Стаття має назву «За лаштунками путінського двору: Особисті звички новітнього диктатора» (Behind the Scenes in Putin's Court: The Private Habits of a Latter-Day Dictator). У примітці до неї автор розповідає, що цей текст є результатом понад трирічного збору інтерв’ю для книги «Крихка імперія: Як Росія полюбила і розлюбила Володимира Путіна» (Fragile Empire: How Russia Fell in and Out of Love with Vladimir Putin).

За словами Бена Джуди, він мав змогу поспілкуватися як із колишніми, так із теперішніми міністрами, представниками місцевої влади, багатьма російськими бюрократами, близькими радниками, персональними помічниками та звичайними людьми. Із цих розмов автор зібрав разом різні звички та буденні справи «новітнього диктатора» Путіна.

Обкладинка нового номера журналу Newsweek

«Президент прокидається пізно і їсть відразу після полудня. Він починає з найпростішого зі сніданків. Це завжди домашній сир. Приготовлена їжа зажди поживна: омлет або, час від часу, каша. Він любить перепелині яйця. Він п’є фруктовий сік. Їжа завжди свіжа: кошики із тим, що полюбляє, йому регулярно доставляють із ферми Патріарха Кирила, російського релігійного лідера», - так розпочинає свою статтю Бен Джуда.

Далі йде опис рутинних справ Путіна: кава, плавання, спортзал (із увімкненими російськими теленовинами). Цікаво, що надає перевагу гантелям, а не тренажеру-велодоріжці. Весь цей час «у лакованих дерев’яних приймальнях» його очікують «придворні чиновники». Як пише автор, для міністра нормою вважається чекати президента три або чотири години.

Стосовно читацьких уподобань, то, як розповіли Бену Джуді, Путін любить історичну літературу: про Івана Грозного, Катерину ІІ, Петра Великого.

Зовсім наближені до російського правителя стверджують, що йому дуже сподобалася «Третя імперія», в якій від імені уявного латиноамериканського історика у 2054 році розповідається про Володимира ІІ, збирача всіх російських земель.

Автор описує рутинні наради в офісі, на яких Путін не користується жодними новітніми технологіями, лише червоними папками із паперовими документами, а також стаціонарними радянськими телефонами військової доби.

«Він одержимий інформаціїєю, - пише Бен Джуда. – Найтовстіші папки, підготовлені на його прохання, - це не доповіді розвідки, а вирізки із газет. Його руки спершу розгортають російський прес-дайджест. Найважливіші газети на початку: улесливі національні таблоїди, такі як «Комсомольская Правда» та «Московский комсомолец». Вони мають мільйони читачів, тому є значимими…»

Потім, як розповідає автор, Путін переходить до більш якісних, «злегка цензурованих» видань «Ведомости» та «Коммерсант»: у них, зокрема,  йдеться про кремлівські чутки. Російський правитель приділяє особливу увагу колонкам про себе у «Коммерсанте», які пише Андрій Колесніков. За словами придворних, він любить дочитувати їх до кінця.

Далі на черзі – міжнародна преса. Вирізки для Путіна готує і президентська адміністрація, і МЗС. При цьому, поганих новин від президента не ховають, пише Джуда, адже глава держави має знати, до якої міри іноземці його демонізують. «Але, щоб вдовольнити його, вони також покірно включають матеріали німецькою в оригіналі, мовою, якою він, як службовець КДБ, листувався у Дрездені, а тому вільно нею володіє», - зазначає автор.

Путін рідко користується інтернетом. Інколи радники показують деякі сатиричні онлайн-відео про нього. «Його життя стало церемоніальним: нескінченні процесії позолочених кімнат. Його рутина поділена на тисячі частин із 15 хвилин та спланована на місяці, якщо не роки наперед. Дотримуючись свого вранішнього розпорядку, він переглядає план, який йому подають у папці із тисненням орла. Після їх перегляду, він дотримується плану: без посмішки чи радості», - пише Джуда.

Автор розповідає, де живе Путін, чому рідко буває у Кремлі, як мандрує країною, як їздить за кордон разом із сотнями супутників та купою російської їжі, як не вживає жодних страв у гостях (навіть якщо пропонує глава держави чи уряду), як поводиться так, наче зроблений із бронзи та як довкола нього панує тиша.