Про це повідомляє AP.
Як і багато інших мусульманських держав, Пакистан засудив жорстокий напад на журнал Charlie Hebdo у Парижі, внаслідок якого було вбито 12 людей.
Разом з тим влада країни схвильована публікаціями карикатур, що зображують пророка Мухаммеда.
За словами міністра з релігійних справ Пакистану Сардара Мухаммада Юсуфа (Sardar Mohammad Yousuf), законодавці одноголосно прийняли резолюцію, що засуджує публікацію таких знімків, а також насильство – за будь яких обставин.
Після голосування група депутатів пройшлася поблизу парламенту, вигукуючи: «В ім’я пророка ми готові померти».
Міністр Юсуф сказав, що резолюцію буде надіслано всім іноземним місіям всередині країни, а також до США. Таким чином Пакистан хоче висловити свій протест проти карикатур, що «глибоко образили наші релігійні почуття», сказав політик.
Крім цього проти карикатур виступили близько 300 людей з маловідомої пакистанської релігійної групи у східному місті Лагор (Lahore). На своїх плакатах вони вимагали повісити тих, хто намалював ці малюнки.
АР нагадує, що іслам в основному забороняє зображення пророка Мухаммеда, і більшість мусульман у Пакистані вважає карикатури богохульними.
У вівторок у північно-західному місті Пешавар, ортодоксальний священнослужитель провів службу в пам'ять про братів Саїда та Шерифа Куаші (Said and Cherif Kouachi), які атакували сатиричний журнал у Парижі, і вихваляв їхній вчинок.
Нагадаємо, 7 січня у Парижі відбувся терористичний напад на редакцію французького сатиричного тижневика Charlie Hebdo, який публікував різкі, часто непристойні карикатури на всі світові релігії. Міжнародні організації та лідери держав різко засудили злочин.
11 січня у столиці Франції відбувся мільйонний Марш єдності в пам'ять про жертв терористів та на захист свободи слова.
Теракт проти Charlie Hebdo спричинив шалене зростання його популярності. Свіжий номер журналу із зображенням пророка Мухаммеда на обкладинці, який вийшов у середу, був розкуплений за лічені хвилини.
Папа Римський Франциск, коментуючи напад на Charlie Hebdo висловився, що у свободи вираження мають бути межі і що не можна потішатися з віри інших людей.
