«Не читав, але засуджую», – ця крилата фраза радянських часів весь час крутиться в голові, коли вже кілька днів поспіль переглядаю те, як висвітлюють у ЗМІ та соцмережах тему змін у програмах початкової школи.

Квінтесенцією цього процесу стали слова однієї активної критикеси на Facebook (пряма цитата мовою оригіналу): «Я обязательно познакомлюсь с первоисточником, пока просто не дошли руки». Тобто – людина судить лише по тому, що прочитала чи почула в медіа.

Те, що відбувається нині навколо змін у програмах початкової школи, вкотре ставить – і дуже гостро – питання про соціальну відповідальність журналіста. Бо те, як висвітлюють деякі сайти цю тему, викликає в мене ошелешені запитання: «А чи читали ті журналісти взагалі хоча б щось із першоджерел? Чи намагалися дійти до розуміння того, що не стомлюються повторювати громадські активісти, – зміни необхідні, щоб зробити шкільну систему людянішою та більшою мірою орієнтованою на дитину?»

Чи ті автори лише переповідають почуте від інших авторів (приблизно того ж самого рівня)? Або – ще сумніше – хаотично цитують вирвані з контексту (а іноді й просто викривлені) фрагменти виступів людей, які над цим працювали?

Рух у зворотному напрямі

Ця тема вкрай важлива для країни. За рік по поверненні в освіту після майже двадцятирічної роботи у видавництві та журналістиці я зробив для себе невтішний висновок: українська школа за цей час не розвивалася, а деградувала до найгірших традицій радянської школи.

Починаючи із сумнозвісного Указу Кучми 20-річної давності про «обов’язкову шкільну форму» (це інша важлива тема, яка заслуговує на окреме висвітлення), українська середня освіта після чудового сплеску нових форм, нових шкіл, нових підходів у 90-ті роки, почала відкіт до суто бюрократичної, бездушної, украй централізованої та виразно чиновницької системи радянської школи.

Особливо погано для нас те, що світ за цей час разюче змінився. Приблизно тоді ж, коли Кучма розпочав в українській освіті реставрацію «совка», на планеті широко розповсюдився інтернет, світ став стрімко ставати дійсно цифровим. А ми почали рухатися у зворотному напрямку: до шкільного однострою й давно застарілих підходів у навчанні, коли дітям напихають у голову вінегрет із розпорошених знань замість навчати їх умінню шукати, аналізувати й застосовувати нову інформацію.

Іще одним сумним наслідком такої «політики» стала імітація реформ в освіті, коли безліч нібито невеличких змін, доповнень, донавантажень програм і підручників протягом майже чверті століття непомітно накопичувалися, і, образно кажучи, стала тією соломинкою, що може зламати спину верблюдові. Що тоді казати про дітей, які вимушені все це запам’ятовувати, щоб відповісти на наступному уроці – і відразу забути.

Обговорення програм на EdEra

І ось наприкінці травня Міністерство освіти започаткувало безпрецедентне обговорення на відкритій інтернет-платформі EdEra змін до програм початкової школи. Понад 4 тис. унікальних коментаторів, понад 8 тис. пропозицій за напрямками окремих програм. І що справді унікально (на відміну від липових «громадських обговорень»), КОЖНУ пропозицію було розглянуто, і на неї давали аргументовану відповідь. Результат –пропоновані зміни знімають певну частину напруження дітей, вивільняють творчість учителя, який тепер не повинен суворо дотримуватися розподілу годин за темами.

Ці зміни не є панацеєю, кінцевим рішенням, це лише початок тривалої й напруженої роботи з рятування наших дітей (вибачте за пафос, але це справді так: наших дітей треба рятувати від тієї школи, яка в нас сьогодні є). Далі треба робити дуже багато. І ця робота можлива лише за суспільної підтримки змін, розуміння, навіщо та як це роблять. Тому робота ЗМІ з коректного висвітлення цих процесів в освіті має незаперечне значення, питання національної ваги та майбутнього України. Без довіри нема освіти. А довіра виникає лише з достовірного розуміння.

На тлі дійсної дуже потужної підтримки змін із боку творчих педагогів і великої частини батьків одразу почалися стогони адептів «насгарновчили» на тему, що приведення програм до вимог сучасності «зробить наших дітей дебілами». До того ж – що дуже показово – на запитання до «всьопропальщиків», а чи читали вони власне пропозиції та хоча б резюме стосовно змін, одразу починаються шалені особисті звинувачення та абсолютний неконструктив.

