Хвиля негативних публікацій щодо вакцинації у ЗМІ почалася в 2008 році. Тоді в день щеплення від кору та краснухи в Краматорську помер 16-річний школяр. 1 вересня 2015 року ВООЗ оголосила про спалах поліомієліту. Експерти організації зазначають, що кількість вакцинованих проти цієї недуги дітей у першому півріччі попереднього року склала 14 % при нормі в 95 % і не відкидають, що однією з причин стала інформаційна кампанія у ЗМІ.

В інформаційну війну проти додаткової кампанії щеплення особливо активно включилися соціальні мережі, Ліга громадянських прав, одеський журналіст Сергій Дібров, який позивався щодо законності третього туру вакцинації, громадська організація «Медконтроль», газета «Аптека.юа», сайт Антикор, івано-франківський «Ракурс» та одеський ресурс «Думская».

Додаткова кампанія імунізації розпочалася в жовтні. Нині триває її третій тур. Але скандал і досі не вщухає: умовно його можна поділити на три етапи.

Подумаєш, поліо

Попри те, що спалах поліомієліту в Україні був підтверджений ВООЗ та Центром із контролю та профілактики захворюваності США, деякі українські ЗМІ в цьому сумнівалися. Тривалий час дискусія щодо того, чи варто випадки захворювання вважати спалахом, точилася й серед самих лікарів. Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль назвав це «роздмухуванням паніки» і відмовився вживати протиепідемічних заходів. Відтак ЗМІ сприйняли оголошення про додаткову кампанію імунізації з підозрою, а тому довго розбиралися, чи варто вакцинувати дітей.

Через три дні після офіційної заяви міністерства про спалах хвороби у ZN.ua вийшла стаття «МОЗ і поліомієліт — хвороба брудних рук». «Україну внесли до так званого червоного списку, наголосивши, що вона, єдина з європейського регіону, стоїть у одному ряду з Єменом, Еритреєю, Південним Суданом, Йорданією, Угандою, ПАР, Сирією, Ліваном, Іраком, Джібуті, Малі. Яким принципом при цьому керувалися — можна тільки здогадуватися…Мета нинішньої кампанії — повернути довіру українців до щеплень. Очевидно, заради цього у виборі засобів себе не обмежують», — пишуть автори Ольга Скрипник та Олексій Сова. У статті — жодного коментаря експерта. Це журналісти пояснюють тим, що ніхто з опитаних ними не підтвердив факту спалаху, а тому «називати їхні імена й посади не станемо, аби не накликати на них гнів начальства». Натомість у статті є неінформативні журналістські милиці: подейкують, швидше за все, самому Богові відомо, з достовірних джерел, кажуть.

Того ж дня «Абзац» на Новому каналі підготував ґрунтовний матеріал про те, чому маленьким українцям загрожує епідемія поліо. До обговорення журналісти залучили лікарів Комаровського та Богомолець, представника ВООЗ, а також здійснили рейд у пошуках вакцини київськими, ужгородськими, львівськими та харківськими поліклініками. Підібрали поради, як не захворіти, поки вакцини немає, і врешті порадили щепитися, «як тільки вона з’явиться».

Заступник головреда Lb.ua Вікторія Герасимчук оперативно зібрала інформацію про те «куда бежать и что делать» — поставила найпоширеніші запитання українців головному дитячому імунологу Києва Федору Лапію. Подібних матеріалів-роз’яснень про поліо в українських ЗМІ було небагато. Такий самий варіант подачі інформації й того ж експерта обрала для себе «Українська правда. Життя», щоправда, сталося це вже під час другого туру вакцинації, а тому інтерв’ю вийшло більш деталізованим. Останнє інтерв’ю — розвіювання страхів з’явилося в української редакції BBC. Там експертом стала представниця ЮНІСЕФ Катерина Булавінова.

Журналістка програми «Ранок з “Інтером”» Дарія Вікнянська розповіла і про суперечку між МОЗом і закарпатськими інфекціоністами, й про низький рівень вакцинації та його причини — кілька випадків смертей у короткий період після вакцинації та відсутності ін’єкційних вакцин від поліо. Дещо схоже розслідування провела Галина Сергеєва для «ТСН. Тижня». Щоправда, циркуляції поліо вона надала міжнародного значення. «Спалах може призвести до світової ізоляції України», «тоді млявий параліч чекатиме нашу економіку та наш візовий режим», — запевняє вона. Відсутність вакцин у сюжеті показали через історію дідуся, що свариться з медиками, які пропонують купити ін’єкційну вакцину для першої вакцинації його онуки, оскільки безкоштовні вакцини «припинили надходити».

