Ідею сервісу iCorrect, який за тисячу доларів на рік дозволяє знаменитостям публікувати спростування та виправлення публікацій про них у медіа, критикує Стівен Притчард із The Observer. Свою колонку він починає з того, що називає себе дурнем: мовляв, десять років публікував спростування та виправлення в газеті, і не додумався до того, що можна брати за них гроші.

- На минулому тижні ми довідались, що Чері Блер ніколи не зустрічалась із Саїфом Каддафі, Кейт Мосс не користується фейсбуком, а футболісти «Челсі» не витрачали 120 тисяч фунтів на випивку під час вечірки. Разом із Стівеном Фраєм, Джемаймою Хан, Наомі Кемпбелл усі ці люди виступили на сайті ICorrect.com із спростуванням неправдивої інформації про себе у друкованих та онлайн-виданнях.

iCorrect.com називає себе першим сайтом, який «постійно виправлятиме всю брехню, дезінформацію та неправильні трактування, що з’являються у віртуальному просторі». Користування цим сервісом коштує тисячу доларів на рік для фізичних осіб і п’ять тисяч для юридичних.

Та вчитайтесь у дисклеймер, опублікований дрібним шрифтом на сторінці. Ніхто не перевірятиме фактів, користувачі сервісу несуть повну відповідальність за зміст своїх дописів, і сайт «не дає жодної гарантії достовірності, точності, законності чи якості цих постів». Інакше кажучи, слово користувача проти публікації у медіа – ось і все спростування.

Здається, самозакоханість цих людей сягнула межі маразму: поки тисячі людей гинуть від цунамі та землетрусу, що загрожує планеті ядерною катастрофою, ті, хто могли б допомагати боротися з лихом, розповідають нам, що насправді не ходили на якусь там вечірку чи не їздили на коні в нічному клубі.

Я запитував сера Дейвіда Тенґа, засновника сайту, чи хтось із журналістів або видань уже виступили із оскарженням цих «виправлень» їхніх публікацій. Сер Дейвід відповів, що поки що ні, адже сайт існує лише кілька днів, і що він «просить людей дбайливо ставитись до того, що вони пишуть, але не може гарантувати повної достовірності», а також «щодня молиться, аби проти сайту не позивались». «Я не кажу, що ми зможемо викорінити брехливі публікації в медіа, але пропоную людям, яких оббріхують, платформу для спростування», - сказав він.

Сер Дейвід, напевно, не в курсі, що деякі медіа пропонують цю саму платформу цілком безкоштовно ось уже сорок  років (у Японії – з 1922 року). У газетах, телерадіокомпаніях та онлайн-виданнях працюють незалежні редактори-омбудсмани, які вислуховують претензії до публікацій, перевіряють факти обох сторін, говорять із авторами і, якщо необхідно, публікують виправлення, спростування або вибачення. Це робить медіа прозорішими і гідними довіри.

На сайті iCorrect.com уже чимало виправлень публікацій The Daily Mail, The Telegraph, Financial Times i The Sun – газет, які не мають традиції виправлення. Та, на відміну від тих видань, які цю традицію мають, сервіс сера Дейвіда бере за це гроші і не перевіряє фактів, а також не дає журналістові чи виданню змоги пояснити свою логіку чи довести свою правоту.