Олімпійські ігри тестують ЗМІ на наявність чи відсутність проявів сексизму. Журналісти й коментатори змагань можуть проявляти його по-різному. Найпоширенішим (і, мабуть, на думку багатьох, невинним) є часте акцентування на зовнішності спортсменок: зачісках, вбранні, статурі, а то й окремих частинах тіла. Інший приклад – нагадування, що за успіхом кожної жінки стоїть насправді якийсь чоловік: тренер, її чоловік, іще хтось. 

Окрім того, коментуючи виступ спортсменок, журналісти значно частіше ніж у разі із чоловіками, ведуть мову про сімейний статус жінки, наявність дітей – і те, як, попри/завдяки цим обставинам, вона досягла успіху. Ще одна крайність – погляд на чоловічі досягнення в спорті як на еталон і переконання, що апріорі чоловічі досягнення є визначнішими. Як приклад, вислів, що американська плавчиня Кеті Ледекі  (Katie Ledecky) є «жіночою версією Майкла Фелпса» (це «шедевр» Daily Mail, який був у заголовку, однак після критики заголовок змінили, лишивши його в тексті). 

З початком Олімпіади в іноземних ЗМІ розгорнулась бурхлива критика щодо обурливих матеріалів або висловлювань коментаторів змагань. Один із найбільш резонансних випадків, коли багаторазова чемпіонка світу гімнастка Сімона Байлз (Simone Biles) (а відтепер і дворазова олімпійська чемпіонка) виконала стрибок, коментатор каналу NBC відреагував так: «Я думаю, вона може стрибнути навіть вище за чоловіків». З якоїсь причини коментатор вирішив, що глядачі не осягнуть талант спортсменки без порівняння із вправністю чоловіків.

Схожа ситуація відбулася з уже згаданою плавчинею Кеті Ледекі, яка перевершила власний рекорд на дистанції в 400 метрів вільним стилем і здобула золоту медаль. Інший коментатор NBC сказав: «Деякі люди кажуть, що вона плаває, як чоловік. Вона не плаває, як чоловік, вона плаває, як Кеті Ледекі!» Як зазначає оглядачка Huffington Post, це добре, що він зробив таке доповнення, але це загалом не ті акценти, на які варто звертати увагу:  «Люди повинні мати змогу дізнатись про її видатні спортивні здібності без порівняння із чоловіками. Цікаво, чи чоловіки розуміють, наскільки безглуздо пролунала б фраза - якби суддя реаліті-шоу Project Runway сказав: «Люди кажуть, що він шиє, як жінка, але він шиє, як Джей Маккерол (дизайнер одягу. - MS)». Журнал People, до речі, назвав Сімону «Майклом Джорданом гімнастики».

У топі неетичних випадків – газета The Chicago Tribune, яка, повідомляючи про бронзу в стендовій стрільбі Корі Когдел (Corey Cogdell), зробила заголовок: «Дружина нападника «Чиказьких ведмедів» отримала бронзу на Олімпіаді в Ріо» – навіть не згадуючи її ім’я.

Коментатори NBC, які, схоже, вирішили стати лідерами у кількості сексистських висловлювань,  сказали про команду гімнасток США: «Вони стоять так, наче в центрі молу» (під час паузи у змаганнях, коли учасниці щось обговорювали – після виступу, який приніс їм «золото» ).  

Аби не залишалось питань у стратегії висвітленні NBC, керівник маркетинг-відділу каналу Джон Міллер заявив,  що жінки не дуже цікавляться спортом, зате цікавляться реаліті-ТВ:  «Люди, які дивляться Олімпіаду, здебільшого не є спортивними фанатами. Ігри дивляться більше жінки, ніж чоловіки, а жінки менше зацікавлені в результаті, а більше - у подорожі. Тож для них це як реаліті-шоу та міні-серіал в одному».  

Треба сказати, що описані випадки не так вражають, як геніальний тест від Tribuna.com «Угадай вид спорта по попе девушки». Тут без коментарів: можливо, видання хотіло запропонувати свою альтернативу мультимедійному проекту NYT «Вгадай вид спорту по статурі спортсмена»?

Що робити, аби уникнути сексизму? Один із варіантів – проведення інформаційних кампаній і привертання уваги до цього явища. Адже одна з проблем – що не лише журналісти, а й сама аудиторія часто не помічає, що сексизм загалом є, сприймаючи його як належне.

Компанія Dove ще напередодні змагань у Ріо запустила кампанію #MyBeautyMySay, яка має на меті заохотити медіа та громадськість звертати увагу на спортивні здібності жінок, а не на зовнішній вигляд. У рамках кампанії на білборді в Нью-Йорку транслюються сексистські висловлювання на адресу спортсменок, які Dove почав збирати в червні. Спочатку на відео видно спортсменок, але потім, після появи висловлювання, вони наче розчиняються в повітрі. А за хештегом організатори акціїї пропонують ділитися прикладами сексизму в ЗМІ.

Американська письменниця Лінді Вест для The Guardian написала основні поради, як висвітлювати спортивні змагання так, аби уникнути сексизму:

• Пишіть про спортивні досягнення! Зразок новинного повідомлення: (Спортсменка) виступила у( такому-то виді спорту) сьогодні. Описуєте вид  спорту. Кінець. Репортаж на спортивну тематику завершено.
• Пишіть про спортсменок так, як ви пишете про спортсменів – не підкреслюючи їхню стать, можливо лише окрім випадків, коли йдеться про категорія виду спорту, у якому вони змагаються. Чи ви можете уявити, що ми згадуємо стать щоразу, як пишемо про чоловіків? Мовляв, якийсь спортсмен довів, що чоловіки вміють грати в м’яч, маючи при цьому вигляд «крутий-по-літньому-сексуальний».
• Не витрачайте більше часу на обговорення макіяжу, зачісок, маленьких шортиків, сімейного стану, ніж ви витрачаєте на аналіз видатних здібностей, самодисципліни та сили волі спортсменок.
• Не кажіть про жінок у контексті чоловіків, яких вони знають, із ким працюють, із ким мають сексуальні стосунки. Жінки – то цілісні й автономні особистості, які роблять певні речі. Не домашні тварини, не пристрої й секс-додатки.
• Пишіть про стать тоді, коли це доречно, наприклад, коли ви обговорюєте гендерну дискримінацію – різницю в зарплаті між чоловіками й жінками в баскетболі та футболі або дурниці, які наявні в медіа під час висвітлення спортсменок.
• Не включайте у висвітлення ваші відчуття, пов’язані із сексом. Так, жінки теж діляться у соцмережах своїми думками щодо торсу плавців, однак нині немає браку збалансованих матеріалів чоловічого спорту. Немає прецеденту, що обговорення чоловічого тіла переважає над описом їхніх спортивних досягнень.