Ось уже близько року ми знаходимося у постійній нервовій напрузі. Кожного ранку прокидаємося у тривозі і в першу чергу біжимо до комп’ютера. Країна, яка стільки років декларувала себе братнім народом, брутально анексувала Крим, спровокувала конфлікт, а тепер підтримує, фінансує та озброює терористів у Луганській та Донецькій областях, засилає диверсантів. На Сході нашої країни йде жорстока неоголошена війна Росії проти України. Терористи обстрілюють українські міста, страждають мирні жителі, вони змушені покидати свої домівки і тікати світ за очі. Бандити утримують заручників, а за українське слово, національний прапор переслідують та вбивають. Матері втрачають своїх зовсім юних синів-солдатів, діти залишаються без батьків. З кожним днем все більше жертв серед мирних жителів.

Але найстрашніше те, що незаконні та антигуманні дії сусідньої держави досі підтримує частина населення нашої країни. Мабуть, зараз пізно говорити про те, чому так сталося? Хоча, звичайно ж, причини цього явища повинні бути досліджені, вивчені та проаналізовані, щоб нічого подібного не повторилося в майбутньому.

«Сьогодні  ми всі  - влада, мистецька та культурна еліта, засоби масової інформації, громадські організації, просто свідомі громадяни - не чекаючи закінчення війни, повинні об’єднатися і думати про те, як не допустити загострення сепаратизму в інших регіонах. Як досягти громадянського миру та об’єднати країну? Як повернути Крим, Луганську та Донецьку області не тільки територіально, а й ментально? Як виховати українцями (маю на увазі не національність), справжніми громадянами України тих, хто був за  переконаннями чи по нерозумінню, на боці сепаратистів? Над цими питаннями потрібно думати вже зараз, коли продовжується героїчна боротьба за нашу незалежність», – зазначила ініціаторка круглого столу, медіаексперт, менеджер проектів Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Світлана Єременко.  

Дніпропетровськ сьогодні є прикладом громадянської єдності, боротьби з сепаратизмом та тероризмом, активної діяльності, спрямованої на підтримку добровольчих батальйонів, лікування поранених, допомогу біженцям. Саме тому Інститут демократії ім. Пилипа Орлика вирішив провести 12 серпня перший круглий стіл на тему: «Єдина країна. Громадянська єдність, боротьба з сепаратизмом та окупацією, протидія інформаційній агресії на прикладі Дніпропетровської області». Ідею було підтримано Дніпропетровською ОДА.

В круглому столі взяли участь заступник голови Дніпропетровської ОДА з питань внутрішньої політики  Борис Філатов, радник голови ОДА з питань інформаційної діяльності Борис Брагинський, керівник Штабу національного захисту і командир батальйону «Дніпро» Юрій Береза, професор, доктор наук, голова Українського культурологічного центру з Донецька Володимир Білецький, соціальний психолог Олег Покальчук, медіаексперт Світлана Єременко.

Консолідація сил

Розмова відбулася досить гостра, конструктивна, відверта. А перший висновок у ході дискусії напрошувався такий: найголовнішим кроком, завдяки якому вдалося зберегти громадянську єдність у Дніпропетровському регіоні, була відразу та однозначно задекларована проукраїнська державницька позиція обласної влади.

«Коли ми прийшли на ці посади, то на відміну від донецьких і луганських місцевих еліт одразу зайняли проукраїнську позицію, – заявив під час круглого столу Борис Філатов. – Ми не намагалися всидіти одразу на двох стільцях. Ми не вступали в торги з центральним урядом щодо преференцій, пільг, індульгенцій, нічого для себе не випрошували. Ми одразу заявили, що це наша батьківщина, адже тут поховані наші батьки, тут живуть наші діти. І тому ми будемо стояти до кінця. Коли ми зайняли відкриту принципову позицію, нам вдалося сконсолідувати всі нормальні здорові сили Дніпропетровщини, проукраїнські сили».

