Медійники східних та південних областей побували в обласному центрі Волині, в Луцьку, 30 липня-1 серпня 2014 року в рамках проекту «Схід-Захід: редакції за обміном», ініційованого організацією «Інтерньюз-Україна».

У мирних областях треба більше спілкуватись з людьми

Під час перебування в Луцьку 15 журналістів з Одещини, Херсонщини, Миколаївщини, Сумщини, Донеччини, Луганщини відвідали редакції польсько-української газети «Монітор Волинський», видань «Сім’я і дім», «Слово Волині», ТРК «Аверс». Зі своїми волинськими колегами журналісти Сходу й Півдня обмінювались досвідом щодо залучення ширшої аудиторії, тематики журналістських текстів, функціонування ринку реклами у ЗМІ тощо.

Переважна більшість учасників проекту в Луцьку перебувала вперше в житті, тому зацікавленість була великою. Деякі журналісти не приховували, що приїхали, аби на власні очі побачити «бандерівців», «правосеків», «фашистів», якими так лякають їхні ж колеги місцеве населення на Сході чи Півдні.

Мирна Волинь продемонструвала такі ж мирні настрої щодо гостей-журналістів. І під час зустрічей в редакціях, і спілкуючись з місцевою владою, і на «круглому столі» щодо проблем сучасної журналістики колеги відчували приязне ставлення до себе. Натомість самі, здавалося, щоразу хотіли підкреслити, що вони – за єдину країну і територіальну цілісність, що проблеми журналістів у всіх областях спільні, що відповідальність за те, що зараз коїться в державі, лежить однаково на всіх…

Було відчутно, що саме це болить їм усім: те, що на них зараз лежить величезна відповідальність за кожне слово, написане чи сказане для своїх громадян, те, що раніше вони, напевно, десь змовчали, десь недоговорили, а десь просто злякались, те, що їхні колеги тут, на Заході, можливо, їх у чомусь потай звинувачують. Адже ми знаємо, що і на Донеччині, і на Луганщині, і на Одещині досі є низка засобів масової інформації, які сіють розбрат, продукують проросійську інформаційну пропаганду, підтримують і роздмухують терористичні та сепаратистські настрої. Натомість ті журналісти, які на Сході чи Півдні були проукраїнськими, піддавались тортурам, зазнавали принижень та переслідувань.

Учасники проекту з Донеччини та Луганщини проживають зараз за межами рідних областей, вони стали вимушеними переселенцями у своїй країні, і багато хто з них не знає, як і коли повернеться додому. Тому у Луцьку вони казали: «Ваші журналісти разом з владою мають роз’яснювати людям, що відбувається, аби й тут не піднялись протестні настрої і не відбулось те, що зараз на Донбасі. Поки живете в мирній області, більше спілкуйтесь, більше перевіряйте інформацію, ставтесь обережно до кожного слова».

Волинські медійники живуть без скандалів. На перший погляд

Говорячи про відносини влади і журналістів, учасники відзначили, що на Волині влада більш відкрита і дослухається до журналістів. Однак журналістка з Одеси зауважила, що в редакціях майже не говорили про журналістські розслідування. Натомість її колеги з Луцька зазначили, що розслідувань тут справді проводиться дуже мало, а щодо отримання інформації, то це не проблема. Будь-який журналіст може підійти до представника влади чи сконтактувати з прес-службою і отримати потрібну інформацію. Інша річ, яка це інформація, чи важлива вона для суспільства, чи резонансна? Це вже питання до якості роботи волинських журналістів і їхніх матеріалів. Так, журналісти Сум та Одеси були подивовані, що в медіа-середовищі Луцька дійсно все спокійно, скандалів немає, журналістів не б'ють і їм не погрожують.

Учасники проекту побачили, наскільки важливими у місцевих ЗМІ є теми війни на Сході і переселенців. І щодо першої, і щодо другої дуже важливо уникати міфотворчості, стереотипності, надуманості фактів та висновків. До прикладу, нещодавно часто можна було зустріти інформацію про те, що жителі Сходу втікають на Захід, нічого не хочуть тут робити, не виявляють бажання жити в селах і т.д. Свої матеріали журналісти підкріплювали відео, якимись переказами «бабусь» тощо. Зараз інформація подається більш виважено, журналісти почали розуміти, що зі ста відсотків переселенців може бути два-три відсотки неадекватних людей, але з їхньої поведінки не можна судити про всіх жителів Сходу, у такий непростий час всі повинні об'єднуватись і допомагати одне одному.