Чи бачили ви, як виглядає хвора на поліомієліт людина? А як живе той, хто цю хворобу переніс? Ось і журналісти здебільшого не бачили, як виглядає хвороба, й, відповідно, своїй аудиторії цього не показали. В рамках спецпроекту «Стопполіо» «Радіо Свобода» в окремій рубриці розповіло про історію життя президента Параолімпійського комітету Валерія Сушкевича, який перехворів на поліомієліт, а також графічно зобразили факти про хворобу та щеплення від неї.

Газета «Сегодня» також обрала графічний спосіб подачі інформації: зробила інфографіку, взявши за основу статті лікаря Комаровського.

Дехто з журналістів лякав українців спалахом захворювання, натомість інші пов’язували випадки захворювання на поліомієліт із вакциною, переданою Україні міжнародними організаціями. Подібних матеріалів у медіа було немало: всі вони ставили під сумнів умови збереження вакцини і, як наслідок, її безпеку.

Розморожена вакцина

«Апофеоз сокрушительного фиаско: как Минздрав Украины испортил подаренную Канадой вакцину от полиомиелита», — з такої публікації на сайті «Медконтроль» розпочався наступний скандал. Першу партію вакцини від поліо розморозили під час транспортування, а в Україні заморозили знову. Відповідно до інструкції ВООЗ, вакцину під час подорожі в країну можна заморожувати й розморожувати, а в інструкції МОЗ написано, що повторно її заморожувати не можна. Журналісти разом із експертами й тут шукали правду. Матеріали про розморожену, отже, за словами деяких журналістів, небезпечну вакцину, з’являються і донині.

Часто експертами для журналістів стають ті, з кого почалася кампанія антивакцинації. Так, автор першої емоційної статті про розморожену вакцину, Ігор Щедрін, став експертом у сюжеті програми «Гроші». Журналісти телеканалу всіляко намагаються довести неправомірність дій «тендерної мафії МОЗ, яка заради прибутку знищує наших дітей пробними вакцинами», для якої «будь-які трагічні випадки після щеплення є лише статистичною похибкою». У середині сюжету тема від поліомієліту переходить до тендерних схем закупівлі препаратів для онкохворих, а потім знову повертається до вакцини, яку почали розвозити по областях, попри те, що «вона цілком могла змінити свій склад після повторної заморозки». Після такого розслідування не залишається нічого, крім відчуття безнадії і страху.

Аби не натрапити на заангажованих або нефахових коментаторів, медична експертка ЮНІСЕФ Катерина Булавінова радить спершу подумати над кутом подачі теми: «Можливо, вам взагалі потрібен не медик, а хтось із міністерства фінансів або відповідальний у питаннях євроінтеграції. А редакторам я би радила ретельніше підібрати базу опініон-лідерів».

Журналістка Антоніна Торбіч у сюжеті «Чиновницька епідемія» програми «Слідство.інфо» радить батькам подумати двічі перед щепленням, а МОЗу «врахувати світові тенденції боротьби з вірусами і припинити нагнітати паніку, страхаючи непідтвердженими епідеміями». У своєму матеріалі журналістка спочатку аналізує якість вакцини, доставленої в Україну, наголошує на тому, що від вакцини у краплях ВООЗ планує відмовитися до 2017 року, натомість українців імунізуватимуть саме нею. В кінці матеріалу факт епідемії взагалі ставиться під сумнів: «Ймовірна версія проведення позапланової вакцинації — прагнення швидше освоїти виділені кошти».

На відміну від згаданого вище першого сюжету «Абзацу», наступний цілком відповідає назві програми. Попри заголовок «Поліомієліт в каплях або уколах?», авторка шукає винних у тому, що «після вакцини дітей паралізує». Починається матеріал кадрами з поховання маленького хлопчика, який, за висновками лікарів, помер від ГРВІ. «Я не медик, але нічого, що симптоми хвороби трохи не збігаються?» — запитує журналістка. Подальші синхрони з головним лікарем перебиті кадрами поховання. Те, що до побічних дій спричиняє розморожена неякісна вакцина, журналістка підтверджує скріншотами з емоційними публікаціями в соціальних мережах, серед яких є й російські сайти.

