Про це у статті «Битва мемів» (Battle of the memes) пише The Economist.

Редакція британського видання аналізує інформаційну політику України та виклики для українських журналістів в умовах війни.

The Economist нагадує історію про те, як наприкінці 2013 року, коли лише починалися протести на Майдані, Савік Шустер «зробив помилку», запросивши на своє телевізійне шоу опозиційних лідерів. Лояльний до Януковича телеканал, де виходила програма, відразу ж припинив її показ, пише видання і додає, що тоді її підхопив «5 канал», яким володіє Петро Порошенко.

Тепер Савік Шустер опинився під тиском колишнього опозиціонера, а тепер президента, зауважується у статті. Приводом до цього стало запрошення в ефір російського журналіста, який заявив про «братовбивчу війну» і розкритикував український уряд за вбивство мирних жителів. В результаті Нацрада з питань телебачення та радіомовлення видала попередження телеканалу «112 Україна», що транслював шоу, за порушення норм про заборону пропаганди війни та розпалювання ворожнечі. Видання також нагадує про затримання минулого місяця і звинувачення в «діяльності на користь Росії» Руслана Коцаби, блогера, який висловився проти мобілізації.

The Economist зауважує, що для України інформаційна боротьба є новим «мистецтвом». «Зіштовхнувшись із добре налаштованою та добре фінансованою російською пропагандистською машиною, правда та відкритість мали б стати для України найбільш дієвою зброєю, - вважає редакція. – Однак говорити правду – це повільна та важка робота, і Київ часто вибирає натомість дезінформацію».

Видання пише, що українська влада замовчує військові втрати, політичні лідери «послідовно» та «неправдоподібно» заперечують будь-яку відповідальність за смерті цивільних громадян, підриваючи таким чином довіру до себе.

The Economist також згадує про новостворене Міністерство інформаційної політики, очолене колишнім продюсером «5 каналу» та близьким другом Порошенка Юрієм Стецем й покликане навести лад на інформаційному фронті. У статті наводиться мета міністра: налагодити координацію між постійно неузгодженими урядовими агенціями та розробити засоби протидії російській інформаційній агресії.

Разом з тим, зазначає видання, перші кроки нового відомства свідчать: нерозумно намагатися імітувати дії краще фінансованих, більш професійних росіян.

«Вони дивляться, що робить Росія і думають, що можуть запозичити це для України, - коментує ситуацію Оксана Романюк, очільниця Інституту масової інформації. – Ми боремося пропагандою з пропагандою»,

Тимчасом українські журналісти намагаються допомогти армії, зауважує The Economist і наводить слова гендиректора «1+1» Олександра Ткаченка про те, що журналісти відчувають себе учасниками війни «не фізичної, а війни нового типу».

Журналісти постійно сперечаються, чи можуть вони допомагати Україні без суперечностей з професійними стандартами, пише видання і цитує народну депутатку, в минулому тележурналістку, Ольгу Червакову: «Українська журналістика переживає кризу цінностей».

Наталка Гуменюк з «Громадського ТБ», одна з небагатьох медійників, які їздять на контрольовані сепаратистами території, зауважує: однобокі, загальні матеріали не дають українцям можливості зрозуміти кризу. Їздити ж на території, контрольовані сепаратистами, для українських журналістів – небезпечно.

Висвітлення конфлікту у власній країні викликає низку моральних дилем, пише The Economist. За словами директора агентства «Інтерфакс-Україна» Олександра Мартиненка, часто журналісти між професійними стандартами та патріотизмом, обирають останній. Воєнний кореспондент «1+1» Андрій Цаплінєнко, який висвітлював численні конфлікти на Близькому Сході, в Африці та Латинській Америці, згадує: раніше засвідчував те, що люди потерпають, але не міг з цим нічого зробити. «Зараз я розумію, що можу допомогти», - каже він. За словами Андрія Цаплієнка, він обдумував можливість піти в армію, але його відмовили солдати, сказавши, що може принести більше користі як журналіст.

Наостанок The Economist зауважує: скільки українських журналістів відмовилися від безстороннього висвітлення і допомагають армії –  питання суперечливе.