Звернення, опубліковане на сайті EFJ, описує 10 важливих речей, про які повинні знати закордонні репортери під час Олімпіади у Росії.  

«Насильство щодо журналістів». Убивство у жовтні 2007 року провідного військового репортера «Новой газеты» Анни Політковської стало символом культу безкарності за насильство проти журналістів в РФ. Її загибель викликала обурення міжнародної спільноти. Російська влада пообіцяла знайти та покарати убивць. Однак після того, як у лютому 2009 року виправдали трьох підозрюваних, до сьогодні нікого не засудили за злочин.

Нездатність Росії вершити правосуддя у справах загиблих журналістів не обмежується вбивством Анни Політковської, наголошує EFJ. 2013 року у зв'язку з професійною загинули троє журналістів – Ахмеднабі Aмеднабієв, Михайло Бекетов та Микола Потапов. У той час, як рівень безкарності за злочини загалом зменшився від найвищого показника, зафіксованого 1997 р., система правосуддя як і раніше неспроможна захистити репортерів від нападів за свою професійну діяльність. Росія залишається однією з найнебезпечніших країн у світі
 для журналістів.

За підрахунками Спілки журналістів Росії, з 1991 року у зв’язку з професійною діяльністю загинули 124 репортери та медійники, зникли безвісти та  були вбиті 349 осіб.     

«Блокування критичного контенту online». Ухвалені у грудні 2013 р. Держдумою РФ поправки до Закону про інформацію, інформаційні технології і про захист інформації дають змогу генеральному  прокурору та його заступникам блокувати сайти, що містять «заклики до екстремістської діяльності» та «участі у громадських акціях з  порушенням закону». Це може обмежити доступ до Інтернету, свободу ЗМІ та свободу слова.

Наступний пункт декалогу «Гомофобний акт» містить критику  ухваленого торік у червні Держдумою суперечливого закону про пропаганду гомосексуалізму.

«Обмеження свободи ЗМІ та свободи слова». Цей закон має стосунок до преси, телебачення, радіо та Інтернету, а також до іноземних кореспондентів. Більш того, він суперечить Олімпійській хартії, яка проголошує, що будь-яка форма дискримінації за ознаками раси, релігії, політичних переконань, статі та іншими несумісна з належністю до Олімпійського руху.

«Політичний контроль над медіа-організаціями». Проголошене у грудні минулого року президентом РФ Владіміром Путіним створення замість «РИА-Новости» нового інформагентства «Россия сегодня»,  очолюваного войовничим журналістом і апологетом Кремля Дмитрієм  Кисельовим викликало широкий протест міжнародної журналістської  спільноти. Вона висловила занепокоєння стосовно майбутньої  редакційної незалежності новоствореного інформаційного агентства.

«Переслідування іноземних журналістів». Затикання кляпом  стосується не тільки вітчизняних журналістів. Воно може поширюватися також на іноземних кореспондентів. У листопаді 2013 року місцева влада Сочі шість разів затримувала кореспондентів  норвезького каналу TV2 і тричі їх арештовувала. Обох журналістів  цькували, їм погрожували тільки за підозру у підготовці критичних репортажів про підготовку до зимових Олімпійських ігор.

«Законодавчі обмеження діяльності іноземних неурядових організацій». Закордонні неурядові організації зазнають в Росії переслідувань і перебувають під загрозою зникнення. У законі, ухваленому 2012 р., їх кваліфікують як «іноземних агентів». Неурядові організації в РФ, які отримують фінансування з-за кордону і чия діяльність будь-яким чином  розглядається як «політична», зобов’язані реєструватися в якості «іноземних агентів». У Росії цей термін  пов'язують  зі шпигунством.

«Стеження за журналістською діяльністю». Журналісти мають бути   поінформованими стосовно електронного спостереження службою безпеки, яка контролює їхні повідомлення (телефонні та електронні). Згідно з постановою уряду РФ, підписаного 8 листопада 2013 р. прем'єр-міністром Дмитрієм Медведєвим, дозволяється збирати телефонні та електронні дані організаторів зимових Олімпійських ігор, спортсменів та інших осіб. Особлива увага зосереджується на журналістах.

«Відмова у візах та в'їзді». В останні декілька місяців, ряд міжнародних журналістів повідомляли, що їм відмовляли в отриманні віз, пов’язаних із професійною діяльністю. У грудні 2013 року з цим зіштовхнувся американський журналіст Девід Саттер (David Satter). Торік у вересні у в’їзній візі відмовили голландському фоторепортерові Робу Горнстрі (Rob Hornstra), який упродовж 5 років висвітлював події у Північнокавказькому регіоні. Він розцінив це як ймовірну спробу у переддень зимових Олімпійських ігор у Сочі  призупинити його критичну журналістську роботу.

«Використання соціальних медіа». Згідно з офіційним курсом стосовно соціальних медіа Міжнародного олімпійського комітету, «акредитовані ЗМІ можуть вільно користуватися соціальними медіа-платформами або сайтами для bona fide (сумлінної) журналістської роботи». Однак настановчі принципи не дозволяють учасникам та іншим акредитованих особам розміщувати online аудіо та відео.