І до цього додали свою лепту й певні ЗМІ.

Образ змін у медіа

Тема змін програм початкової школи викликала величезну (без перебільшення) увагу суспільства. Практично всі провідні медіа зробили про це матеріали або сюжети. На щастя, більшість із них було зроблено якісно.

Коректні сюжети про зміни програм початкової школи зробила більшість провідних каналів телебачення, багато інтернет-ресурсів. До того ж журналісти зверталися напряму до учасників процесу, щоб дістати інформацію з першоджерел, читали матеріали обговорення на EdEra, вивчали презентацію про сутність змін на сайті МОН тощо.

Добре написала про це радниця міністра освіти (і сама – професійна журналістка) Іванна Коберник на своїй сторінці у Facebook: «Якщо ми візьмемо моніторинг за класичними параметрами, то в проекту (змін до програм початкової школи. – С. Г.) все добре, навіть дуже добре: практично всі ключові медіа, з найбільшим покриттям, зробили докладні сюжети, статті й матеріали, дали всі точки зору й правдиво описали ухвалені зміни».

Якісні сюжети про реформу освіти та розвантаження програм початкової школи зробили «1+1», ICTV, «Україна», «24». У цих сюжетах надавали слово як учасникам процесу, які вносили пропозиції, батькам, вчителям, так і противникам змін. Сюжети дають достатнє розуміння процесів і змін, що очікують дітей уже з 1 вересня.

Так само професійно спрацювали багато інтернет-медіа та друкованих видань.Розгорнутий та насичений матеріал з детальним і – що дуже важливо – коректним описом змін по більшості основних предметів та поясненнями, чому треба переглянути програми, ще до засідання Колегії МОН зробила «Українська правда. Життя». А раніше – ще на етапі обговорення змін – журналіст того ж видання розповів, що саме планується змінювати.

Якісно спрацювали журналісти BBC-Україна, які відслідковували роботу над змінами до програм і розповідали про це, наприклад, ще у липні. Також відразу по завершенню засідання Колегії МОН, яка 4 серпня затвердила зміни до програм, дали великий за обсягом матеріал, де висвітлили ключові моменти змін, а потім ще взяли розгорнуте інтерв’ю у заступника міністра освіти Павла Хобзея та радника міністра Іванни Коберник.

Детальний аналіз зробив «Лівий берег», який розповів про найважливіші моменти змін до програм з української мови, математики та літературного читання.

Варто звернути увагу, що досить збалансовані сюжети зробили навіть ті видання, які зазвичай надзвичайно критично ставляться до чинної влади, наприклад газета «2000» або «Страна.UA». Багато видань робили практично прямий репортаж із засідання Колегії МОН, яка розглядала затвердження змін до програм 4 серпня. Наприклад, журналісти РБК-Україна звернулися до мене по коментар напряму через Facebook просто під час засідання Колегії МОН і зробили коректну новину про сутність змін. Ця оперативна новина з’явилася ще під час засідання колегії, її одразу підхопили десятки ресурсів.

«Нас учили інакше – і нічого…»

Однак випадків, коли автори текстів і сюжетів демонстрували або повне небажання розуміти, або цілком очевидну ангажованість щодо зрадофілії, також вистачало. Чого варті лише страшилки «про червону ручку» та «обов’язковий олівець» (узагалі незрозуміло, звідки те взялося, бо червона ручка або олівець мають до навчальної програми приблизно такий же стосунок, як колір завіси в театрі до змісту вистави). Але ці фантазії мали неабиякий розголос у суспільстві, і їх обговорювали активніше, як справжні зміни.

Особливо примітним у цьому сенсі стала позиція УНІАНу, журналістка якого сплутала додавання з множенням і подала на сайт агенції хибну інформацію. Через це на УНІАНі з’явилася «новина» із заголовком, яка викривлено подавала сенс запропонованих змін. І хоча пізніше після довгих умовлянь та пояснень УНІАН виправив очевидно хибне твердження, досить багато ресурсів устигли зробити копіпейст, і не всі його прибрали. Тому сліди дезінформації залишилися. Наприклад, в адресі новини, яка первісно з’явилася на УНІАН, ми бачимо зовсім інший текст, ніж той, що є тепер у заголовку. Первинний заголовок УНІАН був таким: «Міносвіти знімає вимоги вивчення у 1–2-х класах таблиці віднімання та додавання в межах 10–20», а виправлений – «Міносвіти знімає вимоги щодо знання напам'ять в 1–2-х класах таблиці додавання та віднімання в межах 10–20».  Зрозуміло, що ніхто вимоги «вивчення» не знімав, і навіть пропозицій таких не було під час обговорення змін. Тим більше що навіть у тексті йшлося зовсім про інше. Прикметно, що навіть внісши суттєві зміни в повідомлення, редактори УНІАН відмовилися додати до заголовку позначку «Виправлено» чи хоча б «Оновлено».

