Люди люблять дізнаватись цікаві факти про інших людей і про себе самих. Одним із традиційних джерел таких фактів є опитування. Їх можуть проводити поважні академічні соціологічні служби та установи, але значно частіше - комерційні компанії, які опитують людей на замовлення інших компаній і брендів.

Інтерес замовників зрозумілий: засвітитись у цікавому контексті, привернути увагу до певної теми й створити у споживачів відповідну асоціацію. Наприклад, дослідження популярності дорогоцінних металів та самоцвітів, зроблена на замовлення ювелірної фірми, спрацює як прихована реклама. Та й пряма реклама, наприклад, путівок у Туреччину чудово працюватиме у зв’язці з новиною про те, що більшість респондентів надає перевагу відпочинкові в цій країні. При цьому результати опитування є цілком достовірними, хоча далеко не завжди репрезентативними (особливо це стосується «дешевих і сердитих» онлайн-опитувань).

Чи можна розцінювати повідомлення про результати подібних комерційних опитувань як новини? Борці з «дурналістикою» із Media Standards Trust уважають, що ні. Натомість, сайт http://www.onepoll.com/, який проводить онлайн-опитування на замовлення приватних компаній, наполягає, що його продукт – «незалежні новини»,  а не реклама чи прес-релізи.

Після запуску сервісу churnalism.com, який виявляє копіпейст у журналістських матеріалах, адміністрація One Poll почала висловлювати претензії до Media Standards Trust. Мовляв, сервіс несправедливо зараховує до категорії дурналістики повідомлення One Poll, адже вони є журналістськими матеріалами, написаними фаховими новинарями – «достовірними, уважно перевіреними, а отже, такими, що потребують мінімального редагування або не потребують його взагалі». Ці матеріали за посередництва інформаційного агентства SmallWorldNewsServiceнадходять до редакцій, а позаяк вони є готовими матеріалами, адаптованими до стилістики масових видань, останні публікують їх без змін. Що ж, можна було здогадатись, що цей аргумент буде вжитий на захист копіпейстозалежної дурналістики.

У відповідь творці churnalism.com пояснюють, що сервіс наповнюють його користувачі, й адміністрація не вирішує, які тексти можна, а які не можна порівнювати на предмет ідентичних уривків та інших ознак копіпейсту. Одначе громадськості не зайвим буде знати про цей різновид матеріалів і відрізняти їх від справжніх новин.

Отже, які опитування проводить OnePoll на замовлення комерційних компаній (як зазначено на сайті компанії) задля промоції їхніх виробів та послуг?

«Люди стають по-справжньому щасливими в 50 років» - на замовлення страхової компанії, що працює з клієнтами, старшими за 50;

«Романтичний період у шлюбі минає за 14 місяців через те, що партнери починають менше дбати про гігієну» - на замовлення виробника ванн;

«Вісім із десяти одинаків перевіряють інформацію про потенційних партнерів в інтернеті, перш ніж зустрітися» - на замовлення сайту знайомств;

«Протягом життя собаки її власник проходить разом із нею 24 тисячі миль» - на замовлення компанії, яка займається страхуванням тварин,

І так далі. На думку Media Standards Trust, замовників опитувань спокушає саме маскування результатів під повноцінні інформаційні матеріали, а також їх поширення через інфраструктуру інформаційного агентства, завдяки якому в редакціях ці матеріали можуть сприйняти як новини останнього. Й опублікувати без змін, як це часто роблять із новинами Associated Press або Reuters.  Фірмі, що спонсорувала опитування, це дуже вигідно, адже вона просуває свій бренд, не сплачуючи за рекламу; до того ж, серед бізнесменів поширене уявлення, що рівень довіри читачів до згадок про товар і послугу в новинах є вищим у порівнянні з відверто рекламними повідомленнями. Тим часом аудиторію просто вводять в оману, видаючи рекламу за повноцінні новини.

One Poll публікує приблизно одне опитування на день, і багато з цих матеріалів без змін виходять на шпальтах британської преси. Тож експерти з Media Standards Trust радять цій компанії, а також іншим, які поширюють рекламні матеріали під виглядом новин, працювати прозоріше. А редакціям – бути уважними із републікацією результатів будь-яких опитувань, зважати на джерело та замовника, і, якщо вже вирішили публікувати, обробляти такі матеріали по-журналістськи, даючи читачеві зрозуміти, що це – не істина в останній інстанції. Аудиторія повинна побачити, що це – «спонсоровані» новини, поява яких викликана не інтересом суспільства,  а комерційною потребою приватної компанії.

«Медіаграмотність»