Переможцем World Press Photo-2013 став шведський фотограф Поль Хансен (Paul Hansen), котрий представив на розсуд журі знімок загиблих в результаті ракетного удару Ізраїлю палестинських дітей.

Французька Atlantico опублікувала інтерв’ю, у якому лауреат World Press Photo за репортаж про страту зрадника в Афганістані під час війни із СРСР у 1981 році Ален Менгам (Alain Mingam) ділиться своїми думками щодо дискусії про фотожурналістику і обробку знімків у графічних редакторах. Переклад інтерв’ю з французької публікує портал InoСМИ.Ru. Пропонуємо декілька цитат з цього інтерв’ю.

Про дискусію навколо обробки знімків. Ці суперечки абсолютно необхідні, оскільки в іншому випадку робота фотографа буде спотворювати саму суть документальної фотографії, тобто – відображення істини.

Різні маніпуляції з освітленням в кінцевому підсумку надають фотографії вид пропагандистського плакату.

Це сумно. Особливо коли це відбувається з World Press Photo, другою за престижністю премією після Пулітцерівської. Нинішня полеміка дуже важлива, оскільки стає пересторогою для молодих фотографів. Не можна залишати без уваги процес автоматизації: в результаті ми втрачаємо сприйняття світла – яке надає знімку авторського стилю і робить його більш достовірним. Мені здається, що подібна тенденція може негативно позначитися на правдивості і правдоподібності фотографії.

Про межу між покращенням і спотворенням. Хоча знімок і відображає якісь природні речі, – він сам по собі спочатку є певною формою неправди, якій ми надаємо певні неіснуючі естетичні якості.

Межа проходить там, де інформацією маніпулюють так, щоб загострити увагу на окремих моментах зображення. Таким чином, ми переходимо від опису до пропаганди, що є цілковитою неповагою до аудиторії.

Про естетику – і фотожурналістику. Недосконала, але із точним відображенням події фотографія, буде набагато кращою за ідеальний знімок, котрий, скоріш за все, нагадуватиме картину художника: такому полотну місце у музеї.