27 травня, день надважливого для українських вболівальників фіналу Ліги Європи, можливо, став останнім проведеним на волі для деяких чиновників Міжнародної федерації футбольних асоціацій (ФІФА). Близько шостої ранку співробітники швейцарської поліції заарештували сімох високопосадовців федерації, підозрюваних у корупції. Старт процесу, який уже встигли охрестити «початком кінця» ФІФА, дав шотландський журналіст-розслідувач Ендрю Дженінгз.

Семеро заарештованих, а загалом чотирнадцять осіб, проти яких висунуто звинувачення, розслідування в Америці та Швейцарії, дві книги про корупцію у футбольній бюрократії, декілька гучних телепрограм у рамках всесвітньо відомої «Панорами» Бі-бі-сі. Під питанням тепер навіть легітимність обрання Росії та Катара для проведення мундіалів 2018 та 2022 років — хоча за всю історію Кубок світу переносили лише одного разу, коли влада Колумбії оголосила про неспроможність прийняти турнір і його перенесли до Мексики. Усе це свідчення того, що один журналіст спроможний розхитати ідеально сконструйовану систему корупції та махінацій.

71-річний Ендрю Дженінгз узявся за корупцію в міжнародній федерації футболу 2001 року. До того він дванадцять років розслідував корупцію в Міжнародному олімпійському комітеті, написав про це три книжки і з’ясував, що Солт Лейк Сіті отримало право на проведення олімпіади завдяки хабарам і подарункам членам комітету. Репутацію безкомпромісного розслідувача Дженінгз заробив іще до того, як зосередився на спорті: досліджував корупцію у британській поліції та злочини італійської мафії. Він говорить про журналістику як досить просте заняття: «ти просто знаходиш корумпованих людей і копаєш під них» — але для того, щоб копирсатися в багні й не піддаватися людям, наділеним владою, потрібне неабияке терпіння.

«Корупція у ФІФА починається з того, що члени федерації отримують стоси квитків на матчі чемпіонатів світу й перепродують їх на чорному ринку, — пише Дженінгз. — Кожна асоціація отримує грант — 250 тисяч доларів на рік. ФІФА стверджує, що контролює процес витрачання грошей, але це неправда: контролю підлягають лише ті асоціації, які насмілюються критикувати Йозефа Блаттера». 2006 року журналіст опублікував свою першу книжку про брудні оборудки у футболі «Фол! Секретний світ ФІФА: хабарі, фальсифікації та махінації з квитками». У ній Дженінгз відкрито говорив про хабарництво Йозефа Блаттера та інших футбольних високопосадовців, спираючись на документи, отримані від одного з чиновників ФІФА. Друга книжка розслідувань під назвою «Омерта. Організована злочинна сім’я Зеппа Блаттера у ФІФА» вийшла торік; збирати для неї матеріали допомагали вже кілька чиновників асоціації.

Після виходу книжки «Фол!» зусилля журналіста помітило Федеральне бюро розслідувань Сполучених Штатів, якому він у 2009 році передав секретні звіти Конфедерації футболу Північної та Центральної Америки й країн Карибського басейну. Вони демонстрували загадкові багатомільйонні комісії, які отримував тогочасний головний секретар конфедерації Чак Блейзер та інші посадовці.

«Я тішуся увагою ФБР, — казав Дженінгз. — Я розслідував корупцію в ФІФА два десятиліття, і ні європейська поліція, ні швейцарська влада не робили нічого. То як я мав учинити, коли купка чарівних чесних поліцейських з’явилась у мене під дверима й сказала: агов, ми хочемо викрити ФІФА? Сказати: ні-ні, я ліберальний журналіст, я не можу вам дати те, за чим ви прийшли?». Цього року правоохоронна система Швейцарії, яка до 2006 року дозволяла ФІФА діяти на однакових умовах із будь-якими некомерційними організаціями, хоч би й клубами поціновувачів сиру й колекціонерів комах, вперше почала діяти рішуче: 27 травня поліція затримала сімох високопосадовців ФІФА у готелі Baur au Lac.

Американці, які розслідуватимуть корупцію у ФІФА паралельно зі швейцарцями, взагалі не бояться виносити спортивне сміття на широкий загал. Доведений 2007 року американськими правоохоронцями факт уживання допінгу залишив блискучу легкоатлетку Меріон Джонс без п’яти нагород Сіднейської олімпіади, а через свої неправдиві свідчення під час судового процесу колись найшвидшій жінці планети довелося сісти до в’язниці на півроку. Це розслідування теж розпочалося з подачі журналістів — після публікації в The Washington Post про позитивні допінг-проби Джонс. У всесвітньо відомому скандалі з велогонщиком Ленсом Армстронгом, який здолав рак і сім разів переміг Тур де Франс, але був викритий у вживанні допінгу, відзначилися журналісти французького видання L’Équipe.

«Я знав, що ця організація корумпована, але спершу навіть уявити не міг масштабів корупції. Проте я копав глибше й глибше, і мене захопила пристрасть, що так притаманна спорту, — каже журналіст і відразу зізнається, що сам не є фанатом жодних спортивних змагань. — Спорт — це великі гроші. А потім ти розумієш, що ці гроші ніким не регулюються. А якщо існують нерегульовані гроші, дуже швидко з’являються ті, хто хоче ними керувати. Так зрештою й трапилось: вони захопили владу над світовим футболом. Приватизували його й продали всесвітнім брендам».

Майже не контрольована ззовні спортивна індустрія — дуже привабливе поле для організованої злочинності. «Згадайте, як Німеччина виборола право на проведення Чемпіонату світу 2006 року, — пише журналіст Süddeutsche Zeitung і автор книги “Гра на мільярд. Футбол, гроші та медіа” Томас Кістнер. — Німецький футбольний союз підписував контракти на проведення товариських матчів збірної Німеччини проти команд, які здолали б і непрофесіонали: приміром, збірних Мальти чи Таїланду. Часом ці ігри не проводились узагалі, але федерації тих країн отримували величезні гроші за телетрансляції… А потім віддавали свої голоси за Німеччину». Проте про зловживання в національних футбольних структурах воліють мовчати, адже ФІФА може просто виключити країну з міжнародних змагань. А долею рідної футбольної збірної мало хто наважиться ризикувати.

Розслідування Дженінгза, як, утім, і будь-які гучні викриття у спортивній індустрії, були б неможливими без анонімних інсайдерів, готових зливати журналістові інформацію про корупцію. ФІФА — закрита структура, що підпорядковується лише сама собі, розподіляє ресурси так, як заманеться її керівництву, й відповідає перед законом дуже умовно. Проте ця закритість суперечить новітнім тенденціям самоочищення у спорті: боротьбі з уживанням допінгу, фінансовій прозорості УЄФА тощо. Тому ініціативи щодо звільнення від корупції йдуть ізсередини асоціації. ФІФА ж називає себе постраждалою (від корупції керівництва, а не розслідувань) стороною та вважає кримінальні провадження корисними для організації.