На думку замміністра охорони здоров’я Ігоря Перегінця, під час кампанії додаткової вакцинації журналістські помилки якщо й не були цілеспрямованими, то пов’язані з некомпетентністю: журналістам часто доводиться знати про все й одразу. «У мене, звісно, є велике бажання покласти край безвідповідальним маніпуляціям, які мають довготермінові наслідки. Але якщо почнеш робити комусь зауваження, то говоритимуть про ущемлення свободи слова, — каже посадовець. — На якомусь етапі мені здавалося, що це була цілеспрямована диверсія проти МОЗ, міжнародних закупівель, довіри до світових організацій. Також є момент персональної амбіції окремих експертів, які хочуть довести, що можуть поставити на вуха всю країну. Вислів, який пояснив мені все у спілкуванні з медіа: “Що ж ви хочете, ми продаємо емоції”. Тепер я розумію, що нам треба переходити від емоцій до фахового аналізу».

Після = внаслідок

25 листопада в Білій Церкві після вакцинації проти поліомієліту помер трирічний хлопчик. У висновку про причини смерті написали коротке: «ГРВІ та серцево-судинна хвороба». Це призвело до нової хвилі публікацій, пов’язаних із безпекою вакцини. В міністерстві пояснюють, що після вакцинації всі погіршення стану здоров’я дитини фіксують як «несприятливі умови», але досі не було підтверджено жодного факту, що саме вакцинація від поліомієліту призвела до смерті. Натомість для деяких журналістів смерть «після» автоматично стала смертю «внаслідок». Першим хвилю емоційних матеріалів почав місцевий «Білий канал». Журналісти подали великі синхрони батьків померлої дитини і знайшли, за їхніми словами, ще одну постраждалу від вакцини родину. І знову жодного експерта. Смерть хлопчика від вакцинації не ставиться під сумнів: «Ми, українці, терпимо корупцію, терпимо війну, але вони дісталися до наших дітей. Будь ласка, давайте закличемо до відповідальності тих, хто вбиває наших дітей!»

Журналісти 24-го каналу зробили достатньо збалансований матеріал: знайшли не лише постраждалу родину, а й вакцинованих із тієї ж самої пляшечки інших малят та у відповідь на батьківські звинувачення надали врівноважливе слово представнику міністерства. Найбільш розгорнуто пояснення того, «що могло трапитися з хлопчиком із Білої церкви», подає «Радіо Свобода» у своєму спецпроекті. Добре з цим впорався й «ТСН», порадившись із кардіологом і нагадавши іншим батькам про активну кампанію ативакцинації.

Та не лише білоцерківський випадок став інформаційним приводом для медіа. Так, маріупольський канал звинуватив МОЗ у смерті місцевої дитини після вакцинації. Журналістка знайшла медичного працівника Вікторію, яка приховала своє обличчя і прізвище й телефоном розповіла про неякісну вакцину, нагадуючи, що вона — єдиний спосіб уберегтися від хвороби. Щоправда, навряд чи батьки ризикнуть зробити цей крок після того, як журналістка спершу розповідає про «один случай в Днепропетровской и три аналогичных в Киеве», а потім закінчує сюжет відео з червоною гвоздикою біля бюро судмедекспертизи.

Криворізький «Первый городской» старався так, що навіть фактів не перевірив: «Было даже два смертельных случая». А нічого, що дві закарпатські дитини, не померли, ба більше: відновилися після хвороби?

Ще про один випадок смерті місцевої дитини «внаслідок» щеплення розповідає журналістка чернівецької програми «Інформаційний ключ». Тут експертом виступає Сергій Дібров, представники Департаменту охорони здоров’я, та місцеві лікарі. Тільки от останніх журналіст питає не про випадок із конкретно цією дитиною, а про вакцинацію загалом. Така маніпуляція, врешті, не лишає сумніву щодо неякісності вакцини.

Медіаексперт Ігор Куляс тенденцію у висвітленні теми вакцинації називає «фільмом жахів»: «Щось почув і кинувся рятувати світ: замість кваліфікованих експертних оцінок все будується на далекоглядних висновках самих журналістів, які їм підкидають герої публікації. Окрім того, журналісти формують певну думку, а потім не перевіряють факти, а шукають докази на підтвердження власних переконань. Внаслідок цього втрачається баланс думок».

Polio endgame або «що тепер робити?» замість «хто винен?»

