У переселенців постійно виникають нові труднощі, а це теми для нових матеріалів. Саме так вважає медіатренерка Дебора Келлі, яка має досвід керуванням випусками телепрограм на BBC, ITV та «Аль-Джазірі».

Про те, як знімати якісні сюжети про внутрішньо переміщених осіб (ВПО), Дебора розповідала учасникам тренінгів у Харкові та Львові. Їх організувала британська фундація Thomson спільно з Міжнародним інститутом регіональної преси та інформації, в партнерстві з Національною спілкою журналістів України.

Протягом двох тижнів журналісти-телевізійники під керівництвом британських та українських медіатренерів вчилися знімати інформативні, збалансовані та об’єктивні сюжети про переселенців із Донбасу та Криму.

За словами Дебори Келлі, одна з головних переваг цих тренінгів — те, що журналісти змогли обмінюватися досвідом і вчитися один в одного. Журналістка вінницького телеканалу «Доба» Тетяна Довгань розповідає, що після повернення вона провела тренінг у колективі телеканалу, адже отриманими знаннями хотілося поділитися з колегами. «Під теоретичну інформацію було виділено всього один день, решта — практичні завдання, — каже вона. — Цього насправді дуже бракує журналістам місцевого рівня — живого спілкування, можливості попрацювати в команді, поспостерігати за роботою один одного». По завершенню тренінгу кожен журналіст мав готовий матеріал, побудований на основі здобутих знань.

Тетяна Довгань зазначає, що після тренінгу її сприйняття новинних сюжетів суттєво змінилося. Зокрема, є розуміння, що треба більше уваги приділяти добору кадрів до авторського тексту, в тому числі першому та останньому, пам’ятати про роль якісного інтершуму. «Вимушені переселенці в Україні — питання довгострокової перспективи, — каже вона. — І саме журналісти регіонального рівня, які найбільше взаємодіють із ВПО на місцях, повинні дотримуватись етичних норм та стандартів, щоби власними діями не провокувати конфліктів. Цього, на жаль, ніколи раніше не вчили у профільних навчальних закладах. Цієї інформації мало, але вона конче потрібна локальним мас-медіа».

Які теми про переселенців треба висвітлювати?

Спочатку, коли люди тільки почали переїжджати до інших областей, репортажів було більше. Як засвідчує моніторинг ЗМІ, що здійснюється проектом «Голос місцевих ЗМІ», тепер таких репортажів значно поменшало. «Журналісти пояснюють таку тенденцію військовою активністю на Донбасі та виборами, — розповідає Дебора Келлі. — Існує також думка, що всі теми, які стосуються ВПО, були порушені, й журналісти вже професійно виснажені. Однак насправді це зовсім не так, переселенці змушені жити далеко від дому значно довше, ніж очікували, тож їхні труднощі й проблеми щоразу нові».

За її словами, нещодавня ескалація конфлікту на сході України означає, що багато внутрішньо переміщених осіб навряд чи зможуть повернутися найближчим часом додому. Особливо переживають ті, в кого родичі залишилися в Донецькій та Луганській областях. Багато з тих переселенців, які живуть недалеко від Донбасу (в таких областях, як Харківська, Дніпропетровська та Запорізька) і очікували швидкого повернення додому, тепер змушені будувати нове життя далеко від дому та родини. Тож теми для матеріалів про переселенців не вичерпуються.

«Висвітлювати ці питання важливо для регіональних ЗМІ, оскільки вони є своєрідним посередником, до кого аудиторія може звернутися за інформацією, місцеві видання допомагають зрозуміти проблеми громад», –каже Дебора Келлі.

Медіатренерка зауважує: у світових медіа тема внутрішньо переміщених осіб, звісно, на другому місці. Домінує тема біженців, які рятуються втечею від війни, наприклад, із Сирії.  «Це більш драматичні та невідкладні репортажі, вони більше хвилюють європейську спільноту», — пояснює Дебора.

Репортажі про ВПО змушені конкурувати з репортажами про ISIS, біженців і терміновими повідомленнями. Тож на ці матеріали просто не залишається ефірного часу.

«Проте деякі міжнародні новинні медіа, такі як “Аль-Джазіра”, час від часу висвітлюють події в Україні. Але канал віддає перевагу зосередженню на прямих репортажах, наприклад, про тривалий конфлікт, аніж на проблемах переміщених осіб», — розповідає медіатренерка, зауважуючи: якщо навіть регіональні ЗМІ в Україні не висвітлюють цієї проблеми, то ще складніше переконати міжнародні ЗМІ в необхідності зосередитися на ній.

«За час, що минув відтоді, як з'явилися перші вимушені переселенці з Криму та Донбасу, життя цих людей змінилося, — зазначає медіатренерка Ангеліна Солдатенко, виконавча директорка Міжнародного інституту регіональної преси та інформації, — Хтось ще й досі “сидить” на клунках, але більш активні оцінили ситуацію й обживаються на нових місцях. Починають із нуля, освоюють нові професії, отримують гранти на нову діяльність. І їм, і суспільству потрібна нова інформація — як це краще зробити, де і як живуть такі, як вони, як вирішують такі ж проблеми. Життя підказує новий дискурс, нові ракурси, нові проблеми. А преса часто живе ще минулим. Спогади про те, що пережили, — це важливо. Але це не все. Часто наші публікації, на жаль, не знімають конфліктів, а загострюють їх. Переселенці потерпають від тих самих проблем, що й усе наше суспільство».