Тісна співпраця з громадськістю – другий важливий момент, на якому зауважив заступник голови Дніпропетровської ОДА Борис Філатов. За його словами, до Штабу національного захисту нині входять близько 30 громадських організацій. Причому всі різні – від екологів до «Правого сектора», тому з кожною треба вести окремий діалог, але всі поєднані спільною метою – прагненням територіальної цілісності країни.

«Із цих сил ми сформували здорове ядро і в багатьох ініціативах спираємося на громадськість. Ця допомога не просто незамінна, вона неоціненна! Основні питання, покладені на плечі громадськості: волонтерський рух, допомога біженцям, формування батальйонів тощо. Звичайно, роль ОДА важлива, але без цих людей – сильних, сміливих, світлих - ми б ніколи не впоралися з цими завданнями», – наголошує Борис Філатов.

Наступним кроком стала чітка інформаційна політика в Дніпропетровській області, де одразу ж заборонили трансляцію російських телеканалів і перервали всі контакти з російськими журналістами, які перетворилися на «спецназ Кремля». «В Росії журналістика відсутня апріорі, насправді це просто пропагандисти. Ми розуміємо, що в РФ є заборона на професію, тому будь-яке спілкування з російськими журналістами не має сенсу. Ми дійшли до цього першими, причому емпіричним шляхом, що спілкування з російськими медіа не тільки не має сенсу, але й шкідливе», – переконаний доповідач.

Борис Філатов навів кілька красномовних прикладів із особистого досвіду. Зокрема, за його словами, в газеті «Комсомольская правда» з’явилася стаття під назвою «В Дніпропетровську почався голод». «Якби це написала якась людина під псевдонімом – це одне, але цю брехню підписав заслужений журналіст РФ, лауреат державної премії. Це ж яким треба бути гівнюком, аби дожити до сивини й писати такі нісенітниці! – дуже емоційно висловився Філатов. – Геббельс реально в цей час у труні перевертається. Напевно, коли такі журналісти будуть знаходитися в пеклі разом з Кисельовим, чорти будуть мучити їх вмиканням російського телебачення».

Медіаексперт та модератор заходу, керівник проекту з моніторингу регіональних медіа Світлана Єременко прокоментувала дії Дніпропетровської облдержадміністрації щодо ізоляції російських журналістів: «Якщо говорити про стандарти журналістики, Кодекс журналістської етики, про те, як повинна би облдержадміністрація будувати інформаційну політику, то, звісно, не можна ізолювати журналістів будь-якої країни чи будь-якого видання. Але враховуючи те, що ми зараз знаходимось в умовах неоголошеної війни Росії проти України, я вважаю, що це виправдано. Так само, як і відключення російських телеканалів».

Натомість департамент інформації ОДА та особисто Борис Філатов встановили дружні взаємини з місцевими ЗМІ, журналістами, редакторами та впливовими блогерами, адже «горизонтальні зв’язки – це та річ, яку не можна недооцінювати». Було прийнято принципове рішення відмовитися від замовних публікацій. Замість цього генерується цікавий контент, інформаційні приводи. Крім того, заступник голови Дніпропетровської ОДА є постійним дописувачем своєї сторінки в ФБ, де в нього вже близько 80 тис. читачів.

Сепаратизм поза законом

«Ще один наш чи то секрет, чи то настанова – сепаратизм оголошений поза законом, – продовжує тему Борис Філатов. – Я збирав і комунальні ЗМІ, і приватні. Ми не ліземо в інформаційну політику, не обговорюємо справи наших політичних конкурентів, але є певні речі за червоною межею. Ми прекрасно пам’ятаємо, як муніципальна газета міської ради Донецька розпалювала полум’я громадянської війни. Я не можу уявити, щоб газети "Днепр вечерний" чи газета обласної ради "Зоря" писала статті за ДНР, за хунту тощо. Тобто, донецькі еліти, розпалюючи вогнище,  хотіли підсмажити собі смачний шашлик, а в результаті спалили рідну хату. Всі наші редактори ЗМІ, керівники телеканалів, кабельних операторів отримали відповідне попередження. Якщо не буде виключено моменти, пов’язані з сепаратизмом і тероризмом, до вас завітає батальйон «Дніпро». По-іншому ніяк не можна, адже в країні триває війна, на якій вбивають, викрадають та катують людей. В іграшки гратися ми не будемо».