Остання хвиля публікацій пов’язана з відмовою нововолинської медсестри вакцинувати дітей у дитсадку та питанням безпеки вакцинації під час грипу. Журналісти «Брат за брата» телеканалу ZIK кампанію додаткової вакцинації називають «стаханівським рухом» і відверто іронізують зі слів міністерства та аргументів медсестер. Треба віддати належне: українські журналісти дістали короткий синхрон виробника французької вакцини, якою щеплять українських дітей. Але й це не зробило матеріал професійнішим: попри позицію різних сторін у сюжеті, відмова медсестри щепити дітей подано як вчинок, на відміну від інших, для яких «головне — виконати план зверху».

Випадки пошуку відповідей не на питання «хто винен?», а «що тепер робити?» хоч і були нечисленними, але їх також потрібно згадати. Розпочалися вони вже тоді, коли вщухла хвиля емоцій: журналісти почали розбиратися, чому зменшилася довіра до МОЗ та стала можливою антивакцинальна кампанія. У журналі «Новое время» від 22 січня Олена Требушна розповідає про все більшу загрозу небезпечних захворювань. Словами експерта правління Центра протидії корупції Требушна каже про антивакцинальну кампанію, яка вигідна фармацевтичним компаніям, що воліли би припинити гуманітарну допомогу медикаментами з-за кордону.

Заступниця головного редактора Lb.ua Вікторія Герасимчук у своїй статті «Смерть и вакцинація: вместе или раздельно?» пише про недопрацювання й загальну слабкість МОЗ, якою скористалися «люди, которые теряют прибыль из-за передачи закупок лекарственных препаратов международным организациям». «Может быть, министр Александр Квиташвили на следующий день после трагедии помчался в Белую Церковь давать брифинг, общаться с врачами и родителями? Может, он выступил на телевидении с подробными объяснениями по поводу случившегося?» — запитує журналістка.

«UA: Перший» став чи не єдиним, хто не піддався на загальну паніку: про поліомієліт тут розповідали через експертні інтерв’ю, деякі з них вийшли із сурдоперекладом. Ґрунтовним є інтерв’ю журналістки Олени Скобало з медичною експерткою ЮНІСЕФ Катериною Булавіною. Сама ж Булавінова зробила серію інтерв’ю: з головою Європейської комісії з питань подолання поліомієліту, всесвітньою координаторкою з ерадикації поліомієліту від Агентства розвитку Уряду США та лікарем Євгенієм Комаровським.

Медична експертка ЮНІСЕФ вважає, що українським медіа не вистачило масштабності погляду: «З власного моніторингу ми побачили, що найбільше було описових сюжетів за підсумками прес-конференцій та подій. Другий блок стосувався безпеки вакцини: в ньому домінували негативні, спекулятивні та безпідставні речі. Відчувалася різниця між тим, як про поліо говорили західні ЗМІ й українські журналісти. Поліомієліт — всесвітня тема. Існує поняття “polioendgame” — план викорінення поліо. Було б цікавіше говорити про те, яка роль України в цьому процесі. Окрім цього, мене обурює відсутність фактчекінгу, попри те, що багато речей доступні англійською. У журналістів немає відчуття відповідальності: потрібно розуміти, що емоційність може нашкодити здоров’ю людини, яка після перегляду репортажу прийматиме рішення про вакцинацію. Ще медіа зловживають оціночними судженнями: інколи трапляються матеріали, в яких немає жодного факту. Окрім того, майже завжди в репортажах немає нічого спонукального: що робити, як вирішити проблему, куди йти».

Огляд медійних матеріалів за три етапи додаткової вакцинації від поліомієліту показує, що журналісти у своїх матеріалах майже не говорять про профілактику хвороби, про те, як вона проявляється й чим небезпечна, як розробляється вакцина, наскільки ефективною вона є в інших країнах, чи щепляться нею діти українських політиків. Ніхто від початку й до кінця не простежив схеми доступу українських дітей до вакцини, не сказав, куди звертатися звичайним людям, кого запитати про те, що їх хвилює. Окрім того, журналісти не завжди здатні знайти безсторонніх експертів, а тому часто піддаються неусвідомленій маніпуляції з їхнього боку. Страх, спричинений нерозумінням, чи безпечна вакцина, непрофесійність експертних думок або їх повна відсутність, коментарі замість фактів, спроба підібрати їх під власні переконання — на жаль, не всі журналісти здатні відсторонитися від емоцій. Тема вакцинації від поліомієліту, як і будь-яка інша, — про різне, відтак і подавати її можна різноманітно, і концентруватися зовсім на інших речах, при тому не забуваючи про журналістські стандарти.