У своїй статті для Poynter медіаексперт Ел Томпкінс (Al Tompkins) оцінює етичну допустимість цієї публікації.

Матеріал телеведучого Скотта Пеллі (Scott Pelley), про який ідеться, мав назву «Злочин проти людяності» (A Crime Against Humanity) і розповідав про атаку газом «Зарин», що відбулася у Сирії неподалік від Дамаску 2013 року. Тоді в результаті атаки було вбито понад 1400 цивільних сирійців, 426 з яких – діти. У програмі 60 Minutes було показане більш, ніж трихвилинне відео, зняте на телефони. На ролику зафіксовано дітей та дорослих, у яких судороги, які блюють чи задихаються. Відео в ефірі CBS чергувалося з інтерв’ю з чоловіком, який вижив після атаки, а також з інспектором Організації із заборони хімічної зброї. Відео – не нове, у серпні 2013 року його публікувало онлайн-видання  The Wire.

За словами Скотта Пеллі, телеканал CBS також 2013 року показував уривки цього відео. Журналіст вирішив дізнатися про цю подію більше, а не лише згадати про неї кілька разів і забути. Тоді, 2013 року, президент Сирії Башар Ассад  казав, що звинувачення у використанні хімічної зброї проти цивільних – «абсолютно безпідставні». Через два роки після трагедії винуватців до відповідальності не притягнули. Однак, як повідомили 60 Minutes, інспектори впевнені, що під час атаки таки використовувався зарин.

Пізніше, в програмі 60 Minutes Overtime, що виходить на веб-сайті телеканалу, Скотт Пеллі пояснив, чому було прийнято рішення таки показувати шокуюче відео.

«Подібні речі трапляються у світі надто часто, тому що люди не бачать їх і не знають, чому зарин заборонений майже кожною країною на планеті. Ми хотіли всього лиш зупинитися і показати це світові, аби люди могли зрозуміти жахливість цієї зброї», - сказав ведучий 60 Minutes.

За його словами, якщо людина не побачить цього, то не повірить, як сильно вражає ця зброя. Журналіст розповів, що автори програми працювали над цією історією місяцями, шукали очевидців тих подій.

Хімічну атаку у Сирії Пеллі порівнює із Голокостом і замислюється, що було б якби тоді у євреїв були мобільні телефони? За його словами, світ дізнався би швидше, що відбувається у гітлерівських концтаборах і, можливо, реагував би інакше.

«Я думаю ми вступаємо у нову еру прав людини, які певною мірою захищаються і гарантуються тим фактом, що кожен має відеокамеру і тим, що є спосіб опублікувати це відео», - сказав журналіст.

Автор статті Ел Томпкінс, що журналістам часто доводиться міркувати, як знайти баланс між тим, публіка повинна побачити певні зображення чи, скоріше, хоче їх побачити. У лютому, наприклад, Fox News показав відео, як бойовики ISIS спалили йорданського пілота не в телеефірі, а на своєму сайті. Телеканал пояснював це тим, що в онлайні людина може обрати: дивитися їй певний контент чи не дивитися.

Віце-президент Poynter Рой Пітер Кларк (Roy Peter Clark) з приводу історії 60 Minutes каже: «Хоч це і не масштаби Голокосту, це так нагадує зображення з концентраційних таборів. CBS надав світові ці зображення, відкривши сцени вмирання та смерті».

Радіо та телевізійна цифрова новинна асоціація (The Radio and Television Digital News Association, RTDNA) розробила настанови про те, як журналістам показувати чутливе відео. Як пише автор статті, CBS дотрималася цих настанов. Згідно з ними, журналіст має подумати: по-перше, про мету показу такого контенту (чи демонстрація цього матеріалу допомагає зрозуміти історію краще і чи має вона суспільну значимість?); по-друге, чи показ шокуючих матеріалів є єдиним способом розповісти історію і які є альтернативи; по-третє, чи може автор пояснити свою мотивацію показувати цей матеріал, як пояснити таке рішення зацікавленим особам, наприклад, родичам героїв.

Реакція публіки на матеріал 60 Minutes була величезною, пише автор статті, однак аудиторія надзвичайно підтримала рішення CBS показати відео в ефірі.

Якщо і можна критикувати програму, то не за показ наслідків газової атаки, каже експерт Рой Пітер Кларк, а за те, що цій проблемі не було присвячено цілий годинний випуск.