Щоб повернути Донбас до складу України, не територіально, а ментально, на думку заступника губернатора, перш за все, слід ізолювати мешканців цих областей від російської інформаційної пропаганди. «Інформаційна зброя в агресії Російської Федерації займає перше місце. Те, що відбувається кожен день в російському інформаційному просторі, інакше як диверсією назвати не можна», – наголосив він.

За словами Бориса Філатова, на останній зустрічі волонтерів із Президентом України Петром Порошенком стало відомо, що незабаром у Донецькій області планується установка передавача та відновлення трансляції всіх українських каналів. «Зараз вибирається дислокація. Цілком зрозуміло, що як тільки ми встановимо цей передавач і він буде в зоні ракетного обстрілу, його відразу накриють "градами". Проте, я думаю, найближчим часом ми знову побачимо українські канали у Луганській та Донецькій областях», – додав Філатов.

Детальніше про інформаційну політику керівництва області розповів радник губернатора Борис Брагинський. Оскільки виникла необхідність структурувати інформацію про потреби армії, роботу волонтерів, грошові перекази, вирішити цю проблему допомогла саме громадська ініціатива  – громадські організації та бізнесмени. Створено сайт http://helpua.info, де можна знайти інформацію про події в зоні АТО, про потреби українських військових, волонтерську діяльність. Там  можуть розміщуватися  не лише передруковані матеріали ЗМІ, а й дані з перших вуст, отримані від прес-секретарів підрозділів. Через сайт є можливість навіть переказувати кошти он-лайн.

А ще саме 12 серпня накладом 5 000 екземплярів вийшов перший номер інформаційного бюлетеня «Народ і армія», спільного проекту Дніпропетровської обласної організації НСЖУ, редакцій газет «Зоря» та «Вісті Придніпров’я», Видавничого Дому «Кераміст». Більшу частину накладу вже передано нашим військовим в зону АТО. Також «бойовий листок» отримають бійці, які лікуються та проходять реабілітацію у військовому госпіталі та обласній лікарні імені Мечникова.

Про необхідність вибудовування правильної тактики на територіях, які повернено під контроль України, зауважували усі експерти. Дуже важливу, практично вирішальну роль у цьому процесі відіграють саме засоби масової інформації.

Копанки перетворили людей на рабів

Під час дискусії йшлося про те, що дуже важливо зрозуміти, з якими людьми ми маємо справу. Чому вони вірять в усілякі дурниці на грані фолу, що їх транслює російське телебачення та завдяки чуткам поширюють сепаратисти; чому вони досі мріють про Радянський Союз і підсвідомо лишаються у «совку»; як достукатися до цих людей і чи можна їх «перекодувати».

«Людям насправді дуже сильно "промивають" мізки. Пару тижнів тому, коли ми увійшли в село поблизу Донецька, один з місцевих жителів підійшов до мене із запитанням: де ваші польські (!) фашисти, американці, негри на танках? І наскільки він був здивований, коли побачив, що більшість хлопців у "Дніпро-1", майже 80%, – російськомовні», – розповів Юрій Береза, керівник Штабу національного захисту, командир батальйону «Дніпро». За його словами, на сході немає сепаратизму – це штамп: «Є війна між чорним і білим, між злом і добром, між освіченістю і невіглаством. З вірою в те, що повернеться Радянський Союз з ковбасою по 2,20, з вірою в якихось ефемерних жидобандерівців, фашистів. Зрозуміло, що все це вплив російської пропаганди».

Юрій Береза також озвучив свою чітку позицію щодо боротьби з сепаратизмом: «Є дуже просте вирішення – кому не подобається Україна – чемодан, вокзал і до побачення, з компенсацією економічних втрат від держави. Хто хоче залишитись – хай лишається, але при цьому він повинен бути громадянином нашої держави, України».

