Журналіст Charlie Hebdo Зінеб Ель Разуі у день, коли терористи застрелили сімох її колег, була у відпустці, розповідає вона репортерові DW. Зінеб і досі не може нормально працювати, постійно згадує загиблих друзів. Особливо близьким для неї був головний редактор журналу Стефан Шарбоньє, який допоміг їй, утікачці з Марокко, влаштуватися на роботу в Шарлі. 

«Він був для мене братом, якого в мене ніколи не було, він був мені дорогий», - ділиться переживаннями Зінеб. Вона досі вважає неправильним те, що після трагедії тижневик продовжив виходити в друк, наче нічого не сталося. Журналістка додає: «Я б хотіла, як і інші колеги, тривалої перерви. Щоб у нас був час оплакати загиблих, щоб ми могли спільно подумати, що ж буде з Шарлі, як журнал зможе знову постати з попелу, і як нам залишатися вірними тій ідеї, за яку загинули наші колеги».

Разом з тим, за інформацією DW, не всі колеги поділяють точку зору Зінеб. Одні виступають за те, щоб Шарлі обрав новий курс, інші - занурилися в роботу, аби будь-що утримати видання на плаву. Як от нинішній головний редактор Шарлі Ебдо Жерар Біар:

«Я повинен був працювати. Я повинен робити те, що я завжди робив. Я особливо цього потребував, але це необхідно було також для газети. Ми повинні були показати, що Шарлі не помер».

Редакція газети Шерлі Ебдо нині працює в приміщенні французької газети Libération. Члени редколегії перебувають під постійною пильною охороною, але це також і виснажує.

У травні MediaSapiens писав про те, що карикатурист Шарлі Реналь Люзье, відомий під творчим псевдонімом Люз, пішов із журналу. Реналь Люзье працював в Charlie протягом 23 років. За його словами, рішення про звільнення пов’язане виключно з його особистими переживаннями щодо січневого нападу на редакцію, і аж ніяк – з якими-небудь внутрішніми складнощами в колективі.

Хоча таким, як раніше, Шарлі не буде вже ніколи, мовить DW. Шеф-редактор Біар розповів журналістам, що півроку тому під час редакційних засідань колеги багато сміялися, а нині люди легко спалахують та зриваються.

Психолог Кароль Даміані пояснює, що журналісти Шарлі Ебдо перебувають під тиском високих очікувань громадськості: «Співробітники журналу стали символом свободи слова. Не кожен може до цього призвичаїтися. Деякі вважають, що мусять і далі грати цю роль. Для інших, однак, це занадто важко і вони не витримують».

Зінеб Ель Разуі розповіла, що також розмірковувала про звільнення, але журналістка вважає, що її обов’язок як мусульманки та борчині за права людини - не здаватися. 

«Нам потрібно зосередитися на головному: чому маленький журнал тут, посеред Парижа, став об’єктом такої сильної ненависті та насильства. Це означає, що Шарлі Ебдо щось відстоював, і те, що відстоював Шарлі, має вижити, незважаючи на напад», - стверджує Зінеб.

Деякі французькі читачі видання кажуть, що Шарлі втратив свою в’їдливість, релігійні карикатури на сторінках журналу з’являються дуже рідко: 

«Шарлі має залишатися Шарлі, байдуже, які теми вони висвитлюють, вони повинні провокувати, як і раніше», - наполягає читач.