Третього листопада Верховна Рада вже втретє має намір розглянути в першому читанні законопроект № 1123 «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», який передбачає роздержавлення преси: вихід органів влади і місцевого самоврядування зі складу засновників (співзасновників) друкованих ЗМІ або перетворення друкованих ЗМІ, заснованих центральними органами виконавчої влади, на офіційні друковані видання.

Реформа, котра є одним із зобов’язань України перед Радою Європи та якої добиваються українські медійні організації, має як прихильників, так і противників серед близько 550 видань, що підлягають роздержавленню. На прохання MediaSapiens Леся Карлова з прес-служби Національної спілки журналістів України поспілкувалася з кількома головними редакторами комунальних газет і з’ясувала, як вони зараз існують та яким бачать своє майбутнє після роздержавлення.

Жидачівський часопис «Новий час» (Львівська область) — чи не єдина з комунальних газет регіону, яка не має проблем зі своїми співзасновниками — районною владою, каже її головний редактор Андрій Данилець. Зауважує: все тому, що в статуті прописано всі нюанси взаємовідносин. Зокрема і щодо співфінансування, без якого поки що газета не залишалася. Так само завдяки установчим документам представники влади не «зазіхають» на редакційну політику. В іншому разі газета може й до суду звернутися.

«Вони розуміють, що ми їм потрібні, а вони потрібні нам як ще одне джерело коштів», — пояснює головред.

До процесу роздержавлення пан Данилець ставиться стримано. І хоча має намір брати участь у пілотному проекті й каже, що процес цей потрібен, він визнає: в разі розриву стосунків зі співзасновниками доведеться скорочувати штат, бо лише так газета зможе вижити.

«Новий час» виходить у досить малозаселеному районі, де проживає близько 72 тисяч людей. Видання було засноване 1939 року, але проіснувало всього півроку — й потім його було перезасновано вже 1947-го. Називалося «Радянський шлях». 1961-го газету назвали «Червоною зіркою», а через два роки знов повернули попередню назву. Так тривало до 1990 року, коли рішенням сесії місцевої ради було створено часопис «Новий час», який нині виходить на 12 сторінках.

«Проблематика соціально-політичного характеру, намагаємося акцент робити на людині. Матеріали з першої шпальти — це, як правило, матеріали про конкретних людей, про їхні долі», — коментує пан Данилець.

Стосунки зі співзасновниками було врегульовано у 2010 році.

«До цього засновниками газети були районна рада й райдержадміністрація. Враховуючи політичну ситуацію, коли до влади прийшов Віктор Янукович, я запропонував голові РДА вивести адміністрацію зі складу співзасновників і ввести трудовий колектив. На сесії було прийнято новий статут, котрий був виписаний таким чином, що райрада й колектив є рівноправними співзасновниками. Це стосується як прийняття рішень, так і фінансування. Що заробляє трудовий колектив, те такою ж мірою дофінансовується з бюджету, — розповідає редактор. — Ми не вважаємо, що отримуємо дотацію: ми отримуємо кошти за надані послуги з висвітлення діяльності органів влади».

Найвищим органом управління для газети є збори засновників, куди входять по три представника з кожної сторони. Таким чином приймаються всі рішення, що стосуються діяльності видання. Час від часу редакція має звітувати перед співзасновниками.

Звісно, як каже пан Данилець, не стосунки з райрадою не такі вже й безхмарні. «Проблема комунальних ЗМІ полягає не стільки у грошах, як у відсутності нормального законодавства, яке би регламентувало діяльність. Ця неврегульованість створює проблеми на кожному кроці. По-перше, немає типових штатів, але водночас ми не можемо скоротити посади, бо коли йдеться про фінансування, з нас вимагають штатний розпис і розраховують по штатних одиницях, скільки ми витрачаємо на заробітну плату», — зауважує головред.

Основні витрати в газети зараз — це друк. Раніше, як розповідає пан Данилець, газета була чорно-білою. Через погану якість друку почали втрачати передплатників, які шукали щось «веселіше». Тож 2011 року перейшли на повноколірний друк, друкуючи видання в обласному центрі.

Своїм коштом редакція змогла відремонтувати приміщення, яке є у власності трудового колективу. З одноповерхового зробили двоповерхове. Придбали техніку. Зі співзасновниками було чітко обумовлено, що вона належить колективу.

Спроб диктувати свої умови з боку влади не було з 2005 року. «У 2010 році в нас було прописано певні принципи редакційної політики і невтручання влади. Спочатку було важко. Але все чітко прописано в статуті й установчій угоди. Якщо вони не будуть виконувати своїх обов'язків, є ж судові важелі. Вони розуміють, що ми їм потрібні, а вони потрібні нам у плані того, що ми маємо ще одне джерело фінансування», — коментує редактор.

Цього року, як і торік, з бюджету газета отримала 300 тисяч гривень. «Якщо порівняти з виданнями регіону, то в декого більша сума, в декого менша. Все залежить від стосунків із засновником і співзасновником. Не буду хвалитися, але в такій ситуації ми чи не єдині, до кого ніхто не має ніяких претензій, бо всі нюанси прописані в статуті. Цензури немає як із боку влади, так і всередині редакції. Я теж не цензор. Бо кажуть, внутрішня цензура ще гірша, ніж зовнішня. Ми пишемо те, що вважаємо за потрібне, те, що є в дійсності. Намагаємося бути об'єктивними», — запевняє пан Данилець.

Зараз у редакції працює сім осіб, штат розрахований на одинадцять. Однак і такий штат утримувати важко, зізнається головред.

Андрій Данилець переконаний, що роздержавлення преси потрібне. «Я розповідаю про те, що є в нас. Але я знаю, що в інших. Тиск існує. В системі комунальної преси багато редакторів передпенсійного віку. Вони живуть за принципом “доробити б до пенсії” й виступатимуть проти роздержавлення. Його треба впроваджувати, але треба й казати, що буде після. Я бачу два виходи: хто захоче стати незалежним і відстоювати свою думку, ті можуть вижити, а можуть і зникнути. А ті, хто захоче дотацій, одразу “ляжуть” під місцевих олігархів. Вони будуть вигідні під вибори. Мати кишенькові ЗМІ, судячи з того, що відбувається зараз, дуже вигідно», — каже головред.

Прогнозувати, як вплине роздержавлення на газету, пан Данилець не береться. Однак не приховує, що доведеться скорочувати штат. «Колись я був у Польщі, країнах Балтії. Бачив, як живуть тамтешні видання. Як правило, зводиться до того, що в штаті залишається троє людей. Інші працюватимуть позаштатно. Робота для людей буде, але принципи існування зміняться», — зауважує він.

За словами головреда, з обласними виданнями конкурувати «Новий час» не зможе, але й свою територію віддавати не збирається. «Вони, було, хотіли, щоб ми створювали по районах сторінки у їхніх виданнях. Але розуміємо, що їх цікавить реклама. Свою рекламу ми не віддамо!» — запевняє Андрій Данилець.

Основні прибутки в газети від приватних оголошень, вітань. Великих підприємств у районі немає, а маленький бізнес у рекламі не зацікавлений. «Якщо казати відверто, то самостійно зможемо оплачувати роботу двох-трьох людей. У нас працює сайт, думаємо над створенням інтернет-телебачення, бо одній газеті не вижити», — розмірковує головред.