Володимир Білецький, професор, доктор наук, голова Українського культурологічного центру з Донецька зауважив: «Вже сам факт, що проти України розпочали таку жорстку агресію, непрямим чином свідчить про визнання того, що ми просунулись далеко вперед. Іншим шляхом, виходить, нас вже не можуть зупинити. Це таке побічне визнання наших успіхів».

Донбас, за словами  експерта, дуже специфічний регіон. Тому необхідно усвідомлювати, з ким ти говориш. В аналітичній розвідці «Схід України в інтегративних процесах сучасного державотворення» Білецький висуває ідею, що Донбас – це люди в дорозі. Люди, які приїхали освоювати регіон, були відірвані від рідної землі, так би мовити приїхали зі своєю «матрицею». Тобто присутній психологічний фактор – не у себе вдома люди діють по-іншому, більше собі дозволяють з того, чого б не робили за звичних обставин. У одних спрацьовують «гальма», в інших ні. «Ще треба розуміти психологію шахтаря – праця ризикована, небезпечна. А людина, яка постійно знаходиться в режимі стресів, небезпек, має менші запити. У неї лишаються інстинкти самозбереження, продовження роду і це майже все – немає бажання прочитати книжку, піти в театр тощо. Але є потреба зняти стрес. Такий спосіб існування, роботи суттєво детермінує образ життя. Копанки взагалі перетворили людей на рабів», - каже експерт.

На думку Володимира Білецького, сьогоднішня війна – однозначно не громадянська. «Усі ці речі поетапно готувались 8-10 років. Про штучність процесів свідчить і той факт, що за останні 3-4 роки 50% шахт на Донеччині поставлені на закриття. Ким? Людиною, за яку проголосував Донбас. Чому? Можливо, щоб потім викинути незадоволених на блокпости… З 900 бібліотек у Донецькій області зараз не нараховується і 700, – наголосив доктор наук. – У минулому році було закрито Інститут штучного інтелекту. Про що це говорить? Ситуація грамотно системно готувалась тривалий час, вона не вибухнула тільки сьогодні».

Влада та безмовне  суспільство поставили частину людей на межу виживання економічно. Згадаємо закриті шахти, доведені до межі банкрутства заводи, фабрики, небезпечні для життя копанки. Бідність, безробіття, алкоголізм, наркоманія – швидко вкорінилися на депресивних територіях. А можновладці байдуже спостерігали, як бідніє народ, набиваючи власні кишені. Отже, після перемоги потрібно налагоджувати економіку, запроваджувати нові технології, піднімати рівень життя та рівень освіченості людей.

Дуже багато питань від журналістів було адресовано соціальному психологу з Києва Олегу Покальчуку. Як працювати з тими, хто піддався інформаційній агресії? Як подавати інформацію, щоб їй довіряли? Про що і про кого зараз краще писати? Та як допомогти українським військовим якнайшвидше реабілітуватись? Як розмовляти з людьми, котрі тривалий час знаходилися під інформаційною окупацією, як налагодити зруйновані через це родинні зв’язки? Як, врешті-решт, висвітлювати події на Сході у ЗМІ та якою в нинішніх умовах має бути роль журналіста?

Олег Покальчук зауважив: «Коли ви говорите з окремо взятим сепаратистом, ви можете його переконати, бо це індивідуальна психологія. Масова помилка людей, які працюють в медіа, в політиці, в адмініструванні полягає в тому, що вони трансплантують індивідуальну психологію на поведінку мас. А маси поводяться інакше, приймають рішення інакше, думають інакше. Маса не сприймає добрі гуманні раціональні меседжі. Є страх, як мотиватор, є пряник, як стимул. Як це культурно робити – це вже справа журналістів».

