Як писати про можновладців, які брешуть - рекомендації Інституту Ройтерс
Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter —
ми виправимo
Як писати про можновладців, які брешуть - рекомендації Інституту Ройтерс
Ініціаторами виступили директор з досліджень Расмус Клайс Нілсон (Rasmus Kleis Nielsen), колишній головний редактор Guardian та голова комітету RISJ Алан Росбріджер (Alan Rusbridger) та співробітниця RISJ Хайді Таксдал Скйесет (Heidi Taksdal Skjeseth).
Документ під назвою «"Альтернативні факти": як висвітлювати могутніх людей, які брешуть»доступний для перегляду та редагування усім бажаючим. Зараз у ньому вже десять підрозділів: загальний огляд проблеми, приклади в США, як журналістам працювати з «могутніми брехунами», приклади того, як журналісти з інших країн дають раду цій проблемі, що це означає в перспективі для громадськості та для політиків та список матеріалів для додаткового вивчення проблеми.
Подія, яка привернула увагу експертів Інституту Ройтерс - заява помічниці президента США Келіенн Конвей. Вона заступилася за прес-секретаря Шона Спайсера, коли журналісти викрили його брехню, сказавши, що Спайсер використовував «альтернативні факти».
«Світ не чорно-білий, не акуратно розділений між правдою і неправдою, є такі речі, як брехня. Журналісти повинні бути в змозі впоратися з цим, особливо коли люди, наділені владою, брешуть у відвертий спосіб», - йдеться у документі. Головні проблеми, які експерти порушують: як журналістам працювати та висвітлювати важливі питання, коли їх головні спікери брешуть?
На ідею свторити відкритий документ їх наштовхнув Елі Парізер (Eli Pariser), автор книги «Бульбашка фільтрів» (The Filter Bubble) та президент активістського ресурсу MoveOn.org. Минулого року він створив документ в сервісі Google Doc під назвою «Design Solutions for Fake News» (Створюємо рішення для проблеми фейкових новин). Зараз у ньому понад 170 сторінок, в документі є клікабельний зміст та навігація за темами.
Під брехнею в документі від Ройтерс маються на увазі заяви, які є свідомо помилковими, пов'язані з обманом щодо фактів або засновані на очевидно викривленій інформації. Автори навели кілька прикладів стосовно США: Дональд Трамп неодноразово заперечував, що він дозволяв собі образливі висловлювання на адресу венесуельської моделі та «Міс Всесвіт-1996» Алісії Мачадо, що він передражнював репортера з інвалідністю, що він поставив під сумнів справжність свідоцтва про народження Барака Обами. «Ця проблема є частиною здорового, войовничого демократичного суспільства. Питання у тому, чи люди при владі, які послідовно й системно брешуть, чимось особливо відрізняються від решти суспільства», - йдеться у документі. Адміністрація Дональда Трампа не є першопрохідцем. Але їхній послужний список у сфері обману - це те, чого США до цього часу не бачили.
Те, як американські журналісти дають раду брехні матиме наслідки для журналістів, політиків і громадськості в усьому світі. В свою чергу, і журналісти, й інші зацікавлені сторони в США зможуть винести уроки зі світового досвіду.
Ось кілька порад, які наводять експерти Інституту Ройтерс:
● Не концентруйтеся занадто на дописах у Twitter та гучних заявах, вони можуть бути лише способом відволікти увагу.
● Фокусуйтеся на тому, що люди роблять, а не на тому, що вони говорять. Стежте за грошима і фактичними прийнятими рішеннями.
● Якщо люди довіряють політикам більше, ніж репортерам, ви повинні запитати себе, чому так сталося і як ви могли б подолати цю недовіру.
● Журналістика, яка йде на компроміси заради доступу до влади та її представників - небезпечна, і може бути використана проти ЗМІ. Коли щоденні брифінги перетворюються на хаос, на них краще відправляти стажерів, а більш досвідчених працівників перенаправляти на роботу «в полі».
● Виданням треба об'єднати зусилля та співпрацювати, ставлячи одні й ті ж важливі питання знову, якщо вони були проігноровані під час прес-конференції.
● Журналістам не варто працювати на догоду натовпу в погоні за переглядами та кліками, наслідуючи жовтий таблоїдний стиль, який любить використовувати Дональд Трамп.
Американська медійна група FAIR (Fairness & Accuracy in Reporting) пропонує такі поради:
● Не погоджуватися на зустрічі за закритими дверима.
● Припиніть нормалізувати ненависть.«Будучи обраним президентом, Дональд Трамп призначив білого націоналістаСтівена Беннона головним стратегом та старшим радником, відомого расиста Джеффа Сессіонса - генеральним прокурором. Замість того, аби інформувати громадськість про небезпеку цих призначень, багато засобів масової інформації висвітлювали їх як легітимні та нормальні», -пояснює FAIR.
● Висвітлюйте реальні проблеми.
● Диверсифікуйте відділ новин. Наприклад, афро-американці займають лише 5 відсотків робочих місць на американському телебаченні - цей показник мало змінився за останні 50 років. Коли якась спільнота недостатньо присутня в штаті засобів масової інформації, це часто означає, що їхні проблеми не репрезентуються в новинах.Сьогодні проблеми, які постають перед більшістю людей кольору та робітничого класу, дуже далекі та незрозумілі для більшої частки працівників ЗМІ.
● Висвітлюйте питання місцевого значення.
● Висвітлюйте політичні розбіжності
Журналісти Олександр Фанта (Alexander Fanta, Італія) та Олексій Ковальов (Росія) вважають, що найбільшої шкоди завдають відволікаючі маневри, які роблять можновладці, аби переключити увагу ЗМІ та громадськості від дійсно важливих подій. Експерти Інституту Ройтерс також зазначають, що лише сил журналістів у цій боротьбі може виявитися недостатньо і тому важливо залучати громадськість.