«Ви не маєте права на увагу. Вас не зобов’язані фоловити користувачі Twitter лише через те, що ви зафоловили їх. Ви не можете претендувати на нових френдів і коментарі у блозі лише через те, що публікуєте щось. Ніхто не мусить натискати на ваші посилання або підписуватись на вашу розсилку, і взагалі ніхто вам нічого не зобов’язаний», - пише експерт із комунікаційних стратегій Ембер Наслунд на сайтs Social Media Today, аналізуючи поширені конфліктні ситуації поміж учасниками соціальних мереж.

- Інтернет не є ані демократією, ані егалітарним суспільством. Увага є занадто великою цінністю, аби хтось мусив віддавати її іншому лише як жест взаємної ввічливості. Я і лише я розпоряджаюся своєю увагою, і я сама буду вирішувати, з ким і як взаємодіяти в мережі. Якщо ви справді потребуєте, щоб хтось зафрендив вас на соціальній мережі, вам доведеться змінити свої пріоритети, аби бути вартим чужої уваги.

У разі, якщо ми візьмемо автоматичну взаємну увагу за правило, незабаром нас затопить безмежна кількість поверхових зв’язків, які мають для нас не більше змісту, значення або користі, аніж випадкове потискання руки незнайомцеві. Це навряд чи доречний стандарт для спільнот, які за своєю природою покликані пристосовуватись до потреб та способу комунікації різних типів учасників.

Поверхові зв’язки цінні лише з огляду на можливу перспективу перетворення на змістовні стосунки. Це означає, що ваш запит на долучення до «друзів» у соціальній мережі, який ви так самовпевнено відсилаєте – і у відповідь на який сподіваєтесь взаємності – не має жодної самоцінності, поки хтось не побачить у ньому цінність для себе.

Деякі люди дуже скупо витрачають свою увагу, маючи для цього поважні причини. Інші ліберальніші у своїх зв’язках, також із поважних причин. Мені так набридли нарікання на непідтверджені запити, або на те, що комусь приділяють більше уваги, аніж людям більш гідним її, на тих, хто не відповідає на коментарі, повідомлення чи привітання на стіні у Facebook. Так набридла зверхня критика людей, які дотримуються іншої френд-політики. Досить уже! Якщо ви вважаєте щось цікавим, корисним, забавним або вартісним – приділяйте цьому свою увагу. Якщо не вважаєте – не приділяйте! Якщо хтось робить цей вибір для себе, і він не збігається з вашим, обговоріть і спробуйте зрозуміти його мотиви, запропонуйте йому свої, зважте на аргументи обох сторін… і закінчуйте  з цим нарешті.

Увагу, дружбу, приязнь треба заробити. Тому, відкриваючи для себе соціальні мережі, не обманюйтесь, вважаючи, що обмін цінностями у них заснований на обов’язковій взаємності. Він полягає у взаємодії, у внескові в дискусії, для участі в яких не конче ставати «друзями» з іншими учасниками. Замість нарікання на те, що інші відмовляються приділяти увагу вам, замисліться над тим, чому ви не викликаєте в них такого бажання, і чи не є ваш внесок у спільноту недостатнім.

«Медіаграмотність» за матеріалами Social Media Today.