Експерт нагадав, що в пропаганді найкраще працює те, що не створюється як пропаганда і не виглядає як пропаганда. Чутка працює краще, ніж журналістська інформація. Тому психолог зауважив, що перш за все засоби масової інформації повинні працювати так, щоб їхній інформації довіряли більше, ніж чуткам.

В Україні сьогодні існує повний дефіцит позитивних фігур. Тому психолог порадив медійникам більше розповідати про сьогоднішніх героїв, їхні історії. Військовим, які знаходяться на Сході України, в першу чергу необхідна максимальна увага, тепло, відчуття підтримки, розуміння того, що на них чекають вдома.

Підсумовуючи, медіаексперт Світлана Єременко наголосила, що представники українських ЗМІ в тих умовах, які склалися на сьогодні, повинні ще прискіпливіше дотримуватись журналістських стандартів, Кодексу журналістської етики, подавати лише перевірену, достовірну інформацію, щоб не сіяти паніку, не відповідати на брехню брехнею. Слід усвідомлювати, що в умовах інформаційної агресії, неоголошеної війни роль журналіста, його відповідальність перед суспільством суттєво зростає, підкреслила експерт.

Залежить від кожного з нас

Всі ці 24 роки незалежності ми робили крок вперед, а два кроки назад, постійно оглядаючись, а що скаже Росія, а як відреагує на це наша п’ята колона. Ми закреслили комуністичну ідею, але не виробили національної, ми відкинули цінності будівника соціалізму, але не виробили  цінностей громадянина держави Україна. Ми не займалися вихованням патріотизму, мало того – ми соромилися цього слова!

Всі ці роки наші люди знаходилися під інформаційною окупацією, яка особливо загострилася під час Майдану та досягла небаченої агресії. Але найгірше, що атакам дезінформації українські громадяни роками піддавались і «в тилу» – з боку власних медіа, зокрема  телебачення.

На Сході України гинуть наші сини, діти лишаються сиротами, а ефір телеканалів і далі заповнений  російськими серіалами. «Вулиці розбитих ліхтарів», «Морпехи», «Брати», «Адмірали» тощо і далі пропагують героїчну історію СРСР і Росії, переконують, що ми «один» народ, що наша мова якесь непорозуміння. Дрібниці? Далеко ні! Бо насправді прославляння чужих героїв упливає  на колективне підсвідоме й у масовій свідомості закарбовується: ми одна країна, у нас спільна історія. На визволених територіях буде відновлено трансляцію українських каналів, але що ми запропонуємо? Знову російське мило? Не можна не погодитися зі Світланою Єременко, яка стверджує, що найбільшою помилкою було те, що ці регіони – Донецьку і Луганську область – з початку незалежності українською владою та президентами було віддано на відкуп місцевим олігархам, а національне виховання було замінено регіональним. Тепер потрібно всім разом виправляти помилки – це ще один із висновків круглого столу.

Журналіст сайту «ВСЕ» з Рівного Юрій Дюг підкреслив, що варто не чекати і не розраховувати на владу, а потрібно починати з себе, кожному особисто включатися у боротьбу за нову Україну. Важливо, щоб всі ми усвідомили: майбутнє нашої країни залежить від кожного з нас.

Очевидно, журналісти це розуміють, адже зацікавлення зі сторони ЗМІ до анонсованого заходу, теми та спікерів було величезним, бажаючих взяти в ньому участь із Харкова, Донецька, Луцька, Чернігова, Сум, Тернополя, Одеси, Рівного, Бердянська, Кривого рогу виявилось набагато більше, ніж розраховували, тому організаторам довелося відмовляти.

І ще один висновок: проведений Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика медіазахід свідчить про те, що журналісти з різних регіонів прагнуть спілкування, обміну досвідом, зацікавлені у співпраці. Безперечно, такі заходи, проведені у різних регіонах, також сприятимуть об’єднанню країни.

Вікторія Сидорова, керівник прес-центру «Моє місто», Чернігів

Наталя Назарова, координатор Дніпропетровського прес-клубу  

Фото Вадима Піддубського, Миколи М'якшикова