Відтак, на УНІАН послалися досить багато ресурсів, які, довіряючи агенції, переставили собі викривлену інформацію. Наприклад, у матеріалі на сайті «Бджола» з посиланням на УНІАН залишилася та сама версія, що була спочатку (див скриншот). Ця публікація має маніпулятивний заголовок, який вводить читача в оману, – «Зміни в програмі початкової школи. Додавання та віднімання знати необов’язково».

Звідки воно взялося, спочатку взагалі було незрозуміло: «Як передає кореспондент УНІАН, відповідне рішення прийнято сьогодні на колегії МОН. Таким чином, в 1-2 класі передбачається вивчення таблиці додавання і віднімання в межах до 5». 

Це дуже дивно, тому що буквально в наступному абзаці йдеться зовсім про інше.

«З програми 1-2 класу знято вимогу щодо знання напам'ять таблиці додавання і віднімання в межах 10-20. Ми залишали там тільки до 5. Вони в третьому класі це вивчать», - сказав заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей».

Але й тут – хибна інформація, бо журналістка сплутала вислів заступника міністра щодо вимог до вивчення дітьми додавання (від 1 до 20) з вимогами до вивчення множення (до 5).

Причина цієї помилки в тому, що слова пана Хобзея були не самі по собі: він говорив це під час засідання Колегії МОН, коментуючи фрагмент презентації про зміни до програми з математики, де слайди про додавання та множення йшли один за одним. Як результат – прикра неточність у викладенні питань, які дійсно хвилюють – без перебільшення  –  мільйони батьків.

Іванна Коберник припускає, що це викривлення важливої інформації не є результатом добросовісної помилки, а виявом свідомої негативної позиції щодо реформи освіти з боку журналіста УНІАН. За словами пані Коберник, вона досить довго переконувала журналістку виправити очевидно хибне твердження, але та не погоджувалася: «Ну а легенда, що дітей узагалі не вчитимуть додавати й віднімати, запущена УНІАНом, достойна окремого опису, в якому я колись розповім, як журналістка – автор фейка говорила мені "я взагалі не підтримую ці зміни, я і дві доньки вивчилися, і нічого", і зразу стало зрозуміло, чому вона написала в новині відверту неправду і довго відмовлялася її виправити…» – написала Іванна Коберник на своїй сторінці у Facebook.

І хоча випадок з УНІАН – як потужним і впливовим медіа – був найбільш неприємним, до дезінформування суспільства щодо справжніх завдань та фактів змін у програмах початкової школи долучилися й інші видання.

Наприклад, Gazeta.UA спершу «відзначилася» фантастичною заявою про «скасування таблиці множення»

Потім на сайті газети цю маячню виправили, і заголовок став таким: «Червону ручку заборонять, музику декомунізують – шкільна реформа», але первинний заголовок, який «підтягнув» Facebook, залишився – і він надалі провокує фобії батьків, уже й так наляканих усілякими «червоними ручками».

Загалом ця вся історія для мене особисто стала певним маркером рівня соціальної відповідальності медіа, які пишуть чи знімають на теми, що хвилюють мільйони українців. Із сумом маю визнати: не всі журналісти можуть отримати за цю роботу гарні оцінки. Чому так, це вже інше питання.

Урешті-решт, нікому не закритий доступ до сайтів Міносвіти та EdEra, де можна знайти вичерпну інформацію про зміни в початковій школі.

Також можна звернутися до освітніх експертів, які завжди готові допомогти у складних питаннях, наприклад – до аналітиків центру CEDOS; зазирнути у групи освітян у Facebook; запитати директорів шкіл, які працювали над текстом нового закону «Про освіту», наприклад, Світлана Олексюк, або до активісток батьківських організацій: наприклад, Олена Бондаренко, Оксана Макаренко або Альона Парфьонова. 

Ба більше, спеціально для тих, котрі не мають часу або можливостей побачити картину цілісно, я зібрав в один документ усі описи ключових змін, щоб можна було якісно розібратися, що ж насправді відбувається та що чекає наших дітей уже за два тижні, бо зміни в програмах набули чинності, і з 1 вересня маленькі українці вчитимуться за оновленими програмами.