У матеріалах бракує критичного підходу й аналізу

Дебора Келлі наголошує: дуже часто в журналістських матеріалах плутаються поняття «біженець» та «переміщена особа». Біженці шукають притулку поза межами своїх країн, ВПО мешкають далеко від своїх домівок, але в межах своїх країн. Ці різні групи мають різні права.

Крім цього, журналісти не завжди розуміють труднощі, які постають перед цими людьми. Висвітлення проблем буває поверховим, у матеріалах бракує критичного підходу або аналізу проблем, що постають перед внутрішньо переміщеними особами і громадами.

Ангеліна Солдатенко наголошує, що такі чутливі теми, як вимушені переселенці, вимагають абсолютно точної роботи з фактами, джерелами інформації, вміння оцінювати й перевіряти їх, буквально відчувати межу між суспільним інтересом і правом людини на приватність. Журналісти мають ставити собі питання: як розмовляти з дітьми? як гарантувати безпеку та не нашкодити? як правильно ставити запитання, щоб не спровокувати конфлікту? «Чи має право журналіст на емоційність: дискусія щодо цього зрозуміла, адже, з одного боку, є норми професії. А з іншого — війна та страждання у власній країні, трагедія, яка часто торкається тебе особисто, твоїх друзів, сусідів. Важко дотримуватися балансу, але треба», — каже Ангеліна Солдатенко.

«Глядач має зрозуміти сенс репортажу через візуальні образи»

Якісний репортаж про переселенців вимагає тих же підходів, що й будь-який новинний репортаж або документальна програма. У телевізійному новинному репортажі зображення та сценарій повинні доповнювати одне одного, зазначає Дебора Келлі: «На телебаченні завжди важливий контент, але без яскравих кадрів матеріал не зможе привернути увагу та поінформувати. Телеглядач повинен мати змогу самостійно зрозуміти сенс репортажу через візуальні образи».

Найцікавішим для аудиторії завжди є людський аспект проблеми. Так, під час тренінгу журналісти зосереджувалися на особистих історіях внутрішньо переміщених осіб та представників громад, які їх приймають. Баланс же досягався завдяки обговоренню проблем із представниками місцевої влади, юристами та, наприклад, представниками бізнесу в громаді, зокрема, ріелторами.

«Глядачі, незважаючи на їхню освіту, мають бути зацікавлені сюжетом, вони повинні дізнатися про щось нове, отримати інформацію, якої не знали, — каже Дебора. — Журналіст повинен зробити зрозумілими проблеми, які стосуються всіх. Оскільки зараз дуже велика кількість медіаплатформ та можливостей отримати інформацію з різних джерел, медіа мають докладати зусиль, аби заохотити аудиторію».

Етика у спілкуванні

Багато хто з переселенців пережив складні й травматичні ситуації. Тому не дивно, що дехто відмовляється від спілкування з журналістами, не хоче називати свого імені, можливо, й через побоювання за безпеку рідних, які залишилися на Донбасі. Журналіст повинен поважати це їхнє право. «Найбільш ефективним є делікатне розпитування, що допомагає переміщеним особам розслабитися та заохотить їх до розповіді про свою ситуацію, — коментує медіатренерка. — Але розпитування має бути виваженим, аби не допустити того, щоби переміщені особи знову пережили нещодавно перенесену травму».

У репортажах про переселенців слід враховувати не тільки інтереси ВПО, а й тих громад, куди вони приїжджають, радять тренери. Висвітлювати треба як проблеми, з якими стикаються ВПО, так і питання про те, як їхня присутність впливає на громаду, що думають про це місцеві мешканці.

«На жаль, часто історії звичайних людей не подаються в медіа, слово мають офіційні особи, керівництво. Але ж голос людей також важливий, — підкреслює Дебора. — Через велику кількість новинних репортажів із області, країни, інших країн, які можна знайти на численних медіаплатформах, слід прагнути, щоби ваш репортаж був захопливим та інформативним, тоді його подивляться більше людей».

Довідка

«Голос місцевих ЗМІ: професійні стандарти та етичні норми у висвітленні конфліктів» — це півторарічний проект, спрямований на підтримку регіональних медіа. Проект фінансується Європейським Союзом. Його реалізує медіаконсорціум із п’яти організацій: Фундація Томсона, Міжнародний інститут регіональної преси та інформації, Європейський центр журналістики, МEMO98 та Асоціація «Спільний простір», у співпраці з Національної спілкою журналістів.

Дебора Келлі (Великобританія) — медіатренерка британської Фундації Томсона (Thomson Foundation),спеціалізується на створенні програм для прямого ефіру, працювала програмною редакторкою на BBC, «Аль-Джазірі» (Al Jazeera) та ІTV. Під час роботи програмною редакторкою в англійській редакції «Аль-Джазіри» в Катарі Дебора відповідала за виробництво щоденних новин та програм у прямому ефірі. До цього вона працювала кореспонденткою новинного агентства Reuters, теле- та радіоведучою для ITV та BBC. Також Дебора — медіатренерка з практикою, навчала журналістів на Балканах, у США, Близькому Сході та Великобританії.

Ангеліна Солдатенко (Україна) — виконавча директорка Міжнародного інституту регіональної преси та інформації. Журналістка. З 1990 року — експертка з практикою й тренерка у сфері суспільної комунікації та журналістики, в тому числі в освітніх програмах Ради Європи, ЮНЕСКО, Європейського центру журналістики. Розробниця досліджень, редакторка й авторка їх видань. Членкиня міжнародних журналістських і тренінгових організацій.

Фото надані НСЖУ