLIS (відділ медіакритики у Лондонській школі Економіки). За його словами, ВВС переборщують із самокопанням, і порівняно з іншими новинами увага до скандалу виглядає диспропорційною: «Є небезпека, що б’ючи себе в груди і займаючись публічною прочуханкою, ВВС потім скаже: що ж, ми пройшли через період очищення, а зараз залиште нас у спокої і ми повернемось до нашого бізнесу». Бекет погоджується, що прозорість потрібна у функціях менеджерів: «Багато людей в BBC зараз просто хочуть продовжувати працювати на своїх місцях, і я думаю, це цілком справедливо. Однак я точно скажу, що керівництво не повинно говорити, мовляв, повернемо контроль і будемо все робити як раніше…. Джордж Ентвістл шанований чоловік, який напевне розумів, що він має реформувати BBC, і я сподіваюсь, що ми не забудемо про цю потребу у реформі лише через те, що Енвістл заплатив таку ціну».

Голова опікунської ради лорд Крістофер Паттен також зазначав, що ВВС потребує «радикальної структурної реформи», якщо хоче й далі бути потужним гравцем на медіаринку. 22 листопада було призначено нового гендиректора Тоні Холла (Tony Hall). Тоні Холл – голова ради директорів Королівської опери у Ковент-Гардені, а до цього був головою комітету культури секції Лондонської Олімпіади. Протягом 28 років Тоні Холл працював на ВВС й очолював відділ новин і поточних подій з 1996 по 2011 рік. Він брав участь у створенні низки нових програм і відділів ВВС, в тому числі головного новинного сайту BBC News.

Тоні Холл / Фото TheTelegraph  

«BBC потрібно зайнятися тривалим та детальним аналізом своєї робити і запровадити нові правила і процедури, які допоможуть відповідати рівню, якого вимагає громадськість, – заявив Крістофер Паттен. – Тоні Холл – та людина, яка зможе очолити цю роботу». Тоні Холл офіційно розпочне виконання обов’язків у березні. Його заробітна плата складатиме 450 тис. фунтів в рік.

При підготовці статті використано матеріали з сайтів BBC News, BBC Russian, The Telegraph, The Independent, The Guardian, Daily Mail.