Дуже важливу роль у висвітленні теми переселенців відіграють місцеві волонтери, які теж були присутні на «круглому столі». Вони розповіли, що переселенців на Волині небагато, і всі вони влаштовані. Офіційно на обліку близько чотирьохсот осіб, загалом – близько тисячі, тому значної соціальної напруги немає. Натомість колеги з Одеси розповіли, що в цьому місті тільки офіційно 11 тисяч переселенців, з яких 80% люди з інвалідністю, і з цим виникає багато проблем.

Про проблеми інших регіонів, журналістську солідарність і «наших хлопців» на війні

Редактор херсонської газети «Новий день» Анатолій Жупина підняв ще одну важливу тему про те, що засоби масової інформації в Україні в цілому недопрацьовують у тому плані, що висвітлюють лише події Сходу. Недостатнім є висвітлення інформації про події в південній частині України. «Днями в Херсоні відбувався мітинг за ініціативи місцевої самооборони з проханням до президента ввести воєнний стан в південній частині України. Це ще раз показує те, що проблеми існують і в цьому регіоні», - зазначив він.

А власний кореспондент УНІАН в Сумах Віталій Кохан підняв питання необхідності роздержавлення українських ЗМІ. «У вас міська влада виступає за збереження комунальної газети (це було сказано під час зустрічі із владою напередодні – авт.). А тому залишається проблема, що «комунальні» журналісти перебувають у нерівних умовах з працівниками приватних медіа. Навколо цієї проблеми потрібно об’єднуватись журналістам, щоб відстоювати свої права. Натомість у нас, в Сумах, журналісти об’єднуються лише навколо обласного прес-клубу. Інформаційну війну Росії ми програємо, спілки журналістів і в нас, і у вас інфантильні. Власне, такі зустрічі тільки й можуть об’єднати», - зауважив він.

Одеську журналістку Наталію Каптусарову здивувало те, що в редакціях її запитували, чи правда, що одесити не хочуть воювати, тож доводилось спростовувати міф про те, що зараз на Сході перебувають лише чоловіки з Західної України. Зауважмо, що волинські журналісти іноді справді дозволяють собі без доказів стверджувати, що на війні вмирають лише «наші хлопці», потім це, як мантру, повторює місцеве населення, бо справді довіряє ЗМІ. Навіть по цьому видно, яка глибока інформаційна прірва між різними регіонами, а найгірше, що ніхто навіть не думає ту прірву долати, а можна ж просто взяти цифри: скільки людей і з яких областей мобілізовано. Це для початку.

Взагалі журналістка вважає, що в Україні немає інформаційної політики, нема вироблених принципів роботи, і якби це було, журналісти могли б набагато більше зробити для об’єднання країни. А так змушені кидатись від одних крайнощів до інших, забуваючи при цьому, що саме вони формують громадську думку.

Українцями ще маніпулюють, але держава має бути єдина

З подивом волинські колеги сприйняли почуте від журналіста з Луганська Максима Данильченка, який розповів про українські настрої на півночі Луганщини та на півдні Донеччини, тобто в аграрних частинах. Ще цікаве спостереження від Максима: там, де відбулись бойові дії (Краматорськ, Слов’янськ та інші), зараз яскраво проявляються українські настрої, а в Рубіжному, наприклад, бойових дій не було, і проросійські настрої там лишились. Тож важливо працювати з людьми з тих міст, які позбулись сепаратистських настроїв, щоб вони не виникли там знову.

Директор Ямпільського інформагентства Олександр Соломко впевнений, що Україна єдина, а роз’єднують нас штучні надумані фактори, які придумують політики, а підтримують окремі ЗМІ. «Після відвідин Луцька ми, 15 журналістів, повернемось додому і напишемо великі матеріали про своє перебування тут, таким чином мільйони українців на Сході й Півдні дізнаються з перших вуст правду про життя вашого регіону, про привітних людей і мальовничу природу, про відсутність тут фашизму й ненависті», - каже він.

Ірина Гриб з одеського видання «Откат» вважає, що є фактори, які роз’єднують, це, наприклад, героїзація певних особистостей. Той, хто є героєм для Луцька, може не бути героєм для Одеси, але це нормально. Просто знаходяться політикани, які, використовуючи окремі ЗМІ, цим вміло спекулюють, а історична тематика для українців, як ми знаємо, тонка й болюча. Крім того, Україна програє Росії інформаційну війну, в нас нема національної пропаганди в той час, як російський інформаційний простір монолітний, а наш – незахищений.

Тому, вважають журналісти, об'єднати країну може лише гасло «Україна єдина!», причому – різними мовами, зважаючи на багатонаціональність нашої держави.

Автор: Ольга Бузулук, координатор перебування журналістів у Луцьку